Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 308/7853/16-к
провадження № 51-3707км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 ,
а також в режимі
відеоконференції:
засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирокУжгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2020 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016070030001168, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ужгорода, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115; частини 2 статті 15, пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115; частини 4 статті 187; частиною 1 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Ужгорода, мешканця АДРЕСА_1 , і
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки с. Порошково Перечинського району Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_2 ,
кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115; частини 2 статті 15, пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115; частини 4 статті 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області вироком від 24 січня 2020 року засудив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (кожного) за пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; за частиною 2 статті 15, пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років; за частиною 4 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, а ОСОБА_7 , окрім того, за частиною 1 статті 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, і на підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив кожному покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цим же вироком вирішено також питання про процесуальні витрати і речові докази.
2. 02 травня 2023 року Закарпатський апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 без зміни.
3. Згідно з вироком ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
4. 09 квітня 2016 року о 17:30 у кафе «Фламінго», розташованому на проспекті Свободи в м. Ужгороді, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вступили у змову заволодіти шляхом розбою майном громадян Індії ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з якими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтримували товариські відносини й користувалися їх довірою, і позбавити потерпілих життя у безлюдному місці - біля озера в смт Середнє Ужгородського району. Для подолання можливого опору жертв засуджені планували підмішати їм у напої снодійний препарат і в подальшому вбити, зімітувавши смерть внаслідок утоплення через нещасний випадок.
5. Діючи за попередньою домовленістю зі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_14 того ж дня 09 квітня 2016 року близько 19:00 зателефонувала ОСОБА_13 і запросила його разом із ОСОБА_15 взяти участь у нібито святкуванні дня народження ОСОБА_7 . Зустрівшись у призначеному ОСОБА_6 місці з ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та їх товаришем ОСОБА_16 , засуджені близько 19:50 приїхали разом з ними на автомобілі таксі до озера у смт Середньому.
6. Відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_8 і ОСОБА_7 відвели потерпілих до лісу для відволікання уваги, а ОСОБА_6 у цей час підмішала їм у напої заздалегідь придбаний ОСОБА_7 снодійний препарат - димедрол. Однак реалізувати злочинний умисел на озері засуджені не змогли через присутність там інших відпочивальників, у зв`язку з чим ОСОБА_7 запропонував співучасникам злочину відвезти громадян Індії до місця їх проживання, що по АДРЕСА_3 .
7. Приїхавши на автомобілі таксі до будинку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і, дочекавшись доки вони заснули внаслідок дії вжитого снодійного препарату, засуджені домовилися про спосіб вбивства і приготували для цього знаряддя - дві тротуарні бруківки, які ОСОБА_7 знайшов біля входу на подвір`я. Згідно з обумовленим розподілом функцій ОСОБА_7 повинен був вчинити вбивство ОСОБА_12 одночасно з ОСОБА_8 , котрий мав позбавити життя ОСОБА_17 . У цей момент ОСОБА_6 повинна була спостерігати за обстановкою біля дверей кімнати, щоб повідомити інших співучасників у разі виникнення небезпеки. Після цього ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 планували вбити ОСОБА_13 , який спав в іншій кімнаті.
8. 10 квітня 2016 року близько 01:30 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обидва будучи у стані наркотичного сп`яніння, зайшли до кімнати, де спали ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , з метою вбивства трьох осіб з корисливих мотивів відповідно до зазначеної вище домовленості. Там ОСОБА_7 завдав численних ударів тротуарною бруківкою по голові ОСОБА_19 , поваливши його на підлогу, а ОСОБА_8 аналогічним знаряддям багаторазово бив по голові та шиї ОСОБА_16 , зіштовхнувши його з ліжка на підлогу, а також завдав удару у шию заздалегідь підготовленим ножем. Після того як ОСОБА_16 під час боротьби укусив ОСОБА_8 за пальці, ОСОБА_7 завдав потерпілому кількох ударів тротуарною бруківкою по голові. ОСОБА_14 , спостерігаючи за діями співучасників злочину та підтримуючи їх, принесла з кухні фарфорову супницю та дерев`яну дошку, якими зі значною силою завдала двох ударів по голові лежачому на підлозі ОСОБА_17 . Побачивши, що внаслідок застосованого насильства смерть ОСОБА_12 не настала, ОСОБА_8 завдав йому двох ударів ножем у шию та праве плече, а ОСОБА_7 ще кілька разів ударив тротуарною бруківкою по голові.
9. Внаслідок спільних узгоджених дій засуджених ОСОБА_19 та ОСОБА_16 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження у виді відкритих черепно-мозкових травм, від яких настала їх смерть на місці події.
10. Після цього, близько 02:30 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою вбивства ОСОБА_13 з корисливих мотивів за попередньою змовою між собою та з ОСОБА_6 зайшли у кімнату, де він відпочивав. Скориставшись тим, що потерпілий унаслідок вживання підмішаного ОСОБА_6 снодійного препарату міцно спав, ОСОБА_8 завдав йому не менше 12 ударів кухонним ножем у життєво важливі органи, у тому числі голову та шию, а ОСОБА_7 - численних ударів у голову та шию сковорідкою. Окрім цього ОСОБА_8 притуляв вістря ножа до попереку ОСОБА_13 , а ОСОБА_7 бив по руків`ю сковорідкою. ОСОБА_6 , сприяючи злочину та беручи у ньому активну участь, затулила обличчя потерпілого подушкою, не даючи йому можливості покликати на допомогу. Насильницькі дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 припинили лише будучи переконані у настанні смерті ОСОБА_13 , коли він знепритомнів і перестав подавати ознаки життя.
