Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 263/8400/20

провадження № 61-4691св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Маріупольська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ботман Ольгою Олександрівною, на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року у складі судді Соловйова О. Л. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Лісового О.О., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Маріупольська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, про заборону експлуатації об`єкта нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що на адресу юридичного департаменту Маріупольської міської ради надійшло повідомлення Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 25 квітня 2019 року № 24.2/17228 щодо незаконності виконання будівельних робіт на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, будівельні роботи з «будівництва торгівельного павільйону на АДРЕСА_1 виконувались ОСОБА_2 , на підставі декларації про початок будівельних робіт від 05 лютого 2016 року ДЦ № 082160361773, видавник Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - ДАБІ) у Донецькій області.

Згідно із зазначеною декларацією містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 28 грудня 2015 року № 07-10-5996-15, видані Головним управлінням містобудування та архітектури міської ради. Останнє, листом від 18 квітня 2019 року № 30.5/16093 повідомило, що з 13 вересня 2011 року до теперішнього часу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою не видавало, тому інформація, зазначена у декларації про початок виконання будівельних робіт від 05 лютого 2016 року ДЦ № 082160361773 є недостовірною.

Наказом начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради від 25 квітня 2019 року № 20, декларація про початок виконання будівельних робіт від 05 лютого 2016 року ДЦ № 082160361773 «Будівництво торгівельного павільйону на АДРЕСА_1 », скасована.

Станом на теперішній час, торгівельний павільйон, розташований на АДРЕСА_1 , має стан готовності 85 %.

Посилалася на вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та стверджувала про регламентовану заборону експлуатації об`єктів навіть завершених будівництвом, якщо вони не введені до експлуатації.

Тому, вважала, що є підстави вимагати заборону експлуатації об`єкта нерухомого майна незавершеного будівництвом.

Ураховуючи наведене, Маріупольська міська рада просила суд заборонити ОСОБА_1 експлуатацію об`єкта нерухомого майна незавершеного будівництвом нежитлової будівлі - торгівельного павільйону А-1, загальною площею 4,8 кв. м, готовністю 85 %, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року позов Маріупольської міської ради задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 експлуатацію об`єкта нерухомого майна, незавершеного будівництвом, нежитлової будівлі торгівельного павільйону А-1, загальною площею 4,8 кв. м, готовністю 85 %, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незавершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, який має готовність 85 %, використовується за цільовим призначенням у порушення вимог статті 331 ЦК України та частини другої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» без ухвалення рішення про прийняття об`єкта до експлуатації.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначився зі спірними правовідносинами, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Суд вказав, що покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права. Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Додатковою постановою Донецького апеляційного суду від 19 лютого 2021 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ботман О. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, про те, що суд не може вирішувати питання, які віднесені до компетенції іншого органу. Вважає, що питання про заборону використання об`єкта нерухомого майна, який не введено до експлуатації, належить до компетенції Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, яке має відповідні повноваження.

Вказує, що оскаржувані судові рішення було ухвалено на підставі недопустимих доказів, оскільки акти огляду приміщення, які були надані позивачем, були складені органом, який не має відповідних повноважень.

Крім того, вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, оскільки жодних прав Маріупольської міської ради порушено не було.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року Маріупольська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не спростовують правильність ухвалених судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

25 травня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (від 09 січня 2020 року № 165741715), право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 4,8 кв. м, готовністю 85 %, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 . При цьому підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 22 березня 2019 року № 623, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Макаревич В. Г. За відомостями відображеними у зазначеній Інформаційній довідці, відображений перехід права власності від попередніх власників, а саме: 07 вересня 2017 року набуття права власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 ; 25 березня 2016 року - ОСОБА_4 ; та 11 березня 2016 року ОСОБА_2 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт ДЦ № 082160361773, виданої 05 лютого 2016 року Департаментом ДАБІ у Донецькій області.

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 25 квітня 2019 року № 20, скасована декларація про початок виконання будівельних робіт від 05 лютого 2016 року ДЦ № 082160361773 на об`єкт: «Будівництво торгівельного павільйону» за адресою: АДРЕСА_2 .

Актом виїзного комісійного обстеження від 28 лютого 2020 року, встановлено розташування за адресою: АДРЕСА_1 малої архітектурної форми, котра має ознаки транспортного засобу, на бетонній основі.

За актом складеним Центральною районною адміністрацією Маріупольської міської ради від 04 червня 2020 року при дослідженні питання про законність встановлення малої архітектурної форми «Три єдока» під вікнами будинку АДРЕСА_1 , встановлено самовільне підключення Фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 до водно-каналізаційної мережі КП «МВУ ВКГ».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ботман О. О., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність,

яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформулювала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування фізичною особою земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Звертаючись до суду з позовом, Маріупольська міська рада посилалася на необхідність захисту права на землю, оскільки ФОП ОСОБА_1 використовує нежитлову будівлю без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням статей 125, 126, 211 ЗК України, тобто земля ним використовується незаконно.

Позивач вказував та судами встановлено, що ОСОБА_1 використовує нежитлове приміщення, загальною площею 4,8 кв. м, готовністю 85 %, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як ФОП, з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності.

Тобто при пред`явленні позову позивач достовірно знав про ці обставини, а саме про те, що ОСОБА_1 є ФОП і використовує земельну ділянку для ведення підприємницької діяльності.

Маріупольська міська рада у позові просить заборонити ОСОБА_1 експлуатацію об`єкта нерухомого майна незавершеного будівництвом нежитлової будівлі - торгівельного павільйону А-1, загальною площею 4,8 кв. м, готовністю 85 %, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, за вказаних обставин, фактично ставиться питання про заборону здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності на вказаному об`єкті нерухомого майна, будівництво якого є незавершеним.

З урахуванням встановлених обставин, Верховний Суд вважає, що спір у цій справі, який виник між учасниками господарських відносин щодо майна, яке використовується з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

До подібних висновків Верховний Суд доходив у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 263/15489/16-ц (провадження № 61-11007св20) та від 31 березня 2021 року у справі № 263/12948/18 (провадження № 61-12460св20), в яких приймали участь ті ж самі сторони.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.

З огляду на те що вказану справу суди першої та апеляційної інстанції розглянули з порушенням правил юрисдикції, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ботман Ольгою Олександрівно - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Маріупольської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, про заборону експлуатації об`єкта нерухомого майна закрити.

Роз`яснити Маріупольській міській раді Донецької області, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення міська рада може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк