Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 606/2647/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 22-ц/817/871/21 Доповідач - Ходоровський М.В.Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ходоровський М.В.
суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,
секретаря - Дідух М.Є.
з участю - адвоката Вереса М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Теребовлянського районного суду від 01 липня 2021 року (головуючий суддя Ромазан Л.С., повний текст ухвали складено 05 липня 2021 року) у справі № 606/2647/19 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відстрочення виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ФОП ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про відстрочку виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, якою стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 внесений інвестиційний вклад у розмірі 15000 євро, штраф у розмірі 2250 євро та пеню у розмірі 287981,52 грн. за несвоєчасне повернення вкладу інвестору та стягнуто із фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 18737 грн.
Заява мотивована тим, що протягом тривалого часу не отримує прибутків, за 2020 рік сума сукупного доходу складає 57784,00 грн., підприємницької діяльності не здійснює в зв`язку епідемією корона вірусу з 2019 року, крім того в зв`язку з важким матеріальним становищем змушений був взяти в банках кредити для здійснення підприємницької діяльності, в даний сума заборгованості складає 133043,75 грн., також існує заборгованість перед ГУ ППС в Тернопільській області в сумі 17692,17 грн. Також вказує, що стан здоров`я незадовільний і постійно погіршується, в зв`язку з цим був госпіталізований в лікарню з діагнозом - гіпертонічний криз, а після обстеження виявлено важку форму псоріазу, і потрібне термінове обстеження та додаткові кошти на лікування.
Посилаючись на наведене вважає, що є підстави для відстрочення виконання судового рішення апеляційної інстанції терміном на 1 рік.
Ухвалою Теребовлянського районного суду від 01 липня 2021 року заяву задоволено частково. Відстрочено виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості терміном на шість місяців.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв до уваги лише аргументи сторони відповідача та жодним чином не мотивував свою ухвалу і не взяв до уваги жодного, належним чином аргументованого заперечення позивача, чим проігнорував вимоги матеріального права. Вказує, що податкова декларація ОСОБА_3 стосовно здійснення своєї підприємницької діяльності не може бути доказом скрутного фінансового становища, адже залишається без уваги інше майно ОСОБА_3 .. Наявність кредитних зобов`язань на суму 133043,75 грн. не є обставиною, що звільняє від цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язань. При цьому, незадовільна прибутковість фізичної особи-підприємця, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідача, а не підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятті постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а.
Крім того, твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене впровадженням карантину не може бути прийнято до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.
Також у скарзі зазначено, що наявні хвороби, на які посилається відповідач, не дають підстав для відстрочки виконання рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
У судове засідання представник ФОП ОСОБА_3 - адвокат Федчишин Г.С. не з`явився, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із знаходженням у відрядженні.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечив щодо заяви про відкладення розгляду справи, оскільки адвокатом Федчишин Г.С. не надано доказів поважності причини неявки у судове засідання.
Згідно ст. 372 ЦПК України суд ухвалив справу слухати у відсутності адвоката Федчишина Г.С.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи. Зокрема зазначив, що ФОП ОСОБА_3 має можливість виконати постанову Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, так як має три земельні ділянки сільськогосподарського призначення; спір у даній справі виник з його вини у зв`язку з невиконанням договору кошти які отримав ФОП ОСОБА_3 ним повністю використано ще у 2018 році, що доводиться рішенням про державну реєстрацію потужності закладу громадського харчування ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення адвоката Вереса М.Я., ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.
Постановляючи ухвалу про відстрочення виконання рішення суду терміном на шість місяців, суд першої інстанції виходив із введення режиму надзвичайної ситуації, який негативно вплинув на майновий стан заявника ОСОБА_3 , стану його здоров"я, а саме наявність у нього гіпертонічної хвороби та захворювання псоріазу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що зазначені обставини ускладнюють виконання рішення суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08 лютого 2021 року Теребовлянським районним судом прийнято рішення у справі №606/2647/19 за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, згідно з яким у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вереса Михайла Ярославовича задоволено. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2021 року скасовано та постановлено нове рішення. Згідно із зазначеним судовим рішенням позов представника ОСОБА_1 адвоката Вереса Михайла Ярославовича до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто із фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 внесений інвестиційний вклад у розмірі 15000 Євро, штраф у розмірі 2250 Євро та пеню у розмірі 287981 (двісті вісімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 52 коп. за несвоєчасне повернення вкладу інвестору. Також стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 18737 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять сім) гривень.
Теребовлянським районним судом відповідно до заяви адвоката Вереса М.Я. в інтересах ОСОБА_1 видано у справі два виконавчі листи.
Встановлено, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу не отримує прибутків, за 2020 рік сума сукупного доходу отримана ним складає 57784 грн., підприємницької діяльності не здійснює з 2019 року в зв`язку з встановленням державою карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, має кредитні зобов"язання перед банками, крім того, в нього існує заборгованість перед ГУ ДПС в Тернопільській області в сумі 17692,17 грн., хворіє псоріазом.
Відповідно до ст. 435 ЦК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З врахуванням встановлених обставин у справі та положень ст. 435 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що відстрочуючи виконання рішення терміном на шість місяців, судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, що є підставою для зміни судового рішення в частині визначення терміну відстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
З врахуванням наведеного, відстрочення судового рішення терміном на шість місяців є надмірним затримуванням виконання рішення, а тому приймаючи до уваги присуджену грошову суму до стягнення на користь ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що термін відстрочення слід змінити, зменшивши його на чотири місяці, встановивши відстрочення виконання рішення суду терміном на два місяці.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.2, 376, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Теребовлянського районного суду від 01 липня 2021 року змінити, виклавши резолютивну частину у такій редакції: - відстрочити виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості терміном на два місяці.
Постанова оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 07 вересня 2021 року.
Головуючий
Судді
