br> З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про оборону України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 9, ст.106 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 1933-XII ( 1933-12 ) від 06.12.91, ВВР, 1992, N 9, ст.107 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3547-XII ( 3547-12 ) від 21.10.93, ВВР, 1993, N 44, ст.420
N 221/94-ВР від 20.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.410
N 387/95-ВР від 17.10.95, ВВР, 1995, N 38, ст.284 }
{ В редакції Закону
N 2020-III ( 2020-14 ) від 05.10.2000, ВВР, 2000, N 49, ст.420 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209
N 1003-IV ( 1003-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.8
N 3428-IV ( 3428-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.215
N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного СудуN 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.258
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 }
Цей Закон встановлює засади оборони України, а також
повноваження органів державної влади, основні функції та завдання
органів військового управління, місцевих державних адміністрацій,
органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ,
організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у
сфері оборони.
Розділ I
ЗАСАДИ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ТА ПІДГОТОВКИДЕРЖАВИ ДО ОБОРОНИ
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
оборона України - система політичних, економічних,
соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних,
правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до
збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або
збройного конфлікту;
обороноздатність держави - здатність держави до захисту у
разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з
матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного,
економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у
сфері оборони та належних умов для його реалізації;
збройна агресія - застосування іншою державою або групою
держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти
України вважається будь-яка з таких дій:
вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи
держав на територію України, а також окупація або анексія частини
території України;
блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення
комунікацій України збройними силами іншої держави або групи
держав;
напад збройних сил іншої держави або групи держав на
військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні
морські чи повітряні флоти України;
засилання іншою державою або від її імені озброєних груп
регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування
збройної сили проти України, які мають настільки серйозний
характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому -
сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої
держави у таких діях;
дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія,
яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася
цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в
абзацах п'ятому - восьмому цієї статті;
застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи
держав, які перебувають на території України відповідно до
укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави
або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими
договорами, або продовження перебування цих підрозділів на
території України після припинення дії зазначених договорів;
особливий період - період, що настає з моменту оголошення
рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до
виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення
воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює
час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після
закінчення воєнних дій; { Абзац одинадцятий статті 1 в редакції
Закону N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в
Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи
загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її
територіальній цілісності та передбачає надання відповідним
органам державної влади, військовому командуванню та органам
місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення
загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове,
зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини
і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із
зазначенням строку дії цих обмежень;
військове формування - створена відповідно до законодавства
України сукупність військових з'єднань і частин та органів
управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і
призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної
незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і
недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи
загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових)
дій; { Абзац тринадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
підрозділ збройних сил іншої держави (далі - підрозділ
збройних сил) - військове формування іноземної держави, що має
постійну чи тимчасову організацію, належить до сухопутних
(наземних), морських, повітряних або спеціальних військ (сил) цієї
держави, оснащене легкою зброєю чи важкою бойовою технікою, яка
підпадає під дію Договору про звичайні збройні сили в Європі,
перебуває під командуванням особи, відповідальної перед своєю
державою і законами України за поведінку своїх підлеглих, які
зобов'язані дотримуватися внутрішньої дисципліни, законів України,
норм міжнародного права, та яке направляється в Україну з
конкретною метою, визначеною міжнародним договором України;
військове командування - Генеральний штаб Збройних Сил
України, командування видів Збройних Сил України, об'єднане
оперативне командування, управління оперативних командувань,
територіальні управління, командування військових з'єднань, частин
Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів
України військових формувань; { Абзац п'ятнадцятий статті 1 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від
25.12.2008 }
органи військового управління - Міністерство оборони України,
інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво
військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів
України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби,
командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у
Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені
для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції,
військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами,
військовими навчальними закладами, установами та організаціями,
які належать до сфери управління центральних органів виконавчої
влади, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання
законодавства з питань військового обов'язку і військової служби,
мобілізаційної підготовки та мобілізації. { Абзац шістнадцятий
статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1014-V
( 1014-16 ) від 11.05.2007, N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Стаття 2. Основи оборони України
Оборона України базується на готовності та здатності органів
державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів
місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту,
національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного
на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного
конфлікту, а також готовності населення і території держави до
оборони. { Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Правовою основою оборони держави є Конституція України, цей
Закон, інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні
договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Для організації оборони держави Президент України за поданням
Кабінету Міністрів України затверджує військово-адміністративний
поділ території України ( 469/2006 ).
З метою запобігання збройній агресії та збройному конфлікту,
забезпечення національних інтересів і реалізації власної воєнної
політики Україна, дотримуючись норм відповідальної і заснованої на
співробітництві поведінки в галузі безпеки, бере участь у
міжнародних системах безпеки та міжнародному співробітництві у
сфері оборони на підставі міжнародних договорів України та в
порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Визначаючи способи забезпечення власної безпеки у процесі
підготовки держави до оборони та під час воєнних дій, Україна
додержується принципів і норм міжнародного права, враховує законні
інтереси безпеки інших держав.
Фінансування потреб національної оборони держави здійснюється
виключно за рахунок і в межах коштів, визначених у законі про
Державний бюджет України на відповідний рік. { Частина шоста
статті 2 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 -
зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного
Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
Стаття 3. Підготовка держави до оборони
Підготовка держави до оборони в мирний час включає:
прогнозування та оцінку воєнної небезпеки і воєнної загрози;
здійснення заходів у зовнішньополітичній сфері, спрямованих
на запобігання збройному конфлікту та відсіч збройній агресії;
формування та реалізацію воєнної, воєнно-економічної,
військово-технічної та військово-промислової політики держави;
удосконалення структури, уточнення завдань і функцій Збройних
Сил України та інших військових формувань, забезпечення необхідної
чисельності їх особового складу, а також їх розвиток, підготовку і
підтримання на належному рівні боєздатності, бойової та
мобілізаційної готовності до оборони держави, планування їх
застосування;
розвиток військово-промислового комплексу, створення
сприятливих умов для мобілізаційного розгортання галузей
національної економіки з метою виробництва озброєння, військової
техніки і майна в необхідних обсягах;
забезпечення Збройних Сил України, інших військових
формувань, утворених відповідно до законів України, та
правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням,
військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном,
іншими матеріальними та фінансовими ресурсами;
розвиток військово-технічного співробітництва з іншими
державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших
військових формувань, утворених відповідно до законів України, та
правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном,
які не виробляються в Україні;
підготовку національної економіки, території, органів
державної влади, органів військового управління, органів місцевого
самоврядування, а також населення до дій в особливий період;
створення державного матеріального резерву та резервних
фондів грошових коштів;
забезпечення охорони державного кордону України;
військово-патріотичне виховання громадян України, підготовку
молоді до служби в Збройних Силах України, забезпечення престижу
військової служби;
забезпечення розвитку воєнної науки, формування
науково-технічного і технологічного набутку для створення
високоефективних засобів збройної боротьби;
захист інформаційного простору України та її входження у
світовий інформаційний простір, створення розвинутої
інфраструктури в інформаційній сфері;
забезпечення відкритого та демократичного цивільного контролю
у сфері оборони в порядку, визначеному законодавством, та
дотримання вимог щодо збереження державної таємниці;
інші заходи, що впливають на стан обороноздатності держави.
Стаття 4. Відсіч збройній агресії проти України
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на
Україну Президент України приймає рішення про загальну або
часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або
окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших
військових формувань, утворених відповідно до законів України,
подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а
також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення
стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не
чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі
агресії. На підставі відповідного рішення Президента України
Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями
розпочинають воєнні дії.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку
воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час
припинення стану війни.
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ,ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ВІЙСЬКОВОГО
УПРАВЛІННЯ, МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ,
ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ПІДПРИЄМСТВ,
УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ, ОБОВ'ЯЗКИ ПОСАДОВИХ
ОСІБ, ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН
УКРАЇНИ У СФЕРІ ОБОРОНИ
Стаття 5. Верховна Рада України
Верховна Рада України в межах повноважень, визначених
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює законодавче
регулювання питань сфери оборони.
Стаття 6. Президент України
Президент України здійснює повноваження у сфері оборони
відповідно до Конституції України.
Повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил
України визначаються законами. { Частина друга статті 6 в редакції
Закону N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Для здійснення повноважень у сфері оборони, визначених
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, Президент України
видає укази і розпорядження. Як Верховний Головнокомандувач
Збройних Сил України Президент України видає накази і директиви з
питань оборони. { Статтю 6 доповнено частиною третьою згідно із
Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Стаття 7. Рада національної безпеки і оборони України
Рада національної безпеки і оборони України координує і
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері оборони в
межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом
України "Про Раду національної безпеки і оборони України"
( 183/98-ВР ).
Стаття 8. Ставка Верховного Головнокомандувача
Для забезпечення стратегічного керівництва Збройними Силами
України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними
органами в особливий період може створюватися Ставка Верховного
Головнокомандувача як вищий колегіальний орган воєнного
керівництва обороною держави у цей період.
Пропозиції про утворення Ставки Верховного
Головнокомандувача, її персонального складу та граничної
чисельності подаються Радою національної безпеки і оборони України
на розгляд Президенту України і вводяться в дію Указом Президента
України. Положення про Ставку Верховного Головнокомандувача
затверджує Президент України.
Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів Україниу сфері оборони
Кабінет Міністрів України:
забезпечує в межах своєї компетенції державний суверенітет
України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави,
виконання Конституції і законів України, актів Президента України
у сфері оборони держави;
визначає потреби в оборонних витратах, забезпечує виконання
затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України
щодо фінансування заходів у сфері оборони у визначених обсягах;
організовує розроблення і виконання державних програм
розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань та
розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) з
питань оборони;
здійснює передбачені законодавством заходи щодо формування,
розміщення, фінансування та виконання державного оборонного
замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт,
надання послуг для потреб Збройних Сил України, інших військових
формувань;
встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим
військовим формуванням у користування державного майна, в тому
числі земельних (водних) ділянок, інших природних, енергетичних
ресурсів, фондів, майна і послуг, використання повітряного і
водного простору, морських і річкових портів, аеропортів та
аеродромів (посадочних майданчиків), засобів зв'язку і
радіочастотного ресурсу, комунікацій, інших об'єктів
інфраструктури держави, навігаційної, топогеодезичної,
метеорологічної, гідрографічної та іншої інформації, ведення
геодезичних і картографічних робіт, необхідних для належного
виконання покладених на ці органи функцій та завдань, як на
платній, так і безоплатній основі, у грошовій та інших формах
розрахунків;
здійснює загальнодержавні заходи щодо забезпечення живучості
об'єктів національної економіки та державного управління у воєнний
час;
забезпечує комплектування особовим складом Збройних Сил
України, інших військових формувань та відповідних правоохоронних
органів, здійснює заходи, пов'язані з підготовкою та проведенням
призову громадян України на строкову військову службу; { Абзац
восьмий статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 662-IV
( 662-15 ) від 03.04.2003 }
здійснює згідно із законодавством України заходи з
мобілізаційної підготовки та мобілізації, створення державного
матеріального резерву, резервного фонду грошових коштів, інших
резервів для забезпечення потреб оборони держави;
організовує підготовку населення і території держави до
оборони;
вирішує питання щодо врегулювання діяльності місцевих органів
військового управління (військових комісаріатів), допризовної та
призовної підготовки, підготовки призовників з військово-технічних
спеціальностей, ведення військового обліку військовозобов'язаних і
призовників, виконання військово-транспортного обов'язку;
встановлює відповідно до закону порядок і терміни повного
відшкодування вартості об'єктів права приватної власності, що
згідно із законом відчужувалися у зв'язку із здійсненням заходів
правового режиму воєнного стану;
утворює, реорганізовує, ліквідовує науково-дослідні установи
Збройних Сил України, інших військових формувань і військові
навчальні заклади та військові кафедри (відділення, факультети)
інших державних вищих навчальних закладів;
забезпечує реалізацію права на соціально-економічний захист
військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку,
членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які
загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час
проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових
дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;
здійснює у визначених законом випадках регулювання
господарської діяльності у Збройних Силах України та інших
військових формуваннях;
встановлює відповідно до закону порядок реалізації та
утилізації ( 705-2003-п, 812-2006-п, 172-2009-п ) озброєння,
військової техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших
військових формувань і правоохоронних органів, а також утилізації
металобрухту, який утворився в них;
забезпечує здійснення передбачених законодавством заходів
щодо цивільного захисту України, надання військової допомоги іншим
державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до інших
держав, допуску та умов перебування підрозділів збройних сил інших
держав на території України та участі України в міжнародних
миротворчих операціях; { Абзац сімнадцятий частини першої статті 9
із змінами, внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від
25.12.2008 }
контролює виконання законів у сфері оборони, здійснює
відповідно до законів інші заходи щодо забезпечення
обороноздатності України, координує і контролює їх виконання та
несе, в межах своїх повноважень, відповідальність за забезпечення
оборони України.
Стаття 10. Основні функції Міністерства оборони України
Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої
влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері
оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність,
боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення
покладених на них функцій і завдань.
Міністерство оборони України:
бере участь у формуванні та реалізації державної політики з
питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового
будівництва, підготовці проектів законодавчих та інших нормативних
актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах
України, у встановленому порядку координує діяльність державних
органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки
держави до оборони; { Абзац другий частини другої статті 10 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від
25.12.2008 }
провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність
в інтересах національної безпеки та оборони держави, бере участь в
аналізі воєнно-політичної обстановки, прогнозуванні, виявленні та
визначенні рівня воєнної загрози національній безпеці України;
{ Абзац третій частини другої статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
забезпечує належний рівень боєздатності, укомплектованості,
бойової та мобілізаційної готовності і підготовки Збройних Сил
України;
бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед
Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;
проводить державну військову кадрову політику, забезпечує
розвиток військової освіти і науки, зміцнення дисципліни,
правопорядку та виховання особового складу;
бере участь у забезпеченні функціонування національної
економіки та державного управління в особливий період, у
плануванні мобілізаційної підготовки її галузей та контролі за
підготовкою підприємств, установ та організацій усіх форм
власності до виконання мобілізаційних завдань та за їх виконанням;
виступає, відповідно до визначених Генеральним штабом
Збройних Сил України потреб, вимог та пріоритетів, замовником із
державного оборонного замовлення на розроблення, виробництво,
постачання, ремонт, знищення та утилізацію озброєння, військової
техніки, військового майна і металобрухту, виконання робіт і
надання послуг, а також на поставку матеріальних цінностей до
мобілізаційного резерву Збройних Сил України;
здійснює управління переданим Міністерству оборони України
військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що
належать до сфери його управління;
організовує накопичення озброєння, військової техніки, інших
матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному
резерві, а також створення резерву військовонавчених людських
ресурсів;
забезпечує комплектування Збройних Сил України, інших
військових формувань та відповідних правоохоронних органів
особовим складом, здійснює разом з міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами
місцевого самоврядування заходи щодо підготовки громадян до
військової служби, їх призову на військову службу або прийняття на
військову службу за контрактом, при мобілізації, звільнення в
запас військовослужбовців, які вислужили встановлені строки служби
та у разі демобілізації, а також забезпечує їх відповідні права і
свободи; { Абзац одинадцятий частини другої статті 10 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 }
здійснює заходи, спрямовані на реалізацію
соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям,
членам їх сімей та працівникам Збройних Сил України, особам,
звільненим у запас або відставку, а також членам сімей
військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти,
стали інвалідами під час проходження військової служби або
потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в
міжнародних миротворчих операціях;
забезпечує реалізацію заходів демократичного цивільного
контролю за Збройними Силами України;
здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво
за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а
також з питань цивільно-військових відносин з відповідними
органами інших держав та міжнародними організаціями; { Абзац
чотирнадцятий частини другої статті 10 в редакції Закону N 1003-IV
( 1003-15 ) від 19.06.2003 }
забезпечує виконання рішень про участь підрозділів Збройних
Сил України в міжнародних миротворчих операціях та надання
військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів
Збройних Сил України до інших держав, допуск та умови перебування
підрозділів збройних сил інших держав на території України;
забезпечує взаємовідносини Збройних Сил України з державними
органами, громадськими організаціями та громадянами, реалізує інші
повноваження, що випливають з цього та інших законів України,
актів Президента України, Кабінету Міністрів України у сфері
оборони.
Положення про Міністерство оборони України затверджує
Президент України. { Частина третя статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008; в редакції
Закону N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010 }
Порядок організації розвідувальної діяльності в інтересах
оборони держави визначається законом.
Стаття 11. Основні функції Генерального штабуЗбройних Сил України
Генеральний штаб Збройних Сил України є головним військовим
органом з планування оборони держави, управління застосуванням
Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням
завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, військовими формуваннями, утвореними
відповідно до законів України, та правоохоронними органами у
межах, визначених цим Законом, іншими законами України і
нормативно-правовими актами Президента України, Верховної Ради
України та Кабінету Міністрів України.
Генеральний штаб Збройних Сил України в особливий період є
робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача.
Генеральний штаб Збройних Сил України:
прогнозує тенденції розвитку форм і способів воєнних дій та
засобів збройної боротьби, бере участь у формуванні та реалізації
державної політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки,
обгрунтовує напрями розвитку Збройних Сил України;
здійснює стратегічне планування застосування Збройних Сил
України, інших військових формувань, утворених відповідно до
законів України, та правоохоронних органів для оборони держави;
визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій
техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових,
інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних
ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного
виконання завдань Збройними Силами України та іншими військовими
формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання;
здійснює керівництво у сфері оборони та забезпечення
громадського порядку в Україні або в окремих її місцевостях, де
введено воєнний стан у межах, визначених відповідним законом;
бере участь у створенні та контролює стан системи управління
державою в особливий період;
доводить до Збройних Сил України, інших військових формувань,
утворених відповідно до законів України, та правоохоронних
органів, а в особливий період - і до міністерств та інших
центральних органів виконавчої влади, рад оборони Автономної
Республіки Крим та областей, міст Києва та Севастополя директиви і
накази Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України з питань
оборони, організовує їх виконання і здійснює контроль за їх
реалізацією; { Абзац сьомий частини третьої статті 11 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
бере участь в організації та контролює підготовку системи
зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони;
бере участь у розробці мобілізаційного плану держави,
контролює стан мобілізаційної підготовки державних органів,
органів місцевого самоврядування, галузей економіки, підприємств,
установ, організацій усіх форм власності та виконання ними
мобілізаційних завдань в особливий період;
організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України та
інших військових формувань, взаємодію з міністерствами, іншими
центральними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної
Республіки Крим та областей, міст Києва та Севастополя під час
виконання завдань оборони держави; { Абзац десятий частини третьої
статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 803-VI
( 803-17 ) від 25.12.2008 }
бере участь в організації використання та контролю за
повітряним, водним і інформаційним простором держави та здійснює
його в особливий період;
здійснює контроль за станом бойової та мобілізаційної
готовності і боєздатності органів управління, з'єднань, частин,
установ і організацій військових формувань, утворених відповідно
до законів України, та правоохоронних органів, призначених для
підпорядкування органам військового управління в особливий період
та для виконання завдань територіальної оборони;
організовує комплектування Збройних Сил України, інших
військових формувань та відповідних правоохоронних органів
військовослужбовцями, призов громадян на строкову військову
службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори,
накопичення військовонавчених людських ресурсів; { Абзац
тринадцятий частини третьої статті 11 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 662-IV ( 662-15 ) від 03.04.2003 }
проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність
в інтересах підтримання у готовності і бойового застосування
Збройних Сил України, для чого має у своєму складі відповідний
структурний підрозділ;
організовує підготовку Збройних Сил України до виконання
покладених на них завдань, здійснює координацію і контроль
підготовки інших військових формувань, утворених відповідно до
законів України, та правоохоронних органів до виконання завдань з
оборони України;
організовує використання національної системи зв'язку в
інтересах оборони, здійснює відповідно до закону управління та
регулювання в сфері використання радіочастотного ресурсу,
виділеного для цілей оборони;
організовує застосування засобів державного розпізнавання у
державних органах, Збройних Силах України, інших військових
формуваннях, утворених відповідно до законів України, використання
цих засобів на підприємствах, в установах та організаціях усіх
форм власності;
планує та здійснює контроль за військовими перевезеннями всіх
видів у державі в особливий період, а також перевезеннями,
здійснюваними для Збройних Сил України у мирний час;
здійснює в межах своєї компетенції міжнародне військове
співробітництво із збройними силами інших держав, бере участь у
міжнародному співробітництві за воєнно-політичним,
військово-технічним та іншими напрямами, забезпечує підготовку і
участь миротворчого контингенту та миротворчого персоналу Збройних
Сил України у міжнародних миротворчих операціях; { Частину третю
статті 11 доповнено абзацом згідно із Законом N 1003-IV
( 1003-15 ) від 19.06.2003 }
забезпечує згідно з міжнародними договорами у галузі
роззброєння та контролю над озброєннями інспекційну діяльність на
території України та поза її межами, збирає, опрацьовує інформацію
та повідомлення відповідно до цих міжнародних договорів незалежно
від підлеглості об'єктів інспектування;
реалізує інші повноваження, що випливають з цього та інших
законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів
України.
Генеральний штаб Збройних Сил України організовує свою
діяльність відповідно до Положення, яке затверджує Президент
України.
Стаття 12. Завдання інших військових формувань, утворенихвідповідно до законів України, та правоохоронних
органів
Участь в обороні держави разом із Збройними Силами України
беруть у межах своїх повноважень інші військові формування,
утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба
транспорту, а також відповідні правоохоронні органи. { Частина
перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 662-IV
( 662-15 ) від 03.04.2003, N 3428-IV ( 3428-15 ) від 09.02.2006,
N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Діяльність і управління іншими військовими формуваннями,
утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними
органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в
обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів
України, та відповідні правоохоронні органи:
узгоджують з Генеральним штабом Збройних Сил України їх
програми розвитку в частині, що стосується оборони держави, а
також плани підготовки їх органів управління, з'єднань і частин,
призначених для підпорядкування органам військового управління в
особливий період та виконання завдань територіальної оборони;
здійснюють під керівництвом Генерального штабу Збройних Сил
України планування застосування органів управління, з'єднань і
частин, призначених для підпорядкування органам військового
управління Збройних Сил України в особливий період та виконання
завдань територіальної оборони, надають Генеральному штабу
Збройних Сил України необхідну для цієї роботи інформацію;
здійснюють разом із Збройними Силами України підготовку та
забезпечують готовність до спільних дій з метою оборони, беруть
участь у створенні єдиної системи управління та всебічного
забезпечення на особливий період; узгоджують з Генеральним штабом
оперативно-стратегічні вимоги до озброєння та військової техніки,
військово-технічного майна, його якісні та кількісні показники,
спільно з Міністерством оборони України розробляють державну
програму розвитку озброєння і військової техніки та формують
державне оборонне замовлення;
узгоджують з Міністерством оборони України програми
підготовки військових кадрів, вживають заходів щодо оптимізації
системи військової освіти;
беруть участь у підготовці громадян України до військової
служби, в тому числі допризовній підготовці молоді, підготовці
призовників з військово-технічних спеціальностей, забезпеченні
призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні)
та спеціальні збори і під час мобілізації, а також у
військово-патріотичному вихованні громадян України;
забезпечують здійснення відповідних заходів щодо підготовки
території України до оборони;
беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони,
сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану;
сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань,
здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у
сфері оборони України згідно із законодавством.
В особливий період відповідним органам військового управління
Збройних Сил України підпорядковуються визначені в установленому
порядку Генеральним штабом Збройних Сил України органи управління,
з'єднання, частини та установи інших військових формувань.
Стаття 13. Діяльність центральних та інших органів виконавчоївлади у сфері оборони Назва статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 803-VI
( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Міністерства, центральні та інші органи виконавчої влади у
взаємодії з Міністерством оборони України у межах своїх
повноважень: { Абзац перший частини першої статті 13 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
організовують і забезпечують виконання законодавства у сфері
оборони, сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань,
здійснюють їх належне забезпечення за напрямами діяльності;
узгоджують з Генеральним штабом Збройних Сил України та
забезпечують проведення заходів щодо розвитку системи зв'язку,
шляхів, транспорту, інших об'єктів інфраструктури і території
держави та підготовки своїх галузей до оборони, забезпечують їх
територіальну оборону в межах своїх повноважень;
забезпечують за замовленням Міністерства оборони України,
інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють
керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до
законів України, та правоохоронними органами, підготовку офіцерів
запасу у вищих навчальних закладах, які належать до сфери їх
управління;
планують, організовують і контролюють виконання заходів з
мобілізаційної підготовки відповідних органів управління, установ,
організацій і підприємств усіх форм власності відповідних галузей
національної економіки, створюють і утримують визначені Кабінетом
Міністрів України резерви матеріальних і фінансових ресурсів;
організовують роботу, пов'язану з військово-патріотичним
вихованням громадян України, надають допомогу громадським
організаціям, діяльність яких спрямована на зміцнення
обороноздатності держави та військово-патріотичне виховання
громадян України;
беруть участь у формуванні та реалізації державних програм
розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань,
утворених відповідно до законів України, та правоохоронних
органів, розвитку озброєння і військової техніки, інших програм
(планів) з питань оборони;
узгоджують з Генеральним штабом Збройних Сил України питання
використання повітряного, водного та інформаційного простору
держави;
організовують розроблення та виконання програм із створення
нових і модернізації наявних зразків озброєння та військової
техніки, військового майна, створення виробничих потужностей для
їх випуску, набуття досвіду у сфері науки, техніки і технологій та
впровадження його у виробництво оборонної продукції;
забезпечують виконання державного оборонного замовлення;
забезпечують виконання законодавства про
соціально-економічний захист громадян України у зв'язку з
проходженням військової служби;
здійснюють згідно із законодавством інші повноваження у сфері
оборони України.
Функції органів, які проводять розвідувальну та
інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної
безпеки, визначаються Положенням про ці органи, яке затверджується
Президентом України.
Стаття 14. Діяльність Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим, місцевих державних адміністрацій у сфері
оборони
Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні
адміністрації, забезпечуючи на відповідній території виконання
підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності,
посадовими особами і громадянами Конституції та законів України,
актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних
органів виконавчої влади з питань оборони:
організовують і виконують завдання територіальної оборони;
вирішують питання організації цивільного захисту, виконання
органами управління у справах цивільного захисту покладених на них
завдань; { Абзац третій частини першої статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
організовують надання підприємствами, установами та
організаціями комунально-побутових послуг і ресурсів, виробництво
та постачання продукції, електро- і теплоенергії Збройним Силам
України та іншим військовим формуванням на договірних засадах;
надають у визначеному законодавством порядку частинам,
підприємствам, установам та організаціям і навчальним закладам
Збройних Сил України та іншим військовим формуванням службові
приміщення і житлову площу як у мирний, так і у воєнний час;
організовують військовий облік і підготовку громадян України
до військової служби, в тому числі допризовну підготовку молоді,
підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей та
військово-патріотичного виховання, забезпечують їх призов на
строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та
спеціальні збори і під час мобілізації;
виконують передбачені законодавством заходи щодо
мобілізаційної підготовки та проведення мобілізації на відповідній
території, у тому числі здійснення контролю за станом
мобілізаційної готовності підприємств, установ та організацій, що
є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ,
міст, районів у містах і перебувають в управлінні районних і
обласних рад або належать до майна Автономної Республіки Крим чи
підприємств, установ та організацій усіх форм власності, які в
установленому порядку залучаються ними до виконання мобілізаційних
завдань (замовлень);
реалізують право на соціально-економічний та
соціально-правовий захист військовослужбовців та осіб, звільнених
у запас або у відставку, членів їх сімей, а також членів сімей
військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти,
стали інвалідами під час проходження військової служби або
потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в
міжнародних миротворчих операціях;
здійснюють інші повноваження в галузі оборонної роботи,
передбачені законодавством.
В особливий період для керівництва виконанням на відповідній
території заходів щодо оборони України рішенням Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій,
державних адміністрацій міст Києва та Севастополя утворюються ради
оборони Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя. Положення про ради оборони Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва та Севастополя затверджуються Кабінетом
Міністрів України. { Частина друга статті 14 в редакції Закону
N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Стаття 15. Діяльність органів місцевого самоврядування усфері оборони
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі
оборонної роботи забезпечують:
підготовку громадян до військової служби, а також загальне
військове навчання у воєнний час;
приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік
військовозобов'язаних і призовників;
призов громадян на строкову військову службу;
направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і
спеціальні збори;
організацію та участь у здійсненні на відповідній території
заходів, пов'язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною
обороною та цивільним захистом; { Абзац шостий статті 15 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від
25.12.2008 }
бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на
воєнний час;
проведення мобілізації людських, транспортних та інших
ресурсів в особливий період;
здійснення контролю за використанням і охороною наданих у
встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та
інших природних ресурсів згідно із законодавством;
вирішення згідно із законодавством питань, пов'язаних з
наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил
України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до
законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і
житлової площі, інших об'єктів, здійсненням контролю за їх
використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг;
організацію виробництва і поставки військам підприємствами та
організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої
продукції, енергетичних та інших ресурсів;
сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній
смузі та у контрольованих прикордонних районах;
проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання
громадян України;
здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи,
передбачених законами.
Стаття 16. Завдання підприємств, установ та організаційі обов'язки їх посадових осіб у сфері оборони
Підприємства, установи та організації усіх форм власності:
виконують державні оборонні замовлення, в тому числі
проводять наукові дослідження та виконують розробки у сфері
оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні
потужності, зберігають матеріальні цінності мобілізаційного
резерву;
здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки
Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним
відповідно до законів України, та правоохоронним органам
продукції, виконують інші роботи, надають комунально-побутові та
інші послуги, що не входять у державне оборонне замовлення;
здійснюють згідно із законодавством заходи щодо
мобілізаційної підготовки та мобілізації;
забезпечують та беруть участь у здійсненні заходів цивільного
захисту. { Абзац п'ятий частини першої статті 16 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм
власності:
виконують передбачені законодавством обов'язки у сфері
оборони;
сприяють забезпеченню ведення персонального військового
обліку військовозобов'язаних і призовників, їх підготовці до
військової служби, призову на строкову військову службу, навчальні
(або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації,
створенню працівникам належних умов для виконання ними військового
обов'язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення
заходів з їх військово-патріотичного виховання;
несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та
організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження
матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;
забезпечують виробництво оборонної продукції та постачання її
за призначенням у встановлені строки та за визначеною
номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг.
Стаття 17. Права та обов'язки громадян України у сферіоборони
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності
України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження
військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі -
також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати
військовий обов'язок згідно із законодавством.
Громадяни проходять військову службу та виконують військовий
обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Громадяни, які проходять державну військову службу у Збройних
Силах України, при виконанні обов'язків служби носять військову
форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові звання.
Порядок позбавлення військового звання визначається законом.
В умовах воєнного стану відповідно до закону допускається
примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права
приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх
вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів
України.
Громадяни України в установленому законом порядку можуть
створювати громадські організації для сприяння зміцненню оборони
держави.
Розділ III
ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА.ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ Назва розділу III із змінами, внесеними згідно із Законом
N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Стаття 18. Територіальна оборона України
Територіальна оборона України є системою загальнодержавних
воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються в особливий період
із завданнями:
охорони та захисту державного кордону;
забезпечення умов для надійного функціонування органів
державної влади, органів військового управління, стратегічного
(оперативного) розгортання військ (сил);
охорони та оборони важливих об'єктів і комунікацій;
боротьби з диверсійно-розвідувальними силами, іншими
озброєними формуваннями агресора та антидержавними незаконно
утвореними озброєними формуваннями;
{ Абзац шостий частини першої статті 18 виключено на підставі
Закону N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
{ Абзац сьомий частини першої статті 18 виключено на підставі
Закону N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
підтримання правового режиму воєнного стану.
Територіальну оборону на всій території України організовує
Генеральний штаб Збройних Сил України, на території Автономної
Республіки Крим, областей, у містах Києві та Севастополі -
відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах
своїх повноважень. { Частина друга статті 18 в редакції Закону
N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Безпосереднє керівництво територіальною обороною держави
здійснює начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних
Сил України. { Частина третя статті 18 в редакції Закону N 803-VI
( 803-17 ) від 25.12.2008 }
До виконання завдань територіальної оборони в межах їх
повноважень залучаються Збройні Сили України, інші військові
формування, утворені відповідно до законів України, органи
внутрішніх справ, органи управління у справах цивільного захисту,
сили і засоби цивільного захисту, підрозділи Державної спеціальної
служби транспорту та відповідні правоохоронні органи. { Частина
четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Основні завдання, заходи щодо підготовки та ведення
територіальної оборони, повноваження Кабінету Міністрів України,
міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування, військових
формувань та основи їх взаємодії визначаються Положенням про
територіальну оборону України, яке затверджує Президент України.
Стаття 19. Цивільний захист України
Цивільний захист України - система організаційних,
інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та
інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами
та організаціями незалежно від форми власності, добровільними
формуваннями, що забезпечують виконання зазначених заходів з метою
запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій, які
загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків
у мирний час і в особливий період.
Завдання та порядок організації цивільного захисту
визначаються законодавством.
Цивільний захист здійснюється з метою:
реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення
безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і
культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків
надзвичайних ситуацій у мирний час і в особливий період;
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Стаття 19 в редакції Закону N 803-VI ( 803-17 ) від 25.12.2008 }
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОБОРОНУ УКРАЇНИ
Стаття 20. Відповідальність за порушення законодавства прооборону України
Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства
та інших нормативно-правових актів у сфері оборони України, несуть
відповідальність згідно із законом.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України в шестимісячний термін:
подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін
до законів України, що випливають з цього Закону;
розробити і затвердити відповідні нормативно-правові акти,
передбачені цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 6 грудня 1991 року
N 1932-XII
