Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 лютого 2025 року
у справі № 344/14321/23
Цивільна юрисдикція
Щодо правомірності використання фото, які поширені (розміщені) у соціальній мережі Інтернет
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції рішенням, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
ОСОБА_1 вказував, що відповідач ОСОБА_2 публічно образив та принизив його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки складається хибна громадська думка, що позивач не бажає захищати державу, виставляючи його як боягуза, хоча ОСОБА_1 є колишнім бійцем зведеного загону працівників міліції УМВС України, в складі якого він добровольцем приймав участь в АТО у 2014-2015 роках, що підтверджується рішенням комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників ОВС України від 05 червня 2015 року.
Суди врахували, що ОСОБА_1 є або був публічною посадовою особою органу Національної поліції України та його діяльність могла викликати підвищену громадську зацікавленість його діяльністю, життям та мати підвищений рівень критики, тому позивач мав це розуміти та передбачати наслідки від вчинення ним дій з опублікування власних фото у інтернет-мережі.
Позивач у своєму позові підтверджував, що він працював на певній посаді у правоохоронному органі.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на момент виникнення спірних правовідносин обліковий запис, належний позивачеві, за технічними налаштуваннями дозволяв перегляд публікацій лише для визначених власником сторінки осіб та забороняв поширювати розміщені на його сторінці публікації.
Хоча поширена відповідачами інформація та коментарі містять елементи провокативного характеру, однак вони є оцінкою дій позивача і не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів.
За своїм змістом поширена інформація відображає власні переживання й емоції відповідачів, викликані певними подіями, особисте сприйняття відповідачами певної поведінки позивача і не може бути розцінена як повідомлення про конкретні факти, тому оспорювані висловлення є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідачів і не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
ВИСНОВКИ: з огляду на те, що інтернет-мережа «Фейсбук» під час реєстрації сторінки не вимагає ідентифікації особи згідно з особистими документами (паспорта, свідоцтва про народження), ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію, неможливо, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що використання фото, які поширені (розміщені) у соціальній мережі Інтернет, є правомірним, адже попереднє поширення (розміщення) у соціальній мережі навіть на власній сторінці (обліковому записі) було публічним і за згодою особи, яка своїми діями зробила таку інформацію відкритою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на свободу думки і слова, право на вільне вираження своїх поглядів і переконань, дифамаційні спори, право на повагу до приватного життя, захист особистих немайнових прав, межі критики публічних осіб
