ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Р О З'Я С Н Е Н Н Я
N 02-5/424 від 11.11.98Арбітражним судам України
Про деякі питання практики призначеннясудової експертизи
( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням ВищогоАрбітражного Суду
N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від 18.04.2001
Роз'ясненнями Вищого господарського суду
N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002
N 04-5/3248 ( v3248600-04 ) від 10.12.2004 )
( У тексті Роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках заміненовідповідно словами "господарський" і "господарські",
слова "арбітражний процес" - словами "судовий процес"
у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" -
абревіатурою "ГПК" згідно з Роз'ясненням Вищого
господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від
31.05.2002 )
( Абзац перший вступної частини виключено на підставі
Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 )
від 31.05.2002 )
З метою правильного і однакового застосування господарськими
судами законодавства, яке регулює призначення судової експертизи,
президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне
дати такі роз'яснення.
1. До актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні
питань призначення судової експертизи в судовому процесі,
відносяться: 1.1. Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 )
(у подальшому - ГПК); 1.2. Закон України "Про судову експертизу" ( 4038-12 )
(далі - Закон); 1.3. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та
виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання,
попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у
провадженні яких перебувають справи про адміністративні
правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам
судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів
і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України
від 01.07.96 N 710 ( 710-96-п ) (з наступними змінами і
доповненнями). ( Підпункт 1.3 пункту 1 із змінами, внесеними
згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/3248
( v3248600-04 ) від 10.12.2004 ) 1.4. Інші законодавчі акти, у тому числі міжнародні договори
та угоди про взаємну правову допомогу і співробітництво, що
регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності
(стаття 2 Закону).
2. Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це
дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних
об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини
справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 ГПК, згідно з частиною
першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що
потребують спеціальних знань. Тому неприпустимо ставити перед
судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним
законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про
відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про
правову оцінку дій сторін тощо. Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті
1 Закону ( 4038-12 ) та статті 41 ГПК дане вченими тлумачення
законодавчих актів, пов'язане з наявністю у цих актах неясностей,
неузгодженостей, протиріч чи інших недоліків. Документ, виданий за
результатами тлумачення вченими правової норми, доказового
значення не має і посилатись на нього в обгрунтування рішення не
можна. 3. На підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої
статті 79 ГПК ( 1798-12 ) судову експертизу може бути призначено
судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі
розгляду. Відповідно до частини другої статті 41 ГПК учасники
судового процесу вправі пропонувати господарському суду питання,
які мають бути роз'яснені експертом. Ці питання можуть бути
запропоновані у позовній заяві, у відзиві або в окремому
письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань
судовому експерту визначається господарським судом. У процесі підготовки справи до розгляду суддя не позбавлений
можливості, викликавши представників сторін (пункт 3 статті 65
ГПК), з'ясувати їх думку щодо питань, які слід поставити перед
експертом. Господарському суду слід мати на увазі, що чинне
законодавство не надає йому права відмовити у призначенні судової
експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу, за тим
мотивом, що у складі суду є особи, які мають достатні для
з'ясування відповідних питань спеціальні знання. За змістом статті 101 ГПК ( 1798-12 ) апеляційний
господарський суд, яким приймаються додаткові докази і
перевіряється законність і обгрунтованість рішення місцевого
господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову
експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному
порядку. Що ж до суду касаційної інстанції, то він таким правом не
наділений, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК не може збирати
нові докази. ( Абзац четвертий пункту 3 в редакції Роз'яснення
Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від
31.05.2002 ) Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, яка
повинна містити перелік питань, що потребують висновку судового
експерта (частина друга статті 41 ГПК). Визначення способу проведення експертизи належить до
компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, господарський
суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь
встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята
статті 42 та частина друга статті 43 ГПК). ( Абзац шостий пункту 3
із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського
суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 ) Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи,
розподіляються в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 49
ГПК, у рішенні (ухвалі, постанові) зі справи. 4. Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими
експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці,
які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень
не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали
кваліфікацію судового експерта. Частина третя цієї статті передбачає можливість залучення на
визначених цією нормою умовах до проведення судових експертиз
також судових експертів, які не є працівниками державних
спеціалізованих установ. У будь-якому разі доручати проведення судової експертизи
можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і
включено до державного Реєстру атестованих судових експертів,
ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9
Закону). Пункт 4 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду
N 04-5/3248 ( v3248600-04 ) від 10.12.2004 ) 5. Статтею 7 Закону встановлено перелік суб'єктів
судово-експертної діяльності. У випадку якщо господарський суд
доручає проведення судової експертизи підприємницькій структурі
або громадянину, йому слід пересвідчитись, чи можуть вони
здійснювати таку діяльність згідно з вимогами статей 7 та 10
