ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/4891/18
адміністративне провадження № К/9901/15777/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А. та судді Рибачука А.І., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБЕРТІ Л», Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Одеса», Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нові Черемушки», про визнання протиправною бездіяльності та дій, скасування сертифікату і містобудівних умов та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді: Бойко О.Я. від 14 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лук`янчук О.В., Бітова А.І., Ступакової І.Г. від 8 квітня 2021 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Державна авіаційна служба України (далі - Державіаслужба, позивач) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБЕРТІ Л» (далі - ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», відповідач 1), Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Департамент, відповідач 2), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач 3), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Одеса» (далі - КП «МА «Одеса», третя особа 1), Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - ДПОПРУ, третя особа 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нові Черемушки» (далі - ОСББ «Нові Черемушки», третя особа 3), в якому просить:
- зобов`язати ТОВ «ЛІБЕРТІ Л» виконати рішення Державіаслужби від 13 лютого 2018 року № 87;
- визнати протиправною бездіяльність Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, з Державіаслужбою та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;
- визнати протиправними дії Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, та скасувати їх;
- визнати протиправними дії ДАБІ України щодо видачі сертифікату № ІУ 164152381983 по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, та скасувати його;
- зобов`язати ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», КП «Міське капітальне будівництво» знести самочинне будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55 та привести ділянку в попередній стан.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеного обстеження приаеродромної території аеродрому Одеса КП «МА «Одеса», 13 лютого 2018 року винесено рішення № 87 про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 Повітряного кодексу України), яким зобов`язано ТОВ «ЛІБЕРТІ Л» припинити будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55 та звернутися до Державної авіаційної служби України для погодження будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, яке на час звернення з позовом до суду залишається невиконаним. На думку позивача, у зв`язку з непогодженням будівництва об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, - об`єкт будівництва є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково: зобов`язано ТОВ «ЛІБЕРТІ Л» виконати рішення Державіаслужби від 13 лютого 2018 року № 87 в частині звернення до Державної авіаційної служби України для погодження будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55. У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачами погодження будівництва об`єкта на земельній ділянці з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою не здійснено, позивачем правомірно прийнято рішення № 87. При цьому вказав, що вимоги рішення Державіаслужби № 87 від 13 лютого 2018 року щодо припинення будівництва є такими, що вже не можуть бути виконані замовником будівництва та генеральним підрядником, проте рішення Державіаслужби № 87 від 13 лютого 2018 року має бути виконано в частині, яка стосується вчинення дій щодо отримання відповідних погоджень.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року апеляційну скаргу Державіаслужби України задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, з Державіаслужбою та визнання протиправними дій Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55 та ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволено. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року залишено без змін.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що об`єкт будівництва має бути погоджений з експлуатантом та Державіаслужбою та при видачі містобудівних умов і обмежень забудови мало бути враховано наявність планувальних обмежень, а саме, що відповідна земельна ділянка знаходиться у межах приаеродромної території аеродрому Одеса КП «МА «Одеса».
У частині відмови у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що об`єкт будівництва по вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55 не відповідає проєктній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, а також з того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що при видачі сертифікату № ІУ 164152381983 виявлено підстави, які передбачені законодавством для відмови у його видачі, а подані до органу державного архітектурно-будівельного контролю документи для видачі сертифіката не відповідали вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Державіаслужба звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити постанову про задоволення позову повністю.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі Державіаслужба зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме - положень статей 69, 79 Повітряного кодексу України (далі - ПК України), статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 29, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 23-25, 27 Порядку № 461, у зв`язку з чим дійшли невірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення вимог про визнати протиправними дій ДАБІ України щодо видачі сертифікату № ІУ 164152381983 по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55 та його скасування, а також зобов`язання ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», КП «Міське капітальне будівництво» знести самочинне будівництво та привести ділянку в попередній стан.
Заявник, серед іншого, наголошує, що оскаржуваний об`єкт будівництва є самочинним та таким, що створює загрозу безпеці цивільної авіації, а отже становить потенційну небезпеку для виникнення авіаційних подій.
При цьому скаржник вказує на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва на приаеродромній території, які урегульовані сукупністю положень статей 69, 79 ПК України, статті 376 ЦК України, статей 29, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 23-25, 27 Порядку № 461.
Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Державіаслужби не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 28 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/4891/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу Державіаслужби.
Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що листом від 13 лютого 2014 року за вих. № 19-125 КП «МА «Одеса» повідомило Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (правонаступником якого є Департамент) про те, що розмір приаеродромної території КП «МА «Одеса» включає місцевість радіусом 50 км від контрольної точки аеродрому. Земельні ділянки Малиновського, Київського, Суворовського та Приморського районів міста Одеси потрапляють до приаеродромної території аеропорту Одеса. У вказаному листі зазначено про необхідність, при наданні документів щодо будівельних/підготовчих робіт, користуватися вимогами розділу ІХ Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 401 від 29 березня 2002 року (далі - Положення № 401, чинне на момент виникнення спірних правовідносин), та Порядком погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 721 (Порядок № 721), в частині погодження з Державіаслужбою України, Міноборони України, Украерорухом, Одеським районним диспетчерським центром та КМ «МА «Одеса» умов розташування, будівництва об`єктів на приаеродромній території, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів повітряних суден і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. У якості додатку до зазначеного листа був доданий план границі приаеродромної території М1:200000.
14 березня 2014 року Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради листом за вих. № 01-11/446 повідомило КП «МА «Одеса» про те, що Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109 (далі - Порядок № 109), не передбачає вимоги щодо узгодження умов розташування об`єктів будівництва на приаеродромній території, а нормативні акти, на які є посилання у листі від 13 лютого 2014 року за вих. № 19-125, містять низку термінів та позначень, які не є досить зрозумілими для співробітників управління в цілому, а тому без додаткових роз`яснень або проведення відповідних семінарів навчального характеру з цього приводу, є неможливим вжиття будь-яких заходів з боку управління щодо інформування потенційних забудовників, що отримують вихідні данні на проєктування, про необхідність погодження місця розташування об`єкту з Державіаслужбою України, Міноборони України, Украерорухом, Одеським районним диспетчерським центром та КП «МА «Одеса». Незрозумілим є, які саме об`єкти підлягають погодженню, на яких саме територіях та ін.
Відповідно до копії сертифікату аеродрому Одеса номер АС 15-01, з терміном дії з 1 серпня 2016 року по 1 серпня 2019 року, експлуатантом аеропорту Одеса є КП «МА «Одеса», визначений клас аеродрому В(4С).
20 липня 2017 року на підставі листа УСБУ в Одеській області від 11 липня 2017 року № 65/3/3-4159 проведений огляд об`єктів будівництва на приаеродромній території аеродрому Одеса, за наслідками якого КП «МА «Одеса» складений відповідний акт позапланового огляду об`єктів будівництва на приаеродромній території аеродрому Одеса від 20 липня 2017 року № 100-01-17. У вказаному акті зафіксовано, що будівництво об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. М. Малиновського, 53/55 здійснюється на відстані 3310 м від КТА (контрольної точки аеродрому Одеса), та запропоновано замовникам будівництва надати висновки комісії КП «МА «Одеса» та Державіаслужби України щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів будівництва, яке ведеться на приаеродромній території аеродрому «Одеса»; запропоновано також припинити будівництво у разі відсутності погоджувальних документів.
9 серпня 2017 року КП «МА «Одеса» направило на адресу ТОВ «ЛІБЕРТІ Л» лист № 17-28-736, яким ТОВ «ЛІБЕРТІ Л» запропоновано надати для погодження місця розташування та висотності багатоповерхових будинків наступні документи:
- лист із зверненням про погодження та зазначенням переліку об`єктів будівництва, їх основних характеристик та призначення, місця розташування об`єктів будівництва відносно міста, абсолютних відміток поверхні землі на ділянках будівництва;
- карту (викопіювання з карти) або ситуаційний план з рельєфом місцевості, з нанесенням ділянки забудови і об`єктів будівництва, прив`язаних до міста (населеного пункту).
2 листопада 2017 року Державіаслужбою України виданий наказ № 833 «Про проведення позапланових інспекційних перевірок», відповідно до якого наказано у листопаді-грудні 2017 року провести інспекційну перевірку, зокрема, приаеродромної території КП «МА «Одеса» (м. Одеса).
За результатами інспекційної перевірки складений акт позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому «Одеса» від 15 грудня 2017 року, в якому зазначено, що в ході перевірки виявлені об`єкти будівництва, що не погодженні з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою, зокрема, за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, генеральним підрядником якого є ТОВ «ЛБЕРТІ Л». В акті перевірки також зазначено, що об`єкти будівництва знаходяться в радіусі 10 км від контрольної точки аеродрому КП «МА «Одеса».
15 лютого 2018 року Державіаслужба надіслала на адресу ДАБІ України лист № 4/156-18 про виявлені в ході інспекційної перевірки порушення. Також вказаним листом Державіаслужба просила ДАБІ України надати копії документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема по об`єкту за адресою: м. Одеса, Маршала Малиновського, 53а, 53/55, та в межах компетенції вжити заходів, спрямованих на припинення самочинного будівництва, зокрема за вказаною адресою, про що додатково повідомити Державіаслужбу.
15 лютого 2018 року Державіаслужба також надіслала лист на адресу Одеської міської ради № 4/157-18 про виявлені в ході інспекційної перевірки порушення та просила Одеську міську раду надати копії документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема по об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, та в межах компетенції вжити заходів, спрямованих на припинення самочинного будівництва, зокрема за вказаною адресою, про що додатково повідомити Державіаслужбу.
Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради листом № 01-3/36-1 від 3 березня 2018 року поінформувало Державіаслужбу про те, що інформація про дозвільні документи у сфері містобудування знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ДАБІ України у розділі «Реєстр дозвільних документів». Відповідно до додатку до вказаного листа зазначено, що за адресою: вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, м. Одеса замовнику будівництва Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради видано дозвіл на будівельні роботи, до якого неодноразово вносились зміни, зокрема за документами ОД122172402016, ОД122172140489, ІУ124152321270 на будівництво групи житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту та паркінгом 1 черга будівництва (секція 1, 1а, 2, 2а, 3, 3а, 3б).
У реєстрі дозвільних документів ДАБІ України міститься запис, датований серпнем 2012 року, про дозвіл на будівництво групи житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту та паркінгом 1 черга будівництва (секція 1, 1а, 2, 2а, 3, 3а, 3б), в якому замовником будівництва зазначено Управління капітального будівництва Одеської міської ради, а підрядником - ТОВ «ЛІБЕРТІ Л».
У додатку до листа Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради № 01-3/36-1 від 3 березня 2018 року також зазначено, що замовнику будівництва КП «Міське капітальне будівництво» видано сертифікат ІУ164152381983 на будівництво групи житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту та паркінгом 1 черга будівництва (секція 1, 1а, 2, 2а, 3, 3а, 3б).
Запис про вказаний сертифікат мітиться також у реєстрі дозвільних документів ДАБІ України, відповідно до якого сертифікат виданий у серпні 2015 року та зазначено замовником будівництва КП «Міське капітальне будівництво», а підрядником - ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», що підтверджується також листом ДАБІ України від 18 квітня 2019 року № 40-704-15/2872-19 та роздруківкою з інтернет-сторінки офіційного сайту ДАБІ України.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що багатоквартирний будинок по вул. Маршала Малиновського, 53а передано в управління ОСББ «Нові Черемушки» на підставі рішення Одеської міської ради № 1370-VII від 7 грудня 2016 року.
13 лютого 2018 року Державіаслужба України прийняла рішення № 87 про припинення будівництва (діяльності, передбаченої частиною другою статті 69 ПК України), яким зобов`язано ТОВ «ЛІБЕРТІ Л» припинити будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55 та звернутися до Державіаслужби України для погодження будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55.
Зазначене рішення прийнято на виконання вимог частини десятої статті 69 ПК України, Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 520 від 8 жовтня 2014 року (далі - Положення № 520), на підставі акта позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території аеродрому Одеса КП «МА «Одеса» від 15 грудня 2017 року.
Крім того, у вказаному рішенні також зазначено, що у разі невжиття відповідних заходів, Державіаслужба у встановленому законом порядку вживатиме заходів для припинення будівництва та знесення самочинно збудованого об`єкта з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням, приведення ділянки у первинний стан.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, в межах касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року та у відповідній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У касаційній скарзі Державіаслужба України стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування положень статей 69, 79 ПК України, статті 376 ЦК України, статей 29, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункти 23-25, 27 Порядку № 461.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 ПК України Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно частини п`ятої цієї ж статті державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації);
національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.
