УХВАЛА
28 вересня 2021 року
Київ
справа №160/11673/20
адміністративне провадження №К/9901/30170/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
під час розгляду в порядку письмового провадження як судом касаційної інстанції справи № 160/11673/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року (головуючий суддя - Чередниченко В. Є., судді: Іванов С. М., Панченко О. М.),
ВСТАНОВИВ:
23 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 лютого 2018 року №00060-1311, №00061-1311, №00062-1311, №00063-1311, №00064-1311.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2020 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №00062-1311 від 15 лютого 2018 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд після відкриття апеляційного провадження у цій справі ухвалою від 2 червня 2021 року запропонував ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку звернення до суду з позовом, вказавши поважні підстави для його поновлення. Ухвала суду вмотивована тим, що у постанові від 26 листопада 2020 року (справа №500/2486/19) Верховний Суд у складі судової палати відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у цій постанові, зазначив, що станом на момент формування та направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (15 лютого 2018 року), у податкового органу була наявна актуальна податкова адреса позивача: АДРЕСА_1 , а тому, враховуючи положення статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу не пізніше 7 травня 2018 року. В той же час з позовом до суду він звернуся 23 вересня 2020 року, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позивач пропустив встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду 14 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просить поновити йому строк звернення до суду з цим позовом, оскільки, на його переконання, викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 правова позиція стосується строку звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку використання платником податків процедури адміністративного оскарження цього рішення. Однак, у цій справі процедуру адміністративного оскарження позивач не використовував, а тому в межах строку у 1095 днів подав цей позов без порушення строку.
8 липня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року, а позов залишив без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Постанова суду вмотивована правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19. Суд зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, однак, не надав доказів та не навів обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного звернення до суду з позовом, а доводи про те, що процедура адміністративного оскарження по спірним податковим повідомленням-рішенням ним не проводилась не впливають на вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і направити справу до цього суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Верховний Суд у постановах від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 та від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 висловлював позицію щодо застосування скорочених строків звернення до суду з позовом за умови використання досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах. Враховуючи, що у цій справі процедура адміністративного оскарження не проводилася, відсутні підстави і для застосування скорочених строків звернення до суду з позовом. Крім того, зміни в правовому підході у визначенні строку звернення до суду відбулися вже після звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою від 18 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі абзацу шостого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), відповідно до якого підставами для оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій та їх відповідність висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Спірним у цій справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень у разі, коли платником податків не проводилася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, а відтак, саме це питання і належить вирішити під час касаційного перегляду судового рішення у цій справі.
У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Суд дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.
Водночас, судова палата дійшла висновку, що пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
З цих підстав суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, не можна не погодитися з доводами заявника касаційної скарги про те, що безпосередній висновок, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.
Разом з тим, у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань.
Водночас, предмет спору, в межах якого здійснювався касаційний перегляд, не давав можливості у вказаній адміністративній справі здійснити відступлення від існуючого до цього правозастосування тривалості строку звернення у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, яке відображено у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а, та зводилось до наявності у платника податків права на звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 160/11673/20 (провадження №К/9901/30170/21) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Справу № 160/11673/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко
