br> З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про оборону України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 9, ст.106 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 1933-XII ( 1933-12 ) від 06.12.91, ВВР, 1992, N 9, ст.107 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3547-XII ( 3547-12 ) від 21.10.93, ВВР, 1993, N 44, ст.420
N 221/94-ВР від 20.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.410 )
Україна прагне до мирного співіснування з усіма державами,
підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для
захисту від агресії. Цей Закон встановлює основи організації оборони України та
повноваження державних органів по її забезпеченню, обов'язки
підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення
обороноздатності країни.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основи оборони України
Оборона України - це комплекс політичних, економічних,
екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо
забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту
інтересів держави і мирного життя народу.
Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для
запобігання воєнному нападу та для збройної відсічі можливій
агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.
Оборона України базується на готовності Збройних Сил України,
економіки, населення, території до оборони і будується відповідно
до воєнної доктрини держави.
Воєнна доктрина України визначається принципом оборонної
достатності в будівництві Збройних Сил України і грунтується на
тому, що Україна:
не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем;
прагне до нейтралітету й дотримання неядерних принципів: не
приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї;
не має територіальних претензій до жодної держави і не бачить
у жодному народові образ ворога;
ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни,
якщо не стане сама об'єктом агресії.
Стаття 2. Організація оборони України
Організація оборони України включає:
формування воєнної політики держави та воєнної доктрини,
розвиток воєнної науки;
прогнозування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного
нападу, здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для
запобігання агресії; ( Абзац третій частини першої статті 2 в
редакції Закону N 3547-12 від 21.10.93 )
охорону державних кордонів;
підготовку, розвиток, формування структури і забезпечення
необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх
боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності до оборони
України;
вироблення і проведення військово-технічної політики та
забезпечення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою,
продовольством, речовим майном та іншими матеріальними ресурсами у
повному обсязі;
мобілізаційну підготовку народного господарства, державних
органів і систем управління до дій в умовах воєнного стану;
підготовку населення і території країни до оборони.
Оборона України будується з урахуванням існуючих на її
території стратегічних сил стримування та їх реформування на
основі міждержавних договорів.
Розташовані на території України органи управління, з'єднання
і частини стратегічних сил стримування передають Міністерству
оборони України інформацію, передбачену міждержавними договорами
України.
Стаття 3. Законодавство про оборону України
Законодавство про оборону України складається з цього Закону,
указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України,
інших актів законодавства щодо забезпечення обороноздатності
держави та будівництва Збройних Сил України.
II. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
Стаття 4. Верховна Рада України
Формування і проведення воєнної політики держави, законодавче
регулювання питань сфери оборони та військового будівництва
здійснюються виключно Верховною Радою України.
Верховна Рада України утворює Раду оборони України.
Верховна Рада України затверджує:
воєнну доктрину і концепцію військового будівництва;
обсяг бюджетних асигнувань на оборону, загальну структуру та
чисельний склад Збройних Сил України;
основні напрями співробітництва України з іншими державами у
воєнній сфері;
кандидатури на посади Міністра оборони України і начальника
Генерального штабу Збройних Сил України; ( Абзац п'ятий частини
третьої статті 4 в редакції Закону N 3547-12 від 21.10.93 )
військову присягу і військові статути, символіку Збройних Сил
України; ( Абзац шостий частини третьої статті 4 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
державну програму розвитку озброєння та військової техніки,
її фінансування. ( Абзац сьомий частини третьої статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
Верховна Рада України:
заслуховує Президента України про стан оборони України, звіти
Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та інших
посадових осіб з питань оборони;
вводить воєнний стан на всій території України чи в окремих
її місцевостях, оголошує стан війни у разі необхідності виконання
міжнародних договорів по спільній обороні від агресії, а також за
поданням Президента України у разі воєнного нападу або загрози
воєнного нападу на Україну приймає рішення про відміну воєнного
стану, про припинення стану війни та про укладення миру; ( Абзац
третій частини четвертої статті 4 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
визначає військові звання, свято - День Збройних Сил України,
присвоює найменування кораблям першого і другого рангу. ( Абзац
четвертий частини четвертої статті 4 в редакції Закону N 3547-12
від 21.10.93 )
Стаття 5. Президент України
Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними
Силами України і Голова Ради оборони України вживає необхідних
заходів щодо забезпечення обороноздатності України та постійної
бойової готовності Збройних Сил України. ( Частина перша статті 5
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними
Силами України:
подає на затвердження Верховної Ради України проекти воєнної
доктрини, концепції військового будівництва, державної програми
розвитку озброєння та військової техніки, а також пропозиції щодо
загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України,
обсягу бюджетних асигнувань на оборону, фінансування вказаної
програми; ( Абзац другий частини другої статті 5 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
пропонує на затвердження Верховної Ради України кандидатури
для призначення ним на посади Міністра оборони України і
начальника Генерального штабу Збройних Сил України; ( Абзац третій
частини другої статті 5 в редакції Закону N 3547-12 від 21.10.93 )
координує діяльність державних органів у галузі оборони;
веде переговори і підписує міжнародні та міждержавні договори
з військових питань;
затверджує план розвитку та стратегічні плани використання
Збройних Сил України, плани їх дислокації та розташування, а також
положення про Генеральний штаб Збройних Сил України; ( Абзац
шостий частини другої статті 5 в редакції Закону N 3547-12 від
21.10.93 )
у разі воєнного нападу або загрози воєнного нападу на Україну
приймає рішення про оголошення стану війни, введення воєнного
стану на всій території України чи в окремих її місцевостях,
рішення про їх припинення або відміну, укладення миру і
невідкладно вносить ці питання на розгляд Верховної Ради України,
а також оголошує загальну або часткову мобілізацію на території
України у разі оголошення стану війни, приймає рішення про
демобілізацію; ( Абзац сьомий частини другої статті 5 в редакції
Закону N 3547-12 від 21.10.93 )
приймає рішення та видає наказ Збройним Силам України про
ведення бойових дій;
призначає та звільняє вище командування Збройних Сил України,
присвоює вищі військові звання;
приймає рішення про призов громадян України на строкову
військову службу та звільнення в запас військовослужбовців
строкової служби; ( Абзац десятий частини другої статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
встановлює повноваження, організацію і порядок діяльності
органів військового управління;
встановлює військові свята. ( Частину другу статті 5
доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом N 3547-12 від
21.10.93 )
Стаття 6. Рада оборони України
Рада оборони України є вищим державним органом колегіального
керівництва питаннями оборони та безпеки України. Рада оборони
України утворюється для забезпечення організації захисту
суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності
України, вироблення стратегії і політики у сфері оборони і
державної безпеки. Компетенція Ради оборони України визначається Положенням про
Раду, яке затверджується Верховною Радою України.
Стаття 7. Кабінет Міністрів України
Кабінет Міністрів України:
керує діяльністю усіх підпорядкованих йому органів та
організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил
озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами;
визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів,
продовольства, речового та іншого майна для потреб оборони і
Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову
на строкову військову службу, порядок проходження ними військової
служби і ведення обліку військовозобов'язаних і призовників та
порядок проходження альтернативної служби; ( Абзац третій статті 7
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
затверджує плани нагромадження матеріальних ресурсів
мобілізаційного резерву;
керує мобілізаційною підготовкою і мобілізаційним
розгортанням народного господарства та переведенням його на режим
роботи в умовах воєнного стану, видає відповідні нормативні акти з
цих питань;
створює та ліквідує військові навчальні заклади,
науково-дослідні організації Збройних Сил України, військові
кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення та
діяльності військових представництв на промислових та інших
підприємствах і в організаціях;
приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій
військовослужбовців, осіб, звільнених у запас або у відставку, їх
сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули (померли),
пропали безвісти або потрапили у полон під час проходження служби.
( Абзац сьомий статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3547-12 від 21.10.93 )
Стаття 8. Міністерство оборони України
Міністерство оборони України є органом державного управління
Збройними Силами України і несе повну відповідальність за їх
розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.
Міністерство оборони України:
оцінює військово-політичну обстановку та визначає рівень
воєнної загрози;
готує обгрунтування рішень Верховної Ради України з питань
оборони;
бере участь у розробці проекту воєнної доктрини та формуванні
оборонного бюджету України; ( Абзац четвертий частини другої
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від
21.10.93 )
розробляє та подає на розгляд Президента України проекти
державних програм будівництва і розвитку Збройних Сил України,
розвитку озброєння та військової техніки, пропозиції щодо
загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України,
обсягу бюджетних асигнувань на потреби оборони; ( Абзац п'ятий
частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3547-12 від 21.10.93 )
звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання
виділених на оборону коштів;
здійснює керівництво бойовою, оперативно-тактичною та
морально-психологічною підготовкою військ;
керує воєнною наукою, організує і проводить військово-наукові
дослідження;
видає державне замовлення на створення, виробництво і ремонт
військової техніки та іншого військового майна, здійснює контроль
за їх розробкою, випробуванням, виробництвом і якістю
виготовлення;
організує і забезпечує військово-патріотичне виховання
особового складу Збройних Сил України;
визначає чисельність особового складу видів і родів військ
Збройних Сил України, забезпечує у межах своїх повноважень
підготовку та розстановку військових кадрів;
бере участь в організації мобілізаційної підготовки народного
господарства України та контролі за підготовкою підприємств,
установ і організацій до виконання визначених їм мобілізаційних
завдань;
контролює виконання чинного законодавства з питань підготовки
громадян до військової служби;
планує і організує підготовку і перепідготовку
військовозобов'язаних, призов громадян на строкову військову
службу і звільнення в запас військовослужбовців, які відслужили
визначені строки служби, призов військовозобов'язаних на збори, а
також мобілізацію у воєнний час та демобілізацію; ( Абзац
чотирнадцятий частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
здійснює співробітництво із збройними силами інших держав;
у випадках, визначених законодавством України, видає
нормативні акти з військових питань і контролює їх виконання;
організує виконання чинного законодавства України щодо
збереження навколишнього середовища під час діяльності військових
формувань і військових організацій.
Стаття 9. Інші міністерства та центральні органидержавного управління
Інші міністерства та центральні органи державного управління,
на виробничій базі яких розміщені воєнні замовлення, несуть
відповідальність за якість розробки та виготовлення озброєння і
військової техніки, поставку продукції, необхідної для потреб
оборони та Збройних Сил України, та за здійснення заходів щодо
забезпечення оборони у воєнний час.
Стаття 10. Верховна Рада і Рада Міністрів Республіки Кримта місцеві органи державної влади і управління
Верховна Рада і Рада Міністрів Республіки Крим та місцеві
органи державної влади і управління забезпечують виконання вимог
Конституції України та чинного законодавства України з питань
оборони всіма посадовими особами, громадянами, підприємствами,
установами та організаціями; вирішують завдання щодо забезпечення
потреб оборони та мобілізаційної готовності, організують на
договірних засадах виробництво і поставку у війська підвідомчими
підприємствами замовленої продукції, електроенергії, теплоенергії,
виділяють для потреб оборони земельні ділянки, здійснюють контроль
за їх використанням; надають військовим частинам, установам,
навчальним закладам Збройних Сил України службові приміщення і
жилу площу, комунально-побутові та інші послуги. Верховна Рада і Рада Міністрів Республіки Крим, обласні,
міські і районні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети
відповідно до чинного законодавства організують призов громадян на
дійсну військову службу, сприяють проведенню навчальних зборів
військовозобов'язаних запасу, початкової військової підготовки
допризовної молоді і військово-патріотичному вихованню населення;
здійснюють виконання законодавства про соціальний і правовий
захист військовослужбовців та членів їх сімей. Верховна Рада і Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві Ради
народних депутатів та їх виконавчі комітети здійснюють й інші
функції в сфері оборони, передбачені актами законодавства України.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12
від 21.10.93 )
Стаття 11. Обов'язки підприємств, установ і організаційщодо забезпечення потреб оборони
Підприємства, установи і організації виконують державні
замовлення та договори по виробництву і поставці озброєння та
іншої продукції для потреб оборони, здійснюють наукові дослідження
і розробки, створюють та підтримують у готовності необхідні
мобілізаційні потужності й резерви, виконують
військово-транспортні зобов'язання та інші завдання згідно з
мобілізаційними планами, несуть необхідні витрати для потреб
оборони, визначені чинним законодавством.
Стаття 12. Обов'язки громадян
Захист Батьківщини є конституційним обов'язком громадянина
України.
III. ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ
Стаття 13. Збройні Сили України
Збройні Сили України - це військова державна структура,
призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності,
територіальної цілісності та неподільності України від воєнного
нападу або загрози воєнного нападу ззовні. У разі війни свої
завдання вони виконують у тісній взаємодії з Прикордонними
військами України, Національною гвардією України, іншими
військовими формуваннями, створеними відповідно до законодавства
України, та Службою безпеки України. ( Частина перша статті 13 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 ) Організаційно Збройні Сили України складаються з військових
об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і
навчальних закладів. Принципи побудови Збройних Сил України, їх склад, загальна
структура та чисельність, порядок комплектування, дислокації,
мобілізації та демобілізації визначаються Законом України "Про
Збройні Сили України" ( 1934-12 ) та іншими актами законодавства
України. ( Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3547-12 від 21.10.93 )
IV. СТАН ВІЙНИ. ВОЄННИЙ ЧАС.ВОЄННИЙ СТАН. МОБІЛІЗАЦІЯ
Стаття 14. Стан війни. Воєнний час
Стан війни оголошується у разі воєнного нападу (агресії) на
Україну та при необхідності виконання міжнародних договорів
по спільній обороні від агресії і відміняється після укладення
мирної угоди з протилежною воюючою стороною. З оголошенням стану війни або початком воєнних дій настає
воєнний час. Початком воєнного часу є день і час оголошення стану
війни або воєнного нападу (агресії) на Україну. Кінцем воєнного
часу є оголошений день і час припинення воєнних дій. У разі воєнного нападу (агресії) на Україну військове
командування та органи державної влади і управління, не чекаючи
оголошення війни, зобов'язані вжити всіх заходів для відсічі
нападу (агресії).
Стаття 15. Воєнний стан
Воєнний стан вводиться в окремих місцевостях або на всій
території України у випадках оголошення стану війни або загрози
воєнного нападу (агресії). Із введенням воєнного стану розширюються повноваження
військового командування, за рішенням Верховної Ради України йому
можуть передаватися функції органів державного управління у сфері
оборони. Під час воєнного стану в інтересах оборони вводяться
обмеження діяльності підприємств, установ і організацій та прав
громадян, розширюються повноваження відповідних правоохоронних
органів. Воєнний стан відміняється при зникненні загрози воєнного
нападу (агресії) та з відміною стану війни. Порядок введення і правовий режим воєнного стану визначаються
Законом України. ( Частина п'ята статті 15 в редакції Закону
N 3547-12 від 21.10.93 ) Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від
21.10.93 )
Стаття 16. Мобілізація та демобілізація.
З оголошенням стану війни або воєнного часу оголошується
загальна або часткова мобілізація для здійснення заходів щодо
мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та переведення
галузей народного господарства з мирного на воєнний стан. Порядок проведення мобілізації та демобілізації визначається
законодавством України. ( Частина друга статті 16 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3547-12 від 21.10.93 ) Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12
від 21.10.93 )
V. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА
Стаття 17. Територіальна оборона
Територіальна оборона є комплексом загальнодержавних, воєнних
та спеціальних заходів, що застосовуються під час загрози або
відбиття агресії з метою охорони та захисту державного кордону від
посягань ззовні, забезпечення умов для надійного функціонування
державних органів, мобілізаційного та оперативного розгортання
військ (сил), охорони важливих об'єктів і комунікацій, боротьби з
диверсійно-розвідувальними силами та іншими озброєними
формуваннями агресора на території країни, а також радіаційного,
хімічного, біологічного захисту військ і населення від наслідків
аварій (зруйнувань) атомних електростанцій, об'єктів, небезпечних
у хімічному відношенні, та підтримання режиму воєнного стану. Для виконання завдань територіальної оборони залучаються
Збройні Сили України, Національна гвардія України, Служба безпеки
України, органи та війська Міністерства внутрішніх справ України,
Прикордонні війська України, війська Цивільної оборони України та
інші військові формування, створені відповідно до законодавства
України, в межах їх компетенції. Основні заходи, організація територіальної оборони і порядок
взаємодії міністерств і відомств визначаються Положенням про
територіальну оборону України, що затверджується Президентом
України. Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3547-12 від
21.10.93, в редакції Закону N 221/94-ВР від 20.10.94 )
VI. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВАПРО ОБОРОНУ УКРАЇНИ
Стаття 18. Відповідальність посадових осіб і громадян
Керівники, інші посадові особи державних органів,
підприємств, установ і організацій та громадяни, винні у порушенні
законодавства про оборону України, притягаються до
відповідальності у встановленому Законом порядку.
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 6 грудня 1991 року
N 1932-XII