Пунктом 1 Положення № 520 визначено, що Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
До основних завдань Державіаслужби відповідно до пункту 3 цього Положення належить, зокрема, погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.
Порядок розгляду та надання Державіаслужбою погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації відповідно до ПК України визначає Порядок № 721, пунктом 1.2 якого передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).
Згідно пункту 3.5 Порядку № 721 за результатом розгляду матеріалів Державіаслужба приймає рішення про погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, або обґрунтовану відмову у наданні такого погодження.
На підставі частини десятої статті 69 ПК України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.
Статтею 70 ПК України визначено повноваження місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення діяльності аеропортів. Відповідно до частини першої цієї статті до таких повноважень, зокрема належать: дотримання вимог щодо використання приаеродромної території; забезпечення в межах своїх повноважень будівництва, реконструкції, благоустрою та експлуатації під`їзних доріг до аеропортів.
Отже, Державіаслужба є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, до повноважень якого належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації. При цьому місцеві органи виконавчої влади у межах своїх повноважень забезпечують дотримання вимог щодо використання приаеродромної території, зокрема під час будівництва.
Аналогічний висновок викладено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17 та у постановах Верховного Суду від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11282/17, від 18 травня 2021 року у справі № 260/888/19.
Колегія суддів зазначає, що у частині задоволення позовних вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року не оскаржується, а тому у цій частині судові рішення не переглядаються.
У частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправними дії ДАБІ України щодо видачі сертифікату № ІУ 164152381983 по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, його скасування та зобов`язання ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», КП «Міське капітальне будівництво» знести самочинне будівництво та привести ділянку в попередній стан, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, у серпні 2015 року ДАБІ України видано сертифікат про прийняття в експлуатацію групи житлових будинків з об`єктами соцкультпобуту та паркінгом 1 черга будівництва (секція 1, 1а, 2, 2а, 3, 3а, 3б), у якому зазначено замовником будівництва КП «Міське капітальне будівництво», а підрядником - ТОВ «ЛІБЕРТІ Л».
При цьому прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів врегульовано статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент видачі сертифікату № ІУ 164152381983).
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною п`ятою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідно до частини сьомої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав:1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 461 (тут і далі - у редакції, чинній на момент видачі сертифікату № ІУ 164152381983) датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 461 для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.
Документи приймаються у дозвільному центрі за місцезнаходженням об`єкта та не пізніше наступного робочого дня передаються до Інспекції.
Пунктом 24 Порядку № 461 передбачено, що Інспекція може звернутись у разі потреби під час розгляду питань, пов`язаних з видачею сертифіката, до державних органів з метою отримання відповідних висновків.
Неподання таких висновків у встановлений Інспекцією строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 461 Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об`єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об`єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку.
Проведення перевірки на об`єкті розпочинається не пізніше ніж на третій робочий день після реєстрації заяви і не може тривати більш як чотири робочих дні.
Інспекція під час проведення перевірки має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну і виконавчу документацію, визначені державними будівельними нормами, стандартами і правилами, інші документи, матеріали, відомості, довідки та пояснення з питань, що виникають, та залучати у разі потреби установи, організації, державні органи.
Пунктом 27 Порядку № 461 передбачено, що підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об`єкта проектній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
Відповідно до пункту 29 Порядку № 461 у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком № 461 визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у видачі сертифікату, у числі яких на момент видачі сертифікату була відсутня така підстава як ненадання погодження від Державіаслужби про будівництво об`єкта на приаеродромній території. При цьому єдиною підставою для прийняття рішення про скасування сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації є виявлення під час перевірки наведених у відповідному документі недостовірних даних, що дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом.
Частиною першою статті 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Наведеним положенням кореспондують приписи статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до частини першої якої у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
З врахуванням положень статті 376 ЦК України та статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та судової практики їх застосування (що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України, від 19 листопада 2014 року № 6-180цс14, від 24 червня 2015 року № 6-381цс15 та Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 20/3183/16, від 6 березня 2019 року у справі №814/2645/15, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18), колегія суддів зазначає, що знесення самочинного будівництва є крайнім заходом відповідальності, який може бути застосовано до особи, що його здійснила, і лише за наявності визначених законодавством підстав, а саме: у разі порушення прав інших осіб, у випадку істотного відхилення від проекту, що порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм, якщо буде встановлено неможливість проведення перебудови.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, позивачем не надано будь-яких доказів того, що при видачі сертифікату № ІУ 164152381983 виявлено підстави, які передбачені законодавством для відмови у його видачі, а подані до органу ДАБІ України документи для видачі сертифіката не відповідали вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №461.
Також судами встановлено та підтверджено матеріалами справи відсутність будь-яких доказів того, що об`єкт будівництва по вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55 не відповідає проєктній документації та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ДАБІ України щодо видачі сертифікату № ІУ 164152381983 по об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, та його скасування, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, суд враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними доказами, що будинок по вул. Маршала Малиновського, 53/55 передано в управління ОСББ «Нові Черемушки» на підставі рішення Одеської міської ради № 1370-VII від 7 грудня 2016 року, що підтверджує реєстрацію права власності на квартири у цьому будинку, а тому дія сертифікату № ІУ 164152381983 вичерпана.
При цьому судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що Державіаслужба не надала доказів того, що розміщення відповідного об`єкта будівництва створює загрозу безпеці польотів, а сама по собі відсутність погодження з Державіаслужбою місця розташування та висоти об`єкта будівництва, не є належним та допустимим доказом того, що об`єкт є самочинним будівництвом, а також того, що розміщення відповідного об`єкту може завдати шкоду безпеці польотів або роботі засобів зв`язку.
Зокрема, відповідно до пункту 56 Положення про використання повітряного простору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 954 від 6 грудня 2017 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 954), місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).
Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.
Відповідно до пункту 57 Положення № 954 погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції:
- аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;
- об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків;
- об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів;
- повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення;
- об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.
Висновок стосовно того, що дійсну та реальну загрозу безпеці польотів може завдавати розміщення у приаеродромній зоні будівель, що перевищують 45 м відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів, міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 260/888/19.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що висотність об`єкту будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 53а, 53/55, складає 12 поверхів, що є меншим за 45 м, то відповідно така висотність відповідає гранично допустимій.
Суд також враховує, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Sporrong and Lonnroth v. Sweden», заяви № 7151/75, № 7152/75; «James and others v. the United Kingdom», заява № 8793/79; «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06; «Сєрков проти України», заява № 39766/05; «Трегубенко проти України», заява № 61333/00; «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні у право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
В рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).
У пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява N 31443/96, пункт 115).
Аналогічно у цій справі відсутність послідовності з боку органів влади при зміні обсягу та самого характеру мораторію, а також створена ним невизначеність, є важливими факторами при оцінці Судом пропорційності оскаржуваної ситуації (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Broniowski v. Poland»), заява N 31443/96, пункт 151).
При розгляді справи у касаційному порядку позивачем не наведено аргументів, які можуть бути оцінені судом як такі, що свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального, процесуального права, а тому суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості виключається можливість віднесення такого об`єкту до самочинного, враховуючи також те, що з моменту прийняття об`єкта в експлуатацію (серпень 2015 року) та звернення позивача до суду з відповідною вимогою минуло 3 роки, а тому позовні вимоги про зобов`язання ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», КП «Міське капітальне будівництво» знести самочинне будівництво та привести ділянку в попередній стан не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів враховує, що Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов`язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії створення умов безпеки для кожного, захисту відповідних суспільних інтересів під можливих порушень в сферах, пов`язаних з цивільною авіацією та використанням повітряного простору України. При цьому Державіаслужба реалізує своє право на захист публічного інтересу, включаючи право на звернення до суду, шляхом винесення рішень про припинення будівництва та зобов`язання суб`єктів містобудівної діяльності звернутися до Державіаслужби для погодження будівництва, якщо таке погодження передбачено законодавством.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 8 грудня 2020 року у справі № 826/11282/17, від 18 травня 2021 року у справі № 260/888/19.
Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.
Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).
Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції та у відповідній частині рішення суду першої інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що касаційний суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції та у відповідній частині рішення суду першої інстанції, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скарги Державної авіаційної служби України залишити без задоволення.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року, якою частково скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: А.А. Єзеров
А.І. Рибачук
