Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 січня 2026 року
у справі № 243/1083/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо випадків, у яких застосовується покарання у виді довічного позбавлення волі
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_12 було засуджено за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років; за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Апеляційний суд вирок суду щодо ОСОБА_12 в частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким призначив йому покарання за: ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років; п. 1 ч. 2 ст. 115 КК - у виді довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив покарання у виді довічного позбавлення волі. В іншій частині вирок залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення, дотримався наведених вимог закону.
Так, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою наявність попередніх судимостей ОСОБА_12 за вчинення умисних злочинів проти власності, а також те, що будучи звільненим від подальшого відбування покарання у зв`язку з помилуванням у 2022 році, останній того ж року вчинив інкриміновані йому дії в межах даного кримінального провадження, тобто невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на неналежну правову оцінку місцевим судом сукупності усіх обставин вчинення вбивства, зокрема тому, що ОСОБА_12 , будучи військовослужбовцем та перебуваючи у безпосередньо наближеному місті до зони бойових дій, під час воєнного стану, нехтуючи інтересами служби та вважаючи, що його інтерес переважає над конституційними правами на життя його побратимів, вчинив протиправні дії відносно трьох осіб, об`єднані єдиним умислом - позбавити життя інших людей. Також місцевий суд не врахував конкретні обставини скоєного, які вказують на особливу агресивність і зухвалість дій ОСОБА_12 , а саме те, що він холоднокровно здійснив по 8-9 пострілів в ОСОБА_13 та ОСОБА_14, розуміючи, що від такої кількості настане смерть потерпілих.
Вищезазначені обставини у їх сукупності апеляційний суд визнав такими, які свідчать про те, що ОСОБА_12 становить постійну і серйозну загрозу для суспільства, це саме той виключний випадок, визначений ч. 1 ст. 64 КК, коли виправлення засудженого в іншому порядку неможливе, а менш суворе покарання, окрім як довічне позбавлення волі, не здатне забезпечити захист суспільства і справедливість.
ВИСНОВКИ: покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, виключною небезпечністю особи винного. Указаний вид покарання призначається з урахуванням таких даних, як наявність судимостей в особи, у тому числі за вчинення тяжких насильницьких злочинів, з урахуванням негативних характеристик з місця проживання, що в свою чергу, свідчить про небажання особи стати на шлях виправлення і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями, зокрема, життям іншої людини.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила призначення покарання, злочини проти життя, умови довічного позбавлення волі
