Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 листопада 2023 року

у справі № 916/1489/22[2]

Господарська юрисдикція

Щодо правомірності посилання Верховним Судом на правові висновки, зроблені судом касаційної інстанції у постановах, на які не посилався скаржник у касаційній скарзі

Фабула справи: ПАТ "Фінростбанк" було визнано неплатоспроможним і почалася процедура його виведення з ринку.

Після завершення ліквідаційної процедури та припинення Банку як юридичної особи, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від власного імені, а не як ліквідатор Банку, звернувся з позовом про солідарне стягнення суми збитків (шкоди) до голови правління Банку ОСОБА_4, заступника голови правління ОСОБА_1, голови спостережної ради ОСОБА_2, члена спостережної ради ОСОБА_3 , які ухвалювали рішення про укладення договору застави майнових прав Банку/майнове поручительство в забезпечення зобов`язань ТОВ "Біт-Стерео" за кредитним договором та договорами, які вносили зміни до нього, і підписували відповідні документи протягом 2011-2014 років.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачі завдали Банку та його кредиторам збитки (шкоду) в розмірі 29 975 145,92 грн, але відмовили у задоволенні позову через сплив позовної давності. Вважали, що до спірних відносин не підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, встановлена ч.7 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки відповідна норма набула чинності лише 05.08.2021, тобто не діяла у період, коли вчинялися протиправні дії (2011-2014) і не може мати зворотної сили.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вважає, що суд касаційної інстанції вийшов за межі касаційної скарги, оскільки ВС послався не лише на зазначені скаржником та іншими учасниками справи висновки, але й на низку інших висновків Верховного Суду, на які не посилалися сторони у касаційній скарзі, відзиві та поясненнях.

Правова позиція Верховного Суду: ГПК України не зобов'язує скаржника та інших учасників справи зазначати у касаційні скарзі (відзиві на неї) всі постанови Верховного Суду, які стосуються спірного питання, чи у яких міститься тлумачення норми права, про неправильне застосування якої стверджує скаржник. На скаржника та інших учасників справи не покладається відповідальність у випадку незазначення в касаційній скарзі (відзивах) таких висновків та/або нездійснення посилання на відповідні постанови Верховного Суду.

Зазвичай кожен з учасників спору знаходить і посилається на ті постанови Верховного Суду, які підтверджують його правову позицію. Втім, трапляються випадки, коли жодна зі сторін не наводить посилань на наявну релевантну судову практику.

Натомість суддя не може не знати про правові висновки у справах, які він особисто розглядав у складі колегії суддів чи судової палати, і не може ігнорувати їх наявність в силу принципів верховенства права та правової визначеності, приписів ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та норм ГПК України .

Враховуючи роль Верховного Суду, що полягає у забезпеченні сталості та єдності судової практики, у випадку з'ясування під час касаційного розгляду конкретних справ існування розбіжностей у судовій практиці колегія суддів, що розглядає справу, має право передавати такі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, що передбачено ст.302 ГПК України.

Ст. 302 ГПК України не пов`язує можливість передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду виключно з необхідністю відступу від правових висновків, на які вказує скаржник у касаційній скарзі чи інший учасник справи у відзиві на касаційну скаргу.

Верховний Суд не може ігнорувати наявні правові висновки, про які достеменно відомо суддям, що входять до складу колегії, та ухвалювати рішення, які таким висновкам суперечитимуть чи не відповідатимуть тільки через те, що на відповідні висновки не послався скаржник у своїй касаційній скарзі (або інший учасник справи у відзиві на касаційну скаргу).

Висновки: відповідно до вимог ГПК України Верховний Суд, дійсно розглядає касаційні скарги в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тобто він не може висувати власні аргументи чи доводи щодо законності та обґрунтованості судових рішень, які переглядаються, чи допущених судами попередніх інстанцій процесуальних порушень. Втім, надаючи у мотивувальній частині відповіді на аргументи та доводи касаційної скарги й відзиву на неї, Верховний Суд не може бути обмежений у посиланнях на норми закону, які підлягають застосуванню до спірних відносин та релевантну практику Верховного Суду (правові висновки щодо тлумачення таких норм). Такі обмеження суперечили би основній функції Верховного Суду - забезпеченню єдності судової практики.

Ключові слова: значення правового висновку, виключна правова проблема, спеціальна позовна давність, виведення банку з ринку