Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
08 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11673/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі №160/11673/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 23 вересня 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з яким просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №00060-1311 від 15.02.2018 року;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №00061-1311 від 15.02.2018 року;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №00062-1311 від 15.02.2018 року;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №00063-1311 від 15.02.2018 року;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №00064-1311 від 15.02.2018 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №00062-1311 від 15.02.2018 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду в цій частині. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року запропоновано ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00060-1311 від 15.02.2018 року, №00061-1311 від 15.02.2018 року, №00062-1311 від 15.02.2018 року, №00063-1311 від 15.02.2018 року, №00064-1311 від 15.02.2018 року, №00065-1311 від 15.02.2018 року.
Ухвала суду мотивована тим, що станом на момент формування та направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (15.02.2018), у податкового органу була наявна актуальна податкова адреса позивача: АДРЕСА_1 , а тому враховуючи положення статті 42 Податкового Кодексу України оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу не пізніше 07.05.2018 року в той час як з позовом до суду він звернуся 23.09.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року скаржник отримав 11 червня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Так, 14 червня 2021 року скаржник звернувся до суду з заявою в якій просить поновити йому строк звернення до суду з цим позовом.
Заява обґрунтована тим, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки процедура адміністративного оскарження по спірним податковим повідомленням-рішенням ним не проводилась.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені обставини не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду, враховуючи наступне.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2020 року прийнятої у справі №500/2486/19 (провадження №К/9901/19455/20) зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
При цьому, Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа:
1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов`язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення.
Йдеться не про те, коли особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 року у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу не пізніше 07.05.2018 року в той час як з позовом до суду він звернуся 23.09.2020 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про пропуск позивачем встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.
При цьому, доводи позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом на те, що процедура адміністративного оскарження по спірним податковим повідомленням-рішенням ним не проводилась не впливають на вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 8 частиною1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позов підлягає залишенню без розгляду повністю у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі №160/11673/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов залишити без розгляду.
Керуючись: частиною 1 статті 319, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі №160/11673/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов - залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 08 липня 2021 року.
Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко
суддяС.М. Іванов
суддяО.М. Панченко
