Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 листопада 2025 року
у справі № 726/1904/21
Цивільна юрисдикція
Щодо умов витребування майна з володіння іншої особи
ФАБУЛА СПРАВИ
Колективне підприємство «Рембудмонтаж» (далі - КП «Рембудмонтаж») звернулось з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТДВ «Чернівецький хімічний завод», про витребування майна.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позову.
ОЦІНКА СУДУ
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
У цій справі КП «Рембудмонтаж», вважаючи себе власником спірного приміщення, яке, за його твердженням, мало використовуватись як майстерня, та користувачем земельної ділянки, на якій розташоване це майно, мало бути обізнане про вибуття спірного майна із власності та/або його використання не за цільовим призначенням іншими особами. Проте позивач тривалий час не здійснював дій щодо оспорення такого вибуття/використання.
Після набуття ОСОБА_2 у 2005 році права власності на спірне майно, воно неодноразово на підставі договорів купівлі-продажу було відчужене.
ОСОБА_1 у 2010 році придбала житловий будинок за відплатним договором купівлі-продажу у ОСОБА_4, яка до цього два роки була власником цього майна, яке також придбала за договором купівлі-продажу.
Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 причетна до будь-яких неправомірних дій, пов'язаних із вибуттям спірного майна з власності позивача, матеріали справи не містять.
Під час набуття спірного нерухомого майна у власність ОСОБА_1 правомірно вважала, що ОСОБА_4 мала право розпоряджатися ним, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.
Право власності за КП «Рембудмонтаж» на спірне приміщення, як майстерню, було зареєстровано вперше 19 квітня 2010 року та у подальшому, у зв`язку з виявленням під час проведення поточної інвентаризації арифметичних помилок у технічному паспорті на нежитлові будівлі, позивачу за його зверненням було повторно видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 серпня 2012 року.
Водночас як на момент набуття ОСОБА_1 права власності на спірний будинок, так і тривалий час після цього (до 2021 року), зокрема після реєстрації за КП «Рембудмонтаж» права власності на спірне приміщення, як майстерню літ. Д, між сторонами не було жодних спорів щодо використання спірного майна як житла, що перебуває у приватній власності фізичних осіб.
ОСОБА_1, як добросовісний набувач, з 2010 року утримувала спірний будинок, зокрема, оплачувала житлово-комунальні послуги та використовувала спірний будинок для проживання разом з іншими членами своєї сім`ї.
Враховуючи обставини вибуття майна з володіння позивача, подальше його неодноразове відчуження, відсутність тривалий час (понад 16 років) будь-яких заперечень з боку позивача, сама по собі вказівка у договорі купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 набула право власності на спірне майно, відомостей про неіснуючий кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване це майно, не свідчить про недобросовісність відповідачки та не є підставою для витребування у неї житлового будинку.
За встановлених обставин та з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 14 травня 2024 року, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про витребування спірного майна з володіння ОСОБА_1 , оскільки у цьому випадку буде порушено справедливий баланс між інтересами КП «Рембудмонтаж», яке з 2005 року фактично не цікавилось спірним майном і своєю бездіяльністю сприяло виникненню спірних правовідносин, та інтересами добросовісного набувача - ОСОБА_1, яка у 2010 році за відплатним правочином набула у власність житло, яке вперше було приватизоване ще у 2005 році за Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та у подальшому неодноразово відчужене.
Витребування майна у цій конкретній справі призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
ВИСНОВКИ: можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, необхідно оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип добросовісності, віндикація, захист права власності
