Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 червня 2023 року

у справі № 362/2707/19

Цивільна юрисдикція

Щодо можливості витребування нерухомого майна, яке не є індивідуально визначеним або яке не виділено в натурі

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус районного нотаріального округу, в якому просила визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію договорів дарування будинку та земельної ділянки площею, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчених приватним нотаріусом районного нотаріального округу, а також витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 по 1/2 ідеальній частці спірного будинку та земельної ділянки.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині витребування майна із чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у витребуванні з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/2 частки спірного майна лише з тих підстав, що ідеальні частки співвласників нерухомого майна не виділені, рішення про встановлення порядку спільного користування майна відсутнє.

З таким висновком Велика Палата Верховного Суду не погоджується.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

ВИСНОВКИ: оскільки у цій справі заявлено позов про витребування 1/2 ідеальної частки спірного будинку та земельної ділянки, наслідком задоволення позову буде внесення записів про державну реєстрацію за позивачкою права власності на 1/2 спірного будинку та 1/2 земельної ділянки, а за ОСОБА_4 права власності на 1/2 цих житлового будинку та земельної ділянки.

Виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, передбачено у статті 364, а поділ майна, що є у спільній частковій власності, урегульовано у статті 367 ЦК України. Вказане уможливлюється після витребування 1/2 спірного нерухомого майна на користь позивачки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: концепція «книжного володіння», захист права власності, спільна часткова власність, віндикація