РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2021 року
м. Рівне
Справа № 569/9983/19
Провадження № 22-ц/4815/797/21
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Шимківа С.С.,
суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання Шептицька С.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2021 року (ухвалене у складі судді Панас О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні онуки, шляхом встановлення зустрічей з її дідом та бабою,-
в с т а н о в и в :
У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні і вихованні онуки, шляхом встановлення зустрічей з її дідом та бабою.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.09.2014 року між їхнім сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від даного шлюбу народилася їхня онука - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.11.2016 року заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області шлюб було розірвано. За рішенням суду онука залишилася проживати разом з матір`ю. Про існування заочного рішення вони дізналися уже після набрання ним законної сили. Після розірвання шлюбу вони бачать онуку вкрай рідко. Щоразу принизливі вмовляння передують побаченням з дитиною. Як їм відомо, ОСОБА_6 уже тричі вивозили за кордон (Республіка Сингапур) на довгий час (у тому числі і терміном на півроку) і вони взагалі позбавлені будь-якої можливості з нею спілкуватися. Із березня цього року дитину не бачили та не спілкувалися навіть телефоном жодного разу. Будь-які їхні спроби поговорити чи побачитися з онукою матір`ю дитини ігноруються. На усі телефонні дзвінки та повідомлення ОСОБА_3 не відповідає. За цей час за місцем проживання ОСОБА_3 ними систематично направляються листи-прохання про надання можливості побачитися з дитиною, проте, ці листи повертаються без вручення адресату. Вважають, що це доказ того, що відповідач відмовляється приймати незручну кореспонденцію. На велике свято Пасхи ні їм, ні їхньому сину ОСОБА_4 знову не вдалося привітати дитину, побачити її чи хоча б поговорити по телефону.
Мають величезне бажання спілкуватися з ОСОБА_6 , яка є єдиною онукою. У них є фінансова можливість дбати про дитину, брати участь у її вихованні та навчанні, мають постійний дохід, забезпечені власним житлом та автомобілем. Вони не знають, чи говорять онуці про їхнє існування, чи не чиниться психологічний тиск на онуку шляхом налаштовування її проти них, чи не викривляється уявлення онуки про діда та бабу.
З огляду на викладені обставини та неможливістю вирішити спір мирним шляхом, змушені звернутися із даним позовом до суду.
Просять визначити спосіб їх участі у спілкуванні з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення наступного графіку побачень із онукою: кожна перша та третя субота місяця з 12.00 год. суботи до 19.00 год. та щовівторка і щочетверга з 16-00 до 19-00 години за відсутності ОСОБА_3 з правом перебування дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку за адресою: АДРЕСА_1 або у громадських місцях для навчання або відпочинку; у канікулярний період під час осінніх, зимових та весняних канікул кожні три доби кожних канікул з проживанням дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у баби та діда у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності ОСОБА_3 ; у канікулярний період під час літніх канікул в один із літніх місяців строком на 30 днів щороку з проживанням дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у баби та діда у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з правом переміщення дитини з бабою та дідом разом або з кожним окремо по території України з метою спільного відпочинку та оздоровлення без участі та присутності ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_3 дотримуватися визначеного та встановленого судом способу, режиму і графіку прийняття участі баби ОСОБА_1 та діда ОСОБА_2 у зустрічах, спілкуваннях та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не чинити перешкод зустрічам з онукою та у разі неможливості участі у вихованні та спілкуванні з дитиною внаслідок об`єктивних обставин (хвороби дитини, зміни розпорядку занять у дошкільному закладі чи у школі та іншого) надати інший день замість встановленого графіком. Зобов`язати ОСОБА_3 за два дні до дня нашої зустрічі з онукою, надати їм точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити їх про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зустрічі з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у першу і третю суботу місяця з 09-00 год. до 19-00 год. та у дні народжень діда та баби.