Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 січня 2026 року
у справі № 206/2727/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо головного критерію відмежування хуліганства від злочинів проти особи
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст.28 ч.1 ст. 122 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 296 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Цим же вироком визнано винуватою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК, та призначено їй покарання:
- за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 296 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено на неї обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Крім того, з ОСОБА_8 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 ухвалено стягнути матеріальну шкоду у розмірі 494,06 грн та моральну шкоду у розмірі 30000 грн, вирішено долю речових доказів.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив покарання:
ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 296 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 296 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Також було задоволено заяву представника потерпілого адвоката ОСОБА_10 та ухвалено стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 процесуальні витрати на правову допомогу у розмірі по 25000 з кожного.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
При юридичній оцінці діянь обвинувачених місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги фактичні дані, серед яких ті, що відображені на відеозаписі з камери відеоспостереження магазину «Рестарт», показаннях свідків та потерпілого, з яких встановив такий розвиток подій, за яким саме обвинувачені, побачивши потерпілого, змінили напрямок свого руху і підійшли до нього і стали ініціаторами конфлікту, оскільки ОСОБА_8 перший замахнувся лівою рукою в голову потерпілого, а той ухилився від удару і відступив назад, і в цей час ОСОБА_6 також напала на потерпілого і била його по голові відкритою парасолькою. Перебуваючи в громадському місці обвинувачені, в присутності малолітніх дітей, а також перехожих, які перебували в цей час на вулиці, демонструючи явну неповагу до суспільства, зухвало напали на потерпілого, при цьому на деякий час було порушено нормальну роботу магазину, де внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_8 було розбито віконне скло. Про вчинення обвинуваченими саме хуліганських дій свідчить, зокрема незначний привід для конфлікту, а саме те, що незадовго до цього конфлікту ОСОБА_24 просив ОСОБА_6 поговорити з донькою з приводу її поведінки. При цьому жодних неприязних стосунків між потерпілим і обвинуваченим до цього ніколи не було.
Подальший розвиток конфлікту і взаємопов'язані дії засуджених із застосуванням протиправного насильства до потерпілого, спричинили останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Встановлені обставини дали суду належні підстави до висновку про те, що в діях обвинувачених наявні склади таких кримінальних правопорушень як хуліганство (ч. 2 ст. 296 КК), адже вони спільно грубо порушили громадський порядок, ті правила, які є загальноприйнятими нормами поведінки у громадських місцях, поєднані із особливою зухвалістю та пошкодженням чужого майна, тимчасовим порушенням нормальної роботи магазину через розбите віконне скло, вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, та середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК), заподіяне потерпілому внаслідок спільного заподіяння обвинуваченими фізичної шкоди останньому у вигляді: відкритого перелому нижньої щелепи зліва на рівні 4-го зуба, восьми синців та крововиливу обличчя, саден обличчя, наплічної ділянки зліва, синців правого плеча, що спричинені від дії не менш семи ударів в область обличчя, правого плеча тупого (тупих) твердого предмету (предметів).
Особисті неприязні стосунки, на наявність яких у касаційній скарзі посилаються засуджені, не спростовують наявність у діях ОСОБА_8 та ОСОБА_11 хуліганського мотиву, оскільки для визначення такого необхідно враховувати характер дій, спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вдатися до певних дій, поведінку обвинувачених та потерпілих. Натомість підтверджують обґрунтованість висновків судів попередніх інстанції до кваліфікації дій засуджених за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК.
ВИСНОВКИ: безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття під час праці, в побуті, на відпочинку тощо. Головним критерієм відмежування хуліганства від злочинів проти особи є домінування у свідомості винного мотиву явної неповаги до суспільства, який може поєднуватись із особистими мотивами стосовно посягання на певного потерпілого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти громадського порядку, злочини проти моральності, склад хуліганства
