ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
Н А К А З
N 47 від 10.10.2000 Зареєстровано в Міністерствім. Київ юстиції України
24 жовтня 2000 р.
за N 741/4962
Про затвердження інструкцій про заходи зпрофілактики та боротьби з інфекційними
хворобами тварин: анаплазмозом, хворобою
Ауєскі, емфізематозним карбункулом,
інфекційним ринотрахеїтом - пустульозним
вульвовагінітом (баланопоститом) великої
рогатої худоби, бурсальною хворобою
(хвороба Гамборо)
{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державногокомітету ветеринарної медицини
N 4 ( z0138-08 ) від 30.01.2008 }
Відповідно до статті 12 Закону України "Про ветеринарну
медицину" ( 2498-12 ), Положення про Державний департамент
ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 17 листопада 1997 року N 1277 ( 1277-97-п ) "Питання
Державного департаменту ветеринарної медицини", та з метою
посилення заходів профілактики і боротьби з хворобами тварин
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити: Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з
анаплазмозом великої і дрібної рогатої худоби (додається); Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з хворобою
Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів
( z0742-00 ); { Інструкція втратила чинність на підставі Наказу
Державного комітету ветеринарної медицини N 4 ( z0138-08 ) від
30.01.2008 } Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з
емфізематозним карбункулом ( z0743-00 ); Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з
інфекційним ринотрахеїтом - пустульозним вульвовагінітом
(баланопоститом) великої рогатої худоби ( z0744-00 ); Інструкцію про заходи з профілактики та боротьби з
інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо) ( z0745-00 ).
2. Начальнику управління забезпечення протиепізоотичної
роботи Державного департаменту ветеринарної медицини Кучерявенку
О.О. подати на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України
цей наказ та в 10-денний термін після реєстрації забезпечити його
тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя
довести зазначені інструкції до установ системи ветеринарної
медицини України та забезпечити контроль за їх виконанням.
4. У зв'язку з прийняттям цього наказу вважати такими, що не
застосовуються на території України: Инструкцию о мероприятиях по профилактике и ликвидации
заболевания крупного рогатого скота инфекционным ринотрахеитом -
пустулезным вульвовагинитом (затверджена Головним управлінням
ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 26 липня
1984 року); Инструкцию о мероприятиях против эмфизематозного карбункула
(затверджена Головним управлінням ветеринарії Міністерства
сільського господарства СРСР 10 жовтня 1982 року); Инструкцию по борьбе с анаплазмозом крупного и мелкого
рогатого скота (затверджена Головним управлінням ветеринарії
Міністерства сільського господарства СРСР 31 липня 1970 року); Инструкцию по борьбе с болезнью Ауески сельскохозяйственных
животных и пушных зверей (затверджена Головним управлінням
ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 20 березня
1968 року); Тимчасову інструкцію з профілактики та ліквідації інфекційної
бурсальної хвороби (хвороби Гамборо) ( z0059-94 ) (затверджена
Головним управлінням ветеринарної медицини з Державною
ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і
продовольства України).
5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого
заступника Головного державного інспектора ветеринарної медицини
Горжеєва В.М.
Головний Державний інспектор
ветеринарної медицини України П.І.Вербицький
ЗатвердженоНаказ Головного державного
інспектора ветеринарної
медицини України
10 жовтня 2000 р. N 47
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
24 жовтня 2000 р.
про заходи з профілактики та боротьби з анаплазмозом
великої і дрібної рогатої худоби
1. Загальні положення
1.1. Анаплазмоз - трансмісивне кровопаразитарне захворювання
великої і дрібної рогатої худоби, яке характеризується
пригніченням загального стану, короткочасним підвищенням
температури, різким зниженням молочної продуктивності, анемією,
виснаженням тварин. До анаплазмозу сприйнятливі також буйволи, олені, лосі,
сайгаки, козероги, білохвості олені. Збудники анаплазмозу належать до групи рикетсіозів тварин, у
великої рогатої худоби це Anaplasma marginale, а у дрібної рогатої
худоби - Anaplasma ovis. Джерелом збудника анаплазмозу є хворі тварини та анаплазмозні
носії. Основними переносниками анаплазм є іксодові кліщі на різних
стадіях розвитку. Механічне перенесення збудника відбувається
кровосисними комахами та нестерильними інструментами, забрудненими
кров'ю хворих або анаплазмозних носіїв. Інкубаційний період при трансмісивній передачі збудника
анаплазмозу великої рогатої худоби триває 25 - 175 днів, при
механічному перенесенні 11 - 30 днів, а збудника анаплазмозу овець
3 - 40 днів. Анаплазмозом хворіє велика рогата худоба будь-якого віку,
проте молоді тварини переносять хворобу легше. Анаплазмозом
хворіють вівці будь-якого віку, проте в молодих тварин перебіг
хвороби безсимптомний. Захворювання сезонне. У великої рогатої худоби проявляється в
пасовищний (червень-липень, жовтень) та стійловий
(січень-березень) періоди, у вівців - у період активності
членистоногих (весна, літо, осінь). За асоційованого перебігу анаплазмозу та лейкозу відбувається
стимуляція лейкозного процесу (прискорюється перехід стадії
серологічного реагування у гематологічну стадію). 1.2. З метою попередження занесення анаплазмозу в
господарство чи населений пункт необхідно: - не допускати введення в господарство чи населений пункт (на
ферму, відділок) хворих на анаплазмоз тварин та анаплазмозних
носіїв; - систематично проводити боротьбу з іксодовими кліщами та
кровосисними комахами на тваринах, особливо в ранньовесняний,
літній і осінній періоди; - знищувати іксодових кліщів шляхом проведення
агромеліоративних заходів і використання отрутохімікатів згідно із
чинними вимогами і настановами. 1.3. Діагноз захворювання на анаплазмоз ставлять на основі
результатів епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних
досліджень та обов'язкової мікроскопії мазків крові хворих та з
підозрою на захворювання тварин, а при потребі проводять біопроби
на сприйнятливих тваринах. 1.4. При встановленні захворювання тварин на анаплазмоз
рішенням райдержадміністрації, за поданням державного інспектора
ветмедицини району, господарство (ферму, отару) оголошують
неблагополучним і вводяться карантинні обмеження, згідно з якими
забороняється: - увезення та вивезення тварин; - проведення масових маніпуляцій та щеплень. При цьому проводять такі заходи: - клінічний огляд та вибіркову термометрію, хворих тварин
відокремлюють від здорового поголів'я, лікують антибіотиками
тетрациклінового та макролідного ряду згідно з пунктами 3.1 - 3.5; - малоцінних тварин, які перехворіли анаплазмозом,
вибраковують, а умовно-здорове поголів'я на період перебігу
хвороби щоденно обстежують клінічно. Тварин, у яких анаплазмоз
проходить асоційовано з лейкозом, здають на забій; - дотримуються правил асептики і антисептики при проведенні
лікування тварин. 1.5. У регіонах, неблагополучних щодо анаплазмозу, тварин,
відібраних у племінних господарствах для продажу, досліджують на
анаплазмоз шляхом мікроскопії мазків крові. Перед вивезенням із
господарства тварини підлягають протикліщовій обробці акарицидними
препаратами. Усі тварини, що випасались на біотопах переносників
анаплазмозу, перед вивезенням обов'язково підлягають обробці
препаратами тетрациклінового ряду або гентаміцином. При продажу
молодняку, який не випасався на пасовищах, де реєструються біотопи
кліщів-переносників анаплазмозу, обробка тварин препаратами
тетрациклінового ряду або гентаміцином не проводиться. 1.6. У неблагополучному щодо анаплазмозу господарстві всі
види тваринницької продукції використовують на загальних
підставах. 1.7. Обмеження з господарства знімають через 30 днів після
останнього випадку загибелі, забою перехворілих (носіїв анаплазм)
або одужання хворих тварин.
2. Діагностика анаплазмозу великої і дрібної рогатої худоби
2.1. Для встановлення діагнозу захворювання на анаплазмоз
використовують епізоотологічний, клінічний, патолого-анатомічний
та мікроскопічний методи досліджень, а при потребі й біопробу. 2.2. При проведенні епізоотологічних досліджень слід звернути
особливу увагу на благополучність господарства щодо анаплазмозу
великої та дрібної рогатої худоби, сезонність хвороби, наявність
біотопів іксодових кліщів у місцях випасу тварин, вік тварин
(старші тварини важко переносять захворювання, у молодих тварин
анаплазмоз проходить легко і може бути непоміченим), статус тварин
(місцеві чи завезені з інших зон), проведення протягом останніх
30-45 днів ветеринарного оброблення тварин (кастрація, вакцинація,
узяття крові, позбавлення рогів та ін.). 2.3. Із клінічних ознак відмічають пропасницю непостійного
типу, пригнічений стан, анемічність слизових оболонок, атонію
передшлунків, запори, прискорення пульсу, аритмію серцевих
скорочень, у дійних корів і овець - зниження надоїв. У процесі
захворювання швидко прогресує анемія, кон'юнктива при цьому стає
блідою, до кольору білої порцеляни. Виснаження у тварин прогресує,
вони худнуть, але зберігають апетит. Хворі тварини відстають від
гурту, часто лежать, ховаються в затінку. Тварини гинуть з
ознаками коми. 2.4. При розтині відмічають виснаження трупа, слизові
оболонки анемічні, інколи з жовтим відтінком. Скелетна мускулатура
блідо-рожевого кольору. Кров світла, рідка. Серцевий м'яз в'ялий,
під епікардом смугасті і плямисті крововиливи. Селезінка часто
збільшена в 2-3 рази. Печінка в більшості випадків збільшена, з
тупими потовщеними краями, іктерична, плямиста. Жовчний міхур
сильно розтягнутий, жовч густої консистенції. Легені
емфізематозні, яскраво-червоного кольору, набряк у ділянці
підгруддя. 2.5. Мікроскопічно діагноз ставлять на основі виявлення
паразитів у мазках крові від хворої і підозрілої на захворювання
тварини. Мазок крові беруть з вушної або іншої периферичної
кровоносної судини до початку проведення лікування. Мазки фіксують метиловим спиртом (3-5 хвилин), етиловим
спиртом (20-30 хвилин) або сумішшю етилового спирту та сірчаного
ефіру в рівних пропорціях (10-15 хвилин). Після висушування мазки
забарвлюють за методом Романовського-Гімза (фарба азур-еозин
Романовського-Гімза розводиться дистильованою водою нейтральної
або слабколужної реакції у пропорції 1-2 краплі фарби на 1 мл
води). Сухі, нефіксовані мазки можна забарвлювати за методом
Папангейма, помістивши їх у кювету з розчином барвника-фіксатора
Май-Грюнвальда на 5 хвилин, після чого мазки промивають у
дистильованій воді і поміщають у робочий розчин барвника
Романовського-Гімза на 10-15 хвилин. Після забарвлення мазки промивають у дистильованій воді і
висушують на повітрі. Анаплазми, які забарвлюються у темно-червоний або
фіолетово-синій колір, розташовані на периферії еритроцита, мають
округлу форму (подібні до крапок). В одному еритроциті знаходять
одну, інколи дві анаплазми. Ступінь ураження еритроцитів різний - від поодиноких анаплазм
до 50%. Додатковим експрес-методом діагностики анаплазмозу є
візуальне дослідження краплі крові на предметному склі. У хворих
тварин кров рідка, водяниста, блідо-червоного кольору. При мікроскопічному дослідженні мазків крові можна
спостерігати базофільну зернистість еритроцитів, яку не слід
приймати за анаплазми. Базофільна зернистість еритроцитів
проявляється багаточисельною різновидністю форм включень в
еритроциті і є наслідком того, що тварина перехворіла
анаплазмозом. 2.6. При потребі, у лабораторії ветеринарної медицини, з
дозволу обласного управління ветеринарної медицини, ставлять
біопробу на сприйнятливих тваринах (велика рогата худоба або
вівці). Для встановлення біопроби беруть 50-100 мл дефібринованої,
цитрованої або гепаринізованої крові від тварин з підозрою на
анаплазмоз і вводять реціпієнту внутрішньом'язово або підшкірно, а
потім проводять клінічне спостереження протягом 30 днів,
досліджуючи мазки крові два-три рази на тиждень. Діагноз
уважається встановленим, якщо будуть виявлені анаплазми в мазках
крові реципієнта. 2.7. Диференційна діагностика Анаплазмоз великої рогатої худоби слід диференціювати від
бабезіозу, піроплазмозу, франсаієльозу, тейлеріозу, а також
лептоспірозу. Анаплазмоз може ускладнювати їх перебіг, а також
проявлятися після виникнення цих захворювань. При їх диференціації
необхідно враховувати морфологію збудника. Анаплазмоз проявляється у вигляді пропасниці непостійного
типу. Апетит у тварин зберігається, проте перистальтика кишечнику
уповільнюється і, як наслідок, у хворих розвивається атонія рубця
та кишечнику, вони швидко втрачають вагу, часто до повного
виснаження. До збудника анаплазмозу великої рогатої худоби
сприйнятливі вівці і кози. При анаплазмозі на відміну від інших
кровопаразитарних захворювань інкубаційний період становить 25-175
днів, хворі тварини виділяються протягом червня, липня і в жовтні,
а також у січні - березні, сеча світло-жовта, число еритроцитів
зменшується, слизові оболонки анемічні, набувають кольору білої
порцеляни. Жовтяниця не є характерною ознакою. Бабезіоз у жуйних супроводжується підвищеною температурою,
анемією, жовтяницею слизових оболонок, гемоглобінурією, розладами
серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту.
Інкубаційний період триває 8-14 днів. Найбільше тварин хворіє на
бабезіоз у червні, липні. Збудник бабезіозу чітко специфічний для
великої рогатої худоби. Мікроскопією, у забарвлених за
Романовським-Гімза мазках крові, на периферії еритроцитів
спостерігають розміщені під тупим кутом парні грушоподібні форми
бабезій довжиною менше радіуса еритроцита у вигляді вершника. Піроплазмоз супроводжується підвищенням температури, анемією,
жовтяницею слизових оболонок, гемоглобінурією, розладами
серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та нервової
системи. Вівці і кози несприйнятливі до збудника піроплазмозу
великої рогатої худоби на відміну від збудника анаплазмозу.
Інкубаційний період триває 14-24 дні. Найбільша кількість хворих
реєструється в травні і червні. Мікроскопією, у забарвлених за
Романовським-Гімза мазках крові, знаходять одну, іноді дві
піроплазми з цитоплазмою голубого та ядром червоного кольору.
Паразити в основному грушоподібної, округлої, перснеподібної або
овальної форми. Парні грушоподібні форми з'єднані вузькими кінцями
під гострим кутом. Франсаієльоз проявляється високою температурою, анемією,
жовтяницею. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Мікроскопією, в
забарвлених за Романовським-Гімза мазках крові, в центрі
еритроцитів спостерігають округлої або грушоподібної форми одну,
інколи дві франсаієли із цитоплазмою голубого та ядром червоного
кольору, з'єднані між собою гострими кінцями під тупим кутом у
вигляді окулярів. Тейлеріоз проявляється збільшенням лімфатичних вузлів,
підвищеною температурою, анемією, розладами серцево-судинної
системи, шлунково-кишкового тракту, а також прогресуючим
виснаженням. Мікроскопією мазків пунктатів з лімфатичних вузлів,
печінки або селезінки, забарвлених за Романовським-Гімза,
спостерігають клітини з голубою цитоплазмою і великою кількістю
(40-50) темно-червоних або темно-рубінових ядер. В еритроцитах на
2-3 день хвороби знаходять 1-7 паразитів круглої, овальної,
паличкоподібної, анаплазмоподібної та хрестоподібної форми. Лептоспіроз проявляється пропасницею, гемоглобінурією,
жовтяницею та некрозами слизових оболонок та шкіри, атонією
шлунково-кишкового тракту, абортами, народженням нежиттєздатного
молодняку, зниженням продуктивності. Інкубаційний період триває
3-20 днів. Для встановлення діагнозу лептоспірозу в лабораторію
ветеринарної медицини відправляють патологічний матеріал,
сироватку крові від хворих тварин для серологічних досліджень. Анаплазмоз дрібної рогатої худоби потрібно диференціювати від
еперитрозоонозу і піроплазмідозу та бабезіозу. Збудник еперитрозоонозу кільцеподібної або витягнутої форми,
блідо-рожевого кольору розміщений в еритроцитах. Хворіють ягнята
до восьмимісячного віку з лютого до жовтня. Бабезіоз овець супроводжується пропасницею, анемією,
жовтяницею слизових оболонок і гемоглобінурією. Мікроскопією
мазків крові від хворих тварин на периферії еритроцитів знаходять
бабезії у вигляді грушоподібних парних форм, розміщених під тупим
кутом. Піроплазмоз супроводжується аналогічними клінічними ознаками
як і бабезіоз, проте при мікроскопії мазків крові в центрі
еритроцитів спостерігають піроплазми округлої або грушоподібної
форми, парні форми яких розміщені під гострим кутом. При перших випадках захворювання з неясною етіологією, крім
діагностичних досліджень, слід провести на кількох хворих тваринах
медикаментозну диференційну діагностику: від лептоспірозу - лікуванням стрептоміцином; від піроплазмідозів - лікуванням гемоспоридином, азидином або
беренілом; від еперитрозоонозу - лікуванням азидином або беренілом. Анаплазми до цих препаратів нечутливі і результат терапії
буде від'ємний.
3. Лікування хворої на анаплазмоз худоби
3.1. Хворих тварин ставлять під накриття або в приміщення,
які не пропускають сонячне проміння, дають легкоперетравні корми
(доброякісне сіно, траву), вдосталь води і солі. Якщо має місце
атонія передшлунків, запор, то дають рослинну або рицинову олію по
500-800 г коровам і по 50-80 г вівцям, настій чемериці в прийнятих
дозах. 3.2. З метою специфічної терапії застосовують антибіотики
тетрациклінового та макролідного ряду або інші препарати, які
діють на рикетсії. Тераміцин, тетрациклін у дозі 5000-10000 ОД/кг
у розведенні 1:10 на 1-2%-ному розчині новокаїну,
внутрішньом'язово, 4-6 днів з інтервалом 24 год. або дібіоміцин
(дібіоміцин краще розчиняти у вазеліновому маслі). Позитивні
результати дає введення тераміцину внутрішньовенно в 1-1,5%-ному
розчині на 40%-ній глюкозі в дозі 10-15 мг/кг, 3-4 рази з
інтервалом 12-24 год. Гентаміцин (ребофацин, гераміцин, гідоміцин) вводять
внутрішньом'язово, у дозі 1,5 мг/кг тричі з інтервалом 10-12 год.
У корів перше введення посиленої дози 10 мл (200 мг бази) та друге
- третє введення в половинній дозі при якісній годівлі та
вітамінотерапії вітаміном B(12) викликає одужання на 4-5 день. Біоміцин (хлортетрациклін) і біоветин застосовують внутрішньо
індивідуально у вигляді водної суспензії: великій рогатій худобі -
10 мг/кг, вівцям- 25-30 мг/кг 5-6 днів підряд, один раз на добу.
Також ефективні похідні тетрацикліну - морфоциклін та
олеоморфоциклін. Розчин антибіотиків готують перед застосуванням. Позитивні результати в лікуванні анаплазмозу великої рогатої
худоби одержано при застосуванні внутрішньом'язових ін'єкцій
метронідазолу (трихополу). Препарат застосовують у вигляді 10%-ної
суспензії на дистильованій воді кімнатної температури в дозі 10 мг
активнодіючої речовини - метронідазолу на 1 кг маси тіла тварини,
1 раз на добу 2-3 дні підряд. 3.3. Весь неблагополучний гурт підгодовують мікроелементами
міді і заліза. Важкохворим на анаплазмоз тваринам, крім
зазначених антибіотиків, уводять вітамін B(12). Після першого або другого застосування внутрішньо дібіоміцину
або біоветину в овець можуть знижуватися апетит, уповільнюватися
рух рубця, розріджуватися фекалії. Через 2-3 дні явища зникають. 3.4. Внутрішньовенно можна застосовувати лікувальний розчин
за таким приписом: ріванолу 0,2 г, спирту ректифікату 60 мл, води
дистильованої 120 мл. Ріванол розчиняють у кип'яченій
(дистильованій) гарячій воді, фільтрують і охолоджують до 40-50
град. C, потім додають спирт і вводять внутрішньовенно коровам в
об'ємі 180 мл, вівцям - 18-20 мл. 3.5. З метою швидкого одужання, відновлення продуктивності і
вгодованості хворим тваринам кожного дня дають мікроелементи
внутрішньо у водному розчині 1:500 - 1:1000 (сірчанокислу
магнезію, сірчанокислу мідь по 1-2 мг/кг) протягом 10-15 днів у
період захворювання та після клінічного одужання. 3.6. В епізоотичній зоні тварин обробляють проти кліщів. У
місцях, де в минулому році реєстрували анаплазмоз на фоні йодної,
кобальтової, вітамінної недостатності, тваринам, що перебувають на
стійловому утриманні (особливо тільним і високопродуктивним
коровам) з осені зменшують норми силосу, сінажу і додають у корм
тих мікроелементів, яких не вистачає. Нововведених у господарство
племінних тварин, з метою запобігання зараженню місцевого
поголів'я, необхідно перевірити методами серологічної діагностики.
Начальник управління забезпечення
протиепізоотичної роботи О.О.Кучерявенко
