Наказ № 949 від 26.11.2012 Про затвердження прописів на традиційні лікарські засоби та Переліку лікарських засобів, що виробляються згідно із затвердженими прописами. Редакція від 26.04.2016

open

Головна
Нормативні акти
Наказ
Наказ № 949 від 26.11.2012 Про затвердження прописів на традиційні лікарські засоби та Переліку лікарських засобів, що виробляються згідно із затвердженими прописами

скопійовано

Оберіть редакцію 26/04/2016

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Оберіть редакцію 26/04/2016

Попередня

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

26.11.2012 № 949

Про затвердження прописів на традиційні лікарські засоби та Переліку лікарських засобів, що виробляються згідно із затвердженими прописами

{Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я
№ 772 від 03.09.2013
№ 390 від 26.04.2016}

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17 грудня 2008 року № 754 "Про затвердження порядків проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що виробляються згідно із затвердженими прописами, і розробки та затвердження прописів на традиційні лікарські засоби", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за № 45/16061, та з метою удосконалення процедури державної реєстрації лікарських засобів, що виробляються згідно із затвердженими Міністерством охорони здоров'я України прописами, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити прописи на такі традиційні лікарські засоби:

1.1. Аміаку розчин, розчин для зовнішнього застосування 10%, що додається.

1.2. Кислота борна, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 3%, що додається.

1.3. Брильянтовий зелений, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%, що додається.

1.4. Водню пероксид, розчин для зовнішнього застосування 3%, що додається.

1.5. Етанол 70%, розчин, що додається.

1.6. Етанол 96%, розчин, що додається.

1.7. Йод, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 5%, що додається.

1.8. Меновазин, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий, що додається.

1.9. Метиленовий синій, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%, що додається.

1.10. Кислота саліцилова, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%, що додається.

1.11. Спирт камфорний, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 10%, що додається.

1.12. Спирт мурашиний, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий, що додається.

1.13. Формідрон, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий, що додається.

2. Затвердити Перелік лікарських засобів, що виробляються згідно із затвердженими прописами, що додається.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2009 року № 423 "Про затвердження прописів на традиційні лікарські засоби та Переліку лікарських засобів, що виробляються згідно із затвердженими прописами".

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра - керівника апарату Р. Богачева.

В.о. Міністра

О. Толстанов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Аміаку розчин, розчин для зовнішнього застосування 10%
(Ammonia solution, 10% solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Аміаку розчин концентрований	44 мл
	Допоміжні речовини
	Вода очищена	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Технологічний процес повинен забезпечувати якість препарату відповідно до вимог специфікації (пункт 4), ДФУ та інших нормативних документів.

Виробництво препарату здійснюється відповідно до затвердженої технологічної нормативної документації підприємства.

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

Приготування розчину

У посудину поміщають розраховану кількість води очищеної, додають розраховану кількість аміаку розчину концентрованого, включають мішалку із заданою швидкістю та перемішують суміш упродовж заданого часу.

Контролюють зовнішній вигляд розчину, вміст аміаку*.

У разі необхідності концентрацію розчину коригують згідно з розрахунком за допомогою води очищеної або аміаку розчину концентрованого.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Відфільтрованим розчином наповнюють контейнери з відповідного матеріалу**.

Об'єм наповнення контейнерів регулюють дозуючим пристроєм і періодично контролюють під час процесу фасування. Наповнені контейнери закупорюють відповідним закупорювальним засобом**.

На контейнери з розфасованою продукцією наклеюють етикетку встановленого зразка, на яку наносять маркування згідно із законодавством.

Вторинне та/або групове пакування продукції здійснюється відповідно до технологічної нормативної документації виробника**.

Контроль якості

Кінцеву серію продукції пред'являють на приймальний контроль у Відділ контролю якості (ВКЯ) на відповідність вимогам специфікації*. При прийомі серії готової продукції контролер ВКЯ вибірково перевіряє зовнішній вигляд лікарського засобу, його якість та відповідність упаковки і маркування.

На період контролю готову продукцію передають у місце карантинного зберігання*** до моменту отримання сертифіката якості.

При отриманні позитивних результатів аналізу серії на лікарський засіб видається сертифікат якості, затверджений уповноваженою особою з якості. На підставі вищезазначеного сертифіката серія лікарського засобу отримує дозвіл на реалізацію і направляється на склад готової продукції для тимчасового зберігання продукції до відправлення споживачу.

__________
Примітки:

* Контроль якості здійснюється відповідно до специфікації (пункт 4), ДФУ та інших нормативних документів.
** Пакувальні матеріали затверджуються технологічною нормативною документацією виробника та повинні відповідати вимогам ДФУ, 3.2.
*** Умови карантинного зберігання повинні відповідати технологічній нормативній документації виробника.

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Аміаку розчин концентрований. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Аміаку розчин концентрований".

3.2. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
	На момент випуску	На термін придатності
Опис	Прозора, безбарвна, летка, дуже лужна рідина з різким запахом.	Прозора, безбарвна, летка, дуже лужна рідина з різким запахом. Допускається, при зберіганні, наявність блискіток і/чи легкої каламуті
ІДЕНТИФІКАЦІЯ	A. Сильнолужна реакція
	B. Утворення жовтого осаду при додаванні розчину натрію кобальтинітриту до суміші газу, що утворюється над препаратом, з 0,1М хлористоводневою кислотою
ВИПРОБУВАННЯ
Прозорість	Прозорий	Препарат має бути прозорим або його каламутність не перевищує каламутності еталона I.
Кольоровість	Безбарвний
Сухий залишок	Не більше 0,02 г/л	Не більше 0,2 г/л
Важкі метали	Не більше 0,0001%
Речовини, що окислюються	Витримує випробування
Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ	Від 9,5% до 10,5% м/м

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна, летка, дуже лужна рідина з різким запахом.

Допускається, при зберіганні, наявність блискіток і/чи легкої каламуті.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Препарат повинен мати сильнолужну реакцію (ДФУ, 2.2.4).

B. До 1 мл препарату додають 4 мл води Р, пропускають повітря і одержану газову суміш спрямовують на поверхню розчину, що містить 1 мл 0,1М розчину хлористоводневої кислоти та 0,05 мл розчину метилового червоного. Червоне забарвлення розчину переходить у жовте. До одержаного розчину додають 1 мл розчину натрію кобальтинітриту Р. Утворюється жовтий осад.

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). На момент випуску: Препарат має бути прозорим. На термін придатності: Прозорий або каламутність не перевищує каламутності еталона I.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Сухий залишок. 50 мл препарату упарюють на водяній бані і висушують при температурі від 100° C до 105° C до постійної маси. Маса сухого залишку не має перевищувати: на момент випуску 1 мг (0,02 г/л), на термін придатності 10 мг (0,2 г/л).

Важкі метали. (ДФУ, 2.4.8, метод A). Не більше 0,0001%. 10 мл препарату нейтралізують від 9 до 11 мл оцтової кислоти Р за універсальним індикаторним папером. Препарат має витримувати випробування на важкі метали.

Речовини, що окислюються. До 10 мл препарату додають 50 мл сірчаної кислоти розведеної P і 0,1 мл 0,02М розчину калію перманганату. Одержаний розчин витримують протягом 10 хв., забарвлення розчину має залишатися слабко-рожевим.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

50 мл 0,1М розчину хлористоводневої кислоти поміщають у колбу місткістю 250 мл з притертою пробкою, точно зважують, додають 0,5 мл препарату, повторно точно зважують і титрують 0,1М розчином натрію гідроксиду до переходу забарвлення розчину від червоного до жовтого, використовуючи як індикатор 0,1 мл розчину метилового червоного Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

Вміст аміаку в препараті (X), у відсотках, обчислюють за формулою:

X =

(V 0 - V,) х K х 1,703 х 100
_____________________________
m

де:

V0 - об'єм 0,1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування у контрольному досліді, у мілілітрах;

V, - об'єм 0,1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію гідроксиду;

1,703 - кількість NH3, що відповідає 1 мл 0,1М розчину хлористоводневої кислоти, у міліграмах;

m - маса наважки препарату, у міліграмах.

Вміст аміаку (NH3) у препараті має бути від 9,5% до 10,5%.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

УПАКОВКА. Повинна забезпечувати якість лікарського засобу протягом терміну зберігання, зручність у застосуванні, належне транспортування та відповідати вимогам ДФУ, 3.2.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

МАРКУВАННЯ. Відповідно до вимог маркування лікарських засобів, визначених у Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом МОЗ України від 26 серпня 2005 року № 426, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2005 року за № 1069/11349, та іншими нормативними документами.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: аміак;

100 мл розчину містять 10 г аміаку;

допоміжна речовина: вода очищена.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна, летка, дуже лужна рідина з різким запахом. Допускається при зберіганні наявність блискіток і/чи легкої каламуті.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що впливають на респіраторну систему. Код АТХ R07A B.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Аміаку розчин належить до лікарських засобів, які подразнюють нервові закінчення. Механізм дії аміаку при вдиханні полягає у рефлекторному збудженні дихального центру через рецептори верхніх дихальних шляхів - закінчення трійчастого нерва. При нанесенні на шкіру чинить подразнювальну та антимікробну дію.

Фармакокінетика.

Препарат не надходить до кров'яного русла.

Клінічні характеристики.

Показання.

Непритомний стан, при укусах комах.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не встановлена.

Особливості застосування.

Місцеве застосування можливе лише на неушкоджену шкіру.

При випадковому ураженні слизової оболонки ока промивати водою декілька разів (протягом 15 хв. з перервою 10 хв.) або 3% розчином борної кислоти.

Олії і мазі не застосовують. При ураженні носа і глотки застосовують 0,5% розчин лимонної кислоти або натуральні соки. У разі прийому внутрішньо - пити воду, фруктовий сік, молоко, краще - 0,5% розчин лимонної кислоти або 1% розчин оцтової кислоти до повної нейтралізації вмісту шлунка.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності і годування груддю застосування препарату можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Для збудження дихального центру як засіб швидкої допомоги: невеликий шматочок марлі або вати, змочений розчином аміаку, обережно підносять до носових отворів на 0,5 - 1 с.

При укусах комах розчин аміаку застосовують зовнішньо у вигляді примочок (тривалість процедури - до 30 секунд).

Діти.

Препарат не застосовують дітям до 3 років.

Передозування.

Посилення проявів побічних реакцій.

Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

При вдиханні парів розчину аміаку може виникнути рефлекторна зупинка дихання. При місцевому застосуванні можливі подразнення, дерматити, екзема у місці аплікації, алергічні реакції.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності. 2 роки.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник/Заявник

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності/
місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду

{Пропис в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 390 від 26.04.2016}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Кислота борна, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 3%
(Boric acid, 3% alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Борна кислота	3 г
	Допоміжні речовини
	96% етанол	65 г
	Вода очищена	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

Приготування розчинника

У посудину поміщають розраховану кількість етанолу, додають розраховану кількість води очищеної, включають мішалку із заданою швидкістю та перемішують суміш.

Контролюють вміст етанолу*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість кислоти борної і перемішують до повного розчинення.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст кислоти борної*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Відфільтрованим розчином наповнюють контейнери з відповідного матеріалу**. Об'єм наповнення контейнерів регулюють дозуючим пристроєм і періодично контролюють під час процесу фасування. Наповнені контейнери закупорюють відповідним закупорювальним засобом**.

На контейнери з розфасованою продукцією наклеюють етикетку встановленого зразка, на яку наносять маркування згідно з законодавством. Вторинне та/або групове пакування продукції здійснюється відповідно до технологічної нормативної документації виробника**.

