Постанова
Іменем України
05 серпня 2021року
м. Київ
справа № 199/6042/19
провадження № 61-11658свп20
Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Дундар І. О., Жданової В. С.,
Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Крата В. І., Русинчука М. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал», ОСОБА_2 ,
третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року в складі судді Руденка В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Дуос Капітал» (далі - ТОВ «Дуос Капітал»), ОСОБА_2 та просила:
- визнати недійсним акт приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року в частині нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складений між ОСОБА_1 та ТОВ «Дуос Капітал»;
- визнати недійсним акт приймання-передачі до статутного капіталу від 19 березня 2019 року в частині нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складений між ТОВ «Дуос Капітал» та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» № 19/-03 від 19 березня 2019 року про вихід зі складу учасників ТОВ «Дуос Капітал» та повернення майна, внесеного до статутного капіталу, в частині нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_1 № 28827085, внесений державним реєстратором Третяк Т. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 листопада 2018 року; ТОВ «Дуос Капітал» № 30779497, внесений державним реєстратором Ковальовим С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2019 року; ОСОБА_2 № 30781241, внесений державним реєстратором Ковальовим С. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 березня 2019 року.
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно збудованих будівель.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2018 року в справі № 191/2789/18 затверджено мирову угоду, укладену 20 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , якою, зокрема визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі цієї ухвали 08 листопада 2018 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вищевказані будівлі та споруди. У подальшому ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Дуос Капітал» на підставі акта приймання-передачі прийняло до статутного капіталу майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , та 20 березня 2019 року здійснило реєстрацію права власності за собою на цей комплекс. Того ж дня відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» про вихід зі складу учасників від 19 березня 2019 року ТОВ «Дуос Капітал» на підставі акта приймання-передачі передало майновий комплекс ОСОБА_2 , який 20 березня 2019 року зареєстрував право власності за собою на це майно.
21 березня 2019 року постановою Дніпровського апеляційного суду скасовано ухвалу суду, на підставі якої за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на будівлі та споруди, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , власником якої є Дніпровська міська рада.
Оскільки Дніпровська міська рада не приймала будь-якого рішення щодо виділення ОСОБА_1 цієї земельної ділянки, а підстава, за якою у нього виникло право власності на зазначені вище будівлі та споруди, відпала, вважають, що оскаржувані акти приймання-передачі, протокол загальних зборів є недійсними, у зв`язку з чим внесені на підставі цих актів записи про право власності підлягають скасуванню, а земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 самовільно побудував спірне нерухоме майно, поверненню Дніпровській міській раді на підставі частини другої статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, позовну заяву Дніпровської міської ради визнано неподаною та повернуто позивачу.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки в позовній заяві об`єднано декілька вимог, які належить розглядати за правилами різного судочинства (господарського та цивільного), що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року Дніпровська міська радазвернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позовні вимоги в цій справі є однорідними, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших позовних вимог, а тому зазначена справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства тав одному провадженні.
Проте суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, неправильно визначилися з юрисдикцією цього спору, внаслідок чого безпідставно повернули позовну заяву.
До того ж вказує, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 361/3009/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 907/1215/15, від 13 березня 2018 року в справі № 415/2542/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року в справі № 202/29556/13-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
05 жовтня 2020 року справа № 199/6042/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2021 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року справу повернуто на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (стаття 167 ГК України).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У цій справі Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , ТОВ «Дуос Капітал», ОСОБА_2 провизнання недійсними акта приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, акта приймання-передачі нерухомого майна учаснику товариства, визнання недійсним протоколу загальних зборів товариства, скасування записів про право власності та зобов`язання повернути земельну ділянку.
Отже, як правильно визначили суди першої та апеляційної інстанцій, у позовній заяві позивач об`єднав як позовні вимоги, які слід розглядати в порядку господарського судочинства (визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дуос Капітал» від 19 березня 2019 року про вихід зі складу учасників є спором, що виникає з корпоративних відносин), так і позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною четвертою статті 188 ЦПК України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Відповідно до частини шостої статті 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
Зміст наведених норм свідчить, що порушення правил об`єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
При цьому роз`єднання позовних вимог можливе лише в тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду в тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 9901/458/19.
Зважаючи на наведене, оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, роз`єднання яких є неможливим з огляду на те, що їх слід розглядати в порядку різного судочинства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно повернув позовну заяву на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Посилання у касаційній скарзі на те, що позовні вимоги мають розглядатися в одному провадженні, оскільки вони є однорідними, нерозривно пов`язаними між собою, є безпідставними, оскільки припис частини четвертої статті 188 ЦПК України унеможливлює розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.
Доводи касаційної скарги про застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі№ 361/3009/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 907/1215/15, від 13 березня 2018 року в справі № 415/2542/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року в справі № 202/29556/13-ц, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки правовідносини в зазначених справах не є подібними правовідносинам у справі, яка переглядається.
Інші аргументи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають, фактично зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального й процесуального права.
У зв`язку із наведеним Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2020 року в справі № 199/6039/19 (провадження № 61-6210св20).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 рокубез змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Ю. Тітов
Судді: Н. О. Антоненко В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар В. І. Крат
В. С. Жданова М. М. Русинчук
А. Ю. Зайцев М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
