Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2019 року
у справі № 826/18174/13-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо підстав для визнання правомірності формування податкового кредиту
Фабула справи: Приватне підприємство «Л'Кафа» (далі - ПП «Л'Кафа») подало до суду позов до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - ДПІ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Рекламна агенція «Лоцман», в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову.
Апеляційний адміністративний суд скасував постанову окружного адміністративного суду та задовольнив позов.
Мотивація касаційної скарги: ДПІ вказує, що суди безпідставно відхилили як доказ наявності у ТОВ «РА Лоцман» ознак фіктивності матеріали кримінального провадження, порушеного за ст. 205 КК України, в рамках якого фізична особа, яка його зареєструвала, заявила про непричетність до його створення та господарської діяльності.
Правова позиція Верховного Суду: аналіз п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
Надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.
Висновки: наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.
Ключові слова: фіктивна господарська діяльність, порядок формування податкового кредиту, податкові відносини, податок на додану вартість, податковий орган