ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/4062/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - Дніпровської міської ради (далі - Рада) - Олійник Ю. М.,
відповідача - Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) - Данилова К. О., Кондрашової А. О.,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський базар» (далі - ТОВ «Слов`янський базар») - Василенко О. М. , Головка І. О. , Кабишевої О. М. ,
товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» (далі - ТОВ «КП Центральний ринок») - Чимбара А. Д. ,
товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроменерго» (далі - ТОВ «Техпроменерго») - не з`явився,
товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехекологія» (далі - ТОВ «НВП «Дніпротехекологія») - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Відділення, ТОВ «Слов`янський базар», ТОВ «КП Центральний ринок», ТОВ «Техпроменерго», ТОВ «НВП «Дніпротехекологія»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 [колегія суддів: Мороз В. Ф. (головуючий), Коваль Л. А., Чередко А. Є.]
зі справи № 904/4062/20
за позовом Ради до Відділення,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Слов`янський базар», ТОВ «КП Центральний ринок», ТОВ «Техпроменерго» і ТОВ «НВП «Дніпротехекологія»,
про визнання недійсним рішення від 23.06.2020 № 54/17-р/к.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Рада звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 23.06.2020 № 54/17-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - Рішення АМК).
1.2. Позовна заява з посиланням, зокрема, на приписи статей 59, 60 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210) мотивована тим, що Рішення АМК є незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і неврахування фактичних обставин справи.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 (суддя Мілєва І. В.) у задоволенні позову відмовлено. Прийняте зі справи судове рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 15, 59 Закону № 2210 мотивовано відсутністю підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 зазначене рішення місцевого господарського суду від 27.11.2020 зі справи скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог Ради. Прийняту постанову з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону № 2210 мотивовано тим, що Рішення АМК прийнято при неповному з`ясування обставин, які мають значення для справи, та недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано Відділенням встановленими.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
Відділення, ТОВ «Слов`янський базар», ТОВ «КП Центральний ринок», ТОВ «Техпроменерго» і ТОВ «НВП «Дніпротехекологія», кожне окремо, подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи Відділення і ТОВ «КП Центральний ринок»
4.1.1. Висновок апеляційного суду про те, що Відділенням не доведено негативного впливу на конкуренцію від прийняття Радою рішень від 18.12.2019 № 8/52 та № 9/52 «Про внесення змін до рішень міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (далі - Рішення № 8/52; Рішення № 9/52), адже матеріали справи (антимонопольної) не містять належних доказів на підтвердження настання негативних наслідків для конкуренції внаслідок прийняття Радою цих рішень, зроблений з порушенням приписів статей 1, 15 Закону № 2210.
4.1.2. Дії Ради, що полягали у встановленні різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими непередбаченими чинним законодавством критеріями (залежно від: площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами) в Рішеннях № 8/52, № 9/52, можуть призвести до обмеження конкуренції.
4.1.3. Рада на порушення, зокрема, приписів статті 19 Конституції України, статей 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) незаконно застосувала диференційований підхід у встановленні плати за землю через відсутність у наведеній статті ПК України ставок плати за користування земельними ділянками залежно від їх розміру та застосування диференційного підходу.
4.1.4. Внаслідок встановлення Радою Рішеннями № 8/52, № 9/52 різних відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки однакового цільового призначення суб`єкти господарювання, які орендують такі земельні ділянки, несуть більші, порівняно з конкурентами, витрати, що може мати негативний вплив на конкуренцію.
4.1.5. Відсутність єдиних ставок орендної плати (або її фіксованого виразу відповідно до виду функціонального призначення земель) суперечить нормам конкуренційного законодавства, оскільки створює суб`єктам господарювання нерівні умови діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку.
4.1.6. Апеляційним судом порушено приписи частини другої статті 4 Закону № 2210.
4.2. Доводи ТОВ «Слов`янський базар», ТОВ «Техпроменерго» і ТОВ «НВП «Дніпротехекологія»
4.2.1. Приписами статей 12, 274, 288 ПК України не передбачено встановлення ставок плати за користування земельними ділянками залежно від їх розміру.
4.2.2. Поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що висновку про порушення Радою антиконкурентного законодавства за ознаками, наведеними в частині першій та абзаці восьмому частини другої статті 15 Закону № 2210, Відділення дійшло на підставі договорів оренди земель комунальної власності, укладених Радою з орендарями, в межах однакового цільового призначення земельних ділянок та пояснень Ради.
4.2.3. Апеляційним судом при ухваленні спірної постанови:
не враховано, що в поясненнях Ради, наданих на запит Відділення, не наведено посилань на норми законодавства, які наділяли б органи місцевого самоврядування правом встановлювати ставки земельного податку та ставки річної орендної плати в межах земель з однаковим цільовим призначенням залежно від їх розміру;
не наведено правових обґрунтувань застосування Радою додаткових критеріїв у визначенні ставок земельного податку та ставок орендної плати за земельні ділянки.
4.2.4. Дії Ради є антиконкурентними, оскільки в результаті прийняття Рішень № 8/52, № 9/52 суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність з торгівлі тютюновими виробами і алкогольними напоями, та особам, які використовують ділянку розміром 0,9 га і більше, створені дискримінаційні умови здійснення господарської діяльності.
4.2.5. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що сама лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою для визнання дій, що вчинені Радою, порушенням, передбаченим частиною другою статті 15 Закону № 2210.
4.3. Доводи інших учасників
4.3.1. Рада подала відзив на касаційні скарги, в якому зазначила про безпідставність їх доводів, і просила постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а скарги - без задоволення.
4.3.2. До Верховного Суду 28.07.2021 надійшла відповідь ТОВ «Слов`янській базар» на відзив Ради, в якій зазначається про невідповідність доводів Ради, викладених у відзиві, обставинам справи та відсутність обґрунтувань для скасування Рішення АМК.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:
5.1. Рішенням АМК:
дії Ради, які полягали у встановленні в Рішеннях № 8/52 і № 9/52 різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями (залежно від: площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами тощо), визнано порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції (пункт 1);
зобов`язано Раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення Рішень № 8/52 та № 9/52 у відповідність до вимог законодавства про захист економічно конкуренції шляхом визначення єдиного підходу щодо ставок податку та річного розміру орендної плати за користуванням земельними ділянками з однаковим цільовим призначенням (пункт 2).
5.2. Рішення АМК мотивовано тим, що:
Рішенням Ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» встановлено на території міста ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю відповідно до додатку 1;
Рішенням № 8/52 внесено зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 (із змінами): у частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком (пункт 1.1 Рішення № 8/52). Викладено підпункт 2.2.4 додатка 1 у новій редакції: « 2.2.4. За земельні ділянки, на яких розміщено автозаправні станції, автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), - 7,0. За земельні ділянки, на яких розміщено автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, - 11,0» (пункт 1.2. Рішення № 8/52). Установлено, що рішення набирає чинності з 01.01.2020 (пункт 2 Рішення № 8/52);
Рішенням № 9/52 вирішено: внести зміни до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (із змінами), а саме: у частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком (пункт 1.1 Рішення № 9/52);
викладено підпункти 2.2.4 та 2.2.5 додатка 1 у новій редакції:
- « 2.2.4. За земельні ділянки, які використовуються юридичними особами державної та комунальної власності, - 3,0.
