Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 травня 2024 року
у справі № 308/7853/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо втручання у рішення судів шляхом недотримання положень Закону України «Про попереднє ув'язнення»
Фабула справи: суд першої інстанції вироком, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, засудив ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (кожного) за п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, а ОСОБА_7, окрім того, за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив кожному покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Мотивація касаційної скарги: засуджений ОСОБА_8 вказує, що він зазнав жорстокого поводження у зв`язку з нелюдськими умовами тримання під вартою у державній установі, що призвело до порушення його права за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і підірвало справедливість судового розгляду.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону як підставою для зміни або скасування вироку чи ухвали у касаційному порядку є таке порушення вимог цього Кодексу, що перешкодило чи могло перешкодити ухваленню законного й обґрунтованого судового рішення.
Кримінальний процесуальний закон визначає правові підстави та порядок затримання особи, обрання щодо неї запобіжного заходу у виді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою і встановлює гарантії дотримання при цьому загальних засад кримінального провадження. Разом із тим, умови тримання під вартою, зокрема додержання при цьому санітарно-гігієнічних норм, надання ув'язненим медичної допомоги, їх матеріальне й соціально-побутове забезпечення регулюються окремим нормативно-правовим актом - Законом України «Про попереднє ув'язнення».
Висновки: недотримання положень Закону України «Про попереднє ув'язнення» може тягнути втручання у рішення судів, прийняті за результатами розгляду кримінального провадження по суті, лише у випадках, коли воно вплинуло на допустимість доказів обвинувачення, на яких ґрунтується вирок, призвело до порушення права обвинуваченого на захист або інших процесуальних прав настільки, що наслідки цих порушень нівелюють результати судової процедури.
Ключові слова: умисне вбивство, насильницькі злочини, розподіл ролей, розмежування дій співучасників, мотив вчинення вбивства, строки провадження, доступ до матеріалів справи, недозволені методи слідства