Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 вересня 2025 року
у справі № 757/19417/23-ц[1]
Цивільна юрисдикція
Щодо значення для суду першоджерела інформації у разі обнародування імені фізичної особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ЗН УА» про захист честі, гідності та ділової репутації та зобов'язання вчинити дії.
Позивач посилався на те, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо нього, ТОВ «ЗН УА» в оспорюваній статті порушило його немайнове право на використання імені. Просив суд визнати такими, що порушують немайнове право позивача на використання імені дії ТОВ «ЗН УА», що полягають у використанні (обнародуванні) імені позивача у публікації, та зобов`язати ТОВ «ЗН УА» протягом 10-ти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити згадану публікацію.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 271 ЦК України передбачено, що зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Такими правами є передбачені статтями 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім'я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.
Частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із частиною третьою статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Наведені положення законодавства виконують функцію дотримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.
ВИСНОВКИ: справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) відрізняється від справ про захист особистого немайнового права на використання імені, яке охороняється відповідно до частини четвертої статті 296 ЦК України, а тому суду не має значення першоджерело такої інформації, коли це стосується особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, однак щодо якої відсутній обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на ім`я, дифамаційні спори, порушення особистих немайнових прав
