Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 04 червня 2024 року

у справі № 916/3724/21[1]

Господарська юрисдикція

Щодо застосування ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Фабула справи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 95 997 097,30 грн.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній станом на дату подачі позову.

Правова позиція Верховного Суду: положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими внесені зміни до ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно права Фонду звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації (абз.3 ч.1 ст.52 Закону) та права Фонду звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (ч.7 ст.52 Закону) відносини, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та виникли до набрання чинності ч.7 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не регулюють, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, а також крім випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому розповсюдження регулювання положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке передбачене Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону, відносин, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можливе лише в тому випадку, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Крім того, у відповідності до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Висновки: у справах в яких процедура ліквідації банку розпочалась до набрання чинності ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тобто до 05.08.2021) і станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи вказана норма Закону набрала чинності (тобто запис було внесено після 05.08.2021), у такому випадку позовну давність слід обраховувати з урахуванням приписів ч. 7 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ключові слова: момент набуття статусу кредитора, захист прав кредиторів, обрахування строків давності, строк звернення до суду.