УХВАЛА
23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9761/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021
та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020
у справі № 910/9761/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро"
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі територіального органу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України
про стягнення 495 844, 88 грн. та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
09.09.2021, поштовою кореспонденцією, на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/9761/20 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/9761/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.09.2021.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 прожиткового мінімуму, майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення 495 406, 61 грн збитків та одну вимогу немайнового характеру про зобов`язання сплатити вже стягнутий залишок коштів.
Відтак, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 910/9761/20, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 19066,20 грн. (495 406, 61 *1,5* 200% + 2102 * 200%).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, про що складений Акт №29.1-444 від 16.09.2021, отже, подана Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро" касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
На виконання вимог п. 5 частини 2 статті 290 Господарсько процесуального кодексу України, подаючи касаційну скаргу скаржником зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права та про наявність підстав для касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки у даних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду
Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України.
При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому, визначивши підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак не обґрунтовує у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми/норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми/норм.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.
Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження, недостатньо для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
З огляду на таке, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/9761/20 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме - сплатити судовий збір у визначеному розмірі, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави касаційного оскарження із зазначенням норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі № 910/9761/20 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро" строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: сплатити судовий збір у визначеному розмірі, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання письмових пояснень в яких зазначити підстави касаційного оскарження із зазначенням норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
4. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтопостач-агро", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський
