Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 15 березня 2023 року

у справі № 380/9317/21

Адміністративна юрисдикція

Щодо можливості судового розгляду вимоги про оскарження дій НАЗК стосовно направлення повідомлення про неподання головою дисциплінарної палати КДКА декларації як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Аналогічна правова позиція висловлена

Великою Палатою Верховного Суду в постанові

від 02 лютого 2023 року у справі № 260/3380/21

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), за участю третіх осіб - Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів області, в якому просить:

1. визнати протиправними дії НАЗК щодо визначення (визнання) ОСОБА_1 суб'єктом декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування або прирівняним до них;
2. визнати протиправними дії НАЗК щодо повідомлення ОСОБА_1 про неподання декларації шляхом скерування листа з повідомленням;
3. визнати протиправними дії НАЗК щодо визначення обов`язку ОСОБА_1 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»;
4. стягнути з НАЗК на користь позивача ОСОБА_1 завдану немайнову (моральну) шкоду в розмірі 250000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона набула статус адвоката та здійснює адвокатську діяльність на підставі відповідного свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності. Зазначила, що їй НАЗК надіслано повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Позивач стверджує, що в неї відсутній статус особи, яка відповідає визначенню суб'єкта декларування, тому відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» на неї не поширюється дія цього Закону. Повідомлення ж НАЗК адресоване позивачу як фізичній особі, а не як суб'єкту декларування, що свідчить про те, що посадові особи НАЗК не ідентифікували її як особу, що має подавати декларацію. Своєю чергою Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає таких органів адвокатського самоврядування як конкурсна та дисциплінарна комісія.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в позові відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав/законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Саме по собі порушення вимог закону дією/рішенням суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними/скасування судом, оскільки обов'язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням чи дією з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність у позивача прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

ОСОБА_1 займається адвокатською діяльністю та як вказав суд апеляційної інстанції позивач є головою дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури області.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності/протиправності дій НАЗК по визначенню позивача суб'єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) та по направленню їй повідомлення щодо неподання нею декларації за минулий рік та зобов`язання її як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подати таку декларацію в порядку частини першої статті 45 Закону № 1700-VII.

Водночас інформація з приводу необхідності подання декларації та порядку її подання, викладена у повідомленні, не породжує обов`язкових юридичних наслідків.

Направлене позивачці повідомлення носить виключно інформаційний характер.

ВИСНОВКИ: враховуючи, що направлене позивачу повідомлення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України та саме по собі не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивачки, тому оскарження дій відповідача щодо його направлення позивачці не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства. У подальшому на його підставі можуть прийматися відповідні рішення уповноваженими органами, а тому його оцінка, як і оцінка дій службових осіб уповноваженого органу щодо його складання, може бути надана судом під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого з його урахуванням.

Заявлена позивачем вимога не підлягає самостійному розгляду як у порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори за участю НАЗК, порушення антикорупційного законодавства, право на доступ до суду, право на звернення до суду, правовий статус суб'єктів декларування, адміністративна юрисдикція