Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 24 листопада 2021 року

у справі № 303/1775/19

Цивільна юрисдикція

Щодо тлумачення пункту договору іпотеки про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса міського нотаріального округу, ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Постановою апеляційний суд, рішення суду першої інстанції скасував. У позові ОСОБА_1 відмовив.

ОЦІНКА СУДУ

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

При цьому згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

ВИСНОВКИ: суд першої інстанції у цій справі встановив, що сторони договору іпотеки досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, що випливає з пункту договору іпотеки.

Разом із тим, відповідно до пункту договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання можливе на підставі домовленості сторін у порядку, встановленому статтею 37 Закону.

Іпотечного застереження зазначений договір іпотеки не містить.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що під час відчуження спірної квартири договір про її добровільну передачу у власність ОСОБА_2 укладений не був, а іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.

За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення нею без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов'язує можливість переходу права власності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, власником якої залишалась позивачка, не можна вважати законними.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи захисту прав іпотекодержателя, іпотечне зобов'язання, споживче кредитування, зміст іпотечного договору