Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 25 травня 2021 року
у справі № 442/6204/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо ефективності захисту у кримінальному провадженні
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінено: пом'якшено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до 13 років позбавлення волі. У решті вирок суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України та міжнародними актами, які становлять національне законодавство щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Як вбачається з матеріалів провадження, під час досудового розслідування та в суді першої інстанції, захист засудженого ОСОБА_1 здійснював адвокат, за апеляційною скаргою вказаного захисника було переглянуто вирок суду першої інстанції і в суді апеляційної інстанції, частково задоволено цю апеляцію та змінено вирок щодо ОСОБА_1 в бік пом'якшення призначеного засудженому покарання. Крім того, захисник брав участь і в розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 і у Верховному Суді, захищаючи інтереси засудженого ОСОБА_1.
Таким чином, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що об'єктивних даних на підтвердження доводів касаційної скарги засудженого про порушення його права на захист через неналежне виконання професійних обов'язків адвокатом, яке б могло призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_1, передбачених частиною третьою статті 6 Конвенції, статтею 59 Конституції України, статтею 20, частинами третьою, четвертою статті 42 КПК, у матеріалах провадження не міститься. Не встановив таких фактів і суд касаційної інстанції.
ВИСНОВКИ: ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип забезпечення права на захист, право на справедливий судовий розгляд, загальні засади кримінального провадження, порядок надання правової допомоги, реалізація права на захист
