Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 липня 2021 року
у справі № 380/2508/20
Адміністративна юрисдикція
Щодо принципу змагальності під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
ФАБУЛА СПРАВИ
У справі за позовом Офісу великих платників податків ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Захід» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, окружний адміністративний суд рішенням у задоволенні позову відмовив повністю.
В судовому засіданні (до початку судових дебатів) Товариство заявило клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, детальний опис правничої допомоги адвоката та акт наданих послуг зобов`язалося надати в межах строків, визначених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство подало до суду заяву про відшкодування судових витрат, згідно якої просило суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу на користь Товариства пов`язані з розглядом цієї справи витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 44364,16 грн. До заяви Товариство надало документи на підтвердження понесених витрат, а також докази скерування цієї заяви на адресу Офісу.
Офіс подав заперечення на заяву Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Окружний адміністративний суд додатковим рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Офісу на користь Товариства судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4208,00 грн.
ОЦІНКА СУДУ
КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам (засадам) адміністративного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 3, 6, 7, 8, 9 КАС України в узагальненому вигляді, при вирішенні адміністративного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, враховує завдання адміністративного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Згідно частини першої статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Таким чином, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен був надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач мав заперечення, а саме - обставинам, вказаним Офісом у запереченні на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, тоді як суди першої та апеляційної інстанцій належної правової оцінки таким обставинам не надали, доказів неспівмірності понесених Товариством витрат у Офісу не витребували, суму судових витрат, яку Офіс вважає співмірною, не встановили, чим порушили норми процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВИСНОВКИ: саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: витрати на адвоката, правила розподілу судових витрат, повноваження суду
