Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 грудня 2020 року
у справі № 1.380.2019.006957
Адміністративна юрисдикція
Щодо моменту відліку дворічного строку для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Львівський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов’язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, суд зазначив, що інвалідність позивачу встановлена вперше, Закон № 2011-ХІІ до 01 січня 2017 року не передбачав часових обмежень на виплату допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності або вищого відсотка втрати працездатності після спливу дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності або визначення відсотку втрати працездатності вперше. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки не має зворотної дії закону в часі. Застосування нової норми закону можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності позивачу починаючи з 19 грудня 2018 року і саме з цього моменту відраховується дворічний строк.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачу (17 листопада 2014 року) вже діяла правова норма, яка передбачала обмеження права на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком. Отже, оскільки з дня первинного встановлення ступеню втрати працездатності (17 листопада 2014 року) до дня встановлення групи інвалідності (19 грудня 2018 року) минуло понад два роки, позивач позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Верховний Суд залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги (далі – ОГД) шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров’я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров’я.
Проте, ті особи, стан здоров’я яких погіршиться після спливу двох років із часу первинного встановлення факту ушкодження здоров’я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Таким чином, дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров’я після дворічного строку, відповідно до рішення медико-соціальної експертної комісії (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
ВИСНОВКИ: дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту прийняття рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров’я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист соціальних прав, соціальні права військовослужбовців, право на грошову допомогу, принцип правової визначеності, підстави для виплати одноразової грошової допомоги