open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
Нечинна
                             
                             
ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ
І Н С Т Р У К Ц І Я
N 47 від 10.10.2000 Зареєстровано в Міністерстві

м. Київ юстиції України

24 жовтня 2000 р.

за N 742/4963
Затверджено

Наказ Головного державного

інспектора ветеринарної

медицини України

10 жовтня 2000 р. N 47

( z0741-00 )
{ Інструкція втратила чинність на підставі Наказу

Державного комітету ветеринарної медицини

N 4 ( z0138-08 ) від 30.01.2008 }
Інструкція

про заходи з профілактики та боротьби

з хворобою Ауєскі сільськогосподарських

тварин і хутрових звірів

1. Загальні положення
Хвороба Ауєскі (псевдосказ) - вірусне захворювання з
характерними ознаками енцефаломієліту, ураженням верхніх дихальних
шляхів і легень, що супроводжується в деяких видів тварин сильним
свербінням та розчісуванням. Збудник - альфагерпесвірус,
представник сімейства Herpesviridae, інфікує свиней, травоїдних і
м'ясоїдних, може вражати всі види ссавців, крім людини та
більшості видів приматів. У поросят перебіг хвороби супроводжується високою
летальністю. Дорослі свині, що перехворіли, залишаються латентно
інфікованими вірусоносіями. Вірус хвороби Ауєскі може зберігатися
в латентному стані в центральній нервовій системі, у лейкоцитах й
інших органах і тканинах інфікованих свиней. У результаті
імуносупресії, під дією ультрафіолетового опромінювання, коливання
температури, під час родів, транспортування, ослаблення організму
будь-якими чинниками вірус може реактивуватися з латентного стану,
й тварина-вірусоносій знову стає джерелом інфекції. Кількість
вірусу, що виділяється після його реактивації, менша, а період
екскреції - коротший, ніж у фазі гострого захворювання, але цього
може бути достатньо для інфікування вакцинованих і невакцинованих
тварин. Свині, на відміну від інших тварин, є природним постійним
резервуаром вірусу хвороби Ауєскі й основним джерелом збудника
цієї інфекції. Свині, як правило, інфікуються аерогенно. Через повітря вірус
може переноситись на відстань кількох тисяч метрів. Оральне
інфікування можливе при використанні контамінованих кормів. Вірус
може передаватися під час парування, штучного осіменіння,
пересадження ембріонів, а також через знаряддя праці, транспортні
засоби, нутрощі, що переробляють на корм, шприци, голки. Одним із
шляхів зараження може бути поїдання інфікованих щурів. Виникнення хвороби Ауєскі у великої рогатої худоби, овець та
кіз майже завжди провокується зараженням від свиней. Шляхи
передачі вірусу в них і в свиней подібні. У більшості випадків
після інфікування вірусом вищевказані тварини гинуть, залишаючись
кінцевою ланкою в епізоотичному ланцюзі, оскільки кількість
вірусу, що виділяється в навколишнє середовище, недостатня для
зараження інших тварин. Передача вірусу собакам, кішкам, єнотам і іншим хижакам, а
також щурам відбувається через контаміноване м'ясо, відходи або
трупи. Кінцевою метою боротьби з хворобою Ауєскі є її викорінення.
Цього можна досягти шляхом забою всіх серопозитивних тварин і
суворого контролю за переміщенням тварин. Однак така програма
викорінення хвороби Ауєскі дорого коштує й може здійснюватися лише
в регіонах із низьким рівнем захворюваності. Вакцинопрофілактика істотно зменшує клінічний прояв
захворювання й утримує розповсюдження інфекції, зменшуючи
кількість виділень вірусу, а також зменшує вірогідність переходу
інфекції в латентний стан. Однак вакцинація повністю не запобігає
інфікуванню тварин. Таким чином, розв'язати проблему викорінення
хвороби Ауєскі, застосовуючи виключно вакцинопрофілактику, не
можна. Крім того, у регіонах, де використовуються традиційні
вакцини, виявлення інфікованих тварин лабораторними методами
діагностики неможливе. Отже, основним засобом розв'язання проблеми
викорінення хвороби Ауєскі є виявлення й вибракування інфікованих
тварин, не припиняючи вакцинації (мається на увазі наявність
засобів, що дають змогу диференціювати інфікованих і вакцинованих
тварин за показниками поствакцинального та постінфекційного
імунітету). Такими засобами є так звані марковані вакцини та
відповідні дискримінуючі діагностичні тести, а також інактивована
культуральна вакцина УНДІЕВ проти хвороби Ауєскі й шкірна проба з
аулергіном. Таким чином, для викорінення захворювання потрібен такий
комплекс заходів: специфічна профілактика; виявлення, вибракування
й заміна інфікованих тварин (включаючи латентно інфікованих) на
неінфікованих; обов'язкова реєстрація захворювання; реалізація
інших протиепізоотичних заходів.
2. Основні положення й поняття
2.1. Діагностика, специфічна профілактика хвороби Ауєскі та
виявлення латентно інфікованих тварин 2.1.1. Діагностика Діагноз хвороби Ауєскі встановлюється на підставі комплексу
епізоотичних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів
лабораторних досліджень. Для досліджень до лабораторії ветеринарної медицини
надсилають свіжий труп тварини або патологічний матеріал (голову,
шматочки головного або довгастого мозку, легенів, печінки,
селезінки). Лабораторна діагностика хвороби Ауєскі грунтується на
виявленні вірусу в патологічному матеріалі, виділенні його та
ідентифікації в чутливій культурі клітин за допомогою реакції
нейтралізації зі специфічною сироваткою крові або в інших
серологічних реакціях відповідно до настанов щодо їх застосування;
постановці біопроби на кролях. Виділення вірусу та реакцію нейтралізації проводять на
чутливих перещеплюваних або первинно-трипсинізованих культурах
клітин. У лабораторіях, що не обладнані для роботи з культурами
клітин, заражують кроликів суспензією патологічного матеріалу. За
наявності вірусу в зразках заражені тварини через 2-5 діб
захворюють. Вони виявляють занепокоєння, часто з'являється
свербіння й розчісування на місці введення. Хвороба має летальний
кінець. Для ретроспективної лабораторної діагностики хвороби Ауєскі
свиней застосовують серологічний метод, що дає змогу визначити
підвищення рівня специфічних антитіл у сироватках крові хворих та
тих тварин, що перехворіли. Ретроспективну лабораторну діагностику
можна здійснити алергічним методом із використанням аулергіну
відповідно до настанови щодо його застосування. 2.1.2. Специфічна профілактика Хворобу Ауєскі можна контролювати, використовуючи засоби
специфічної профілактики: живі та інактивовані вакцини. Для цього
застосовують різні марковані вакцини, що виготовлені з
вірусологічної сировини, представленої вакцинними штамами з
природними або штучними генетичними делеціями в ДНК. Таким чином,
вірус, що використовується для виготовлення цих нових вакцин, не
має специфічного глікопротеїну, наприклад глікоротеїну gE(g1).
Такі вакцини називають маркованими за цим глікопротеїном. Вони
мають переваги над звичайними вірусними вакцинами, оскільки їх
використання дає змогу відрізняти інфікованих тварин від
вакцинованих у серологічних реакціях за наявністю або відсутністю
антитіл до вищевказаного глікопротеїну. В інфікованих тварин
будуть виявлятися антитіла до глікопротеїну gE, а у вакцинованих
неінфікованих тварин антитіла до глікопротеїну-маркеру будуть
відсутні. Диференційоване виявлення постінфекційного та
поствакцинального імунітету є важливим кроком на шляху розв'язання
проблеми викорінення хвороби Ауєскі. Тому в країнах, де
розв'язується ця проблема, застосування маркованих вакцин є
пріоритетним. Для специфічної профілактики хвороби Ауєскі в Україні
дозволяється застосовувати зареєстровані вакцини: марковані
gE(g1)-негативні та інактивовані культуральні вакцини УНДІЕВ.
Поєднання застосування маркованих і немаркованих (у тому числі
вакцини УНДІЕВ) вакцин в одному господарстві не допускається,
оскільки це призводить до ускладнення діагностичних досліджень. В
одному господарстві дозволяється поєднане використання різних
інактивованих gE-негативних вакцин з одним типом живої
gE-негативної вакцини. Вакцини використовують відповідно до
настанови щодо їх використання. У неблагополучних і умовно благополучних господарствах
дозволяється застосовувати як живі, так і інактивовані вакцини, у
загрозливих - тільки інактивовані. 2.1.3. Виявлення латентно інфікованих тварин 2.1.3.1. З метою виявлення інфікованих свиней у
невакцинованому стаді застосовують різні серологічні тести для
виявлення антитіл до вірусу хвороби Ауєскі, а також шкірну пробу з
аулергіном відповідно до настанови щодо застосування. Якщо в
сироватці крові невакцинованих тварин виявлені антитіла до вірусу
одним із серологічних методів, то їх уважають інфікованими. 2.1.3.2. Виявлення інфікованих тварин у вакцинованому
маркованою gE-негативною вакциною стаді здійснюють за допомогою
дискримінуючих тестів, що дають змогу специфічно виявляти антитіла
до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі. Якщо в сироватці крові
свиней, що вакциновані gE-негативною вакциною, виявлені антитіла
до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі, їх уважають
інфікованими. 2.1.3.3. Виявлення інфікованих тварин у стаді, де провели
щеплення вакциною УНДІЕВ, здійснюється за допомогою шкірної проби
з аулергіном відповідно до настанови щодо його застосування. 2.2. Епізоотологічний статус господарств 2.2.1. Неблагополучним господарством (фермою) вважають те, у
якому встановлено захворювання тварин з хвороби Ауєскі. 2.2.2. Умовно благополучним або умовно вільним від вірусу
хвороби Ауєскі господарство стає через 30 днів після припинення
захворювання та вилучення з господарства або ізоляції для
подальшої відгодівлі та забою всіх інфікованих тварин, а також
поросят із свинарників-маточників, у яких було захворювання;
свиноматок, під якими хворіли поросята-сисуни; поголів'я, що
перебувало в період захворювання на відгодівлі. Після цього
потрібно провести санітарний ремонт приміщення й комплекс
ветеринарно-санітарних і профілактичних заходів. Також умовно благополучним уважається господарство, у якому
виявлені латентно інфіковані тварини без вияву клінічних ознак
захворювання. 2.2.3. Благополучним або вільним від вірусу хвороби Ауєскі
вважається господарство, у якому після припинення вакцинації проти
хвороби Ауєскі протягом року одержували здоровий приплід, а
дворазове обстеження з інтервалом у шість місяців усього
ремонтного й призначеного для репродукції поголів'я та вибіркове
обстеження інших груп тварин (до 5% поголів'я) не виявило
інфікованих свиней. 2.2.4. Загрозливі господарства - ті, що безпосередньо межують
або мають господарсько-транспортні зв'язки (незалежно від
відстані) з неблагополучними господарствами (фермами).
3. Заходи щодо профілактики хвороби Ауєскі
З метою охорони господарств (ферм, розплідників) від появи
хвороби Ауєскі керівники господарств та інших підприємств і
організацій, громадяни-власники тварин, фахівці ветеринарної
медицини зобов'язані додержуватися таких вимог: 3.1. Комплектування благополучного стада проводити тільки з
благополучних щодо хвороби Ауєскі господарств: усіх тварин, які
надходять в господарство, слід витримувати в профілактичному
карантині під ветеринарним наглядом протягом 30 днів, перевіряти
на вірусоносійство алергічним або серологічним методами. 3.2. Під час імпортних поставок племінних свиней, що
призначені для репродукції, завозити тварин тільки з
невакцинованих проти хвороби Ауєскі стад при наявності документів,
передбачених міждержавними угодами, що засвідчують такі дані: - серед поголів'я, де перебували свині протягом 12 місяців до
дня відправки, не було клінічних ознак хвороби Ауєскі; - свині були ізольовані в господарстві, що їх поставляє, за
30 днів до відправки на карантинну станцію й пройшли
лабораторно-діагностичне тестування на наявність вірусу хвороби
Ауєскі з негативними результатами й були визнані здоровими; - через 21 день утримання на карантинній станції ще раз
пройшли лабораторно-діагностичне тестування на наявність вірусу
хвороби Ауєскі з негативними результатами. 3.3. На території ферм, пасовищ, у тваринницьких приміщеннях,
кормокухнях, на складах, млинах, комбікормових заводах і т.п.
систематично вести боротьбу з гризунами. 3.4. Не допускати присутності бродячих собак та кішок на
територію господарства (ферми). 3.5. Не допускати згодовування в сирому вигляді свиням,
хутровим звірям, собакам та кішкам м'яса й субпродуктів, що
отримані від вимушено забитих тварин, а також непереварених
відходів боєнь, їдалень та кухонь.
4. Заходи при підозрі на хворобу Ауєскі
4.1. При виявленні у тварин ознак, що вказують на підозру
виникнення хвороби Ауєскі (нервові явища у вигляді судом, кругових
рухів або пригнічення, нежить, свербіння та ін.) керівники
господарства, власники тварин повинні терміново повідомити лікаря
ветеринарної медицини й до його прибуття не допускати сторонніх
осіб на територію та в приміщення ферми, припинити господарські
контакти цієї ферми з благополучними фермами. У випадку загибелі
тварин трупи зберігати на холоді в закритому ящику до прибуття
лікаря ветеринарної медицини. 4.2. Лікар ветеринарної медицини, отримавши повідомлення про
захворювання тварин, зобов'язаний: 4.2.1. Установити попередній діагноз і для його підтвердження
надіслати в лабораторію ветеринарної медицини патологічний
матеріал. 4.2.2. З'ясувати причини виникнення захворювання, джерела й
шляхи заносу інфекції, епізоотичне становище господарства та
організувати заходи для запобігання розповсюдженню хвороби,
сповістити про виникнення захворювання головного лікаря
ветеринарної медицини району.
5. Заходи щодо ліквідації хвороби Ауєскі в неблагополучних

господарствах
5.1. При виявленні в господарстві хвороби Ауєскі головний
державний інспектор ветеринарної медицини району сповіщає
управління ветеринарної медицини облдержадміністрації і подає
відповідні матеріали в райдержадміністрацію для введення
карантинних обмежень у неблагополучному пункті і комплексний план
заходів щодо ліквідації хвороби. Районна державна адміністрація на підставі поданих матеріалів
виносить рішення про оголошення неблагополучного пункту щодо
хвороби Ауєскі, уведення карантинних обмежень та затверджує план
заходів щодо ліквідації захворювання. 5.2. За умовами карантинних обмежень при хворобі Ауєскі
забороняється: - уводити й ввозити в неблагополучний пункт, виводити та
вивозити з нього тварин; - переводити (перегруповувати), а також випасати, поїти та
утримувати хворих тварин разом із здоровими; - вивіз із господарства шкур, шкурок без попереднього їх
знешкодження, а також концентрованих, соковитих кормів, фуражу
(сіно, солома), що зберігаються на території неблагополучної ферми
(відділення). Ці корми використовують на місці для відгодівлі
тварин, що перехворіли, а також - для вакцинованих; - входити в приміщення, де утримуються хворі та з підозрою на
захворювання тварини, особам, що не мають стосунку до утримання
цих тварин; - зважування та проведення татуювання тварин. 5.3. У неблагополучному щодо хвороби Ауєскі господарстві
(фермі, бригаді, розпліднику, населеному пункті, приватному
господарстві або окремому дворі) проводять такі заходи: - щоденно здійснюють клінічний огляд усього поголів'я тварин
з вибірковою термометрією; - хворих тварин із характерними клінічними ознаками забивають
і утилізують, а клінічно здорових тварин щеплюють вакциною проти
хвороби Ауєскі відповідно до настанови щодо її застосування; - при ізольованому утриманні щеплюють тільки тварин того
виду, серед якого мав місце спалах інфекції; - при сумісному та суміжному утриманні декількох видів тварин
під час появи хвороби вакцинується все поголів'я (велика рогата
худоба, свині, вівці та ін.), яке там перебуває; - проводять очищення та дезінфекцію приміщення та предметів
догляду. Для дезінфекції застосовують 2-3%-ний гарячий розчин
їдкого натру або 20%-ну суспензію свіжогашеного вапна, розчин
віркону відповідно до настанови; - знищують гризунів у приміщеннях (у місцях зберігання
кормів, кормоцехах, кормокухнях), а на території ферм і
господарств - бродячих собак і кішок; - щодня вивозять гній і підстилку з приміщень у гноєсховище
для біотермічного знешкодження. Сечовину знешкоджують хлорним
вапном, яке вносять у гноєсховища з розрахунку 12 кг на 1 куб.м
рідини; - м'ясо вимушено забитих тварин використовують із дотриманням
вимог, що передбачені Правилами ветеринарно-санітарного огляду
забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і
м'ясопродуктів; - шкура з вимушено забитих та загиблих тварин знешкоджується
відповідно до настанови з дезінфекції сировини тваринного
походження; - трупи тварин спалюють або піддають утилізації.
6. Заходи щодо оздоровлення свинарських господарств та

