Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 лютого 2019 року
у справі № 911/414/18
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції позовних вимог, які нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення
Фабула справи: перший заступник прокурора звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі КМУ з позовом до селищної ради і ТОВ «Трейдом» про: визнання недійсним в частині рішення Виконавчого комітету селищної ради «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради», «Про вилучення земельної ділянки та зарахування її до земель запасу селищної ради», «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір». Позовна заява та додані до неї документи були повернуті позивачу, адже прокурором в позовній заяві в порушення статей 20, 21 ГПК України об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував, вважаючи, що ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи, одного провадження в порядку господарського судочинства.
Мотивація касаційної скарги: скаржник не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про можливість об'єднання позовних вимог, одні з яких підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а інші - у порядку господарського судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що спір в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 листопада 2001 року № 6/1 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір» виник у цивільних правовідносинах органу місцевого самоврядування та громадянина щодо передачі земельної ділянки.
Наведена вище позовна вимога не стосується прав і обов'язків фізичних осіб, оскільки громадяни – Особа 4 та Особа 7, яким відводились земельні ділянки (ділянки Номер 2 і Номер 3) у власність, не є їх власниками на час пред'явлення позову, у зв'язку з чим ці особи правомірно зазначені у позові прокурором як треті особи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у цьому позові позовні вимоги до Особи 4 та Особи 7 першим заступником прокурора Київської області не заявлялися. Та обставина, що одна із позовних вимог прокурора хоча і стосується визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Козинської селищної ради від 29 листопада 2001 року № 6/1 «Про надання та передачу у приватну власність земельних ділянок із земель ТІЗ «Сосновий бір», на підставі якого у фізичних осіб виникли цивільні права на зазначені в цьому рішенні земельні ділянки, але у подальшому були припинені через відчуження ними цих земельних ділянок, не відносить позов в цій частині до юрисдикції загальних судів, оскільки метою її пред'явлення у сукупності з іншими вимогами є витребування земельної ділянки у юридичної особи – ТОВ «Трейдом», яка є її власником і володільцем на час пред'явлення позову.
Отже, позовні вимоги у цій справі нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна – спірної земельної ділянки, що має наслідком повернення цього майна законному власнику у разі задоволення позову, і відповідно до статей 20, 24, 30 і 173 ГПК України ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи, одного провадження в порядку господарського судочинства.
Висновки: позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними рішень Виконавчого комітету селищної ради, на підставі яких відбулося безоплатне виділення спірних земельних ділянок, та витребування земельної ділянки в останнього власника – юридичної особи, які нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку господарського судочинства.