11. Своїми діями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 спричинили ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент заподіяння. Однак йому вдалося покликати власника будинку ОСОБА_20 , завдяки чому потерпілому було надано кваліфіковану медичну допомогу.
12. Отже, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виконали всі дії, які вважали необхідними для вбивства ОСОБА_13 , однак смерть потерпілого не настала з причин, що не залежали від їх волі.
13. Після цього ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заволоділи майном потерпілих загальною вартістю 36 523,40 грн, а саме речами, що належали: ОСОБА_19 - на суму 17 615,30 грн; ОСОБА_16 - вартістю 815 грн; ОСОБА_13 - на суму 18 093,10 грн.
14. Окрім цього, 09 квітня 2016 року близько 11:00 ОСОБА_7 на проспекті Свободи у м. Ужгороді незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи з метою збуту психотропну речовину - метамфетамін (первітин) масою 0,4 г, яку зберігав при собі і того ж дня близько 19:50 перевіз на автомобілі таксі марки Мерседес Віто, державний номерний знак НОМЕР_1 , до смт Середнє Ужгородського району. У цьому селищі на території приозерної смуги ОСОБА_7 вжив частину придбаної психотропної речовини, а частину збув шляхом пригощання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Решту психотропної речовини ОСОБА_7 продовжував зберігати при собі і близько 23:30 на автомобілі таксі марки Деу Ланос, державний номерний знак НОМЕР_2 , перевіз з смт Середнього до АДРЕСА_3 ). У зазначену місці ОСОБА_7 частину психотропної речовини вжив сам, а решту збув шляхом пригощання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
15. У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_8 заявив вимоги судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції або змінити судові рішення та пом`якшити покарання. На обґрунтування своїх вимог наводить такі доводи:
- він не мав умислу на вбивство, бажав лише заволодіти майном ОСОБА_12 , а заподіяв йому смерть, захищаючи власне життя від насильства з боку потерпілого;
- суди першої та апеляційної інстанції не встановили конкретної ролі кожного зі співучасників у вчиненні вбивства і не довели наявності в них мотиву позбавляти потерпілих життя;
- він зазнав жорстокого поводження у зв`язку з нелюдськими умовами тримання під вартою у державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» у період з 12 квітня 2016 року до 10 червня 2023 року, що призвело до порушення його права за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і підірвало справедливість судового розгляду;
- суди порушили розумні строки розгляду справи;
- суди не забезпечили його право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у тому числі аудіо- й відеозаписами судових засідань;
- призначене йому покарання є необґрунтовано суворим, оскільки суд не дав належної оцінки його молодому віку, позитивній характеристиці за місцем проживання, тому, що він вчинив злочин вперше, не перешкоджав слідству і суду та у скоєному щиро розкаявся.
16. Засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_9 у касаційних скаргах, кожен у своїй, заявили вимоги про скасування судових рішень і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог і засуджена, і захисник наводять такі доводи:
- ОСОБА_6 не мала умислу позбавляти потерпілих життя, не домовлялася зі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вчинення цього злочину і непричетна до нього, оскільки не застосовувала до ОСОБА_21 та ОСОБА_16 жодного насильства, яке б знаходилося у причинно-наслідковому зв`язку з їх смертю;
- суди не розмежували ролі кожного із співвиконавців у скоєнні вбивства;
- під час досудового розслідування було порушено право засудженої на захист, що полягало у незабезпеченні їй побачення і конфіденційного спілкування з захисником до першого допиту;
- всупереч вимогам статті 370, частини 3 статті 404, частини 2 статті 419 КПК апеляційний суд не здійснив належної перевірки доводів сторони захисту про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину і порушення її права, гарантованого пунктом 3 частини 3 статті 42 КПК, не дав на них вичерпних відповідей і не розглянув клопотання про дослідження у судовому засіданні документів, у тому числі висновків експертиз про відсутність у крові засудженої наркотичних засобів і психотропних речовин.
Крім цього, засуджена ОСОБА_6 у касаційній скарзі посилається на те, що:
- всупереч вимогам частини 4 статті 95 КПК суд обґрунтував вирок її показаннями, отриманими під час досудового розслідування;
- під час першого допиту на досудовому розслідуванні щодо неї застосовувалися недозволені методи слідства, зокрема психологічний тиск;
- призначене їй покарання є несправедливим унаслідок суворості, оскільки суд не врахував її молодого віку і вчинення злочину вперше.
17. Захисник ОСОБА_9 , крім цього, посилається на те, що суд не відобразив у вироку точного змісту показань потерпілого ОСОБА_13 та засудженого ОСОБА_8 і не дав їм належної оцінки, хоча ці свідчення мають істотне значення для вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину.
18. Судові рішення щодо ОСОБА_7 у касаційному порядку не оскаржено.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 просили задовольнити подану засудженим касаційну скаргу з доповненнями, вважали доводикасаційних скарг засудженої ОСОБА_6 та її захисника обґрунтованими.
Засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_9 просили задовольнити подані ними касаційні скарги, а також підтримали касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 , просили скасувати судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_11 вважали доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 обґрунтованими.
Прокурор ОСОБА_5 висловила позицію про законність й обґрунтованість судових рішень, просила залишити їх без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Мотиви суду
19. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
20. Висновки суду про доведеність фактів домовленості ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заволодіти майном потерпілих насильницьким шляхом, призначення для цього їм зустрічі під вигаданим приводом, підсипання з означеною метою ОСОБА_6 під час спільного дозвілля ОСОБА_19 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 снодійного, вчинення співучасниками злочину розбою і кваліфікація дій кожного з них за частиною 4 статті 187 КК у касаційних скаргах не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.