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначений порядок та спосіб побачень позивачів з онукою є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримку зв`язків між родичами. Мати дитини не повинна зловживати своїм правом на спілкування дитини з позивачами і давати можливість бачитися дочці із бабою та дідом.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що позивачами обрано невірний спосіб захисту їх права і позовні вимоги щодо встановлення графіку побачень та режиму спілкування баби, діда з онукою є незаконними і задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються та не передбачені нормами матеріального права. Також зауважує, що нормами сімейного права не покладено обов`язку на того з батьків, з яким проживає дитина, сприяти іншим особам у їх спілкуванні з нею, як і обов`язку у конкретний спосіб відповідати на повідомлення та звернення. Виховання дитини вирішується батьками спільно і її відсутність в Україні разом із дитиною, на що посилаються позивачі, була узгоджена з батьком. Що стосується неотримання поштової кореспонденції весною 2019 року, то дана обставина викликана її відсутністю за місцем проживання, перебуванням у Києві для підготовки виїзду і поїздками у цей період за межі України, а в інший період, зокрема, у липні 2019 року, позивачі спілкувалися з онукою неодноразово, що свідчить про її цілком лояльне ставлення до реалізації їх прав, які судового захисту не потребують. Про інші діяння, які б мали ознаки перешкод у спілкуванні з онукою, позивачі не повідомляють, а наявні у позовній заяві не можуть вважатися такими, оскільки не перешкоджають їх відвідуванню дитини за її місцем знаходження у конкретний час.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивачі просять залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 18.09.2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду від 20.09.2016 року.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вищевказаним рішенням суду була залишена на проживання із матір`ю.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є бабою та дідом малолітньої ОСОБА_5 , які мають бажання брати участь у вихованні останньої.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вживали заходів щоб побачити онуку, зокрема, направляли листи на адресу відповідачки рекомендованою кореспонденцією, з проханнями про побачення з онукою ОСОБА_6 , які поверталися їм із відміткою про закінчення терміну зберігання.
З оглянутої копії заяви ОСОБА_4 , нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинець В.П. 04.04.2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 423, вбачається, що ОСОБА_4 дав згоду на відкриття візи, виготовлення всіх необхідних проїзних документів, оформлення страхового поліса та на тимчасові поїздки своєї малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кордон до Республіки Польща та інших країн Шенгенської угоди (Австрія, Андорра, Бельгія , Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, Сан-Маріно, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція), а також до Республіки Сінгапур, Таїланду, Хорватії, Чорногорії, Туреччини, Єгипту, Грузії, до Об`єднаних Арабських Еміратів з метою відпочинку, оздоровлення та інших цілей в період з 04 квітня 2018 року по 04 квітня 2020 року включно, у супроводі її матері ОСОБА_3 , 1988 року народження, яка несе повну відповідальність за життя, здоров`я їхньої доньки в дорозі та за кордоном, зобов`язується вжити всіх необхідних заходів для безпечного перебування її за кордоном і по закінченню строку перебування в цих країнах забезпечить своєчасне повернення їхньої дитини до України.
Розпорядженням Рівненського міського голови від 18.06.2019 року № 606-р визначено спосіб участі батька ОСОБА_4 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень з донькою: щорічно тривалістю 60 календарних днів в місці визначеному за попереднім погодженням із матір`ю дитини, для відпочинку та оздоровлення; щороку на наступний день після дня народження дитини; щороку в день народження батька, баби та діда; половину державних свят за попереднім погодженням із матір`ю дитини.
Свідоцтвом про шлюб підтверджується, що відповідачка ОСОБА_3 28.03.2018 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 , про що 28.03.2018 року Рівненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області складено актовий запис № 370.
Після чого ОСОБА_3 виїхала з дитиною і чоловіком до ОСОБА_8 за місцем його роботи по контракту, а згодом до Німеччини на його нове місце роботи, де вони з дитиною мають право на тимчасове тривале проживання, що підтверджується копією контракту та довідки про реєстрацію місця проживання.
Допитана місцевим судом у якості свідка ОСОБА_1 показала, що відповідачка ОСОБА_3 та її родичі чинять перешкоди їй у спілкуванні з онукою. Дитину уже двічі вивозили за кордон на тривалий час і вони взагалі позбавлені будь-якої можливості спілкуватися, у тому числі засобами телефонного чи електронного зв`язку. Будь-які їхні спроби поговорити чи побачитися з онукою матір`ю дитини ігноруються. На усі телефонні дзвінки та повідомлення на Viber ОСОБА_3 не відповідає.
Допитаний місцевим судом у якості свідка ОСОБА_4 показав, що він є сином позивачів та батьком дитини. При спілкуванні з відповідачкою остання не заперечувала проти спілкування позивачів з онукою, проте потім відмовляла.
Допитана місцевим судом у якості свідка ОСОБА_9 показала, що вона є не тільки тіткою, але і хрещеною матір`ю ОСОБА_6 . Відповідачка справді перешкоджає у спілкуванні діда і баби з онукою, які бажають з нею спілкуватися, з боку матері чиниться психологічний тиск. Позивачі намагалися мирно врегулювати питання, але відповідачка відмовляє їм під різними приводами у зустрічах з онукою, мала місце така відмова за її присутності. Вважає, що позивачі мають право хоча б один раз на місяць спілкуватися з онукою, можуть приділити час для підготовки дитини до школи.
Наявність конфлікту та неприязні відносини між батьками дитини підтверджується також оглянутими копіями постанов по розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, якими провадження у справах були закриті за відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення, що не є підставою для обмеження прав позивачів на спілкування з онукою.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.
Законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).
Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішуються судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Виходячи з положень статті 159 СК України усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Частиною другою статті 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідом, бабою та внуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та внуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ у справі «Крускіч проти Хорватії» від 25 листопада 2014 року).
ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і внуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми внуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з внуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ «Богоносови проти Росії» від 05 березня 2019 року).
Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).
Встановлено, що з 2016 року між сторонами існують спірні правовідносини, які стали підставою звернення позивачів до суду, про що свідчать досліджені судом докази та це вбачається з пояснень позивачки, відповідачки, їх представників та свідків.
Відносини між сторонами склалися таким чином, що виключають позасудовий компроміс щодо визначення порядку зустрічі та виховання дитини.
Позивачі по справі прагнуть бачитися та спілкуватися із онукою, люблять її, прагнуть піклуватися та виховувати її, вчиняли активні дії для вирішення спірного питання щодо своєї участі у спілкуванні та у вихованні онучки.
Твердження ОСОБА_3 про відсутність з її боку перешкод у спілкуванні баби та діда з онукою не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.
Мати дитини не повинна зловживати своїм правом на спілкування дитини з бабою та дідом і давати можливість бачитися дочці з ними, захищаючи та поважаючи право дитини на сімейне виховання.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов, дід ОСОБА_2 та баба ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Це 2-ох поверховий будинок, площею 257 кв. м., в якому є 8 кімнат. У будинку чисто і прибрано, санітарний стан відповідає нормам. Для дитини облаштовані 2 окремі кімнати для відпочинку та ігрова, в яких достатньо меблів та розвиваючих ігор. Для дитини створені належні умови для перебування, виховання та всебічного розвитку.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо встановлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зустрічей з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у першу і третю суботу місяця з 09-00 год. до 19-00 год., а також у дні їх народжень.
На переконання апеляційного суду, саме такий спосіб спілкування не позбавить матір права на особисте виховання нею дитини та буде відповідати першоосновам розвитку особистості дитини і забезпечення реалізації права діда та баби на участь у вихованні онуки.
Визначений порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами усіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримки зв`язків між родичами.
Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Наведені у апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду, ґрунтуються на переоцінці доказів, яким місцевий суд дав належну правову оцінку та власному тлумаченні норм матеріального права.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2021 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.
