РІШЕННЯ
Іменем України
21 вересня 2021 року
Київ
справа №9901/119/21
адміністративне провадження № П/9901/119/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та заперечень
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив суд визнати дії Вищої ради правосуддя щодо відмови у надсиланні ОСОБА_1 запитуваних документів в електронному вигляді протиправними та зобов`язати Вищу раду правосуддя надати запитувані ним документи в електронному форматі безкоштовно.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 15.02.2021 він надіслав до Вищої ради правосуддя запит на доступ до публічної інформації, однак оскільки запитувані ним документи у загальній кількості становили 176 сторінок, відповідач надіслав йому лише 10 сторінок одного із звітів безкоштовно та виставив рахунок на оплату відшкодування витрат на копіювання та друк інших сторінок на суму 753,64 грн.
3. Позивач вказує на те, що Вища рада правосуддя виставила йому рахунок за друк паперових копій документів, хоча він просив надати інформацію на його електронну адресу, тобто в електронному вигляді.
4. Позивач вважає, що Вища рада правосуддя зобов`язана надати інформацію у тому вигляді, в якому просить запитувач, володіти запитуваною інформацією в електронному форматі та надавати документи в електронному вигляді безкоштовно.
5. Вважаючи зазначену відповідь відповідача, яка оформлена листом від 22.02.2021 (вих.№5798/0/9-21) незаконною з огляду на порушення його права щодо отримання інформації безкоштовно, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя та зобов`язати відповідача надати запитувані документи в електронному вигляді безкоштовно.
6. Вищою радою правосуддя подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог та просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову з огляду на те, що відповідачем на запит позивача надано обґрунтовану відповідь та направлено її на електронну адресу позивача, тобто у спосіб, визначений заявником. У відповіді відповідачем повідомлено, що частина запитуваної інформації за своїм змістом потребує надання відповідних пояснень щодо конкретних обставин та необхідності надання роз`яснення (шляхом проведення аналітичної роботи), що не охоплюється вимогами Закону «Про доступ до публічної інформації». Стосовно іншої частини запитуваної інформації Вища рада правосуддя повідомила, що цю інформацію не відображено та не задокументовано на будь-яких носіях ВРП. На переконання відповідача, відповідь на запит позивача була надана належним чином, оскільки відповідь містить інформацію на всі поставлені у його запиті питання, і надана саме в такому вигляді, в якому просив запитувач.
7. Відповідач посилається на ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та стверджує, що 10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформації надаються безкоштовно, тоді як відшкодування фактичних витрат на копіювання і друк документів має здійснюватися з одинадцятої сторінки. Вища рада правосуддя вважає, що вказаний Закон не містить положень, які регламентували б, у якій формі має надаватись копія запитуваного документа, та відповідно не містить і жодних обмежень.
8. Вища рада правосуддя також зазначає, що є розпорядником запитуваної позивачем інформації лише у паперовому вигляді, та у відповідача відповідно до Закону відсутній обов`язок переведення такої інформації в електронний формат.
9. За твердженнями відповідача, виготовлення електронних копій вимагає фактичних витрат, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України №740 від 13.07.2011 та наказом Голови Вищої ради правосуддя №7/0/1-20 від 29.01.2020.
10. Разом з тим, відповідно до поданих додаткових пояснень відповідача, Вищою радою правосуддя Звіт за результатами моніторингу дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя щодо суддів за 2017 рік, підготовлений в рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні», а також Звіт за результатами моніторингу рішень Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарних палат, ухвалених протягом 2018 року і першого півріччя 2019 року, у контексті стандартів та рекомендацій Ради Європи (підготовлений в рамках проекту «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини») отримано в електронній формі.
11. Крім того, відповідач вважає, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 не наводить доводів щодо порушення Вищою радою правосуддя його прав, а тому, на думку відповідача, звернення до суду з цим позовом не відповідає нормам процесуального законодавства.
Рух справи в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду
12. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 для розгляду справи №9901/119/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Рибачук А.І., судді - Берназюк Я.О., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., Желєзний І.В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2021 задоволено заяви суддів Верховного Суду Рибачука А.І., Мороз Л.Л. та Бучик А.Ю. про самовідвід від участі у справі №9901/119/21. Відведено суддів Рибачука А.І., Мороз Л.Л. та Бучик А.Ю. від розгляду справи №9901/119/21. Передано справу №9901/119/21 для повторного автоматичного розподілу з метою визначення складу колегії суддів для розгляду справи.
14. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 для розгляду справи №9901/119/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
16. У судовому засіданні 21.09.2021 позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2021 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у своєму відзиві.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
17. 14 лютого 2021 року ОСОБА_1 шляхом надсилання листа на електронну адресу Вищої ради правосуддя звернувся до відповідача із запитом про доступ до публічної інформації, яка стосувалася опублікованого на веб-сайті Вищої ради правосуддя повідомлення від 10.02.2021 такого змісту: «ВРП спростовує безпідставні звинувачення в упередженості під час розгляду дисциплінарних скарг».