Доводи про недоведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в умисному вбивстві
21. Доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_8 і ОСОБА_6 умислу на вбивство і домовленості між співучасниками на позбавлення життя громадян Індії, аналогічні наведеним у касаційних скаргах з доповненнями, були предметом ретельної перевірки апеляційного суду. Всупереч доводам касаційних скарг, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог частини 2 статті 419 КПК належним чином проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи подані в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_6 апеляційні скарги без задоволення, навів в ухвалі переконливі мотиви своїх висновків про визнання їх необґрунтованими.
22. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який узяв до уваги показання у судовому засіданні ОСОБА_8 про механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень та дії його і ОСОБА_7 . У цих свідченнях ОСОБА_8 повідомляв, що коли громадяни Індії заснули, вони зі ОСОБА_7 з метою заволодіння їх речами вирішили завдати їм тілесні ушкодження знайденим у дворі камінням, оскільки боялися, що жертви їх упізнають. Коли вони зі ОСОБА_7 зайшли у кімнату, де потерпілі відпочивали, він бив ОСОБА_12 та ОСОБА_16 тротуарною бруківкою та ножем. Не заперечував ОСОБА_8 і того, що у подальшому вони зі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зайшли у кімнату, де спав ОСОБА_13 , коли ОСОБА_7 бив цього потерпілого сковорідкою, він із ножем знаходився поруч. Зазначав засуджений і про те, що після побиття громадян Індії співучасники нападу забрали їх речі, він, ОСОБА_8 , переодягнувся, оскільки його одяг був закривавлений, і разом з ОСОБА_6 намагався втекти.
23. Засуджена ОСОБА_6 у своїх показаннях у судовому засіданні зазначила, що коли громадяни Індії після повернення з озера заснули, вона з іншими засудженими зайшла у кімнату до ОСОБА_12 і ОСОБА_16 з метою їх пограбування, після чого між її друзями і потерпілими почалася бійка. ОСОБА_6 підтверджувала, що завдала удару ОСОБА_16 супницею по голові, мотивуючи це бажанням захистити ОСОБА_7 , якого потерпілий у цей час бив. Після побиття громадян Індії засуджена згідно з цими свідченнями переодягла сорочку, на якій були сліди крові, разом зі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взяла речі потерпілих і залишила місце події. Зі слів ОСОБА_6 , вони не намагалися надати ОСОБА_19 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 медичну допомогу, і доля потерпілих її не цікавила.
24. Разом із тим, під час проведених за участю захисників слідчих експериментів, протоколи і відеозаписи яких було досліджено у судовому засіданні, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 дали більш конкретні та розгорнуті показання щодо способу заподіяння ОСОБА_19 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, характеру і послідовності дій кожного із співучасників.
25. Зокрема, ОСОБА_6 під час зазначеної вище слідчої дії розповіла, що вона під час бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ударила останнього по голові спочатку супницею, внаслідок чого посудина розбилася, а потім - дошкою, від чого ручка цього знаряддя відламалася. Підтверджувала ОСОБА_6 і те, що на її очах ОСОБА_8 бив лежачого на підлозі ОСОБА_16 ножем по шиї. Коли співучасники злочину зайшли у кімнату до ОСОБА_13 , ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_7 дала йому сковорідку, якою ОСОБА_7 бив потерпілого по голові (т. 5, а. с. 185, 187-202).
26. Засуджений ОСОБА_7 під час слідчого експерименту повідомляв, що ОСОБА_8 завдав ОСОБА_19 та ОСОБА_16 низку ударів ножем. Крім цього, одного з них ОСОБА_8 бив по голові тротуарною бруківкою, а ОСОБА_6 - порцеляновою супницею і дерев`яною дошкою. Під час процесуальної дії ОСОБА_7 зазначав, що вбивши ОСОБА_12 і ОСОБА_16 , вони мали намір не залишати у живих і ОСОБА_13 , і втрьох зайшли до нього у кімнату з метою вбивства. З цією метою, як повідомляв ОСОБА_7 , він бив потерпілого тротуарною бруківкою по голові, ОСОБА_8 завдав йому 3-4 удари ножем у шию і тулуб, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_6 почергово завдали ОСОБА_13 кількох ударів по голові сковородою, яку ОСОБА_6 принесла з кухні (т. 5, а. с. 186-196).
27. ОСОБА_8 під час слідчого експерименту підтверджував, що до початку нападу вони зі ОСОБА_7 домовилися вбити всіх трьох громадян Індії, і ОСОБА_6 чула дану розмову. З цією метою, як зазначав засуджений під час слідчої дії, ОСОБА_7 бив каменем по голові ОСОБА_12 і ОСОБА_16 , він, ОСОБА_8 , завдав кількох ударів ОСОБА_16 бруківкою і ножем, а ОСОБА_6 допомагала йому і ОСОБА_7 , у тому числі вдарила одного з потерпілих по голові якимось важким предметом, можливо, супницею. Потім, зі слів ОСОБА_8 , вони з метою позбавлення життя також і ОСОБА_13 втрьох зайшли до нього в кімнату, де ОСОБА_7 бив потерпілого сковородою, а він - ножем (т. 5, а. с. 184, 198-202).
28. Усі троє засуджених під час слідчих експериментів зазначали, що оскільки ніж у ОСОБА_8 був тупим і ним не вдавалося завдати ОСОБА_13 глибоких поранень, ОСОБА_8 впер вістря цього знаряддя у тіло потерпілого, а ОСОБА_7 бив по руків`ю сковорідкою (т. 5, а. с. 185, 187-190). ОСОБА_8 і ОСОБА_6 під час зазначених процесуальних дій повідомляли також про те, що під час побиття ОСОБА_13 . ОСОБА_6 затуляла йому рот і ніс подушкою (т. 5, а. с. 185-202).
29. Узяв суд до уваги і показання у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_13 про обставини замаху на його життя. Згідно з наведеними свідченнями перед нападом потерпілий зі своїми друзями відпочивав на природі у компанії з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_7 . Повернувшись разом із ними додому, ОСОБА_13 ліг спати, а через деякий час прокинувся від того, що відчинилися двері, й одразу отримав удар по голові. У подальшому двоє осіб били його по голові, а хтось третій давив, затуляючи рот і ніс. Потерпілого тримали за руки і він не міг рухатись. Крім цього, зі слів ОСОБА_13 , йому завдали 3-4 удари ножем у шию. Нападниками були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ще один хлопець. Від отриманих травм потерпілий знепритомнів, через деякий час прийшовши до тями, спромігся виповзти з кімнати і покликати господарів будинку, після чого знову втратив свідомість.
30. Під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протокол якого досліджено судом, ОСОБА_13 упізнав ОСОБА_8 як особу, котра била його ножем у голову, шию та спину (т. 5, а. с. 120-122).
31. Показання засуджених у судовому засіданні та під час слідчих експериментів і свідчення потерпілого ОСОБА_13 суд відповідно до вимог статті 94 КПК оцінив у сукупності і взаємозв`язку з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема, даними: протоколу огляду місця події, яким задокументовано слідову картину злочину, у тому числі виявлення і вилучення на місці події фрагментів бруківки, ножів, уламків супниці і дерев`яної дошки (т. 5, а. с. 17-62); висновків судово-медичних експертиз щодо кількості, характеру, локалізації спричинених потерпілим тілесних ушкоджень і механізму їх заподіяння; результатів молекулярно-генетичних експертних досліджень, за якими ідентифіковано знаряддя вбивства і замаху на вбивство й об`єктивно підтверджено безпосередню участь усіх засуджених у вчиненні даних злочинів.
32. Зокрема, відповідно до висновків судово-медичних експертиз:
- ОСОБА_13 було завдано тяжких небезпечних для життя тілесних ушкоджень у виді черепно-мозкової травми з численними рвано-забійними ранами голови, а також колото-різаними ранами шиї та спини, які у сукупності призвели до травматичного шоку; рвано-забійні рани могли утворитися внаслідок не менш як 12 ударів твердими тупими предметами, а колото-різані - від дії плаского колюче-ріжучого знаряддя за типом клинка ножа за обставин, повідомлених потерпілим у своїх показаннях (т. 5, а. с. 177-181);
- ОСОБА_16 спричинено тяжких тілесних ушкоджень, які стали безпосередньою причиною смерті, у виді відкритої черепно-мозкової травми з субарахноїдальними крововиливами, крововиливами у м`які тканини голови, численними рвано-забійними голови й обличчя, що могли утворитися внаслідок не менш як 25 ударів тупогранними предметами, і колото-різаної рани шиї, яка могла виникнути внаслідок дії колюче-ріжучого плаского предмета за типом клинка ножа;
- ОСОБА_19 заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, які стали безпосередньою причиною смерті, у виді відкритої черепно-мозкової травми з багатоуламковими переломами кісток склепіння і основи черепа, субдуральною гематомою, субарахноїдальним крововиливом, забоєм головного мозку важкого ступеня, численних рвано-забійних ран голови, що утворилися внаслідок не менш як 30 ударів тупогранними предметами, колото-різаних ран шиї та плеча, що виникли внаслідок дії плаского колюче-ріжучого предмета за типом клинка ножа (т. 6, а. с. 182-214).
33. За даними досліджених у судовому засіданні висновків судових медичних і молекулярно-генетичних експертиз у результаті цих досліджень виявлено:
- у піднігтьовому вмісті ОСОБА_8 - кров та клітини з генетичними ознаками крові ОСОБА_16 та ОСОБА_23 , а у піднігтьовому вмісті ОСОБА_6 - кров та клітини з генетичними ознаками крові ОСОБА_12 та ОСОБА_16 ;
- у змивах із вилучених на місці вбивства предметів сліди крові з генетичними ознаками: на двох фрагментах бруківки - ОСОБА_12 та ОСОБА_16 ; на уламку супниці - ОСОБА_12 та ОСОБА_6 ; на ручці і дні сковорідки та клинках двох ножів - усіх трьох потерпілих;
- на чоловічому одязі, який на час затримання ОСОБА_8 і ОСОБА_6 був у них при собі у пакеті, - сліди крові з генетичними ознаками ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_23 (т. 6, а. с. 71-89; т. 7, а. с. 32-41, 59-76, 79-97).
34. Показання потерпілого ОСОБА_23 , а також свідчення засуджених щодо їх поведінки після вчинення злочинів узгоджувалися з іншими доказами, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема з безпосередньо сприйнятими судом показаннями свідків: господарів орендованого громадянами Індії житла ОСОБА_20 та ОСОБА_24 про виявлення ними вбитих ОСОБА_12 та ОСОБА_16 і пораненого ОСОБА_13 , а також втечі з місця події ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , яких ОСОБА_20 встиг побачити біля будинку; працівників поліції ОСОБА_25 і ОСОБА_26 у сукупності з даними досліджених судом рапортів і протоколу огляду місця події - про обставини затримання за орієнтуванням на осіб, підозрюваних у вбивстві: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з паспортами громадян Індії та викраденими у них речами - поблизу державного кордону України, а ОСОБА_7 - у м. Ужгороді (т. 5, а. с. 75-107).
35. Правова оцінка судами дій засуджених ґрунтується на положеннях частини 2 статті 28 КК, згідно з якими злочин вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
36. Співвиконавцями умисного вбивства визнаються також ті особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але будучи об`єднаними з іншими співучасниками єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали частину обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.
37. До зазначених вище дій з урахуванням конкретних обставин справи і змісту спільного умислу може бути, зокрема, віднесено: застосування щодо потерпілого на початку нападу насильства для приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, міг заподіяти йому смерть; подолання опору жертви, щоб полегшити спричинення їй смерті іншим співвиконавцем (застосування фізичного чи психічного насильства, зв`язування чи утримування потерпілого у той час, як інший співучасник завдає тілесних ушкоджень, безпосередньо спрямованих на вбивство); надання допомоги іншому співучаснику, що безпосередньо заподіює смерть потерпілого, порадами, передаванням зброї або інших знарядь; спостереження за жертвою чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити втілення спільного умислу.
38. Констатувавши спрямованість умислу ОСОБА_8 і ОСОБА_6 на вбивство потерпілих, суди взяли до уваги пояснення ОСОБА_8 і ОСОБА_7 під час слідчих експериментів, проведених за участю захисників, про попереднє досягнення такої домовленості всіма співучасниками злочину. У судовому засіданні ОСОБА_8 також підтверджував, що вони зі ОСОБА_7 били потерпілих по голові уламками бруківки, оскільки боялися, що ті їх упізнають.
39. Крім цього, суди дійшли обґрунтованих висновків, що про намір засуджених позбавити життя ОСОБА_12 , ОСОБА_16 і ОСОБА_13 свідчили послідовність взаємоузгоджених дій ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , інтенсивність застосованого щодо потерпілих насильства, характер, кількість, локалізація завданих їм травм, використані для цього знаряддя, а також подальша поведінка всіх співучасників злочинів.
40. Зокрема, як установив суд на підставі поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів, до початку нападу на потерпілих ОСОБА_8 узяв із собою знаряддя, пристосовані для заподіяння небезпечних для життя і здоров`я тілесних ушкоджень, - уламок тротуарної бруківки і ніж. Одночасно з нанесенням ОСОБА_7 ударів ОСОБА_19 аналогічним знаряддям ОСОБА_8 багаторазово бив уламком бруківки зі значною силою ОСОБА_16 у життєво важливий орган - голову, а також завдав ОСОБА_19 та ОСОБА_16 удари колюче-ріжучим знаряддям у шию. ОСОБА_6 приєдналася до дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і підтримала їх, завдавши ОСОБА_16 ударів у життєво важливий орган - голову порцеляновою супницею і дерев`яною дошкою з такою силою, що супниця розбилася, а дошка зламалася.
41. Демонстрували скоординованість і насильницькі дії всіх трьох засуджених щодо ОСОБА_13 , коли ОСОБА_7 бив потерпілого по голові сковорідкою, а ОСОБА_8 завдав йому ряд ударів ножем також у життєво важливі органи - голову та шию. Крім цього, коли ОСОБА_8 притулив вістря ножа до спини ОСОБА_13 , ОСОБА_7 бив по руків`ю сковородою. ОСОБА_6 у цей час затуляла потерпілому обличчя подушкою, полегшуючи іншим співучасникам заподіяння потерпілому небезпечних для життя тілесних ушкоджень і позбавляючи ОСОБА_13 можливості покликати на допомогу.
42. Після припинення насильницьких дій ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_6 не вжили заходів для надання потерпілим медичної допомоги, а місце злочину засуджені залишили лише тоді, коли вважали всіх трьох громадян Індії мертвими.
43. За наведених обставин доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не мали умислу вбивати громадян Індії, натомість ОСОБА_8 завдав їм кількох ударів під час бійки, захищаючи власне життя і здоров`я, а ОСОБА_6 намагалася захистити у такий спосіб ОСОБА_7 - колегія суддів вважає безпідставними.
44. Відповідно до показань самих засуджених, а також потерпілого, ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 до нападу на них жодних насильницьких дій не чинили, а проводили разом із засудженими дозвілля, вживаючи алкогольні напої. Натомість співучасники злочину заздалегідь спланували заволодіння майном громадян Індії у силовий спосіб, для чого ОСОБА_6 за спільною домовленістю намагалася привести їх у безпорадний стан шляхом неодноразового підсипання снодійного препарату, і ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 напали на сплячих потерпілих. За таких обставин право на необхідну оборону виникло не у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а у ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 як у жертв нападу.
45. Виходячи з наведеного суди дійшли правильних висновків, що дії ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 об`єднувалися спільним наміром позбавити життя трьох потерпілих, для чого кожен із співучасників узгоджено з іншими, відповідно до технічного розподілу функцій, виконав частину загального обсягу дій, за допомогою яких було реалізовано умисел на вбивство ОСОБА_12 і ОСОБА_22 , а також спричинено ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень, які за звичайного перебігу, без надання кваліфікованої медичної допомоги, неминуче закінчилися би смертю.
46. За таких обставин колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_8 та ОСОБА_6 кожного: за пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115 КК - як умисного вбивства двох осіб, вчиненого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб; за частиною 2 статті 15, пунктами 1, 6, 12 частини 2 статті 115 цього Кодексу - як закінченого замаху на умисне вбивство більш як двох осіб, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.
Доводи засуджених про нерозмежування у вироку дій кожного зі співучасників злочину
47. Всупереч доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_8 , у вироку та ухвалі розмежовані дії кожного зі співучасників злочину, наскільки вони були встановлені органами досудового розслідування і судом. За результатами касаційного розгляду колегія суддів не знаходить підстав констатувати неконкретність обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , визнаного судом доведеним, яка би призвела чи могла призвести до порушення права на захист чи інших процесуальних прав засуджених або ставила під сумнів правильність юридичної оцінки їх дій.
Доводи про невстановлення судом мотиву вчинення вбивства
48. Твердження ОСОБА_8 про невстановлення судом мотиву вчинення ним вбивства не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Скоєння цього злочину всіма засудженими з корисливого мотиву суд установив на підставі послідовних показань самих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про заздалегідь спланований напад на громадян Індії з метою заволодіння їх майном. Ці показання узгоджувалися зі свідченнями потерпілого ОСОБА_13 про те, що після замаху на вбивство у нього зникли ґаджети і ювелірні вироби. Зазначені відомості, повідомлені засудженими і ОСОБА_13 , об`єктивно підтверджені даними досліджених судом документів про затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з викраденими у потерпілих речами. Окрім цього, у судовому засіданні суду першої інстанції всі троє засуджених визнавали пред`явлене обвинувачення за частиною 4 статті 187 КК, і в частині засудження їх за розбій судові рішення у касаційному поряду не оскаржені.
49. Доводи про жорстоке поводження, яке виразилось у неналежних умовах тримання під вартою в установі попереднього ув`язнення
50. Посилання засудженого ОСОБА_8 в обґрунтування своїх касаційних вимог на жорстоке поводження з ним, що полягало у неналежних умовах тримання під вартою у державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» колегія суддів до уваги не приймає.
51. Відповідно до положень статті 412, пункту 1 частини 1 статті 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону як підставою для зміни або скасування вироку чи ухвали у касаційному порядку є таке порушення вимог цього Кодексу, що перешкодило чи могло перешкодити ухваленню законного й обґрунтованого судового рішення.
52. Кримінальний процесуальний закон визначає правові підстави та порядок затримання особи, обрання щодо неї запобіжного заходу у виді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою і встановлює гарантії дотримання при цьому загальних засад кримінального провадження. Разом із тим, умови тримання під вартою, зокрема додержання при цьому санітарно-гігієнічних норм, надання ув`язненим медичної допомоги, їх матеріальне й соціально-побутове забезпечення регулюються окремим нормативно-правовим актом - Законом України «Про попереднє ув`язнення».
53. Недотримання положень зазначеного Закону може тягнути втручання у рішення судів, прийняті за результатами розгляду кримінального провадження по суті, лише у випадках, коли воно вплинуло на допустимість доказів обвинувачення, на яких ґрунтується вирок, призвело до порушення права обвинуваченого на захист або інших процесуальних прав настільки, що наслідки цих порушень нівелюють результати судової процедури.
54. Як видно з матеріалів кримінального провадження, умови тримання ОСОБА_8 під вартою у державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» жодним чином не стосуються порядку одержання доказів, поданих стороною обвинувачення і використаних судом у вироку. Під час судового розгляду ОСОБА_8 вільно користувався всіма процесуальними правами обвинуваченого, передбаченими статтею 42 КПК, і відповідно до вимог частини 1 статті 52 цього Кодексу постійно був забезпечений професійною правовою допомогою. Отже, наведена засудженим обставина не вплинула і не могла вплинути на законність і обґрунтованість судових рішень і не є підставою для втручання у них за результатами касаційного перегляду.
Доводи про порушення розумних строків кримінального провадження
55. Не є слушними доводи ОСОБА_8 в обґрунтування своїх касаційних вимог щодо порушення розумних строків кримінального провадження. Згідно з частиною 1 статті 28 КПК розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критеріями для оцінки розумності строків, як унормовано частиною 3 цієї статті, є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
56. Із огляду на зазначені вище критерії, ОСОБА_8 у касаційній скарзі не аргументує, ким і на якій стадії процесу порушено розумні строки кримінального провадження, які саме обставини свідчать про те, що терміни виконання у справі процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень перевищували об`єктивно необхідні і яким чином це вплинуло на законність і обґрунтованість вироку та ухвали, прийнятих за результатами судового розгляду. Разом із тим, недотримання розумних строків, навіть якщо цей процедурний недолік дійсно мав місце, не є таким порушенням вимог кримінального процесуального закону, наслідки якого можна було б усунути шляхом скасування судових рішень і призначення нового розгляду справи.
Доводи про порушення права на ознайомлення з матеріалами справи
57. Не можуть вважатися обґрунтованими посилання засудженого ОСОБА_8 в обґрунтування своїх касаційних вимог на незабезпечення судами ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження, у тому числі аудіо- й відеозаписами судових засідань. Як видно із заяви та власноручної розписки цього засудженого, він у повному обсязі ознайомився з матеріалами справи, які містили, серед іншого, технічний запис судового процесу на магнітних носіях (т. 10, а. с. 62). Судове провадження у суді першої інстанції фіксувалося за допомогою технічних засобів аудіозапису. Відеофіксація процесу з огляду на положення частини 4 статті 107 КПК у редакції, чинній на той час, не здійснювалася. Із додатковими заявами, клопотаннями про прослуховування звукозаписів судових засідань ОСОБА_8 після зазначеного ознайомлення до суду не звертався. Не порушував цей засуджений перед судом питання і про ознайомлення його з аудіо-, відеозаписами судових засідань у суді апеляційної інстанції. Відтак наведені вище доводи ОСОБА_8 не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для втручання в оскаржувані вирок та ухвалу.
Доводи щодо порушення права на захист на початку досудового розслідування, застосування недозволених методів слідства й обґрунтування судових рішень показаннями засудженої, відібраними під час досудового розслідування
58. Посилання у касаційних скаргах, поданих в інтересах засудженої ОСОБА_6 , як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону на незабезпечення засудженій конфіденційного спілкування з захисником до першого допиту, застосування щодо неї недозволених методів слідства у виді психологічного тиску, а також обґрунтування висновків суду її показаннями, що були надані слідчому, на думку колегії суддів, є безпідставними.
59. Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд, дотримуючись вимог частини 4 статті 95 КПК, не використовував у вироку як процесуальні джерела доказів свідчення ОСОБА_6 , відібрані під час досудового розслідування. Натомість суд, керуючись частиною 2 статті 84, пунктом 3 частини 2 статті 99 цього Кодексу, обґрунтував свої висновки про винуватість засудженої в умисному вбивстві і замаху на вбивство, серед іншого, даними оформлених в установленому законом порядку протоколів процесуальних дій - слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 та інших засуджених. Усі згадані процесуальні дії відповідно до вимог частини 1 статті 52 КПК проведені за участю захисників.
60. Зміст досліджених судом процесуальних документів свідчить про те, що кваліфікованою юридичною допомогою ОСОБА_6 була забезпечена одразу після моменту затримання, яке відбулося 10 квітня 2016 року о 06:30. (т. 5, а. с. 126-128). Слідчий експеримент за її участю розпочався наступного дня - 11 квітня 2016 року об 11:55 (т. 5, а. с. 187-190). Як видно з дослідженого судом протоколу і відеозапису процесуальної дії, ні ОСОБА_6 , ні її захисник не посилалися на недостатність для них часу для конфіденційного спілкування до проведення слідчого експерименту. До початку процесуальної дії ОСОБА_6 у присутності захисника підтверджувала, що дає пояснення стосовно обставин злочинів добровільно, і будь-який тиск щодо неї не застосовувався. Жодних конкретних обставин, які могли би свідчити про застосування щодо засудженої недозволених методів слідства і ставити під сумнів достовірність та допустимість її свідчень під час слідчого експерименту як доказів, ОСОБА_6 та її захисник під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не повідомляли. Не містять аргументованих доводів про це і касаційні скарги, подані в інтересах засудженої.
Із огляду на зазначене суди обґрунтовано поклали в основу прийнятих рішень дані слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 як допустимі докази.
Доводи про неточне викладення у вироку змісту показань потерпілого ОСОБА_13 .
61. Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_6 про неточне викладення судом першої інстанції показань у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_13 колегія суддів вважає безпідставними. Зміст свідчень потерпілого, наведений у вироку, відповідає зафіксованому на технічному записі судового процесу щодо обставин, які мали істотне значення для вирішення питання про винуватість засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів і згідно з частиною 1 статті 91 КПК належали до предмета доказування. Аргументованих доводів щодо того, у чому полягає зазначена захисником невідповідність і яким чином це вплинуло на законність і обґрунтованість висновків суду про доведеність обвинувачення, касаційна скарга захисника не містить.
Доводи щодо непідтвердження вчинення злочинів у стані наркотичного сп`яніння
62. За обставин цієї справи невиявлення за результатами лабораторних досліджень у біологічному матеріалі ОСОБА_6 слідів наркотичних і психотропних речовин не спростовує законності й обґрунтованості висновків судів про вчинення засудженою злочинів у стані наркотичного сп`яніння.
63. За даними дослідженого у судовому засіданні акта № 330 Закарпатського обласного наркологічного диспансеру клініко-діагностичної лабораторії забір зразків біологічного матеріалу у засудженої було здійснено о 15:00 10 квітня 2016 року. Разом із тим за змістом безпосередньо сприйнятих судом свідчень самих засуджених вони востаннє перед проведенням дослідження вжили метамфетамін (первітин) у період з 23:30 09 квітня 2016 року до 01:30 10 квітня 2016 року. Отже, забір біологічного матеріалу здійснено після спливу не менш як 13 год 30 хв після стверджуваного вживання ОСОБА_6 психотропної речовини, коли її сліди могли не зберегтися у зв`язку з виведенням з організму.
64. Разом із тим, неодноразове вживання всіма засудженими, у тому числі ОСОБА_6 , метамфетаміну (первітину) впродовж вечора 09 квітня 2016 року перед нападом на громадян Індії ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджували у своїх послідовних показаннях у судовому засіданні та під час слідчих експериментів. Ба більше, суд першої інстанції засудив ОСОБА_7 за частиною 1 статті 307 КК, у тому числі, за збут психотропної речовини - метамфетаміну (первітину) ОСОБА_6 та ОСОБА_8 шляхом пригощання у зазначений вище час. І в цій частині судові рішення у касаційному порядку не оскаржені.
Доводи щодо невирішення апеляційним судом клопотання захисника про дослідження окремих доказів
65. Невирішення апеляційним судом поданого одночасно з апеляційною скаргою письмового клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_6 про дослідження аудіозаписів судового засідання у суді першої інстанції з показаннями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а також окремих письмових доказів, у тому числі зазначеного вище акта Закарпатського обласного наркологічного диспансеру за результатами лабораторного дослідження, не є безумовною підставою для скасування постановленої цим судом ухвали (т. 10, а. с. 84-86).
66. У розумінні статті 412 КПК істотними визнаються такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Такими є порушення, прямо зазначені у частині 2 наведеної статті, а також недотримання встановленої законом процедури в інший спосіб, що порушує конституційні засади судочинства, права і основоположні свободи людини, ставить під сумнів допустимість і достовірність доказів, на яких ґрунтується обвинувальний вирок, і підриває результати судового провадження.
67. Відповідно до частини 3 статті 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
68. Отже, дослідження доказів є правом, а не обов`язком апеляційного суду, і вирішення питання про наявність чи відсутність передбачених законом підстав для цього належить до сфери його дискреційних повноважень.
69. Як видно з матеріалів справи і технічного запису процесу, у судовому засіданні апеляційного суду засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_9 не заявляли усних клопотань про дослідження будь-яких доказів і не згадували про відповідне письмове клопотання захисника (т. 11, а. с. 16-20). Водночас кримінальне провадження згідно з частиною 1 статті 22 КПК здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Із огляду на зазначене засуджена і захисник не були позбавлені процесуальної можливості поставити у судовому засіданні перед апеляційним судом питання про дослідження доказів, якби вважали виконання цих дій необхідним для належного обстоювання у суді своєї правової позиції.
70. У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на неприпустимість скасування законного й обґрунтованого по суті судового рішення з підстав лише окремих формальних недоліків, що не є безумовними підставами для цього, адже зазначене суперечить засаді правової визначеності, призводить до порушення розумних строків кримінального провадження і не сприяє ефективному захисту прав, свобод і законних інтересів обвинувачених, потерпілих та інших учасників процесу.
71. За результатами апеляційного розгляду суд не встановив підстав для висновку про неповне або неправильне встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження, яке відповідно до частини 3 статті 404 КПК було б підставою для повторного дослідження їх судом апеляційної інстанції.
72. Із огляду на зазначене невирішення судом зазначеного вище клопотання захисника за обставин цієї справи не тягне втручання в ухвалу апеляційного суду за результатами її касаційного перегляду.
73. Щодо покарання
74. Вирішення судами питання про призначення ОСОБА_8 і ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
75. Обираючи засудженим захід примусу, суд урахував ступінь тяжкості, конкретні обставини вчинених умисних особливо тяжких корисливо-насильницьких злочинів, які призвели до непоправних наслідків у виді смерті двох людей, а також поставили під загрозу життя потерпілого ОСОБА_13 і завдали тяжкої шкоди його здоров`ю.
76. Узяв суд до уваги також дані про особу ОСОБА_8 і ОСОБА_6 кожного, які до кримінальної відповідальності притягуються вперше, не мають негативних характеристик за місцем проживання, на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебувають, не займаються суспільно корисною працею.
77. Обставин, які би пом`якшували покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , суд не встановив, а як обставини, що його обтяжують, урахував вчинення злочинів у стані наркотичного сп`яніння і щодо осіб, які перебували у безпорадному стані.
78. Посилання засудженого ОСОБА_8 у касаційній скарзі на щире каяття як на обставину, що пом`якшує покарання, колегія суддів вважає безпідставними. Адже у розумінні пункту 1 частини 1 статті 66 КК щире каяття полягає у належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки та її осуді, що передбачає, у тому числі, готовність понести передбачену законом відповідальність.
79. Як видно з матеріалів справи, під час судового розгляду ОСОБА_8 не визнавав винуватості у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів, заперечував наявність у нього наміру позбавити потерпілих життя і намагався частково перекласти на них провину у тому, що сталося. Відповідна процесуальна позиція є вільно обраним способом реалізації обвинуваченим свого гарантованого законом права на захист і не може враховуватися як підстава для посилення кримінальної відповідальності. Разом із тим, зазначена поведінка не свідчить про щире каяття особи як обставину, що пом`якшує покарання.
80. У сукупності з іншими обставинами, що підлягають урахуванню під час обрання заходу примусу, суд узяв до уваги дані про особу ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , на які вони посилаються у касаційних скаргах, і дійшов висновків, що ці дані не дають підстав для обрання засудженим менш суворого покарання у межах санкції частини 2 статті 115 КК у виді позбавлення волі на певний строк.
81. Із такими висновками колегія суддів погоджується, беручи до уваги жорстокість, цинізм насильницьких дій засуджених, які вони вчинили з метою наживи, зловживаючи довірою потерпілих, з якими товаришували і яких вони для вчинення нападу шляхом обману привели у безпорадний стан, тяжкість і непоправність наслідків, що настали, відсутність обставин, які би пом`якшували покарання, а також позицію у судовому засіданні представника потерпілого про обрання всім засудженим заходу примусу у виді довічного позбавлення волі
82. Призначене ОСОБА_27 і ОСОБА_6 покарання колегія суддів вважає необхідним для виправлення кожного з засуджених і запобігання вчиненню нових злочинів і підстав вважати його явно несправедливим унаслідок суворості не знаходить.
83. Виходячи з наведеного за результатами касаційного перегляду судових рішень колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених частиною першою статті 438 КПК підстав для їх зміни або скасування.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційні скаргизасуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2020 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду
від 02 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