- 2.2.5. Інші - 12,0» (пункт 1.2 Рішення № 9/52);
установлено, що це рішення набирає чинності з 01.07.2020 (пункт 2 Рішення № 9/52);
Рішенням № 8/52 встановлено, що ставки земельного податку та розмір орендної плати за користування земельними ділянками: на яких розміщено автозаправні станції, автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), складають 7 % від нормативної грошової оцінки; за земельні ділянки, на яких розміщено автозаправні комплекси (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами - 11 % від нормативної грошової оцінки; земельні ділянки для обслуговування інших будівель громадської забудови - 12 % від нормативної грошової оцінки;
Рішенням № 9/52 встановлено ставки земельного податку та річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками:
- у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки більш ніж 0,9 га в межах наступних кодів цільового призначення земель (03.07 - для обслуговування будівель торгівлі; 03.08 - для обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; 03.09 - для обслуговування будівель кредитно фінансових установ; 03.10 - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури; 03.17 - для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об`єктів рекреаційного призначення);
- у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки у разі роздрібної торгівлі на земельних ділянках алкогольними напоями та тютюновими виробами в межах наступних кодів цільового призначення земель [12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства - автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами; 12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами); 12.11 - для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу - автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами];
тобто з 01.07.2020 ставка податку та розмір орендної плати за користування земельними ділянками з видом цільового призначення 03.07 для обслуговування будівель торгівлі, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше, становитиме 12 відсотків, а для інших будівель торгівлі (земельна ділянка менше ніж 0,9 га) ставка податку та розмір орендної плати становитиме 3 %;
ставка податку та розміру орендної плати за користування земельними ділянками з видом цільового призначення 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства - автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності) становитиме 7 відсотків, а для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства - автозаправних комплексів (крім державної та комунальної власності), на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, ставка податку та розмір орендної плати становитиме 12 %;
таким чином, поділ за категоріями платників за додатковими критеріями в межах кодів цільового використання земельних ділянок 03.07, 03.08, 03.09, 03.10, 03.17 (залежно від площі земельної ділянки 0,9 га та більше), 12.04, 12.08, 12.11 (автозаправних станцій, автозаправних комплексів; автозаправних комплексів, на території яких здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами та інші) та встановлення в межах такого поділу різних ставок податку і розміру орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового призначення призводить до нерівності ринкової позиції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на одному товарному ринку;
дії Ради, що полягали у встановленні різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями (залежно від: площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами тощо) у Рішеннях № 8/52 та № 9/52 можуть призвести до обмеження конкуренції.
6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
6.1. Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» (далі - Закон № 3659):
пункт 1 статті 3:
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
частина перша статті 12:
- для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення;
частина п`ята статті 14:
- адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; надавати обов`язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;
частина перша статті 19:
- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.
6.2. Закон № 2210:
стаття 1:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;
частина друга статті 4:
- суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію;
частина перша та абзац восьмий частини другої статті 15:
- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
пункт 3 статті 50:
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
частина перша статті 59:
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
6.3. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша та пункт 1 частини другої статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
- ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина четверта статті 75:
- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;
частина перша стаття 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
- докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;
стаття 79:
- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;
- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
частини перша, друга та третя статті 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
- у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається;
пункт 4 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
стаття 312:
- суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
7.2. Стаття 3 Закону № 3659 передбачає як основне завдання Антимонопольного комітету України участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Економічна конкуренція (конкуренція) за визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2210, - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 2210 сама можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
7.3. Місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, який не звернув уваги на те, що лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210, порушенням, дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених ним норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи Відділення, покладені ним в обґрунтування Рішення АМК, щодо визнання встановлення Радою в Рішеннях № 8/52 та № 9/52 різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими непередбаченими законом критеріями (залежно від: площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами тощо) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції, - дійшов обґрунтованих висновків про відсутність у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог Ради, а тому й правомірно відмовив у позові.
7.4. Посилання суду апеляційної інстанції на неможливість дослідження та оцінювання судом додаткових пояснень сторін, які стосуються кваліфікації встановленого Відділенням порушення конкурентного законодавства, які не надавалися в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства, не ґрунтуються на законі.
Такий правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 зі справи № 910/701/17.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Таким чином, суд апеляційної інстанції у розгляді даної справи припустився неправильного застосування норм матеріального права, у тому числі наведених положень статей 1, 15, 59 Закону № 2210, а у зв`язку із скасуванням рішення місцевого господарського суду за відсутності визначених статтею 277 ГПК України підстав для цього, - також і порушення зазначеної норми процесуального права.
8.2. З огляду на наведене касаційні скарги Відділення, ТОВ «Слов`янський базар», ТОВ «КП Центральний ринок», ТОВ «Техпроменерго» та ТОВ «НВП «Дніпротехекологія» підлягають задоволенню.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.
9. Судові витрати
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг мають бути покладені на Раду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський базар», товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок», товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроменерго», товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехекологія» задовольнити.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2021 зі справи № 904/4062/20 скасувати.
3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 зі справи № 904/4062/20 залишити в силі.
4. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
5. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Слов`янський базар» 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
6. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
7. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроменерго» 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
8. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Дніпротехекологія» 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.
9. Видачу відповідних наказів доручити господарському суд Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко
