У К А ЗПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про примусове лікування і трудове перевихованняхронічних алкоголіків
{ Указ затверджено Законом ВР УРСР ( 308а-06 ) від 24.12.66 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВРN 1527-08 від 29.03.73
N 145-09 від 05.09.75
N 4290-10 від 16.11.82
N 704-11 від 01.08.85
N 663-XII ( 663-12 ) від 28.01.91 }
Враховуючи побажання та пропозиції громадських організацій,
колективів трудящих і органів охорони здоров'я про посилення
боротьби з алкоголізмом, Президія Верховної Ради Української РСР
п о с т а н о в л я є:
1. Встановити, що хронічні алкоголіки зобов'язані проходити
лікування в лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я. Особи, хворі на хронічний алкоголізм, які ухиляються від
добровільного лікування або продовжують пиячити після лікування і
систематично порушують при цьому громадський порядок або права
інших осіб, підлягають направленню до лікувально-трудового
профілакторію для примусового лікування і трудового виховання на
строк від шести місяців до одного року. ( Частина друга статті 1
із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4290-10 від 16.11.82,
N 704-11 від 01.08.85, в редакції Указу ПВР N 663-XII ( 663-12 )
від 28.01.91 ) Стаття 1 в редакції Указів ПВР N 1527-08 від 29.03.73, N 145-09
від 05.09.75, із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N
4290-10 від 16.11.82, N 704-11 від 01.08.85 )
2. Питання про направлення до лікувально-трудового
профілакторію осіб, зазначених у статті 1 цього Указу,
розглядається за поданням органу внутрішніх справ, погодженим з
прокурором, районним (міським) народним судом при наявності
медичного висновку за клопотанням трудових колективів, державних
органів, установ, громадських організацій або близьких родичів.
Розгляд матеріалів провадиться не пізніше двадцяти днів з дня
їх одержання у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю
особи, щодо якої порушено клопотання, та за її бажанням -
адвоката, а в необхідних випадках - також представників державного
органу, установи, громадської організації, трудового колективу,
близького родича зазначеної особи, які порушили клопотання про
направлення її на примусове лікування. Якщо в судовому засіданні
бере участь прокурор, суд повинен призначити адвоката незалежно
від бажання особи, щодо якої порушено клопотання.
Постанову суду про направлення або відмову в направленні до
лікувально-трудового профілакторію може бути оскаржено у
вищестоящий суд особою, щодо якої порушено клопотання, а також
особою, органом, що порушили клопотання, чи опротестовано
прокурором протягом семи днів з моменту її проголошення.
Постанова суду виконується органом внутрішніх справ. Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1527-08
від 29.03.73, Р N 4290-10 від 16.11.82, N 704-11 від 01.08.85, в
редакції Указу ПВР N 663-XII ( 663-12 ) від 28.01.91 )
3. Підготовка матеріалів про направлення на примусове
лікування і трудове перевиховання та передача їх в суд
здійснюється органами внутрішніх справ. Особи, відносно яких порушено клопотання про примусове
лікування і трудове перевиховання, в разі ухилення їх від явки на
медичний огляд або в суд підлягають приводу органами внутрішніх
справ. Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4290-10
від 16.11.82 )
4. Особи, які перебувають у лікувально-трудовому
профілакторії можуть бути достроково звільнені районним (міським)
народним судом за місцем знаходження профілакторію за поданням
адміністрації, основаним на медичному висновку, при умові
закінчення курсу спеціального лікування, зразкової поведінки та
сумлінного ставлення до праці. До осіб, які вперше направлені до
профілакторію, дострокове звільнення може бути застосовано після
скінчення половини призначеного судом строку, а до осіб, які
направлені повторно, - після скінчення двох третин зазначеного
строку. ( Частина перша статті 4 в редакції Указу ПВР N 145-09
від 05.09.75 ) За постановою суду особи, які знаходяться у профілакторії,
можуть бути достроково виписані в разі тяжкого захворювання, що
перешкоджає дальшому їх перебуванню в цій установі.
4-1. У разі систематичного порушення особою, яка перебуває в
лікувально-трудовому профілакторії, порядку примусового лікування
і трудового виховання, в результаті чого заходи
лікувально-виховного впливу не дали позитивних наслідків, за
поданням адміністрації профілакторію, погодженим з комісією по
боротьбі з пияцтвом при виконавчому комітеті районної, міської,
районної в місті Ради народних депутатів і прокурором, на підставі
медичного висновку районний (міський) народний суд за місцем
знаходження профілакторію може продовжити їй строк перебування в
профілакторії. При цьому загальний строк перебування в
профілакторії не може перевищувати двох років.
Зазначене подання розглядається судом у десятиденний строк з
моменту його одержання з обов'язковою участю особи, щодо якої
порушено питання про продовження строку перебування в
профілакторії, та за її бажанням - адвоката.
Постанову суду про продовження або відмову в продовженні
строку перебування в профілакторії може бути оскаржено у
вищестоящий суд особою, щодо якої розглядалось це питання,
адміністрацією профілакторію та комісією по боротьбі з пияцтвом
при виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради
народних депутатів чи опротестовано прокурором протягом семи днів
з моменту її проголошення. Указ доповнено статтею 4-1 згідно з Указом ПВР N 663-XII
( 663-12 ) від 28.01.91 )
5. Час перебування в лікувально-трудовому профілакторії
зараховується в загальний трудовий стаж. ( Частина перша статті 5
в редакції Указу ПВР N 663-XII ( 663-12 ) від 28.01.91 ) Із заробітної плати або пенсії особи, яка утримується в
лікувально-трудовому профілакторії, провадяться відрахування на її
харчування і утримання, а також інші відрахування відповідно до
чинного законодавства. Якщо у таких осіб є непрацездатні члени
сім'ї, то за час перебування цих осіб у профілакторії їх
заробіток після відповідних відрахувань направляється сім'ї, а
при відсутності непрацездатних членів сім'ї - зараховується на
особовий рахунок особи, яка утримується в профілакторії. Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно з Указом
ПВР N 704-11 від 01.08.85 ) Трудове влаштування осіб, які повертаються з
лікувально-трудового профілакторію, здійснюється, як правило, за
місцем їх попередньої роботи і покладається на виконавчі комітети
районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів. Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно з Указом
ПВР N 4290-10 від 16.11.82 ) Трудове і побутове влаштування осіб, які звільнені з
лікувально-трудових профілакторіїв і не мають постійного місця
проживання, здійснюється виконавчими комітетами районних, міських,
районних у містах Рад народних депутатів за місцем знаходження
лікувально-трудового профілакторію або за обраним особою місцем
проживання у встановленому законом порядку. ( Статтю 5 доповнено
частиною четвертою згідно з Указом ПВР N 4290-10 від 16.11.82 ) За особами, які перебувають у лікувально-трудовому
профілакторії, зберігається право на жилу площу за попереднім
місцем їх проживання.
5-1. Особи, які пройшли примусове лікування, зобов'язані
стати на облік у лікувально-профілактичному закладі за місцем
проживання або за місцем роботи і проходити протирецидивне
лікування, тривалість якого визначається лікарем. В разі ухилення
такі особи можуть бути піддані приводу до
лікувально-профілактичного закладу родичами, представниками
громадськості або працівниками міліці. ( Указ доповнено статтею
5-1 згідно з Указом ПВР N 145-09 від 05.09.75 )
6. Втеча з лікувально-трудового профілакторію або з дороги до
профілакторію карається за статтею 184 Кримінального кодексу
Української РСР.
7. Не підлягають направленню до лікувально-трудового
профілакторію: неповнолітні, особи, які мають захворювання, що
перешкоджають перебуванню їх в цих установах, інваліди першої та
другої груп, вагітні жінки та матері, що мають грудних дітей, а
також чоловіки віком понад 60 років і жінки понад 55 років. Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1527-08
від 29.03.73 ) Зазначені вище особи у випадках, передбачених частиною
другою статті 1 цього Указу, при відсутності у них протипоказань
до лікування від алкоголізму можуть бути направлені за постановою
районного (міського) народного суду на примусове лікування до
лікувальних закладів Міністерства охорони здоров'я УРСР на строк
від 2 до 6 місяців. Підготовка і розгляд матеріалів на таких осіб
провадяться в порядку, встановленому статтями 2 і 3 цього Указу.
( Статтю 7 доповнено частиною другою згідно з Указом ПВР N 145-09
від 05.09.75, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4290-10
від 16.11.82 )
8. Встановити, що особам, які були направлені на примусове
лікування відповідно до статті 9 Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 12 червня 1961 року "Про посилення боротьби з
особами, які ухиляються від суспільно корисної праці і ведуть
антигромадський паразитичний спосіб життя", строк перебування в
лікувально-трудовому профілакторії може бути скорочений в порядку,
передбаченому статтею 4 цього Указу.
9. Доручити Раді Міністрів Української РСР прийняти постанову
про проведення необхідних заходів, що випливають з цього Указу, і
затвердити Положення про лікувально-трудові профілакторії.
10. Цей Указ ввести в дію з 1 березня 1967 року.
11. Визнати такими, що втрачають чинність з введенням в дію
цього Указу, ст. ст. 9, 9-1 і 9-2 Указу Президії Верховної Ради
Української РСР від 12 червня 1961 року "Про посилення боротьби з
особами, які ухиляються від суспільно корисної праці і ведуть
антигромадський паразитичний спосіб життя" (Відомості Верховної
Ради УРСР, 1961 р., N 25, ст. 292; 1962 р., N 37, ст. 462).
Голова Президії Верховної
Ради Української РСР Д.КОРОТЧЕНКО
Секретар Президії Верховної
Ради Української РСР А.ЗЛЕНКО
м. Київ, 17 серпня 1966 р.
