Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 03 квітня 2019 року

у справі № 621/2501/18

Цивільна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів, які стосуються правомірності надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства

Фабула справи: прокурор звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_3, Селянського фермерського господарства «Дельта» (далі - СФГ «Дельта»), третя особа - відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань районної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовано тим, що оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори між ним та іншою юридичною особою, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Мотивація касаційної скарги: прокурор зазначив, що учасником спірних правовідносин є ОСОБА_3 як фізична особа, якій надавалися земельні ділянки для створення фермерського господарства, спір щодо надання цих земельних ділянок відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Прокурор зазначив, що стороною оспорюваних правочинів виступає саме ОСОБА_3 як фізична особа, а не СФГ «Дельта», а тому в разі визнання судом цих правочинів недійсними у фермерського господарства не виникне зобов'язання повернути спірні земельні ділянки, оскільки за актами прийому-передачі вони були передані фізичній особі ОСОБА_3 для створення нового фермерського господарства, а не для СФГ «Дельта».

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 4 ст. 7 Закону № 973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону № 973-IV).

Відповідно до вимог ст. ст. 89, 91, 92 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

За змістом ст. ст. 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Висновки: якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, фермерське господарство не було зареєстрованим, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ключові слова: підвідомчість земельних спорів, передача громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, оренда земель державної або комунальної власності, користування землями державної та комунальної власності, господарська юрисдикція, критерії розмежування судової юрисдикції