Контроль якості

Кінцеву серію продукції пред'являють на приймальний контроль у Відділ контролю якості (ВКЯ) на відповідність вимогам специфікації. При прийомі серії готової продукції контролер ВКЯ вибірково перевіряє зовнішній вигляд лікарського засобу, його якість та відповідність упаковки і маркування.

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Борна кислота. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Кислота борна".

3.2. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора безбарвна рідина
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Борна кислота	A. Зелена облямівка полум'я
Етанол	B. Запах йодоформу та утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду
ВИПРОБУВАННЯ
Прозорість	Прозорий

Кольоровість	Безбарвний

Вміст етанолу	Від 67% до 73% об./об.

Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ	Від 28,5 мг/мл до 31,5 мг/мл

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора безбарвна рідина.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Препарат горить полум'ям, що має зелену облямівку (борна кислота).

B. До 2 мл препарату додають 5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 2 мл 0,05М розчину йоду і перемішують. З'являється запах йодоформу й поступово утворюється жовтий осад (етанол).

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, ТУ, пікнометричний метод). Від 67% до 73%. 25 мл препарату поміщають у круглодонну колбу місткістю 250 мл, додають 10 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 40 мл води Р і проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

До 2 мл препарату додають 20 мл гліцерину Р, попередньо нейтралізованого за розчином фенолфталеїну Р1 (0,75 мл), перемішують і титрують 0,1М розчином натрію гідроксиду до появи рожевого забарвлення, додають 10 мл нейтралізованого гліцерину Р і, якщо забарвлення при цьому зникає, титрують 0,1М розчином натрію гідроксиду до появи рожевого забарвлення. Додавання нейтралізованого гліцерину Р і титрування 0,1М розчином натрію гідроксиду продовжують до появи стійкого рожевого забарвлення розчину (що не зникає).

Паралельно проводять контрольний дослід.

Вміст борної кислоти в 1 мл препарату (X), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V0 - об'єм 0,1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування у контрольному досліді, у мілілітрах;

V1 - об'єм 0,1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію гідроксиду;

6,183 - кількість H3BO3, що відповідає 1 мл 0,1М розчину натрію гідроксиду, у міліграмах.

Вміст борної кислот (H3BO3) в 1 мл препарату має бути від 28,5 мг до 31,5 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: кислота борна;

100 мл розчину містять кислоти борної 3 г;

допоміжна речовина: етанол 70%.

Лікарська форма.

Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина із запахом спирту.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфекційні засоби.

Код АТХ D08A D.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат чинить антисептичну дію. Коагулює білки (в тому числі ферменти) мікробної клітини, порушує проникність клітинної оболонки, завдяки чому затримується ріст і розвиток бактерій.

Фармакокінетика. При зовнішньому застосуванні препарат абсорбується через ушкоджену шкіру, ранову поверхню; при випадковому вживанні внутрішньо - через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Кислота борна може накопичуватися у тканинах організму. Виводиться з організму повільно.

Клінічні характеристики.

Показання.

Піодермія, мокнуча екзема, попрілості, гострий та хронічний середній отит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кислоти борної, порушення функції нирок, хронічний мезотимпаніт з нормальною або мало зміненою слизовою оболонкою, травматичні перфорації барабанної перетинки; періоди вагітності і годування груддю, в тому числі для обробки молочних залоз, дітям (у тому числі новонародженим).

Особливі заходи безпеки.

Не застосовувати препарат на великі ділянки шкіри, не застосовувати для промивання порожнин. Не допускати потрапляння препарату в очі.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія поки що не відома.

При одночасному застосуванні будь-яких інших лікарських засобів слід повідомити лікарю.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний жінкам у період вагітності і годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують зовнішньо. При піодермії, попрілостях, екземі уражені ділянки шкіри обробляють за допомогою серветки, попередньо змоченої препаратом, 2 - 3 рази на добу.

При отиті у зовнішній слуховий прохід вводять змочені розчином турунди або закапують по 3 - 5 крапель 2 - 3 рази на добу.

Діти.

Дітям препарат не застосовують.

Передозування.

У разі випадкового вживання препарату внутрішньо провести зондове промивання шлунка, призначити внутрішньо сольові проносні засоби, ентеросорбенти (активоване вугілля), симптоматичну терапію.

Симптоми гострого отруєння: нудота, блювання, діарея, порушення кровообігу та пригнічення ЦНС, зниження температури тіла, шок, кома, еритематозний висип. У разі тяжкого отруєння вживають заходів щодо підтримання життєво важливих функцій організму, проводять гемодіаліз або перитонеальний діаліз, замінне переливання крові. При тривалому застосуванні препарату на великих за площею ділянках шкіри можуть виникати симптоми хронічної інтоксикації: набряк тканин, виснаження, стоматит, екзема, порушення менструального циклу у жінок, анемія, судоми, алопеція. У цих випадках препарат відміняють, проводять симптоматичне лікування.

Побічні реакції.

Застосування препарату може спричинити алергічні реакції (почервоніння шкіри, свербіж, кропив'янка, висипи, набряк). В поодиноких випадках - розвиток анафілактичної реакції, включаючи шок; десквамація епітелію.

При тривалому застосуванні та у пацієнтів з порушенням функції нирок можуть виникати нудота, блювання, діарея, головний біль, сплутаність свідомості, олігурія, судоми.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря!

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Брильянтовий зелений, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%
(Brilliant green, 1% alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Брильянтовий зелений	1 г
	Допоміжні речовини
	60% етанол	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

__________
Примітка.

60% етанол готують з 96% етанолу.

Приготування розчинника

Контролюють вміст етанолу*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість брильянтового зеленого і перемішують до повного розчинення.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст брильянтового зеленого*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Контроль якості

__________
Примітки:

* Контроль якості здійснюється відповідно до специфікації (пункту 4), ДФУ та інших чинних нормативних документів.
** Пакувальні матеріали затверджуються технологічною нормативною документацією виробника та повинні відповідати вимогам ДФУ, 3.2.
*** Умови карантинного зберігання повинні відповідати технологічній нормативній документації виробника.

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Брильянтовий зелений. Має відповідати наведеним нижче вимогам.

C29H34N2O4

М.м. 474

Біс-(n-диетиламіно)-трифенілангідрокарбінол оксалат.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Грудки зеленувато-золотистого кольору або кристалічний порошок золотисто-зеленого кольору.

Розчинність. Мало розчинний у воді Р та спирті Р, розчинний у хлороформі Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. При додаванні до 0,2% розчину субстанції по краплях хлористоводневої кислоти розведеної Р, з'являється оранжеве забарвлення.

B. При додаванні до 0,2% розчину субстанції по краплях розчину натрію гідроксиду Р, випадає блідо-зелений осад.

ВИПРОБУВАННЯ

Речовини, нерозчинні у спирті. Не більше 10 мг (1%). Близько 1,0 г (точна наважка) субстанції помішають на попередньо зважений пористий скляний фільтр № 2, фільтр промивають 50 мл 96% спирту Р порціями по 5 мл. Фільтр сушать при температурі від 100° C до 105° C та зважують.

Сульфатна зола (ДФУ, 2.4.14). Не більше 1,0%. Визначення проводять з 0,5 г субстанції, попередньо дворазово обробленої сірчаною кислотою Р.

Важкі метали (ДФУ, 2.4.8, метод A). Не більше 0,005%. Сульфатну золу, що залишилась у тиглі при визначенні сульфатної золи, обробляють при нагріванні 5 мл розчину амонію ацетату Р, додають 5 мл води Р і фільтрують через паперовий фільтр. Тигель та фільтр промивають водою Р і доводять об'єм розчину водою Р до 50 мл. Субстанція має витримувати випробування на важкі метали.

Арсен (ДФУ, 2.4.2, метод B). Не більше 0,0004%. 0,125 г субстанції мають витримувати випробування на арсен.

ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупореному контейнері у захищеному від світла місці.

3.2. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Рідина інтенсивно зеленого кольору із запахом спирту
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Брильянтовий зелений	A. Оранжево-коричневе забарвлення розчину після додавання хлористоводневої кислоти розведеної
	B. Максимуми спектру поглинання за довжин хвиль 427 нм та 627 нм
Етанол	C. Запах йодоформу після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду
ВИПРОБУВАННЯ
Вміст етанолу	Від 57% до 63% об./об.

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ	Від 9,5 мг/мл до 10,5 мг/мл

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Рідина інтенсивно зеленого кольору із запахом спирту.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. До 1 мл препарату додають 2 мл хлористоводневої кислоти розведеної Р. З'являється оранжево-коричневе забарвлення (брильянтовий зелений).

B. 0,1 мл препарату доводять 96% спиртом Р до об'єму 100 мл. Спектр поглинання (ДФУ, 2.2.25) одержаного розчину в області від 350 нм до 700 нм повинен мати два максимуми за довжин хвиль 427 нм та 627 нм (брильянтовий зелений).

C. До 2 мл препарату додають 5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 5 мл 0,05М розчину йоду і перемішують. Розчин каламутніє і з'являється запах йодоформу (етанол).

ВИПРОБУВАННЯ

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 57% до 63%. 25 мл препарату поміщають у круглодонну колбу місткістю 250 мл, додають 50 мл води Р і при постійному збовтуванні додають невеликими порціями цинку порошок Р до знебарвлення розчину, проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

6 мл препарату поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, додають 10 мл сірчаної кислоти розведеної Р, 25 мл 0,05М розчину йоду, ретельно збовтують і доводять об'єм розчину водою Р до мітки. Розчин залишають на 10 хв., швидко фільтрують, відкидаючи перші 15 мл фільтрату.

50 мл одержаного розчину титрують 0,1М розчином натрію тіосульфату Р до знебарвлення розчину, використовуючи наприкінці титрування як індикатор розчин крохмалю Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

Вміст брильянтового зеленого в 1 мл препарату (X), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V0 - об'єм 0,1М розчину натрію тіосульфату, витрачений на титрування у контрольному досліді, у мілілітрах;

V1 - об'єм 0,1М розчину натрію тіосульфату, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію тіосульфату;

5,932 - кількість C29H34N2O4, що відповідає 1 мл 0,1М розчину натрію тіосульфату, у міліграмах.

Вміст брильянтового зеленого (C29H34N2O4) в 1 г препарату має бути від 9,5 мг до 10,5 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: брильянтовий зелений;

100 мл розчину містять брильянтового зеленого 1 г;

допоміжна речовина: етанол 60%.

Лікарська форма.

Розчин для зовнішнього застосування, спиртовий.

Основні фізико-хімічні властивості: рідина інтенсивно зеленого кольору із запахом спирту.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфікуючі засоби. Код АТХ D08A X.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Антисептичний засіб для зовнішнього та місцевого застосування. Чинить антимікробну дію. Препарат активний відносно грампозитивних бактерій.

Фармакокінетика.

Препарат місцевої дії. Даних про всмоктування у кров та участь у метаболічних процесах організму не виявлено.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гнійно-запальні процеси шкіри (піодермія, фурункульоз, карбункульоз, блефарит) легкої форми, а також обробка операційного поля, шкірних покривів після операцій та травм.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Особливі заходи безпеки.

Не допускати потрапляння препарату в очі.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з препаратами для зовнішнього застосування, які містять органічні сполуки, може денатурувати білки, утворювати нові сполуки.

Не сумісний з дезінфікуючими препаратами, які містять активний йод, хлор, луги (в тому числі розчин аміаку).

При одночасному застосуванні будь-яких інших лікарських засобів слід повідомити лікарю.

Особливості застосування.

Не слід допускати потрапляння розчину на слизові оболонки, оскільки спирт, що міститься в препараті, може спричинити опіки, сильне подразнення. Активність препарату суттєво зменшується у присутності сироватки крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Наносять на поверхню шкіри, при порушенні її цілісності охоплюють навколишні здорові тканини. При захворюваннях очей змазують краї повік.

Діти.

Застосовують.

Передозування.

Не спостерігалося.

Побічні реакції.

Алергічні реакції (свербіж, кропив'янка). При попаданні розчину на слизову оболонку ока виникає печіння, сльозотеча, можуть з'явитися опіки.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Водню пероксид, розчин для зовнішнього застосування 3%
(Hydrogen peroxide, 3% solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Водню пероксиду розчин 30 %	10 г
	Допоміжні речовини
	Натрію бензоат	0,05 г
	Вода очищена	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

Приготування розчину стабілізатора

У посудину поміщають розраховану кількість води очищеної, додають розраховану кількість натрію бензоату, включають мішалку із заданою швидкістю та перемішують суміш до повного розчинення.

Змішування

У посудину поміщають розраховану кількість води очищеної, додають розраховану кількість 30% розчину водню пероксиду, включають мішалку із заданою швидкістю та перемішують суміш. При включеній мішалці додають розчин стабілізатора та перемішують до отримання однорідного розчину.

Контролюють: зовнішній вигляд розчину, вміст водню пероксиду, кислотність, сухий залишок, вміст натрію бензоату*.

У разі необхідності концентрацію розчину коригують згідно з розрахунком.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Контроль якості

__________
Примітки:

* Контроль якості здійснюється відповідно до специфікації (пункт 4), ДФУ та інших чинних нормативних документів.
** Пакувальні матеріали затверджуються технологічною нормативною документацією виробника та повинні відповідати вимогам ДФУ, 3.2.
*** Умови карантинного зберігання повинні відповідати технологічній нормативній документації виробника.

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Водню пероксиду розчин 30%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Водню пероксиду розчин (30%)".

3.2. Натрію бензоат. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Натріюбензоат".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора безбарвна рідина
ІДЕНТИФІКАЦІЯ	A. Знебарвлення розчину або слабо-рожеве забарвлення після додавання 0,02М розчину калію перманганату
	B. Забарвлення ефірного шару у синій колір
ВИПРОБУВАННЯ
Прозорість	Прозорий

Кольоровість	Безбарвний

Кислотність	Витримує випробування

Стабілізатор	Не більше 0,025%

Сухий залишок	Не більше 2 г/л

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ	Від 2,5% до 3,5% м/м

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора безбарвна рідина.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. До 2 мл препарату додають 0,2 мл сірчаної кислоти розведеної Р, 0,2 мл 0,02М розчину калію перманганату та витримують протягом 2 хв. Розчин знебарвлюється або з'являється слабко-рожеве забарвлення.

B. До 0,5 мл препарату додають 1 мл сірчаної кислоти розведеної Р, 2 мл ефіру Р, 0,1 мл розчину калію хромату Р і струшують. Ефірний шар забарвлюється у синій колір.

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Кислотність. До 10 мл препарату додають 20 мл води Р та 0,25 мл розчину метилового червоного Р. Забарвлення розчину має змінитися при додаванні не менше 0,05 мл і не більше 1,0 мл 0,1М розчину натрію гідроксиду.

Стабілізатор. 20 мл препарату послідовно струшують із 10 мл та двічі по 5 мл хлороформу Р. Об'єднані хлороформні витяги випарюють при зниженому тиску при температурі не вище 25° C. Одержаний залишок сушать в ексикаторі. Маса залишку не повинна перевищувати 5 мг (0,025%).

Сухий залишок. 10 мл препарату витримують у скляному бюксі до припинення виділення бульбашок газу, випарюють на водяній бані та сушать у сушильній шафі при температурі від 100° C до 105° C. Маса сухого залишку не повинна перевищувати 20 мг (2 г/л).

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

10,0 г (точна наважка) препарату доводять водою Р до об'єму 100 мл. До 10 мл одержаного розчину додають 20 мл сірчаної кислоти розведеної Р і титрують 0,02М розчином калію перманганату до появи рожевого забарвлення.

Паралельно проводять контрольний дослід.

Вміст водню пероксиду в препараті (X), у відсотках, обчислюють за формулою:

де:

V0 - об'єм 0,02М розчину калію перманганату, витрачений на титрування у контрольному досліді, у мілілітрах;

V1 - об'єм 0,02М розчину калію перманганату, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 0,02М розчину калію перманганату;

1,701 - кількість H2O2, що відповідає 1 мл 0,02М розчину калію перманганату, у міліграмах;

m - маса наважки препарату, у грамах.

Вміст водню пероксиду (H2O2) в препараті має бути від 2,5% до 3,5%.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: водню пероксид;

100 мл розчину містять водню перекису (30%) 0,10 г;

допоміжні речовини: натрію бензоат (E 211), вода очищена.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфікуючі засоби. Код АТХ D08A X01.

Фармакологічні властивості.

При контакті розчину перекису водню з ушкодженою шкірою та слизовими оболонками вивільняється активний кисень, який сприяє очищенню ранової поверхні та інактивації органічних речовин (протеїн, кров, гній). При застосуванні препарату відбувається лише тимчасове зменшення кількості мікроорганізмів. Препарат має кровоспинний ефект.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат застосовують для зупинки капілярної кровотечі при поверхневому ушкодженні тканин, носових кровотечах, для обробки слизової оболонки при стоматитах, пародонтитах, ангінах, гінекологічних захворюваннях, а також при гнійних ранах.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія поки що не відома.

Особливості застосування.

Застосування розчину на пов'язку забезпечує безболісне зняття її з рани. Велика кількість піни, що утворюється, сприяє механічному очищенню рани від гною і тканинного детриту. Препарат слід з обережністю застосовувати для обробки глибоких ран та зрошення порожнин, враховуючи можливість емболій.

Препарат не стабільний у лужному середовищі, у присутності металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також в освітленому і теплому місці. Слід уникати потрапляння розчину в очі.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосовують.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Розчин Перекису водню наносять на ушкоджену ділянку шкіри для дезінфекції ран per se (тобто без розведення). Для полоскання розчиняють 1 столову ложку в 1 склянці води; для аплікацій, обробки ранових поверхонь, зупинки кровотечі (капілярної) уражені ділянки обробляють тампоном, просоченим розчином перекису водню. Тривалість лікування залежить від досягнутого ефекту.

Діти.

Застосовують.

Передозування.

Не спостерігалося.

Побічні реакції.

Можливе відчуття печіння в момент обробки рани. У деяких випадках при індивідуальній чутливості до компонентів препарату можливе виникнення місцевих алергічних реакцій. При тривалому застосуванні для обробки слизової оболонки рота можлива гіпертрофія сосочків язика.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Етанол 70%, розчин
(Ethanol 70%, solution)

1. СКЛАД

Препарат містить при температурі 20° C не менше 69,3% об./об. і не більше 70,7% об./об. етанолу (C2H6O) та воду.

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

__________
Примітка.

70% етанол готують з 96% етанолу.

Приготування препарату

Контролюють вміст етанолу та густину розчину*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Контроль якості

__________
Примітки:

* Контроль якості здійснюється відповідно до специфікації (пункт 4), ДФУ та інших нормативних актів.
** Пакувальні матеріали затверджуються технологічною нормативною документацією виробника та повинні відповідати вимогам ДФУ, 3.2.
*** Умови карантинного зберігання повинні відповідати технологічній нормативній документації виробника.

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.2. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора, безбарвна, летка, легкозаймиста рідина. Гігроскопічна
ІДЕНТИФІКАЦІЯ	A. Відповідність вимогам щодо відносної густини
	B. Інтенсивне блакитне забарвлення розчину, що блідне
	C. Утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
Прозорість	Прозорий

Кольоровість	Безбарвний

Кислотність або лужність	Не більше 0,003%

Відносна густина	Від 0,883 до 0,890

Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна, летка, легкозаймиста рідина. Гігроскопічна.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Препарат має відповідати вимогам щодо відносної густини.

B. 0,1 мл препарату змішують у пробірці з 1 мл розчину 10 г/л калію перманганату Р і 0,2 мл сірчаної кислоти розведеної Р. Пробірку відразу накривають фільтрувальним папером, змоченим свіжоприготованим розчином, що містить 0,1 г натрію нітропрусиду Р і 0,5 г піперазину гідрату Р у 5 мл води Р. Через декілька хвилин на папері утворюється інтенсивне блакитне забарвлення, яке блідне через 10 - 15 хв.

C. До 0,5 мл препарату додають 5 мл води Р, 2 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, повільно додають 2 мл 0,05М розчину йоду. Протягом 30 хв. утворюється жовтий осад.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Кислотність або лужність. До 20 мл препарату додають 20 мл води, вільної від вуглецю діоксиду, Р та 0,1 мл розчину фенолфталеїну Р. Розчин має бути безбарвним. До одержаного розчину додають 1 мл 0,01М розчину натрію гідроксиду. З'являється рожеве забарвлення (не більше 0,003%, у перерахуванні на оцтову кислоту).

Відносна густина. (ДФУ, 2.2.5). Від 0,883 до 0,890.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: етанол;

не менше 69,3% об./об. і не більше 70,7% об./об. етанолу та воду.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна, летка, легкозаймиста рідина. Гігроскопічна.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфекційні засоби. Код АТХ D08A X08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

При зовнішньому застосуванні чинить антисептичну, дезінфікуючу, місцевоподразнювальну дію. Етанол коагулює білки, активний відносно грампозитивних і грамнегативних бактерій та вірусів.

Фармакокінетика.

При місцевому застосуванні не всмоктується через шкіру.

Клінічні характеристики.

Показання.

Фурункули, панариції, інфільтрати, мастити на початкових стадіях. Для обтирання та компресів. Хірургічна обробка рук хірургів.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість. Не можна застосовувати при гострих запальних процесах шкіри.

Особливі заходи безпеки.

У разі почервоніння і подразнення шкіри необхідно припинити застосування препарату і змити рідину водою.

Не допускати потрапляння препарату в очі!

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При зовнішньому застосуванні етанолу результати взаємодії з іншими лікарськими засобами не відомі.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Зовнішньо - для обтирання, компресів, дезінфекції шкіри, у тому числі рук.

Для компресів, обтирань (з метою запобігання опіку) етанол слід розвести водою у співвідношенні 1:1.

Діти.

Застосовують за призначенням лікаря.

Передозування.

При зовнішньому застосуванні випадки передозування не відомі.

Побічні реакції.

При місцевому застосуванні можливі подразнення шкіри або слизових оболонок.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Етанол 96%, розчин
(Ethanol 96%, solution)

1. СКЛАД

Препарат містить при температурі 20° C не менше 95,1% об./об. (92,6% м/м) і не більше 96,9% об./об. (95,2% м/м) етанолу (C2H6O), а також воду.

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Виробництво етанолу 96% здійснюється відповідно до технологічної нормативної документації на підприємствах харчової та хімічної промисловості.

Вхідний контроль етанолу 96% здійснюють відповідно до вимог специфікації (п. 4), ДФУ та інших нормативних документів.

Фільтрування

У разі відповідності етанолу 96% вимогам специфікації проводять фільтрування препарату за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

На контейнери з розфасованою продукцією наклеюють етикетку встановленого зразка, на яку наносять маркування згідно з чинним законодавством. Вторинне та/або групове пакування продукції здійснюється відповідно до технологічної нормативної документації виробника**.