18. Зі змісту запиту вбачається, що позивач просив:
- повідомити, чи вказане повідомлення на сайті ВРП є позицією ВРП чи лише підрозділу, який відповідальний за ведення сайту ВРП;
- повідомити, чи це повідомлення погоджувалось із керівництвом чи іншими членами ВРП. Якщо так, то з ким і у якій формі;
- повідомити, у якому документі чи будь-якому іншому джерелі можна ознайомитись з уніфікованим підходом ВРП до встановлення вини судді (умислу чи недбалості) у порушеннях у згадуваних у публікаціях категоріях справ чи інших категоріях справ. Чи інформація про такий уніфікований підхід ВРП публікувалась на сайті ВРП, якщо так, то в яких публікаціях;
- повідомити усі дати (періоди) проведення експертного моніторингу дисциплінарної практики, що проводиться громадськими організаціями за участю членів Ради. Вказати, які громадські організації та члени ВРП проводять цей моніторинг;
- надати електронні копії документів (висновків), складених за результатами експертного моніторингу дисциплінарної практики, що проводяться громадськими організаціями за участю членів Ради, а також повідомити, де і коли ці документи були опубліковані;
- повідомити, на підставі чого ВРП встановила, що згадувані у публікації матеріали є завідомо неправдивими і що їх метою є дезінформація громадськості та підрив авторитету правосуддя. Чи ВРП зверталась до відповідних органів з метою розслідування цих фактів, оскільки оприлюднені висновки свідчать про ймовірні ознаки злочину у діях авторів матеріалів.
19. Вказану інформацію позивач просив надіслати в електронному вигляді на його електронну адресу.
20. 22 лютого 2021 року Вища рада правосуддя направила на електронну адресу ОСОБА_1 відповідь на вказаний запит.
21. У відповіді на запит Вища рада правосуддя повідомила, що запитувана ним інформація про те, «чи вказане повідомлення на сайті ВРП є позицією ВРП чи лише підрозділу, який відповідальний за ведення сайту ВРП», «у якому документі чи будь-якому іншому джерелі можна ознайомитись з уніфікованим підходом ВРП до встановлення вини судді (умислу чи недбалості)», а також «чи інформація про такий уніфікований підхід ВРП публікувалась на сайті ВРП» за своїм змістом потребує надання відповідних пояснень щодо конкретних обставин та необхідності надання роз`яснення (шляхом проведення аналітичної роботи), що не охоплюється вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, Вища рада правосуддя повідомила, що не вбачається за можливе надати інформацію «де і коли документи (висновки), складені за результатами експертного моніторингу дисциплінарної практики, були опубліковані», оскільки її не відображено та не задокументовано на будь-яких носіях ВРП.
22. Щодо питання про погодження із керівництвом, членами ВРП опублікованого на веб-сайті Ради повідомлення від 10.02.2021 Вища рада правосуддя зазначила, що відповідно до положень Порядку оприлюднення інформації на інтернет-ресурсах ВРП, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1606/0/15-20 від 28.05.2020, інформація, яка стосується діяльності ВРП, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Ради після погодження з Головою Вищої ради правосуддя та/або заступником Голови Вищої ради правосуддя. При цьому відповідачем зазначено, що у структурі секретаріату ВРП є відділ комунікаційної діяльності (прес-офіс Вищої ради правосуддя), що здійснив опублікування згаданої публікації (повідомлення); інформація щодо форми погодження публікацій/повідомлень з метою їх опублікування на веб-сайті Ради не створена, не відображена на будь-яких носіях ВРП, через що не вбачається можливим її надати.
23. Стосовно питання про проведення експертного моніторингу дисциплінарної практики (із зазначенням дат/періодів, назв громадських організацій та членів ВРП) Вища рада правосуддя проінформувала, що експертами Сергієм Верлановим (кандидат юридичних наук, адвокат) та Яриною Удалою (координатор законопроектної роботи Всеукраїнської неурядової організації «Асоціація правників України») в рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» підготовлено Звіт за результатами моніторингу дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя щодо суддів на 2017 рік. Відповідно до грантової угоди між Радою Європи в рамках проекту «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини», який фінансується Фондом з прав людини і впроваджується Департаментом правосуддя та правового співробітництва Ради Європи, та Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація правників України» підготовлено Звіт за результатами моніторингу рішень Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарних палат, ухвалених протягом 2018 року і першого півріччя 2019 року, у контексті стандартів та рекомендацій Ради Європи. У межах програми USAID «Нове правосуддя» був підготовлений аналітичний звіт «Дисциплінарна відповідальність суддів: практика Вищої ради правосуддя 2017-2018 років і проблемні питання» (автор - Громадська організація «Інститут прикладних гуманітарних досліджень»).
24. При цьому, відповідачем було надіслано безоплатно 10 сторінок запитуваної інформації (Аналітичного звіту «Дисциплінарна відповідальність суддів: практика Вищої ради правосуддя 2017-2018 років і проблемні питання») разом з рахунком для здійснення оплати витрат на копіювання або друк документів, та повідомлено позивача про необхідність сплатити кошти за виготовлення 166 аркушів запитуваних документів з посиланням на ч. 2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та наказ Голови Вищої ради правосуддя №7/0/20 від 29.01.2020, яким затверджено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів (в тому числі шляхом виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування), що надаються за запитами на інформацію, розпорядником якої є Вища рада правосуддя.
Оцінка доказів, застосування норм права та мотиви прийнятого рішення
25. Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.
26. Стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
27. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
28. Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
29. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із запитом на публічну інформацію до відповідача щодо надання в тому числі електронних копій документів (висновків), складених за результатами експертного моніторингу дисциплінарної практики, що проводилися громадськими організаціями за участю членів Ради, та вказав електронну пошту для надання цієї інформації. Відповідачем частину запитуваної інформації не надано, та запропоновано позивачу сплатити кошти за виготовлення копій запитуваних аналітичних звітів в загальній кількості 176 аркушів.
30. Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає, що не зобов`язаний переводити у електронний формат інформацію, яка наявна у нього у паперовому вигляді, а виготовлення електронних копій вимагає фактичних витрат, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України №740 від 13.07.2011 та наказом Голови Вищої ради правосуддя №7/0/1-20 від 29.01.2020.
Верховний Суд не погоджується з вказаними твердженнями з огляду на наступне.
31. За приписами статті 19 зазначеного Закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
32. За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
33. За твердженнями відповідача, інформація, яку запитує позивач, вже створена у паперовому вигляді, та може бути надана в електронному вигляді позивачу за умови, якщо останній здійснить оплату за виготовлення електронних копій запитуваних документів. Тобто фактично відповідачем не надано безкоштовно відповідну інформацію з підстав відсутності її створення саме Вищою радою правосуддя, а також з підстав її відсутності в електронному вигляді. Разом з тим, Суд зазначає, що надання вже існуючої інформації в електронному вигляді не є створенням нової інформації, оскільки в даному випадку йдеться про переведення вже існуючої у відповідача інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.
34. Також, відповідно до встановлених у справі обставин, у Вищої ради правосуддя у розпорядженні наявні Звіт за результатами моніторингу дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя щодо суддів за 2017 рік, підготовлений в рамках проекту Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні», а також Звіт за результатами моніторингу рішень Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарних палат, ухвалених протягом 2018 року і першого півріччя 2019 року, у контексті стандартів та рекомендацій Ради Європи (підготовлений в рамках проекту «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини») в електронному вигляді, що спростовує доводи відповідача про необхідність виготовлення електронних копій зазначених аналітичних звітів.
35. Крім того, аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.02.2020 у справі №820/4282/17, від 23.10.2020 у справі №818/1043/17 та від 31.01.2019 у справі №820/4258/17.
36. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що надсилання в електронному вигляді копій запитуваних аналітичних звітів, складених за результатами експертного моніторингу дисциплінарної практики, на електронну пошту позивача є технічно неможливим або покладає на Вищу раду правосуддя надмірний тягар.
37. Суд вважає помилковим посилання відповідача на ч. 2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки вказана правова норма регулює питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів), а не на виготовлення електронних копій документів.
38. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що позивачу було виставлено рахунок на оплату витрат на копіювання та друк запитуваних документів, в той час як ОСОБА_1 просив надіслати запитувані документи в електронному вигляді на його електронну пошту. Зазначеного відповідачем при наданні відповіді №5798/0/9-21 від 22.02.2021 враховано не було, відповідач посилався лише на необхідність здійснення оплати витрат на копіювання та друк документів, що передбачає виготовлення паперових копій документів.
39. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача і вважає, що відповідач був зобов`язаний задовольнити вказаний вище запит ОСОБА_1 та надати копії запитуваних позивачем документів в електронному (сканованому) вигляді безкоштовно у повному обсязі. Відмова ж Вищої ради правосуддя є протиправною, оскільки порушує право запитувача на отримання запитуваної інформації та вибір форми надання такої інформації.
40. Таким чином, з огляду на встановлені обставини та практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
41. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
42. Матеріалами справи підтверджено, що позивач за подання адміністративного позову в цій справі сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, які на підставі частини першої статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ВИРІШИВ :
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, 12-а, ідентифікаційний код 00013698) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя щодо відмови у надсиланні ОСОБА_1 запитуваних документів в електронному вигляді відповідно до запиту від 14.02.2021.
3. Зобов`язати Вищу раду правосуддя надати безкоштовно ОСОБА_1 запитувані документи в електронному вигляді відповідно до його запиту від 14.02.2021.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул. Студентська, 12-а, ідентифікаційний код 00013698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складене та підписане 27.09.2021.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук,
Н.А. Данилевич,
Л.О. Єресько,
Н.М. Мартинюк,
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду
