СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
                ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                            15.04.2002
 

     Верховний Суд   України,  розглянувши  касаційну  скаргу  ТОВ
"Яліта-Т"  на  постанову  Вищого  арбітражного  суду  України  від
06.12.2000 (  n0024800-00  )  у справі за позовом ТОВ "Яліта-Т" до
Фонду комунального майна Ялтинської міськради про внесення змін до
охоронно-орендного   договору   та  за  зустрічним  позовом  Фонду
комунального майна  Ялтинської  міськради  до  ТОВ  "Яліта-Т"  про
розірвання охоронно-орендного договору, В С Т А Н О В И В:

     20 жовтня  1999 року ТОВ "Яліта-Т" звернулось до арбітражного
суду Автономної Республіки Крим з позовом  про  внесення  змін  до
охоронно-орендного  договору  комплексу парку та садиби Юсупова Ф.
Ф.,  Голіциної А. С. від 01.12.97 у частині розміру орендної плати
з  посиланням  на те,  що дана умова не відповідає вимогам чинного
законодавства.  Також  позивачем  заявлено  вимогу  про  виконання
відповідачем  покладених  на нього угодою від 05.10.98 зобов'язань
по укладенню договору оренди майна,  що не  належить  до  пам'яток
історії  та  культури,  і внесення відповідних змін до зазначеного
охоронно-орендного договору.

     Посилаючись на  наявність  у   позивача   заборгованості   по
орендній  платі,  відповідач  02.12.99  подав зустрічний позов про
розірвання охоронно-орендного договору від 01.12.97.

     ТОВ "Яліта-Т" доповнило позов вимогою про визнання  недійсним
охоронно-орендного  договору в частині встановлення орендної плати
у розмірі,  що  перевищує  допустимий  законодавством.  Товариство
заявило  клопотання  про припинення провадження у справі в частині
зустрічного позову  у  зв'язку  з  тим,  що  відповідач  у  справі
перестав бути стороною зазначеного охоронно-орендного договору.

     Рішенням арбітражного  суду  АРК  від  25  вересня  2000 року
визнано недійсним з моменту  укладення  охоронно-орендний  договір
від 01.12.97  на  підставі  статті  48  ЦК ( 1540-06 ) у зв'язку з
встановленням розміру орендної  плати  в  іноземній  валюті  та  з
посиланням  на  відсутність  в договорі вартості об'єкта оренди як
істотної умови договору оренди.  Провадження у справі припинено  у
зв'язку  з  відсутністю предмета спору.  Відмовлено у прийнятті до
розгляду  доповнень  до  позову  від  25.09.2000  та   задоволенні
заявлених ТОВ "Яліта-Т" клопотань.

     Постановою арбітражного  суду  Автономної Республіки Крим від
01.11.2000 зазначене рішення скасовано,  справу передано на  новий
розгляд  з  огляду  на неповне з'ясування судом фактичних обставин
справи  та  доцільність  проведення  судово-оціночної   експертизи
об'єкта оренди.

     Постановою Вищого  арбітражного  суду  України від 06.12.2000
( n0024800-00 ) постанову від 01.11.2000 скасовано,  а рішення від
25.09.2000 змінено: охоронно-орендний договір від 01.12.97 визнано
недійсним на майбутнє.  Провадження у справі  в  частині  позовних
вимог  про  внесення  змін  до зазначеного договору та зустрічного
позову про його розірвання припинено.

     У касаційній скарзі ТОВ "Яліта-Т", посилаючись на неправильне
застосування  судом  норм  матеріального  та процесуального права,
застосування постанови КМУ "Про удосконалення  порядку  формування
цін" від 18.12.98 N 1998 ( 1998-98-п ),  що суперечить Конституції
України (  254к/96-ВР  ),  просить  скасувати   постанову   Вищого
арбітражного суду  України  від 6 грудня 2000 року ( n0024800-00 )
та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

     Відповідно до статті 12 Закону України "Про оренду державного
та комунального  майна"  (  2269-12  )  договір  оренди вважається
укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і
підписання сторонами тексту договору.

     У разі  передачі  спору  на  розгляд суду,  арбітражного суду
договір оренди вважається укладеним з  моменту  набрання  чинності
рішенням  суду,  арбітражного суду про укладення договору оренди і
на умовах, зазначених у ньому.

     Позовною вимогою позивача було виправлення недоліку  стосовно
істотної умови   укладеного   договору,   однак   всупереч  Закону
( 2269-12 ) цей недолік  договору  визнаний  судом  підставою  для
визнання договору оренди недійсним.

     Посилання суду   в   обґрунтування   прийнятої  постанови  на
постанову КМУ  "Про  удосконалення  порядку  формування  цін"  від
18.12.98 N  1998  (  1998-98-п  ) не ґрунтується на вимогах чинної
Конституції та законів України,  які не обмежують  застосування  в
договорах ціни в іноземній валюті.

     Чинні законодавчі   акти   встановлюють   лише  обмеження  на
застосування іноземної валюти як засобу розрахунків (платежу)  між
резидентами  України.  Оскільки  вираження  грошових зобов'язань в
іноземній валюті є статусною ознакою іноземної валюти на території
України,  заборона  на  це,  відповідно  до  статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ),  може бути встановлена  виключно  законами
України.

     Порушення судом норм  матеріального  права  є  підставою  для
скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

     Окрім того,  при  розгляді  справи  судом  не  враховано,  що
визнання  спірного  договору  недійсним  було  предметом  судового
розгляду в іншій справі,  в якій суд 9  липня  1998  року  прийняв
рішення про затвердження мирової угоди між сторонами спору.

     Дана обставина  перешкоджала відповідачу заявляти таку вимогу
при розгляді цього спору, а суду здійснювати провадження щодо цієї
вимоги.

     В силу пункту 2 статті 62 АПК ( 1798-12 ) суд мав відмовити в
прийнятті   такої   зустрічної   позовної   вимоги  або  припинити
провадження стосовно неї в процесі  вирішення  спору  на  підставі
пункту  2  статті  80  цього  Кодексу.  Ця  вимога закону судом не
виконана.

     Даним обставинам не дана належна правова оцінка.  Доказів про
відмінність  правових  підстав  попереднього  позову  про визнання
спірного договору недійсним у справі не наведено.

     При новому розгляді справи  суду  слід  врахувати  зазначене,
прийняти  рішення  у  відповідності  з  вимогами  матеріального та
процесуального закону.

     Враховуючи наведене,  керуючись  статтями  111-17  -  111-19,
111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:

     касаційну скаргу ТОВ "Яліта-Т" задовольнити.

     Постанову Вищого  арбітражного  суду  України  від 06.12.2000
( n0024800-00  ),  постанову  від  01.11.2000   та   рішення   від
25.09.2000 арбітражного суду Автономної Республіки Крим скасувати.

     Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.