Контроль якості

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора, безбарвна, летка, легкозаймиста рідина. Гігроскопічна
ІДЕНТИФІКАЦІЯ	A. Відповідність вимогам щодо відносної густини
	B. Інтенсивне блакитне забарвлення розчину, що блідне
	C. Інтенсивне блакитне забарвлення розчину, що блідне
	D. Утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду
ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ
Прозорість	Прозорий

Кольоровість	Безбарвний

Кислотність або лужність	Не більше 0,003 %

Відносна густина	Від 0,805 до 0,812
Оптична густина	0,40 за довжини хвилі 240 нм 0,30 в області від 250 нм до 260 нм 0,10 в області від 270 нм до 340 нм
Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4
Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна, летка, легкозаймиста рідина. Гігроскопічна.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Препарат має відповідати вимогам щодо відносної густини, зазначеним у розділі "Випробування на чистоту".

B. Інфрачервоний спектр поглинання (ДФУ, 2.2.24) препарату має відповідати еталонному спектру ДФУ етанолу 96%.

C. 0,1 мл препарату змішують у пробірці з 1 мл розчину 10 г/л калію перманганату Р і 0,2 мл сірчаної кислоти розведеної Р. Пробірку відразу накривають фільтрувальним папером, змоченим свіжоприготованим розчином, що містить 0,1 г натрію нітропрусиду Р і 0,5 г піперазину гідрату Р у 5 мл води Р. Через декілька хвилин на папері утворюється інтенсивне блакитне забарвлення, яке блідне через 10 - 15 хв.

D. До 0,5 мл препарату додають 5 мл води Р, 2 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, повільно додають 2 мл 0,05М розчину йоду. Протягом 30 хв. утворюється жовтий осад.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Відносна густина. (ДФУ, 2.2.5). Від 0,805 до 0,812.

Оптична густина. Оптична густина (ДФУ, 2.2.25) препарату, виміряна в області від 235 нм до 340 нм, у кюветі з товщиною шару 5 см, має бути: не більше 0,40 за довжини хвилі 240 нм, 0,30 в області від 250 нм до 260 нм та 0,10 в області від 270 нм до 340 нм. У якості компенсаційного розчину використовують воду Р. УФ-спектр поглинання має бути плавним.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

Відповідно до вимог маркування лікарських засобів, визначених у Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом МОЗ України від 26 серпня 2005 року № 426, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2005 року за № 1069/11349, та іншими нормативними документами.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: етанол;

не менше 95,1% об./об. (92,6% м/м) і не більше 96,9% об./об. (95,2% м/м) етанолу, а також воду.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна, летка, легкозаймиста рідина. Гігроскопічна.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфекційні засоби. Код АТХ D08A X08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Фармакокінетика.

При місцевому застосуванні не всмоктується через шкіру.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дезінфекція шкіри рук.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість. Не можна застосовувати при гострих запальних процесах шкіри. Дитячий вік до 14 років.

Особливі заходи безпеки.

У разі почервоніння і подразнення шкіри необхідно припинити застосування препарату і змити рідину водою.

Не допускати потрапляння препарату в очі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При зовнішньому застосуванні етанолу результати взаємодії з іншими лікарськими засобами не відомі.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Зовнішньо - наносять на шкіру за допомогою ватних тампонів, серветок.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 14 років.

Передозування.

При зовнішньому застосуванні випадки передозування не відомі.

Побічні реакції.

При місцевому застосуванні - подразнення шкіри або слизових оболонок.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Йод, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий, 5%
(Iodine, 5% alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Йод	5 г
	Допоміжні речовини
	Калію йодид	2 г
	96% етанол	41 мл
	Вода очищена	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Технологічний процес повинен забезпечувати якість препарату відповідно до вимог специфікації (пункту 4), ДФУ та інших нормативних документів.

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

Приготування розчинника

Контролюють вміст етанолу*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість йоду кристалічного, перемішують до повного розчинення, додають розраховану кількість калію йодиду і продовжують перемішування до повного розчинення інгредієнтів. Розчин відстоюють.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст йоду та калію йодиду*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Контроль якості

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Йод. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Йод".

3.2. Калію йодид. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Калію йодид".

3.3. Етанол 96 %. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.4. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Рідина червоно-бурого кольору, прозора у тонкому шарі, з характерним запахом
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Йод	A. Синьо-фіолетове забарвлення розчину після додавання розчину крохмалю, вільного від йодидів
	C. Реакція (b) на йодиди
Калію йодид	B. Реакція (a) на калій
Етанол	D. Запах йодоформу та поява каламуті після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного
ВИПРОБУВАННЯ
Вміст етанолу	Від 46% до 52% об./об.
Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального
КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Йод	Від 47,5 мг/мл до 52,5 мг/мл
Калію йодид	Від 19,0 мг/мл до 21,0 мг/мл

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Рідина червоно-бурого кольору, прозора у тонкому шарі, з характерним запахом.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. До 0,05 мл препарату додають 10 мл води Р, 1 мл розчину крохмалю, вільного від йодидів, Р та перемішують. З'являється синьо-фіолетове забарвлення (йод).

B. 2 мл препарату поміщають у ділильну лійку місткістю 25 мл, додають 5 мл води Р та екстрагують хлороформом Р порціями по 10 мл до знебарвлення водного шару та відділяють водний шар. 2 мл одержаного розчину дають реакцію (a) на калій (ДФУ, 2.3.1) (калію йодид).

C. 0,2 мл розчину, приготованого у випробуванні B, дають реакцію (b) на йодиди (ДФУ, 2.3.1).

D. До 2 мл препарату додають 4 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р і перемішують. Розчин каламутніє і з'являється запах йодоформу (етанол).

ВИПРОБУВАННЯ

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 46% до 52%. 50 мл препарату поміщають у круглодонну колбу місткістю 250 мл і при постійному збовтуванні додають невеликими порціями цинку порошок Р до знебарвлення розчину, додають 25 мл води Р і проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Йод. 2 мл препарату титрують 0,1М розчином натрію тіосульфату.

Вміст йоду в 1 мл препарату (X1), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V1 - об'єм 0,1М розчину натрію тіосульфату, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K1 - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію тіосульфату,

12,69 - кількість I (йоду атомарного), що відповідає 1 мл 0,1М розчину натрію тіосульфату, у міліграмах.

Вміст йоду (I) в 1 мл препарату має бути від 47,5 мг до 52,5 мг.

Калію йодид. До розчину, що залишився у колбі після кількісного визначення йоду, додають 25 мл води Р, 2 мл оцтової кислоти Р, 0,2 мл розчину 1 г/л еозину H PN і титрують 0,1М розчином срібла нітрату до переходу забарвлення осаду від жовтого до рожевого.

Вміст калію йодиду в 1 мл препарату (X2), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V1 - об'єм 0,1М розчину натрію тіосульфату, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах (див. Йод);

V2 - об'єм 0,1М розчину срібла нітрату, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K1 - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію тіосульфату;

K2 - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину срібла нітрату;

16,60 - кількість KI, що відповідає 1 мл 0,1М розчину срібла нітрату, у міліграмах.

Вміст калію йодиду (KI) в 1 мл препарату має бути від 19,0 мг до 21,0 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: йод;

100 мл розчину містять йоду 5 г;

допоміжні речовини: калію йодид, етанол 96 %, вода очищена.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування, спиртовий.

Основні фізико-хімічні властивості: рідина червоно-бурого кольору, прозора у тонкому шарі, з характерним запахом.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфекційні засоби. Код АТХ D08A G03.

Фармакологічні властивості.

Препарат містить елементарний йод, для якого характерні протимікробна, місцевоподразнювальна та відволікаюча дії. При нанесенні на шкіру і слизові оболонки препарат зумовлює подразнювальну дію і може спричинити рефлекторні зміни в діяльності організму. Проникаючи, йод активно впливає на обмін речовин, посилює процеси дисиміляції.

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосовують зовнішньо як антисептичний, подразнювальний засіб при інфекційно-запальних захворюваннях шкіри та слизових оболонок, для обробки операційного поля, для профілактики інфікування невеликих ушкоджень цілісності шкіри, для зменшення запальних процесів при міозитах, невралгіях (чинить відволікаючу дію).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до йоду. Також препарат протипоказаний при діабетичних, трофічних виразках.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з препаратами для зовнішнього застосування, що містять органічні сполуки, може спостерігатися денатурація білкових компонентів.

Несумісний з ефірними маслами, розчином аміаку, брильянтовим зеленим.

Несумісний з дезинфікуючими лікарськими засобами, що містять ферменти ртуті, луги, відновники.

При одночасному застосуванні будь-яких інших лікарських засобів слід повідомити лікарю.

Особливості застосування.

Слід бути обережними при застосуванні йоду на слизові оболонки, оскільки спирт, що міститься в препараті, може спричинити опіки, сильне подразнення.

Не допускати потрапляння препарату в очі. Слід бути особливо обережними при застосуванні йоду у пацієнтів зі світлим волоссям.

Не слід застосовувати на великі ділянки шкіри через можливий розвиток опіку.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не рекомендується застосування препарату у період вагітності та годування груддю через можливий ризик розвитку порушень функції щитовидної залози у плода/дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

При зовнішньому застосуванні йодом змочують ватний тампон, який використовують для обробки уражених ділянок шкіри.

Діти.

Не застосовувати у новонароджених через можливий ризик розвитку порушень функції щитовидної залози та уражень шкіри.

Передозування.

При передозуванні можливі явища йодизму (нежить, кропив'янка, набряк Квінке, сльозотеча, слинотеча, вугрові висипи на шкірі), опіки, подразнення шкіри.

Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Можлива поява нежитю, кропив'янки, набряку Квінке, слино- та сльозотечі, висипів на шкірі, контактного дерматиту.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску. Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Меновазин, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий
(Menovazine, alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Бензокаїн	1 г
	Прокаїну гідрохлорид	1 г
	Ментол рацемічний	2,5 г
	Допоміжні речовини
	70% етанол	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Технологічний процес повинен забезпечувати якість препарату відповідно до вимог специфікації (п. 4), ДФУ та інших нормативних документів.

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

___________
Примітка.

70% етанол готують з 96% етанолу.

Приготування розчинника

Контролюють вміст етанолу.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість бензокаїну та ментолу і перемішують до повного розчинення інгредієнтів. У отриманий розчин завантажують розраховану кількість прокаїну гідрохлориду і продовжують перемішування до повного розчинення.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст кислоти ментолу, бензокаїну та прокаїну гідрохлориду.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Контроль якості

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Бензокаїн. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Бензокаїн".

3.2. Прокаїну гідрохлорид. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Прокаїну гідрохлорид".

3.3. Ментол рацемічний. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Ментол рацемічний".

3.4. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.5. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	прозора безбарвна рідина із запахом ментолу
Ідентифікація
Ментол	A. малиново-червоне забарвлення після додавання розчину ваніліну у сірчаній кислоті
Прокаїну гідрохлорид	B. реакція на ароматичні первинні аміни та реакція (a) на хлориди
Бензокаїн	C. забарвлення ефірного шару в оранжевий колір
Етанол	D. запах йодоформу та утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05м розчину йоду
Випробування
Прозорість	прозорий
Кольоровість	безбарвний
Вміст етанолу	від 66,5% до 67,9% об./об.
Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4
Об'єм вмісту контейнера	не менше номінального
Кількісне визначення
Ментол	від 22,5 мг/мл до 27,5 мг/мл
Прокаїну гідрохлорид	від 9,0 мг/мл до 11,0 мг/мл
Бензокаїн	від 9,0 мг/мл до 11,0 мг/мл

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора безбарвна рідина із запахом ментолу.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. До 1 мл препарату додають 1 мл розчину 10 г/л ваніліну Р у сірчаній кислоті Р. З'являється малиново-червоне забарвлення (ментол).

B. 5 мл препарату упарюють на водяній бані. Залишок розчиняють у 5 мл води Р і фільтрують. 2 мл одержаного розчину дають характерну реакцію на ароматичні первинні аміни. Інші 2 мл одержаного розчину дають реакцію (a) на хлориди (ДФУ, 2.3.1) (прокаїну гідрохлорид).

C. Залишок на фільтрі, отриманий у випробуванні B, розчиняють у 2 мл 96% спирту Р, додають 0,1 мл сірчаної кислоти розведеної Р та 2 мл розчину хлораміну Р. Залишають на 3 хв., додають 2 мл ефіру Р і збовтують. Ефірний шар забарвлюється в оранжевий колір (бензокаїн).

D. До 2 мл препарату додають 5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 5 мл 0,05М розчину йоду і перемішують. З'являється запах йодоформу й поступово утворюється жовтий осад (етанол).

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 66,5% до 67,9%. 25 мл препарату поміщають у ділильну лійку, обробляють рівними об'ємами розчину натрію хлориду насиченого Р та петролейного ефіру Р, як зазначено у ДФУ, і проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Ментол. Визначення проводять методом УФ-спектрофотометрії (ДФУ, 2.2.25).

Випробуваний розчин (a). 1 мл препарату доводять 96% спиртом Р до об'єму 50 мл. 5 мл одержаного розчину доводять 96% спиртом Р до об'єму 100 мл.

Випробуваний розчин (b). У пробірку поміщають 3 мл розчину 10 г/л диметиламінобензальдегіду Р у сірчаній кислоті Р, обережно по стінці пробірки додають 2 мл випробуваного розчину (a) і перемішують скляною паличкою протягом 1 хв.

Розчин порівняння (a). 50,0 мг ФСЗ ментолу поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, розчиняють у 60 мл 96% спирту Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до мітки. 5 мл одержаного розчину доводять 96 % спиртом Р до об'єму 100 мл.

Розчин порівняння (b). У пробірку поміщають 3 мл розчину 10 г/л диметиламінобензальдегіду Р у сірчаній кислоті Р, обережно по стінці пробірки додають 2 мл розчину порівняння (a) і перемішують скляною паличкою протягом 1 хв.

Через 20 хв. вимірюють оптичну густину випробуваного розчину (b) та розчину порівняння (b) за довжини хвилі 545 нм, використовуючи як компенсаційний розчин суміш 3 мл розчину 10 г/л диметиламінобензальдегіду Р у сірчаній кислоті та 2 мл води Р.

Вміст ментолу в 1 мл препарату (X1), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

A0 - оптична густина розчину порівняння (b);

A1 - оптична густина випробуваного розчину (b);

m0 - маса наважки ФСЗ ментолу, у міліграмах.

Вміст ментолу (C10H20O) в 1 мл препарату має бути від 22,5 мг до 27,5 мг.

Прокаїну гідрохлорид. Визначення проводять методом УФ-спектрофотометрії (ДФУ, 2.2.25).

Випробуваний розчин (a). 5 мл препарату поміщають у ділильну лійку місткістю 100 мл, додають 20 мл води Р, 20 мл хлороформу Р і струшують протягом 3 хв. Хлороформну витяжку фільтрують у мірну колбу місткістю 100 мл крізь паперовий фільтр з 2 г натрію сульфату безводного Р, попередньо змоченого хлороформом Р. Екстракцію повторюють три рази по 20 мл хлороформу Р і фільтрують. Хлороформні витяжки об'єднують, фільтр промивають двічі по 5 мл хлороформу Р, доводять об'єм розчину хлороформом Р до мітки та перемішують.

Випробуваний розчин (b). Водний шар, що залишився у ділильній лійці, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 мл за допомогою 40 мл води Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до мітки. 2 мл одержаного розчину доводять водою Р до об'єму 100 мл.

Розчин порівняння. 50,0 мг ФСЗ прокаїну гідрохлориду поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, розчиняють у 50 мл води Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до мітки. 2 мл одержаного розчину доводять водою Р до об'єму 100 мл.

Вимірюють оптичну густину випробуваного розчину (b) і розчину порівняння за довжини хвилі 290 нм, використовуючи як компенсаційний розчин воду Р.

Вміст прокаїну гідрохлориду в 1 мл препарату (X2), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

A0 - оптична густина розчину порівняння;

A2 - оптична густина випробуваного розчину (b);

m0 - маса наважки ФСЗ прокаїну гідрохлориду, у міліграмах.

Вміст прокаїну гідрохлориду (C13H21ClN2O2) в 1 мл препарату має бути від 9,0 мг до 11,0 мг.

Бензокаїн. Визначення проводять методом УФ-спектрофотометрії (ДФУ, 2.2.25).

Випробуваний розчин. 1 мл випробуваного розчину (a), приготованого у розділі "Кількісне визначення прокаїну гідрохлориду", доводять хлороформом Р до об'єму 25 мл. 5 мл одержаного розчину доводять хлороформом Р до об'єму 25 мл.

Розчин порівняння. 50,0 мг ФСЗ бензокаїну поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, розчиняють у 50 мл хлороформу Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до мітки. 1 мл одержаного розчину доводять хлороформом Р до об'єму 25 мл. 5 мл одержаного розчину доводять хлороформом Р до об'єму 25 мл.

Вимірюють оптичну густину випробовуваного розчину і розчину порівняння за довжини хвилі 280 нм, використовуючи як компенсаційний розчин хлороформ Р.

Вміст бензокаїну в 1 мл препарату (X3), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

A0 - оптична густина розчину порівняння;

A3 - оптична густина випробовуваного розчину;

m0 - маса наважки ФСЗ бензокаїну, у міліграмах.

Вміст бензокаїну (C9H11NO2) в 1 мл препарату має бути від 9,0 мг до 11,0 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діючі речовини: ментол, новокаїн (прокаїну гідрохлорид), анестезин (бензокаїн);

100 мл розчину містить ментолу - 2,5 г, новокаїну (прокаїну гідрохлориду) - 1 г, анестезину (бензокаїну) - 1 г;

допоміжна речовина: етанол 70%.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування, спиртовий.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна, прозора рідина із запахом ментолу.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м'язовому болю.

Код АТХ M02A X.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат має протисвербіжну дію та місцевоанестезуючий ефект. При нанесенні на шкіру та слизові оболонки спричиняє подразнення нервових закінчень, що супроводжується відчуттям холоду, легкого печіння та поколювання.

Чинить легку знеболювальну дію.

Фармакокінетика. При місцевому застосуванні препарат не надходить до кров'яного русла.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат призначають при невралгіях, міалгіях, артралгіях.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до новокаїну та інших складових компонентів препарату.

Особливі заходи безпеки.

Не наносити на ушкоджену шкіру та шкіру з проявами алергії. Не наносити на шкіру обличчя.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Компоненти препарату (новокаїн, анестезин) послаблюють антибактеріальну дію сульфаніламідних препаратів. Посилюють ефекти препаратів з місцевоанестезуючою дією.

При одночасному застосуванні будь-яких інших лікарських засобів слід повідомити лікарю.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовують зовнішньо. Болісні ділянки шкіри розтирають Меновазином 2 - 3 рази на добу. Курс лікування залежить від форми, тяжкості захворювання, ефекту препарату, а також від характеру лікування (монотерапія або в комплексі з іншими лікарськими засобами).

Діти.

Не застосовують дітям віком до 12 років.

Передозування.

При тривалому застосуванні можливі запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, алергічні реакції. При появі таких симптомів препарат слід відмінити, залишки змити з поверхні шкіри водою, провести симптоматичну терапію.

Побічні реакції.

Можливі алергічні реакції (гіперемія, подразнення шкіри, відчуття свербежу, висипи, набряк, кропив'янка).

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря!

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Метиленовий синій, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%
(Methylene blue, 1% alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Метиленовий синій	1 г
	Допоміжні речовини
	96% етанол	60 мл
	Вода очищена	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

Приготування розчинника

Контролюють вміст етанолу*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість метиленового синього і перемішують до повного розчинення.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст метиленового синього*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

На контейнери з розфасованою продукцією наклеюють етикетку встановленого зразка, на яку наносять маркування згідно з законодавством. Вторинне та/або групове пакування продукції здійснюється у відповідності до технологічної нормативної документації виробника**.

Контроль якості

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Метиленовий синій. Має відповідати вимогам монографії EP "Methylthioninium chloride".

C16H18CIN3S, xH2O

Мм

319,9

(безводна речовина)

Не менше 95,0% і не більше 101,0% 3,7-Біс(диметиламіно)фенотіазин-5-іліум хлориду (метиленового синього), у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок темно-синього кольору з мідним блиском або кристали зеленого кольору з бронзовим блиском.

Розчинність. Розчинний у воді Р, помірно розчинний у 96% спирті Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. 10,0 мг субстанції розчиняють у хлористоводневій кислоті розведеній Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100 мл. 5 мл одержаного розчину доводять хлористоводневою кислотою розведеною Р до об'єму 100 мл. Ультрафіолетовий та видимий спектри поглинання (ДФУ, 2.2.25) одержаного розчину в області від 240 нм до 800 нм повинні мати максимуми за довжин хвиль: 255 - 260 нм, 285 - 290 нм, 675 - 685 нм та 740 - 750 нм.

B. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (ДФУ, 2.2.27), використовуючи як тонкий шар силікагель Р.

Випробуваний розчин. 10,0 мг субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл. 1 мл одержаного розчину доводять метанолом Р до об'єму 10 мл.

Розчин порівняння. 10,0 мг метилтіонініум хлориду EP CRS розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 10 мл. 1 мл одержаного розчину доводять метанолом Р до об'єму 10 мл.

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять по 2 мкл випробуваного розчину та розчину порівняння. Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників мурашина кислота безводна Р - пропанол Р (20:80). Коли фронт розчинників пройде 8 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на повітрі у захищеному від світла місці і переглядають при денному світлі.

На хроматограмі випробуваного розчину має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння, яка відповідає їй за розміром та забарвленням.

C. 1,0 мг субстанції розчиняють у 10 мл води Р, додають 1 мл оцтової кислоти льодяної Р, 0,1 г цинку порошку Р і нагрівають до кипіння. Розчин знебарвлюється. Розчин фільтрують та інтенсивно струшують фільтрат. При контакті фільтрату з повітрям з'являється блакитне забарвлення.

D. 50,0 мг субстанції прокалюють з 0,5 г натрію карбонату безводного Р, охолоджують, розчиняють у 10 мл азотної кислоти розведеної Р та фільтрують. Фільтрат без додавання азотної кислоти розведеної Р має давати реакцію (a) на хлориди (ДФУ, 2.3.1).

ВИПРОБУВАННЯ

Речовини, нерозчинні у метанолі. Не більше 10 мг (1%). До 1,0 г субстанції додають 20 мл метанолу Р та кип'ятять із зворотнім холодильником протягом 5 хв. Розчин охолоджують і фільтрують через попередньо зважений пористий скляний фільтр (40), фільтр промивають метанолом Р до знебарвлення фільтрату. Фільтр сушать при температурі 100° C та зважують.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (ДФУ, 2.2.29).

Випробуваний розчин. 15,0 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фазою до 100 мл.

Розчин порівняння (a). 7,5 мг метилтіонініуму домішки A EP CRS розчиняють у рухомій фазі і доводять об'єм розчину рухомою фазою до 50 мл. До 1 мл одержаного розчину додають 1 мл випробуваного розчину та доводять рухомою фазою до об'єму 10 мл.

Розчин порівняння (b). 1 мл випробуваного розчину доводять рухомою фазою до об'єму 100 мл.

По 20 мкл випробуваного розчину і розчинів порівняння (a) та (b) хроматографують на рідинному хроматографі зі спектрофотометричним детектором за таких умов:

- колонка стальна розміром 250 х 4,0 мм, заповнена октадецилсилільним силікагелем для хроматографії Р з розміром часток 7 мкм;

- рухома фаза: ацетонітрил Р - розчин 3,4 мл фосфорної кислоти Р у 1000 мл води Р (27:73);

- швидкість рухомої фази 1 мл/хв.;

- детектування за довжини хвилі 246 нм.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо на хроматограмі розчину порівняння (a) коефіцієнт розділення піків домішки A та метилтіонініуму становить не менше 1,5.

На хроматограмі випробуваного розчину площа піка домішки A не має перевищувати 5 площ основного піка на хроматограмі розчину порівняння (b) (5,0%), площа будь-якого піка, крім основного піка та піка домішки A не має перевищувати 0,5 площі основного піку на хроматограмі розчину порівняння (b) (0,5%). Сума площ всіх піків, крім основного піка та піка домішки A, не має перевищувати площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (b) (1,0%). Не враховують піки, площа яких становить 0,1 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (b) (0,1%).

Метали. Визначення проводять методом атомно-емісійної спектрометрії в плазмі аргону (ДФУ, 2.2.22), застосовуючи як детектор звичайну оптичну систему або мас-спектрометр. При застосуванні мас-спектрометру використовують індій (In) як внутрішній стандарт.

Випробуваний розчин. 100,0 мг субстанції поміщають у мірну колбу місткістю 10 мл, розчиняють у 9 мл води Р, додають 100 мкл розчину 10 мкг/мл індію, приготованого шляхом розведення у 50 разів водою Р елементарного стандартного розчину індію для атомної спектрометрії (1 г/л) у азотній кислоті Р, доводять об'єм розчину водою Р до мітки і перемішують.

Розчини порівняння. У мірні колби місткістю 100 мл поміщають по 10 мл стандартних розчинів 1 мкг/мл кожного з металів, що будуть визначатися, приготованих шляхом розведення водою Р кожного з елементарних стандартних розчинів для атомної спектрометрії (1 г/л) для відповідних металів. У кожну з колб додають по 1 мл розчину 10 мкг/мл індію, приготованого шляхом розведення у 50 разів водою Р елементарного стандартного розчину індію для атомної спектрометрії (1 г/л) у азотній кислоті Р, доводять об'єми розчинів водою Р до міток і перемішують.

Холостий розчин. Розводять у 100 разів водою Р розчин 10 мкг/мл індію, що використовувався при приготуванні випробуваного розчину та розчину порівняння.

Елемент	Оптичний детектор			Мас-спектрометр
Елемент	Сигнал (нм)	Відгук 1 (нм)	Відгук 2 (нм)	Ізотоп
Алюміній	396,15	396,05	396,25	27
Кадмій	214,44	214,37	214,51	114
Хром	283,56	283,49	283,64	*
Мідь	327,40	327,31	327,48	65
Олово	190,00**	189,90	190,10	118
Залізо	238,20	238,27	238,14	*
Марганець	260,57	260,50	260,64	55
Ртуть	253,70***	253,60	253,80	200
Молібден	202,03	202,02	202,04	95
Нікель	231,60	231,54	231,66	60
Свинець	217,00**	216,90	217,10	208
Цинк	213,86	213,80	213,91	66
Індій				115

__________
* Елемент важко, якщо не неможливо, визначити за допомогою мас-спектрометру
** Гранична чутливість при використанні оптичного детектора
*** Зазвичай неможливо визначити, використовуючи звичайний оптичний детектор. Кількісно визначається за допомогою прибору для визначення гідридів.

Елемент	Максимальний вміст, ppm
Алюміній	100
Кадмій	1
Хром	100
Мідь	300
Олово	10
Залізо	200
Марганець	10
Ртуть	1
Молібден	10
Нікель	10
Свинець	10
Цинк	100

Втрата в масі при висушуванні (ДФУ, 2.2.32). Від 8,0% до 22,0%. 1,000 г субстанції сушать при температурі від 100° C до 105° C.

Сульфатна зола (ДФУ, 2.4.14). Не більше 0,25%. Визначення проводять з 1,0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0,300 г субстанції розчиняють у 30 мл підігрітої води Р, охолоджують, додають 50 мл розчину калію дихромату Р1 та доводять водою Р до об'єму 100 мл. Розчин залишають на 10 хв., фільтрують, відкидаючи перші 20 мл фільтрату.

50 мл одержаного розчину поміщають у конічну колбу місткістю 500 мл, додають 50 мл сірчаної кислоти розведеної Р та 8 мл розчину калію йодиду Р. Розчин залишають у захищеному від світла місці на 5 хв., додають 80 мл води Р і титрують 0,1М розчином натрію тіосульфату Р до знебарвлення розчину, використовуючи як індикатор 2 мл розчину крохмалю Р наприкінці титрування.

1 мл 0,1М розчину натрію тіосульфату відповідає 10,66 мг C16H18ClN3S.

ЗБЕРІГАННЯ

У щільно закупореному контейнері у захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ

A. 3-(диметиламіно)-7-(метиламіно)фенотіазін-5-іліум.

3.2. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Рідина темно-синього кольору із запахом спирту

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Метиленовий синій	A. Максимуми ультрафіолетового та видимого спектрів поглинання за довжин хвиль: 255 - 260 нм, 285 - 290 нм, 675 - 685 нм та 740 - 750 нм
	B. Знебарвлення розчину після додавання оцтової кислоти льодяної та цинку порошку, який при контакті з повітрям забарвлюється у блакитний колір
Етанол	C. Запах йодоформу після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду

ВИПРОБУВАННЯ
Вміст етанолу	Від 57% до 59% об./об.

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ	Від 9,2 мг/мл до 10,8 мг/мл

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Рідина темно-синього кольору із запахом спирту.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. 1 мл препарату доводять хлористоводневою кислотою розведеною Р до об'єму 100 мл. 5 мл одержаного розчину доводять хлористоводневою кислотою розведеною Р до об'єму 100 мл. Ультрафіолетовий та видимий спектри поглинання (ДФУ, 2.2.25) одержаного розчину в області від 240 нм до 800 нм повинні мати максимуми за довжин хвиль: 255 - 260 нм, 285 - 290 нм, 675 - 685 нм та 740 - 750 нм (метиленовий синій).

B. 1 мл препарату доводять водою Р до об'єму 100 мл. До 10 мл одержаного розчину додають 1 мл оцтової кислоти льодяної Р, 0,1 г цинку порошку Р і нагрівають до кипіння. Розчин знебарвлюється. Розчин фільтрують та інтенсивно струшують фільтрат. При контакті фільтрату з повітрям з'являється блакитне забарвлення (метиленовий синій).

ВИПРОБУВАННЯ

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 57% до 59%. 25 мл препарату поміщають у круглодонну колбу місткістю 250 мл, додають 50 мл води Р і при постійному збовтуванні додають невеликими порціями цинку порошок Р до знебарвлення розчину. Проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

25 мл препарату випарюють насухо на водяній бані. Залишок розчиняють у 30 мл підігрітої води Р, охолоджують, додають 50 мл розчину калію дихромату Р1 та доводять водою Р до об'єму 100 мл. Розчин залишають на 10 хв., фільтрують, відкидаючи перші 20 мл фільтрату.

50 мл одержаного розчину поміщають у конічну колбу місткістю 500 мл, додають 50 мл сірчаної кислоти розведеної Р та 8 мл розчину калію йодиду Р. Розчин залишають у захищеному від світла місці на 5 хв., додають 80 мл води Р і титрують 0,1М розчином натрію тіосульфату до знебарвлення розчину, використовуючи наприкінці титрування як індикатор 2 мл розчину крохмалю Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

Вміст метиленового синього в 1 мл препарату (X), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V0 - об'єм 0,1М розчину натрію тіосульфату, витрачений на титрування у контрольному досліді, у мілілітрах;

V1 - об'єм 0,1М розчину натрію тіосульфату, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію тіосульфату;

10,66 - кількість C16H18C1N3S, що відповідає 1 мл 0,1М розчину натрію тіосульфату, у міліграмах.

Вміст метиленового синього (C16H18C1N3S) в 1 мл препарату має бути від 9,2 мг до 10,8 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: метиленовий синій;

100 мл розчину містять метиленового синього 1 г;

допоміжні речовини: етанол, вода очищена.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: рідина темно-синього кольору із запахом спирту.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфікуючі засоби.

Код АТХ D08A X.

Фармакологічні властивості.

Метиленовий синій належить до антисептичних засобів-барвників. В основі механізму антисептичної дії метиленового синього лежить його здатність реагувати з певними кислими або основними групами речовин грампозитивних бактеріальних клітин, із мукополісахаридами і білками з утворенням малорозчинних і повільно іонізуючих комплексів.

Клінічні характеристики.

Показання.

Опіки, піодермії, різні гнійно-запальні процеси шкіри.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до метиленового синього. Дитячий вік до 1 року.

Особливі заходи безпеки.

Не допускати потрапляння в очі та на слизові оболонки.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не встановлена.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують місцево. Дорослим та дітям від 1 року розчином змащують уражену ділянку шкіри, захоплюючи навколишні здорові тканини. Тривалість застосування визначається індивідуально з урахуванням ефективності лікування.

Діти.

Застосовують дітям віком від 1 року.

Передозування.

Посилення проявів побічних реакцій. Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Алергічні реакції (подразнення шкіри, свербіж, кропив'янка).

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря!

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Кислота саліцилова, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%
(Salicylic acid, 1 % alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Саліцилова кислота	1 г
	Допоміжні речовини
	70% етанол	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Технологічний процес повинен забезпечувати якість препарату відповідно до вимог специфікації (пункту 4), ДФУ та інших нормативних документів. Виробництво препарату здійснюється відповідно до затвердженої технологічної нормативної документації підприємства.

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

__________
Примітка.

70% етанол готують з 96% етанолу.

Приготування розчинника

Контролюють вміст етанолу*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість кислоти саліцилової і перемішують до повного розчинення.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст кислоти саліцилової*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Контроль якості

___________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Саліцилова кислота. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Кислота саліцилова".

3.2. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора безбарвна рідина
Ідентифікація
Саліцилова кислота	A. Максимуми ультрафіолетового спектра поглинання за довжин хвиль 236 нм та 304 нм
	B. Фіолетове забарвлення розчину, яке зникає після додавання хлористоводневої кислоти розведеної
Етанол	C. Запах йодоформу та утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду
Випробування
Прозорість	Прозорий
Кольоровість	Безбарвний
Вміст етанолу	Від 67% до 73% об./об.
Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4
Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального
Кількісне визначення	Від 9,5 мг/мл до 10,5 мг/мл

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора безбарвна рідина.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. 5 мл препарату доводять 96% спиртом Р до об'єму 100 мл. 2 мл одержаного розчину поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, додають 0,5 мл 1М розчину хлористоводневої кислоти і доводять об'єм розчину 96% спиртом Р до мітки. Ультрафіолетовий спектр поглинання (ДФУ, 2.2.25) одержаного розчину в області від 220 нм до 350 нм повинен мати два максимуми за довжин хвиль 236 нм та 304 нм (саліцилова кислота).

B. До 0,5 мл препарату додають 1 мл води Р, 0,05 мл розчину заліза (III) хлориду Р3 і перемішують. З'являється фіолетове забарвлення, що зникає при додаванні 0,5 мл хлористоводневої кислоти розведеної Р (саліцилова кислота).

C. До 0,5 мл препарату додають 5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 2 мл 0,05М розчину йоду і перемішують. З'являється запах йодоформу й поступово утворюється жовтий осад (етанол).

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 67% до 73%.

25 мл препарату поміщають у кругло донну колбу місткістю 250 мл, додають 10 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 40 мл води Р і проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

10 мл препарату титрують 0,1М розчином натрію гідроксиду до появи рожевого забарвлення, використовуючи як індикатор 0,5 мл розчину фенолфталеїну Р1.

Вміст саліцилової кислоти в 1 мл препарату (X), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V - об'єм 0,1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію гідроксиду;

13,81 - кількість C7H6O3, що відповідає 1 мл 0,1М розчину натрію гідроксиду, у міліграмах.

Вміст саліцилової кислоти (C7H6O3) в 1 мл препарату має бути від 9,5 мг до 10,5 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

МАРКУВАННЯ. Згідно з вимогами до маркування лікарських засобів, затверджених наказом МОЗ України від 26.08.2005 р. № 426 "Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення", та іншими нормативними документами.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: кислота саліцилова;

100 мл розчину містять кислоти саліцилової 1 г;

допоміжна речовина: етанол 70%.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування, спиртовий.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина із запахом спирту.

Фармакотерапевтична група.

Дерматологічні засоби.

Код АТХ D01A E12.

Фармакологічні властивості.

Антисептичний засіб. При місцевому застосуванні чинить протимікробну, подразнювальну, відволікаючу дію.

Клінічні характеристики.

Показання.

Застосовують при інфекційних ураженнях шкіри: звичайних вуграх, піодермії.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до препарату.

Особливі заходи безпеки.

Не допускати потрапляння препарату в очі, не наносити на слизові оболонки.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Місцеве застосування саліцилової кислоти не слід поєднувати з пероральним застосуванням препаратів, які містять ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні засоби. Не застосовувати разом з бензоїл-пероксидом і місцевими ретиноїдами.

Саліцилова кислота може підвищити проникність шкіри для інших лікарських засобів для місцевого застосування і тим самим збільшити їх потрапляння в організм. Крім того, саліцилова кислота може посилити небажану дію метотрексату і гіпоглікемічну дію пероральних протидіабетичних препаратів похідних сульфонілсечовини.

Якщо Ви приймаєте будь-які інші лікарські засоби, обов'язково повідомте про це лікарю.

Особливості застосування.

Не слід наносити препарат на великі ділянки шкіри.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують зовнішньо, змащуючи або розтираючи уражені ділянки шкіри ватним тампоном, просоченим препаратом, 2 - 3 рази на добу. Курс лікування визначає лікар залежно від перебігу та тяжкості захворювання.

Діти.

Не застосовують дітям віком до 12 років.

Передозування.

При застосуванні великих доз препарату може посилитися кератолітична дія та алергічні реакції. У такому разі препарат необхідно змити водою, звернутися за консультацією до лікаря. Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Можливі зміни з боку шкіри: сухість, лущення, подразнення, контактний дерматит, прояви алергічних реакцій (кропив'янка, свербіж), що потребують відміни препарату.

При тривалому застосуванні можливе всмоктування препарату в загальний кровообіг і розвиток характерних для саліцилатів побічних ефектів: шум у вухах, запаморочення, біль в епігастрії, нудота, блювання, ацидоз, пришвидшене дихання.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря!

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці!

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Спирт камфорний, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 10%
(Camphor spirit, 10% alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Камфора рацемічна	10 г
	Допоміжні речовини
	70% етанол	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Технологічний процес повинен забезпечувати якість препарату відповідно до вимог специфікації (пункт 4), ДФУ та інших документів.

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

__________
Примітка.

70% етанол готують з 96% етанолу.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість камфори рацемічної і перемішують до повного розчинення.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст камфори рацемічної*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Відфільтрованим розчином наповнюють контейнери з відповідного матеріалу**.

Контроль якості

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Камфора рацемічна. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Камфора рацемічна".

3.2. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора безбарвна рідина із специфічним запахом камфори

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Камфора	A. Максимум ультрафіолетового спектра поглинання за довжини хвилі 290 нм
	B. Червоне забарвлення розчину після додавання розчину ваніліну у сірчаній кислоті
Етанол	C. Запах йодоформу та утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду

ВИПРОБУВАННЯ
Прозорість	Прозорий

Кольоровість	Безбарвний

Вміст етанолу	Від 60% до 65% об./об.

Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ	Від 95,0 мг/мл до 105,0 мг/мл

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора безбарвна рідина із специфічним запахом камфори.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. Ультрафіолетовий спектр поглинання (ДФУ, 2.2.25) випробуваного розчину, приготованого для кількісного визначення, в області від 240 нм до 340 нм повинен мати максимум за довжини хвилі 290 нм (камфора).

B. До 1 мл препарату додають 1 мл розчину 10 г/л ваніліну Р у сірчаній кислоті Р. З'являється червоне забарвлення (камфора).

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 60% до 65%. 25 мл препарату поміщають у ділильну лійку і обробляють рівними об'ємами розчину натрію хлориду насиченого Р та петролейного ефіру Р, як зазначено у ДФУ, і проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ.

Визначення проводять методом УФ-спектрофотометрії (ДФУ, 2.2.25).

Випробовуваний розчин. 1 мл препарату доводять 96% спиртом Р до об'єму 50 мл.

Розчин порівняння. 200,0 мг ФСЗ камфори рацемічної поміщають у мірну колбу місткістю 100 мл, розчиняють у 60 мл 96% спирту Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до мітки.

Вимірюють оптичну густину випробовуваного розчину та розчину порівняння за довжини хвилі 290 нм, використовуючи як компенсаційний розчин 96% спирт.

Вміст камфори в 1 мл препарату (X), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

A0 - оптична густина розчину порівняння;

A1 - оптична густина випробуваного розчину;

m0 - маса наважки ФСЗ камфори рацемічної, у міліграмах.

Вміст камфори (C10H16O) в 1 мл препарату має бути від 95,0 мг до 105,0 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: камфора рацемічна;

100 мл розчину містять камфори рацемічної 10 г;

допоміжна речовина: етанол 70%.

Лікарська форма. Розчин нашкірний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина із специфічним запахом камфори.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м'язовому болю.

Код АТХ M02А X10.

Фармакологічні властивості.

Препарат чинить протимікробну, знеболювальну, протизапальну, подразнювальну дію.

Клінічні характеристики.

Показання.

Зовнішньо - при запальних процесах (артрит, міозит, артралгія, міалгія, ішіас), для запобігання пролежням.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість. Виразково-некротичні захворювання шкіри, схильність до судомних реакцій.

Особливі заходи безпеки.

Не допускати потрапляння препарату в очі.

Не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки. При випадковому потраплянні слід змити препарат великою кількістю проточної води.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не виявлена.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Спирт камфорний застосовують у дорослих зовнішньо для розтирань при наведених патологічних процесах. Розтирають шкіру 2 - 3 рази на добу.

Тривалість лікування визначається індивідуально.

Діти.

Не застосовують дітям віком до 12 років.

Передозування.

Посилення побічних реакцій. Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Можливі прояви алергічних реакцій, висипи, кропив'янка, подразнення шкіри, головний біль, запаморочення.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря!

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Спирт мурашиний, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий
(Formic acid spirit, alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Мурашина кислота	1,4 г
	Допоміжні речовини
	70% етанол	98,6 г

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

__________
Примітка.

70% етанол готують з 96% етанолу.

Приготування розчинника

Контролюють вміст етанолу*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

В отриманий розчин завантажують розраховану кількість кислоти мурашиної і перемішують до повного розчинення.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст кислоти мурашиної*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Відфільтрованим розчином наповнюють контейнери з відповідного матеріалу**.

Контроль якості

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Мурашина кислота. Має відповідати наведеним нижче вимогам

CH2O2

М.м. 46,03

Густина. (ДФУ, 2.2.5). Від 1,192 до 1,220 г/см3.

Сухий залишок. 50 г препарату випарюють на водяній бані та сушать у сушильній шафі при температурі від 100° C до 105° C. Сухий залишок не повинен перевищувати 0,005%.

Сульфати. (ДФУ, 2.4.13). До 2,5 г препарату додають 0,5 мл натрію карбонату розчину Р та випарюють на водяній бані. Залишок розчиняють у 10 мл води Р, додають 1 мл хлористоводневої кислоти розведеної Р та доводять водою Р до об'єму 26 мл. Препарат має витримувати випробування на сульфати.

Хлориди. (ДФУ 2.4.4). 10 г препарату доводять водою Р до об'єму 100 мл. Препарат має витримувати випробування на хлориди.

Залізо. (ДФУ, 2.4.9). 5 г препарату мають витримувати випробування на залізо.

Важкі метали (ДФУ, 2.4.8, метод A). Сухий залишок, що залишився у тиглі, розчиняють у 30 мл води Р, доводять об'єм розчину водою Р до 50 мл. До 10 мл одержаного розчину додають 10 мл води Р. Препарат має витримувати випробування на важкі метали.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Близько 2,0 г (точна наважка) препарату поміщають у мірну колбу місткістю 250 мл, доводять об'єм розчину водою Р до мітки. 25 мл отриманого розчину титрують 0,1М розчином натрію гідроксиду до появи стійкого рожевого забарвлення, використовуючи як індикатор розчин фенолфталеїну Р1.

Вміст мурашиної кислоти (X), у відсотках, обчислюють за формулою:

де:

V1 - об'єм 0,1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування, у мілілітрах;

K1 - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію гідроксиду;

m - маса наважки препарату, у грамах;

4,603 - кількість CH2O2, що відповідає 1 мл 0,1М розчину натрію гідроксиду, у міліграмах.

Вміст мурашиної кислоти (CH2O2) не має бути меншим 90,0%.

3.2. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора безбарвна рідина із специфічним різким запахом

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Мурашина кислота	A. Утворення темно-сірого осаду після додавання розчину срібла нітрату

Етанол	B. Запах йодоформу та утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду

ВИПРОБУВАННЯ
Прозорість	Прозорий

Кольоровість	Безбарвний

Вміст етанолу	Від 67% до 72% об./об.

Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ
Мурашина кислота вільна	Не менше 6,0 мг/г
Мурашина кислота загальна	Від 11,9 мг/г до 12,6 мг/г

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора безбарвна рідина із специфічним різким запахом.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. До 1 мл препарату додають 2 мл розчину срібла нітрату Р2 і нагрівають на водяній бані. Утворюється темно-сірий осад металевого срібла (мурашина кислота).

B. До 2 мл препарату додають 5 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 5 мл 0,05М розчину йоду і перемішують. З'являється запах йодоформу й поступово утворюється жовтий осад (етанол).

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 67% до 72%. 25 мл препарату поміщають у кругло донну колбу місткістю 250 мл, додають 20 мл розчину натрію гідроксиду розведеного Р, 30 мл води Р і проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Мурашина кислота вільна. Близько 25,0 г (точна наважка) препарату титрують 1М розчином натрію гідроксиду до появи рожевого забарвлення, використовуючи як індикатор 1 мл розчину фенолфталеїну Р1.

Вміст мурашиної кислоти вільної в 1 г препарату (X1), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V1 - об'єм 1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K1 - поправочний коефіцієнт до молярності 1М розчину натрію гідроксиду;

m - маса наважки препарату, у грамах;

46,03 - кількість CH2O2, що відповідає 1 мл 1М розчину натрію гідроксиду, у міліграмах.

Вміст мурашиної кислоти (CH2O2) вільної в 1 г препарату не має бути меншим 6,0 мг.

Мурашина кислота загальна. До розчину, відтитрованого при визначенні мурашиної кислоти вільної, додають 5 мл 1М розчину натрію гідроксиду, нагрівають на водяній бані зі зворотним холодильником протягом 30 хв., охолоджують і титрують 1М розчином хлористоводневої кислоти до зникнення яскраво-рожевого забарвлення.

Вміст мурашиної кислоти загальної в 1 г препарату (X2), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V1 - об'єм 1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування випробуваного розчину при кількісному визначенні мурашиної кислоти вільної, у мілілітрах;

K1 - поправочний коефіцієнт до молярності 1М розчину натрію гідроксиду;

V2 - об'єм 1М розчину хлористоводневої кислоти, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K2 - поправочний коефіцієнт до молярності 1М розчину хлористоводневої кислоти;

m - маса наважки препарату, у грамах;

46,03 - кількість CH2O2, що відповідає 1 мл 1М розчину натрію гідроксиду, у міліграмах.

Вміст мурашиної кислоти (CH2O2) загальної в 1 г препарату має бути від 11,9 мг до 12,6 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діюча речовина: кислота мурашина;

100 мл препарату містять кислоти мурашиної 1,4 г;

допоміжна речовина: етанол 70%.

Лікарська форма. Розчин нашкірний спиртовий.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина із специфічним різким запахом.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються місцево при суглобовому та м'язовому болю.

Код АТХ M02A X10.

Фармакологічні властивості.

Спирт мурашиний відноситься до засобів, що подразнюють чутливі нервові закінчення. Внаслідок стимуляції рецепторів шкіри і підшкірних тканин препарат виявляє не тільки рефлекторний, а й загальний гуморальний вплив. Подразнення Спиртом мурашиним рецепторів супроводжується стимуляцією утворення і вивільнення ендорфінів, динорфінів, пептидів, що відіграють важливу роль в регуляції больових відчуттів, проникності судин та інших процесів.

Клінічні характеристики.

Показання.

Невралгії, міозити, артралгії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препарату. Екземи, запальні та інфекційні захворювання шкіри, локалізовані в ділянці його застосування, а також алергічні захворювання.

Особливі заходи безпеки.

Запобігати потраплянню препарату на слизові оболонки та в очі.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з препаратами, що містять органічні сполуки, можуть утворюватися нові сполуки, денатурація білкових компонентів.

При одночасному застосуванні будь-яких інших лікарських засобів слід повідомити лікарю.

Особливості застосування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Спирт мурашиний застосовують зовнішньо для розтирання ураженої ділянки тіла. Кратність застосування препарату і тривалість курсу визначаються характером і вираженістю захворювання.

Діти.

Не застосовують дітям віком до 12 років.

Передозування.

Не спостерігалося.

Побічні реакції.

Можливі сильне подразнення шкіри, висипи, утворення пухирів.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря.

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

Формідрон, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий
(Formidron, alcoholic solution for external application)

1. СКЛАД

	Назва речовини	Вміст речовини
	Діючі речовини
	Розчин формальдегіду 35%	10 г
	96% етанол	39,5 г
	Допоміжні речовини
	Одеколон	0,5 г
	Вода очищена	до 100 мл

2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА

Типовий процес виробництва складається з таких технологічних стадій.

Приготування розчинника

У посудину поміщають розраховану кількість етанолу, додають розраховану кількість одеколону та води очищеної, включають мішалку із заданою швидкістю та перемішують суміш.

Контролюють вміст етанолу*.

У разі необхідності концентрацію водно-спиртової суміші коригують згідно з розрахунком.

Розчинення та змішування

У отриманий розчин завантажують розраховану кількість розчину формальдегіду у перерахуванні на 35% і ретельно перемішують.

Контролюють зовнішній вигляд отриманого розчину, вміст етанолу, вміст формальдегіду*.

Фільтрування

Проводять фільтрування отриманого розчину за допомогою підходящого пристрою.

Пакування та маркування

Контроль якості

__________
Примітки:

3. ДІЮЧІ ТА ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ

3.1. Розчин формальдегіду 35%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Формальдегідурозчин (35%)".

3.2. Етанол 96%. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Етанол (96%)".

3.3. Вода очищена. Має відповідати вимогам монографії ДФУ "Вода очищена".

3.4. Одеколон. Має відповідати наведеним нижче показникам.

Опис. Прозора рідина. Допускається наявність поодиноких волокон.

Колір та запах. Мають відповідати кольору та запаху продукції згідно назви.

Стійкість запаху. У випарювальну чашку поміщають 0,5 - 1 мл одеколону, занурюють клаптик розміром 5 х 10 см сухої, попередньо випраної в гарячій воді без мила, марлі. Виймають марлю пінцетом та сушать на повітрі при температурі 15 - 25° C. Стійкість запаху визначають двічі через 10 год. та потім через 4 год. Стійкість запаху має зберігатися протягом 24 год.

Прозорість. В пробірку поміщають 10 мл одеколону, закривають пробкою з термометром, поміщають у суміш льоду та солі та охолоджують вміст пробірки до температури 5° C. Пробірку виймають, струшують та переглядають на чорному фоні. Розчин не має каламутнішати.

Вміст етанолу (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Не менше 60%.

Масова частка пахучих речовин. Не менше 1,5%. Випробування проводять за нормативною документацією виробника.

4. СПЕЦИФІКАЦІЯ ГОТОВОГО ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ	ПРИПУСТИМІ МЕЖІ
Опис	Прозора безбарвна рідина з ароматним запахом

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
Формальдегід	A. Утворення темно-сірого осаду після додавання розчину срібла нітрату

Етанол	B. Запах йодоформу та утворення жовтого осаду після додавання розчину натрію гідроксиду розведеного та 0,05М розчину йоду.

ВИПРОБУВАННЯ
Прозорість	Прозорий

Кольоровість	Безбарвний

Вміст етанолу	Від 42% до 49% об./об.

Мурашина кислота	Не більше 0,1% м/м

Мікробіологічна чистота	ДФУ, 5.1.4

Об'єм вмісту контейнера	Не менше номінального

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ	Від 35,0 мг/г до 39,0 мг/г

5. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора безбарвна рідина з ароматним запахом.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

A. До 1 мл препарату додають 2 мл розчину срібла нітрату Р2, 0,3 мл розчину аміаку розведеного Р1 і нагрівають на водяній бані. Утворюється темно-сірий осад або срібне дзеркало (формальдегід).

ВИПРОБУВАННЯ

Прозорість. (ДФУ, 2.2.1). Препарат має бути прозорим.

Кольоровість. (ДФУ, 2.2.2, метод II). Препарат має бути безбарвним.

Вміст етанолу. (ДФУ, 2.9.10, N, пікнометричний метод). Від 42% до 49%.

50 мл препарату поміщають у кругло донну колбу місткістю 250 мл, додають 25 мл 30% розчину натрію сульфіту Р і проводять визначення відповідно до 2.9.10, N.

Мурашина кислота. Не більше 0,1% м/м. Близько 25,0 г препарату (точна наважка) титрують 0,1М розчином натрію гідроксиду до появи рожевого забарвлення, використовуючи як індикатор 0,1 мл розчину фенолфталеїну Р1.

Вміст мурашиної кислоти, у відсотках, обчислюють за формулою:

де:

V - об'єм 0,1М розчину натрію гідроксиду, витрачений на титрування, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 0,1М розчину натрію гідроксиду;

m - маса наважки препарату, у грамах;

4,603 - кількість CH2O2, що відповідає 1 мл 0,1М розчину натрію гідроксиду, у міліграмах.

Мікробіологічна чистота. Препарат повинен відповідати вимогам ДФУ, 5.1.4.

Об'єм вмісту контейнера. Об'єм вмісту окремого контейнера має бути не менше номінального.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Близько 10,0 г (точна наважка) препарату поміщають у конічну колбу місткістю 100 мл, у якій міститься 25 мл 30% розчину натрію сульфіту Р, перемішують і титрують 1М розчином хлористоводневої кислоти до знебарвлення розчину, використовуючи як індикатор 1 мл розчину фенолфталеїну Р1.

Паралельно проводять контрольний дослід.

Вміст формальдегіду в 1 г препарату (X), у міліграмах, обчислюють за формулою:

де:

V0 - об'єм 1М розчину хлористоводневої кислоти, витрачений на титрування у контрольному досліді, у мілілітрах;

V1 - об'єм 1М розчину хлористоводневої кислоти, витрачений на титрування випробуваного розчину, у мілілітрах;

K - поправочний коефіцієнт до молярності 1М розчину хлористоводневої кислоти;

m - маса наважки препарату, у грамах;

30,03 - кількість CH2O, що відповідає 1 мл 1М розчину хлористоводневої кислоти, у міліграмах.

Вміст формальдегіду (CH2O) в 1 г препарату має бути від 35,0 мг до 39,0 мг.

__________
Примітка.

Реактиви, титровані розчини та індикатори описані у ДФУ.

ЗБЕРІГАННЯ. На підставі даних по стабільності.

6. ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Склад:

діючі речовини: формальдегід, етанол;

100 г розчину містять розчину формальдегіду в перерахуванні на 35% вміст формальдегіду - 10,0 г, етанолу 96% - 39,5 г;

допоміжні речовини: одеколон, вода очищена.

Лікарська форма. Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина з ароматним запахом.

Фармакотерапевтична група.

Дерматологічні препарати. Засоби, що застосовуються при гіпергідрозі.

Код АТХ D11A A.

Фармакологічні властивості.

Препарат чинить дезінфікуючу та дезодоруючу дію.

Клінічні характеристики.

Показання.

Формідрон застосовують для обробки шкіри при підвищеній пітливості.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату. Захворювання шкіри. Дитячий вік до 14 років.

Особливі заходи безпеки.

З обережністю призначається хворим літнього віку та в період вагітності. Не наносити на обличчя з метою запобігання подразненню. Не допускати потрапляння в очі та на слизові оболонки.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров'ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не описана.

Особливості застосування.

Різке почервоніння і свербіж шкіри після нанесення препарату свідчать про індивідуальну підвищену чутливість до останнього і вимагають негайного припинення застосування препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують зовнішньо. Дорослі та діти старше 14 років протирають шкіру ватним тампоном, змоченим препаратом, 1 - 2 рази на добу.

Діти.

Не застосовується у дітей віком до 14 років.

Передозування.

Не слід допускати передозування препарату. При тривалому та частому застосуванні у разі почервоніння, свербежу, подразнення, що є ознаками передозування, необхідно припинити лікування препаратом. Препарат змити водою зі шкірних покривів. Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Подразнення шкіри, алергічні реакції, відчуття свербежу.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря!

Термін придатності.

Препарат не можна застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник/заявник.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності / місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Дата останнього перегляду.

{Розділ 6 в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 772 від 03.09.2013}

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
26.11.2012 № 949

ПЕРЕЛІК
лікарських засобів, що виробляються згідно із затвердженими прописами

№ п/п	Назва лікарського засобу
1.	Аміаку розчин, розчин для зовнішнього застосування 10%
2.	Кислота борна, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 3%
3.	Брильянтовий зелений, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%
4.	Водню пероксид, розчин для зовнішнього застосування 3%
5.	Етанол 70%, розчин
6.	Етанол 96%, розчин
7.	Йод, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 5%
8.	Меновазин, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий
9.	Метиленовий синій, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%
10.	Кислота саліцилова, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 1%
11.	Спирт камфорний, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий 10%
12.	Спирт мурашиний, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий
13.	Формідрон, розчин для зовнішнього застосування, спиртовий

Начальник Управління
лікарських засобів
та медичної продукції

Л. Коношевич

Джерело: Офіційний портал ВРУ

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес