Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 грудня 2021 року

у справі № 500/2773/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо дій апеляційного суду у разі встановлення факту пропуску строку звернення до суду після відкриття провадження у справі

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України, в якому просив:

1. визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки до здійснення повного розрахунку;
2. зобов`язати Управління Служби безпеки України нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із військової служби.

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви допустив порушення встановленого частиною 5 статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.

ОЦІНКА СУДУ

Суд звертає увагу на частину четверту статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ця норма регулює правила поведінки суду першої інстанції у випадку, коли суд після відкриття провадження дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску був передчасним.

Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі Позивач звернувся до суду першої інстанції 24 вересня 2020 року, тобто до прийняття 11 лютого 2021 року постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

ВИСНОВКИ: частина четверта статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України не поширює свою дію на суд апеляційної інстанції, однак може бути застосована у зв`язку з вимогами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

У випадку застосування вказаних норм, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залишити позов (в даному випадку апеляційну скаргу) без розгляду, однак зобов'язаний перевірити наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

Таким чином суд апеляційної інстанції повинен вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на справедливий суд, підстави залишення позову без розгляду, обчислення строків звернення до суду, наслідки зміни судової практики