Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
16 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/11673/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.02.2018 № 00060-1311, № 00061-1311, № 00062-1311, № 00063-1311 та № 00064-1311.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 00062-1311 від 15.02.2018. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що станом на 2016 рік за позивачем було зареєстроване наступне нерухоме майно: квартира загальною площею 325,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира загальною площею 176,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира загальною площею 229,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира загальною площею 669,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , а також об`єкти нежитлової нерухомості паркувальні місця: поз. 124 загальною площею 19,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 т; поз. 141 загальною площею 20,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ; поз. 140 загальною площею 20,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 .
Податковим органом 15 лютого 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф», згідно з якими позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості»: № 00060-1311 на суму 33509,84 грн., № 00061-1311 на суму 5205,90 грн., № 00063-1311 на суму 6240,55 грн., № 00065-1311 на суму 43721,65 грн.; а також за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» № 00064-1311 на суму 409,26 грн.
Апелянт вважає названі податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням законодавчо встановленої процедури. А саме, несвоєчасно направлені позивачеві та за неналежною адресою, на підставі рішення міської ради, яке прийнято поза межами строків, встановлених податковим законодавством. Також позивач звертає увагу, що за однією ж тою адресою нерухомого майна прийнято декілька податкових повідомлень-рішень, що суперечить приписам законодавства.
Перевіряючи обґрунтованість та правомірність рішень суб`єкта владних повноважень в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об`єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.
Статтею 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Судом встановлено, що податкові зобов`язання були розраховані відповідачем відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 № 7/11.
Позивач не оскаржує правильність математичного розрахунку податку, проте стверджує, що назване рішення прийнято міською радою поза межами строків, визначений законом, а тому не могло застосовуватися податковим органом.
Натомість суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2016, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Отже, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач користувався чинним рішенням органу місцевого самоврядування з урахуванням внесених змін згідно з рішенням № 7/11 від 13.07.2016, яке прийняте на виконання приписів Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ.
При цьому суд звертає увагу, що предметом оскарження в даній адміністративній справі є виключно податкові повідомлення-рішення, рішення органу місцевого самоврядування в межах даної справи позивачем не оскаржується.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2022 у справі № 803/1216/17 вказав, що повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах справи про оскарження податкових повідомлень-рішень.
В свою чергу позивачем не доведено, судом не встановлено, що вищевказане рішення Дніпропетровської міської ради на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було скасовано в установленому законом порядку, а відтак, в силу приписів статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є обов`язковим для учасників спірних правовідносин.
Щодо доводів позивача про подвійне нарахування податкового зобов`язання за одним об`єктом оподаткування, суд апеляційної інстанції встановив, що дійсно у розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у стрічках 4-5 зазначено однакову адресу об`єктів: АДРЕСА_2 . Натомість всі інші дані об`єктів нерухомості є відмінними, включаючи загальну площу квартир, питому вагу та сума податку. При цьому такі показники дають можливість встановити приналежність відображених даних до квартир, які перебували у власності позивача, до адрес: АДРЕСА_2 площею 229,1 кв.м. та АДРЕСА_1 загальною площею 659,0 кв.м. відповідно. При цьому податкове повідомлення-рішення щодо останньої (№ 00062-1311 від 15.02.2018) скасовано судом першої інстанції за результатом розгляду даної справи і рішення суду у вказаній частині не оскаржується.
Отже, встановлені обставини щодо невірного зазначення адреси квартири загальною площею 659 кв.м. не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування податку на квартиру загальною площею 229,1 кв.м.
Більш того суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять посилання на адреси нерухомого майна, а тому відповідна описка у розрахунку не може бути самостійною підставою для їх скасування.
Також суд не знаходить слушними доводи апелянта щодо порушення порядку та строків направлення на його адресу податкових повідомлень-рішень, як на підставу для їх скасування.
Суд першої інстанції у вказаній частині вірно застосував правові позиції Верховного Суду та зауважив, що порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення само по собі не впливає на його законність та не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року в адміністративній справі № 160/11673/20 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 16 червня 2022 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 16 червня 2022 року.
Головуючий - суддяО.В. Головко
суддяА.В. Суховаров
суддяТ.І. Ясенова
