22-ц/804/592/21
263/8400/20
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2021 року місто Маріуполь
справа № 263/8400/20
провадження № 22-ц/804/592/21
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого Лісового О.О.
суддів Попової С.А., Ткаченко Т.Б.
секретар судового засідання Грішко С.В.
сторони:
позивач Маріупольська міська рада
відповідач ОСОБА_1
третя особа Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу адвоката Ботман Ольги Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року, ухваленого в складі судді Соловйова О.Л., повний текст рішення складено 14.12.2020 року у цивільній справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради про заборону експлуатації об`єкта,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року позивач Маріупольська міська рада (далі - ММР) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про заборону експлуатації об`єкта.
Позовна заява мотивована тим, що на адресу юридичного департаменту ММР надійшло повідомлення Управління державного архітектурно-будівельного контролю №24.2/17228 від 25.04.2019 року щодо законності виконання будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, будівельні роботи з «будівництва торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 виконувались ОСОБА_2 , на підставі декларації про початок будівельних робіт ДЦ №082160361773 від 05.02.2016, видавник Департамент ДАБІ у Донецькій області. Згідно із зазначеною декларацією містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №07-10-5996-15 від 28.12.2015 року, видані Головним управлінням містобудування та архітектури міської ради. Останнє, листом №30.5/16093 від 18.04.2019 року повідомило, що з 13.09.2011 року по теперішній час містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою не видавало, тому інформація, зазначена у декларації про початок виконання будівельних робіт ДЦ №082160361773 від 05.02.2016 року є недостовірною. Наказом начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради №20 від 25.04.2019 року, декларація про початок виконання будівельних робіт ДЦ № 082160361773 від 05.02.2016 року «Будівництво торгівельного павільйону по пр-ту Леніна (Миру) 108», скасована. Станом на теперішній час, торгівельний павільйон, розташований по АДРЕСА_1 , має стан готовності 85%. Посилаючись на вимоги ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позивач стверджує про регламентовану заборону експлуатації об`єкта навіть завершених будівництвом, якщо вони не прийняті в експлуатацію. Наведене, дає правові підстави вимагати заборону експлуатації об`єкта нерухомого майна незавершеного будівництвом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року позовні вимоги Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про заборону експлуатації об`єкта задоволено у повному обсязі.
Заборонено ОСОБА_1 експлуатацію об`єкта нерухомого майна, незавершеного будівництвом, нежитлової будівлі торгівельного павільйону А-1, загальною площею 4,8 кв.м готовністю 85%, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судовий збір.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач фактично користувався об`єктом незавершеного будівництвом за цільовим призначенням без ухвалення рішення про прийняття цього об`єкта до експлуатації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
31 грудня 2020 року адвокат Ботман О.О., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що позивачем було обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а саме суд не може вирішувати питання щодо заборони експлуатації об`єкту. Апелянт зазначає, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ММР не було встановлено факту користування відповідачем об`єктом незавершеного будівництва, а також факту порушення прав та інтересів ММР. Вважає, що розгляд справи за вказаним позовом є неможливим до розгляду адміністративної справи №200/7648/20-а про визнання незаконним та скасування наказу №20 від 25.04.2019 року.
28 січня 2021 року від ММР надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що міська рада мала повноваження звернення до суду з позовом про заборону експлуатації об`єкта, оскільки на момент звернення з позовною заявою до суду першої інстанції дію постанови КМУ №553 від 23.05.2011 року було зупинено до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування згідно з постановою КМУ №219 від 13.03.2020 року. Таким чином, у управління містобудування та архітектури міської ради були відсутні повноваження щодо здійснення архітектурно-будівельного контролю, планових та позапланових перевірок. Посилається на те, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів на неї чим порушує права міської ради вільно розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна (№165741715 від 09.01.2020 року), право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 4,8 кв.м., готовністю 85%, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) при цьому підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу №623 від 22.03.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Макаревич В.Г. За відомостями відображеними у зазначеній Інформаційній довідці, відображеній перехід права власності від попередніх власників, а саме: 07.09.2017 року набуття права власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 ; 25.03.2016 року - ОСОБА_4 ; та 11.03.2016 року ОСОБА_2 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт ДЦ № 082160361773, виданої 05.02.2016 року Департаментом ДАБІ у Донецькій області. (а.с. 24-28)
Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю №20 від 25.04.2019 року, скасована декларація про початок виконання будівельних робіт ДЦ № 082160361773 від 05.02.2016 року на об`єкт: «Будівництво торгівельного павільйону» за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 18)
Актом виїзного комісійного обстеження від 28.02.2020 року, встановлено розташування за адресою АДРЕСА_1 малої архітектурної форми, котра має ознаки транспортного засобу, на бетонній основі. ( а.с. 29)
За актом складеним Центральною районною адміністрацією Маріупольської міської ради від 04.06.2020 року при дослідженні питання про законність встановлення МАФ «Три єдока» під вікнами будинку АДРЕСА_1 , встановлено самовільне підключення ФОП ОСОБА_1 до водно-каналізаційної мережі КП «МВУ ВКГ». (а.с.30)
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2021 року визначений склад суду: Лісовий О.О. (суддя-доповідач), Попова С.А., Ткаченко Т.Б.
Ухвалою апеляційного суду від 16 січня 2021 року у цій справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду від 25 січня 2021 року справа призначена до судового розгляду на 04 лютого 2021 року з повідомленням учасників справи.
04 лютого 2021 року розгляд справи було відкладено на 18.02.2021 року.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ММР Кравченко О.О., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ботман О.О., дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації (частина друга статті 331 ЦК України).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язанні додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектування вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельник робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів: реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Відповідно до п.9 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, на об`єкті повинні бути виконані всі роботи, передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.
Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до п.2 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно п.26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Разом з тим згідно п.42 Порядку державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно абзацу п`ятого п.46 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені вище, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.
З вищенаведеного вбачається, що для експлуатації об`єкта нерухомого майна необхідним є ухвалення рішення про прийняття до експлуатації об`єкта нерухомого майна, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державних будівельним нормам, стандартам і правилам. Таким документом відповідно до пунктів 2, 3 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, є декларація про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрована в установленому порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальним органами (щодо об`єктів І-ІІІ категорії складності), та виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації сертифікат (щодо об`єктів IV - V категорії складності).
Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 58, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобов`язані довести перед судом ті обставини на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом було встановлено, що відповідно до акту виїздного комісійного обстеження від 28.02.2020 року встановлено розташування за адресею: АДРЕСА_1 малої архітектурної форми, яка має ознаки транспортного засобу на бетонній основі.
За актом складеним Центральною районною адміністрацією Маріупольської міської ради від 04.06.2020 при дослідженні питання про законність встановлення МАФ «Три єдока» під вікнами будинку АДРЕСА_1 , встановлено самовільне підключення ФОП ОСОБА_1 до водно-каналізаційної мережі КП «МВУ ВКГ».
Відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції не було надано декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої у встановленому порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальним органами (щодо об`єктів І-ІІІ категорії складності) та виданого на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації сертифікату (щодо об`єктів V-IV) категорії складності).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що незавершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, який має готовність 85%, використовується за цільовим призначенням в порушення вимог ст. 331 ЦК України та ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» без ухвалення рішення про прийняття об`єкта до експлуатації.
Згідно з ст. 152 ЗК України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п.п.3,4 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб`єктивного права. Відновлення становища, яке існувало до порушення як спосіб захисту цивільного права та інтересу застосовується у тому разі, якщо покладення обов`язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб`єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.
Відповідно до ч.7 ст.41 Конституції України та п.5 ст.319 ЦК України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Тобто, закон зобов`язує використовувати власність такими способами, при яких не будуть порушуватись права інших осіб та дотримуватись норми законодавства, які регулюють порядок набуття та використання прав власності.
Таким чином, позивач мав право звернутися до суду з позовом про заборону експлуатації об`єкту на підставі п. д ч. 3 ст. 152 ЗК України та ст. 16 ЦК України.
Доводи апелянта про відсутність підстав звернення позивача з позовом про заборону експлуатації об`єкту у зв`язку із скасуванням наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради №20 від 25.04.2019 року на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 року, не впливають на правильність ухваленого судового рішення, оскільки зазначений наказ не є предметом доказування у справі та не є підставою звернення позивача до суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу адвоката Ботман Ольги Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О. Лісовий
Судді С.А. Попова
Т.Б. Ткаченко
Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року.
