Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 25 листопада 2020 року

у справі № 234/9296/17

Цивільна юрисдикція

Щодо оскарження відмови у відновленні страхових виплат особі, яка проживає за кордоном

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі – Фонд) про відновлення страхових виплат.

Суд встановив, що з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві. Позивач отримував страхові виплати до січня 2014 року, після чого страхові виплати йому призупинені у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. У 2015 році ОСОБА_1 звернувся до Фонду із заявою про відновлення страхових виплат, але позивачу було відмовлено з тієї підстави, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Серед підписаних Україною договорів відповідного договору з державою Ізраїль немає.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини висновок щодо неналежного відповідача; в іншій частині рішення суду залишив без змін.

Постановою КЦС ВС оскаржувані судові рішення скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

У частині п’ятій статті 48 цього Закону встановлено, що у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом соціального страхування України на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.

Частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачає наявність саме двосторонніх договорів між Україною та державою місця проживання отримувача страхових виплат у відповідній сфері соціального забезпечення, відповідно до якої право на отримання страхових виплат, в тому числі призначених безстроково у зв’язку з втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянами України, які проживають за кордоном, фактично залежить від наявності відповідного міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України.

Водночас результат аналізу положень Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У справі, яка переглядалась, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв’язку з втратою працездатності, Фонд не наводить аргументів щодо наявності вини ОСОБА_1 у припиненні виплати страхових виплат або що існує закон, який зобов’язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат, зокрема за кордоном.

Верховний Суд вважає, що частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка передбачає припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, тому суд її не застосовує.

ВИСНОВКИ: відмова у відновленні страхових виплат, призначених особі безстроково у зв’язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом проживання її в державі, з якою Україна не підписала міжнародний договір про страхові виплати і надання соціальних послуг, є необґрунтованою і такою, що порушує конституційні гарантії особи на соціальне забезпечення у зв’язку з втратою працездатності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист соціальних прав, підстави припинення страхових виплат, право на соціальні виплати, право на майно