Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 серпня 2023 року
у справі № 176/1445/22
Цивільна юрисдикція
Щодо захисту прав споживачів банківських послуг
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 06 липня 2022 року починаючи з 21 год 00 хв. до 21 год 50 хв. невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват24» та безперешкодно зі сторони СБ банку заволоділи грошовими коштами, які були на карткових рахунках, відкритих у банку, на ім`я - ОСОБА_1, шляхом створення у додатку «Приват24» іншої картки, та повного перерахування грошових коштів на створений картковий рахунок. Після перерахування грошових коштів всі три карткові рахунки були закриті без її відома та погодження. Загальна сума викрадених грошових коштів становить 101 422,17 грн. Грошові кошти в розмірі 33,17 грн було повернуто 08 липня 2022 року на відкритий картковий рахунок. Позивач вказувала, що жодних смс-повідомлень про проведені транзакції за картковими рахунками за прив'язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону, позивач не отримувала. Позивач не розголошувала третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Банком не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід'ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.
ВИСНОВКИ: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів;.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовідносини з банками, тягар доказування у відносинах з банками, порядок здійснення платіжних операцій