Закону ( 4038-12 ). ( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з
Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/3248
( v3248600-04 ) від 10.12.2004 )
( Абзац другий пункту 5 виключено на підставі Роз'яснення
Вищого Арбітражного Суду N 02-5/467 ( v_467800-01 ) від
18.04.2001 )
6. Суд зобов'язаний перевірити повноваження експерта,
наявність у підприємця ліцензії на право здійснювати експертну
діяльність та свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового
експерта за відповідною спеціалізацією у безпосереднього виконавця
експертизи. 7. На підставі частини четвертої статті 41 ГПК ( 1798-12 )
сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають
право заявити відвід експерту з підстав і в порядку, передбачених
частинами шостою і сьомою статті 31 ГПК. Господарський суд,
розглядаючи заявлений відвід, повинен виходити з того, що відвід
може бути заявлено, як правило до початку експертизи. Експерт відповідно до пункту 3 частини першої статті 12
Закону вправі заявити самовідвід з передбачених законом підстав,
які виключають його участь у справі. Такі підстави передбачені,
зокрема, частиною шостою статті 31 ГПК. У випадках, зазначених у частині п'ятій цієї ж статті,
експерт має право відмовитись від дачі висновку. Така відмова не
може тягти за собою наслідків, передбачених статтею 385
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). ( Абзац третій пункту 7
із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського
суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 ) 8. Згідно зі статтями 33, 36, 37 та 38 ГПК господарський суд,
призначаючи судову експертизу, вправі цією ж ухвалою витребувати
від учасників судового процесу, а в разі необхідності - інших
підприємств, установ, організацій, державних та інших органів чи
їх посадових осіб (пункт 4 статті 65 ГПК) зразки почерків,
підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати
їх експерту для дослідження. Повернення у разі необхідності зразків здійснюється за
правилами статті 5 Закону ( 4038-12 ) та статті 40 ГПК.
9. Частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК ( 1798-12 )
передбачено право господарського суду призначити додаткову або
повторну судову експертизу. У цих випадках господарський суд має
виходити з такого. 9.1. Додаткова експертиза призначається судом після розгляду
ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути
неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом
заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі
надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі
поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений
нечітко або носить непевний, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно
чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними
чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення
експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись
як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового
процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому
експерту. Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з
інших обставин справи, призначається нова, а не повторна
експертиза. 9.2. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи
суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта
визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам
справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну
судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у
висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом
одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.
Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту
(експертам).
10. За змістом Закону ( 4038-12 ), зокрема, статті 14, згідно
з якою експерта може бути притягнуто до дисциплінарної,
матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності,
судовим експертом може бути виключно фізична особа, яка повинна
підписати свій висновок (акт експертизи), хоча б проведення
судової експертизи було покладено на відповідну державну установу,
відомчу службу або підприємницьку структуру. Тому, призначаючи
судову експертизу, господарський суд в цій же ухвалі зазначає, що
особа чи особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу,
несуть відповідальність, передбачену статтями 384 і 385
Кримінального кодексу України ( 2002-05 ) за дачу завідомо
неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без
поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
( Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з
Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 )
від 31.05.2002 ) В описовій частині рішення, ухвали, постанови господарського
суду обов'язково повинен фіксуватись факт попередження судового
експерта щодо передбаченої названими вище статтями
відповідальності. Особа набуває права та несе обов'язки експерта після
оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та
попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок
експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить
неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому
не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для
відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші
висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду,
адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких
документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка
буде вважатись первинною. 11. Чинним законодавством, зокрема статтею 10 Закону України
"Про аудиторську діяльність" ( 3125-12 ), передбачено обов'язкове
проведення аудиту, за результатами якого складається аудиторський
висновок. Проте господарським судам слід мати на увазі, що
аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яку може
бути призначено лише судом і тільки після порушення провадження у
справі. ( Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням
Вищого господарського суду N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від
31.05.2002 ) 12. Відповідно до частини третьої і четвертої статті 15
Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними
установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських
справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним
законодавством. У застосуванні відповідних законодавчих приписів
господарським судам рекомендується виходити з такого. Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час
судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після
закінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу
господарським судом на загальних підставах, визначених частиною
п'ятою статті 49 ГПК ( 1798-12 ). Роз'яснення доповнено пунктом 12 згідно з Роз'ясненням Вищого
господарського суду N 04-5/3248 ( v3248600-04 ) від 10.12.2004 )
В.о.Голови Вищого арбітражного
суду України А.Осетинський
-
скопійовано
-