викорінення хвороби Ауєскі
6.1. У неблагополучних свинарських господарствах (фермах),
крім зазначених у розділі 5 цієї Інструкції, уживають такі заходи: 6.1.1. Організовують годівлю тварин усіх вікових груп тільки
в станках. Годівниці після кожної годівлі очищають і дезінфікують
2%-ним розчином їдкого натру з наступним (через 6 годин)
промиванням водою. 6.1.2. Клінічно здорове поголів'я, включаючи поросят
2-3-денного віку, щеплють живою або інактивованою вакциною проти
хвороби Ауєскі відповідно до настанов. 6.1.3. Для виявлення інфікованих тварин у комплексі з
вакцинами застосовують алергічний (із вакциною ) або серологічний
(із маркованою вакциною) методи диференційної діагностики. З цією
метою обов'язково досліджують усіх тварин ремонтного стада,
свиноматок, кнурів. Ці дослідження слід проводити через 1-2 місяці
після вакцинації. Через 3 місяці проводять повторні дослідження
неінфікованих тварин, а надалі - кожні 6 місяців до отримання двох
негативних результатів серологічних досліджень. 6.1.4. Усіх тварин, що перехворіли або інфіковані, поросят із
свинарників-маточників, де було зареєстроване захворювання,
свиноматок, під якими хворіли поросята-сисуни, а також поголів'я,
що перебуває на відгодівлі, виводять із стада або утримують
ізольовано від неінфікованого основного стада, відгодовують та
здають на забій. 6.1.5. У неблагополучних свинарниках після виведення всіх
тварин і проведення дезінфекції знімають і спалюють дерев'яну
підлогу, а верхній шар грунту товщиною 15 см знешкоджують і
вивозять за межі ферми для кагатування. 6.1.6. Територію навколо свинарників обробляють 20%-ною
суспензією свіжогашеного вапна й переорюють (двічі з інтервалом
5-6 днів). Карантинні обмеження з неблагополучного щодо хвороби Ауєскі
свинарського господарства (ферми, бригади) знімають через один
місяць після припинення захворювання і видалення тварин, що
зазначені в пункті 6.1.4, або їх ізольоване утримання з метою
відгодівлі та забою, а також після попереднього проведення
санітарного ремонту приміщень і комплексу ветеринарно-санітарних і
профілактичних заходів. Такому господарству присвоюють статус
умовно благополучного. 6.2. В умовно благополучних господарствах регулярно проводять
клінічне обстеження тварин. Усіх тварин ремонтного стада,
свиноматок, кнурів обов'язково обстежують один раз на 6 місяців з
метою виявлення інфікованих. Також проводять вибіркові дослідження
тварин інших груп. Інфікованих тварин видаляють із стада або
утримують ізольовано, відгодовують і здають на забій. В умовно благополучних господарствах забороняється утримувати
в одному приміщенні тварин ремонтного стада, свиноматок і кнурів
разом із поголів'ям, що призначене для відгодівлі. Проводять поточну дезінфекцію приміщень і території. Вакцинацію всього поголів'я, а також тварин, що ввозять в
господарство, продовжують до повного звільнення стада від
інфікованих тварин. Це повинно бути підтверджено негативними
результатами двох досліджень з інтервалом 6 місяців. Забороняється вивіз свиней для репродукції з умовно
благополучних господарств. Дозволяється вивіз свиней для
відгодівлі в господарства, що проводять профілактичну вакцинацію
проти хвороби Ауєскі. Перед відправкою тварин витримують протягом
30 днів на карантині. Під час карантину всі тварини повинні
залишатися клінічно здоровими, а результати досліджень на
наявність інфікованих тварин повинні бути негативними. 6.3. З метою контролю епізоотичної ситуації щодо хвороби
Ауєскі в благополучних господарствах дослідження з виявлення
інфікованих тварин проводять один раз на 12 місяців. Для цього
вибірково досліджують сироватки крові від тварин, що представляють
різні вікові групи (до 5% поголів'я). При виявленні інфікованих
без прояву клінічних ознак захворювання господарство вважають
умовно благополучним. У такому господарстві проводять дослідження
всього ремонтного та основного поголів'я. Якщо кількість виявлених
інфікованих тварин становить 5% від досліджуваного поголів'я, то
тварин не вакцинують. Усіх інфікованих ізолюють, відгодовують і
здають на забій. У таких господарствах подальші дослідження щодо
виявлення інфікованих тварин проводять один раз у 6 місяців. Якщо
кількість виявлених інфікованих тварин більше 5%, то все поголів'я
вакцинують проти хвороби Ауєскі. Інші заходи проводять так, як
зазначено в пункті 6.2. 6.4. У загрозливих господарствах здійснюють вибіркові
дослідження тварин, що представляють різні групи (до 20%) для
виявлення інфікованих. Якщо інфіковані тварини виявлені, то
проводять заходи відповідно до пунктів 6.2 або 6.3. Рішення із
застосування вакцинації поголів'я в таких господарствах приймають
індивідуально після детального вивчення епізоотичної ситуації. 6.5. На рівні району або області для запобігання
розповсюдженню інфекції й викорінення хвороби Ауєскі, як
доповнення до заходів, що виконуються господарством, здійснюють
епізоотологічний моніторинг щодо хвороби Ауєскі: - проводять облік неблагополучних і загрозливих щодо хвороби
Ауєскі господарств за останні 10 років; - контролюють проведення оздоровчих заходів у неблагополучних
і загрозливих господарствах і блокують їх зв'язки з
неблагополучними господарствами; - контролюють пересування свиней на відповідній території,
карантинні заходи та дослідження на наявність латентних форм
хвороби Ауєскі; - забезпечують регіональні потреби в профілактичних і
діагностичних препаратах, дезінфекційних, дератизаційних засобах; - здійснюють заходи з контролю санітарного забою і
відповідного санітарного стану на м'ясопереробних,
молокопереробних, комбікормових підприємствах, станціях штучного
осіменіння та інших підприємствах. 6.6. У межах країни для викорінення хвороби Ауєскі проводять: - визначення стратегії боротьби з хворобою Ауєскі; - контроль за епізоотичною ситуацією в країні; - вивчення епізоотичної ситуації в суміжних державах, а
особливо тих, які поставляють у країну свиней або спермопродукцію; - координацію міждержавних дій з боротьби із хворобою; - карантин свиней, що надходять із-за кордону; - контроль за виробництвом профілактичних і діагностичних
препаратів, що необхідні для проведення заходів з ліквідації
хвороби; - затвердження й контроль за виконанням державної програми
викорінення хвороби Ауєскі в Україні.
7. Заходи з оздоровлення господарств

великої та дрібної рогатої худоби
7.1. На неблагополучних щодо хвороби Ауєскі фермах великої та
дрібної рогатої худоби проводять заходи, зазначені в розділах 4 і
5 цієї Інструкції. 7.2. Велику рогату худобу і овець вакцинують проти хвороби
Ауєскі, якщо ці тварини утримуються в одному приміщенні зі
свинями, що хворіють на хворобу Ауєскі. 7.3. При ізольованому утриманні великої рогатої худоби й
овець щеплення проводять за таких умов: - якщо в господарстві виявлена хвороба Ауєскі великої рогатої
худоби, то щепленню підлягає тільки велика рогата худоба; - якщо виявлено захворювання овець, то вакцинують тільки
овець; - необхідно вакцинувати велику рогату худобу і овець, якщо
вони розміщені безпосередньо біля свинарника, у якому було
захворювання на хворобу Ауєскі свиней. 7.4. Молоко від корів з підозрою на зараження хворобою Ауєскі
дозволяється вживати людям після кип'ятіння. Молоко від хворих та
підозрілих на захворювання корів обробляють методом кип'ятіння з
наступним знищенням. 7.5. Карантинні обмеження з неблагополучного щодо хвороби
Ауєскі господарства (ферми) великої рогатої худоби або овець
знімають через один місяць після останнього випадку захворювання
та проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів.
8. Заходи з оздоровлення звірівницьких господарств та

розплідників службових собак
8.1. У звірівницьких фермах та розплідниках службового
собаківництва проводять заходи, зазначені в пункті 5 цієї
Інструкції. Крім того: - негайно вилучають з раціону м'ясні корми, які є підозрілими
щодо наявності вірусу хвороби Ауєскі, та замінюють їх іншими або
переварюють; - умовно здорових звірів щеплюють інактивованою вакциною
проти хвороби Ауєскі; - шкурки від вимушено забитих та загиблих хутрових звірів
знешкоджують шляхом сушки протягом 40 годин при температурі 30-35
град. C, після чого їх витримують протягом 10 днів при температурі
18-20 град. C. Якщо загибель хутрових звірів від хвороби Ауєскі
настала в літній період і шкурки не є цінними, то труп знищують,
не знімаючи шкури. 8.2. Карантинні обмеження з неблагополучного щодо хвороби
Ауєскі звірівницького господарства знімають через 15 днів після
припинення захворювання, вилучення тварин, що перехворіли,
проведення санітарного ремонту приміщень і повного комплексу
ветеринарно-санітарних та спеціальних заходів.
9. Відповідальність за порушення карантину та

інших ветеринарно-санітарних вимог
9.1. Посадові особи, працівники господарств, ферм, орендарі,
власники тварин, що допустили порушення карантину тварин та інших
ветеринарно-санітарних вимог щодо хвороби Ауєскі, несуть
відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Начальник управління забезпечення
протиепізоотичної роботи О.О.Кучерявенко

  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: