Постанова
Іменем України
(додаткова)
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 176/1445/22
провадження № 61-8249св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником Гуревичем Родіоном Геннадійовичем , про ухвалення додаткового рішення та постановлення окремої ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Гуревичем Р. Г. , задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року скасовано. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року залишено в силі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка підписана представником Гуревичем Р. Г. , зазначено, що розрахунок витрат, які понесла позивачка на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, відповідний договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт та докази в його обґрунтування будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення по справі.
21 серпня 2023 року ОСОБА_1 через представника Гуревича Р. Г. подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить:
стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати - понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн у суді апеляційної інстанції, в розмірі 26 000 грн у суді касаційної інстанції, а усього 36 000 грн;
вирішити питання про постановлення окремої ухвали по справі.
Заява мотивована тим, що:
оскільки касаційна скарга була задоволена Верховним Судом, то судові витрати, пов`язані із переглядом справи в апеляційному порядку (витрати на професійну правничу) мають бути вирішені саме Касаційним цивільним судом. На підтвердження витрат до суду апеляційної інстанції було подано: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 25 листопада 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Гуревичем Р. Г. як адвокатом; ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1088160 від 26 листопада 2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту про прийняття-передачі наданих послуг від 18 травня 2023 року та звіт про надану професійну правничу допомогу; копію рахунку № 1805ю від 18 травня 2023 року на суму 10 000 грн. Вказані документи містяться у матеріалах справи;
позивачкою з метою захисту своїх прав та інтересів у Верховному Суді було укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 01 червня 2023 року. Згідно до положень пунктів 4.3 пункту 4 вказаного договору за надання професійної правничої, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі, яка складає 26 000 грн. Оплатаклієнтом професійної правничої допомоги здійснюється на підставі рахунка адвоката у строк не пізніше 15 банківських днів із дати отримання рахунка. Згідно до рахунку № 2008ю від 20 серпня 2023 року вартість наданих юридичних послуг згідно до вказаного договору про надання професійної правничої допомоги від 20 серпня 2023 року складає 26 000 грн;
апеляційний суд не міг прийняти ухвалу за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвала Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року).Розгляд питання по суті пов`язаного із судовими витратами у суді першої інстанції закінчується ухваленням додаткового рішення (абзац 3 частини першої статті 270 ЦПК України). Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, яким фактично суд закінчив розгляд питання по суті пов`язаного із судовими витратами у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд на вказане увагу не звернув і, на думку сторони позивача, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для постановлення окремої ухвали згідно частини десятої статті 262, статті 420 ЦПК України.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
З урахуванням задоволення касаційної скарги, залишення в силі рішення суду першої інстанції, відсутності заперечень зі сторони банку, на користь ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн у суді апеляційної інстанції та в розмірі 26 000 грн у суді касаційної інстанції. Тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Щодо постановлення окремої ухвали
Суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу (стаття 420 ЦПК України).
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина десята статті 262 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».
Аналіз заявленого клопотання свідчить, що підстави для постановлення окремої ухвали адвокатом Гуревичем Р. Г. не обґрунтовані, оскільки ухвала Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року не була предметом касаційного оскарження і була постановлена за наявності не скасованої постанови апеляційного суду про відмову в позові. Тому у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали належить відмовити.
Керуючись статтями 137, 141, 262, 270, 416, 420 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником Гуревичем Родіоном Геннадійовичем , про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн у суді апеляційної інстанції та в розмірі 26 000 грн у суді касаційної інстанції.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яка підписана представником Гуревичем Родіоном Геннадійовичем , про постановлення окремої ухвали відмовити.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
