номер провадження справи 4/152/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.2021 Справа № 908/2671/19
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське», (69114, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 47, кв. 63)
до відповідача Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
про визнання укладеною додаткової угоди
Суддя Зінченко Н.Г.,
при секретарі судового засідання Тройно Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача не з`явився;
від відповідача Лісняк Є.О., на підставі довіреності № 01/03-20/09923 від 18.12.2020;
Господарським судом Запорізької області розглядається справа № 908/2671/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське», м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 06.10.2010, укладеного Запорізькою міською радою та ТОВ «Дніпровське», та зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2012 за № 231010004000288.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2671/19, присвоєно справі номер провадження справи 4/152/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2019.
Підготовче судове засідання відкладалося до 20.11.2019, про що винесено відповідну ухвалу суду по справі від 30.10.2019.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2671/19 до 02.01.2020, підготовче судове засідання відкладалося на 10.12.2019.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 провадження у справі № 908/2671/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку і набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/5724/17.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.10.2020 провадження у справі № 908/2671/19 за клопотанням ТОВ «Дніпровське», м. Запоріжжя поновлено у зв`язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/2671/19 по ухвалі суду від 10.12.2019, одночасно за ініціативою суду провадження у справі № 908/2671/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) та по справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) Великою Палатою Верховного Суду і набрання законної сили цими судовими рішеннями Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 провадження у справі № 908/2671/19 за клопотанням ТОВ «Дніпровське», м. Запоріжжя поновлено у зв`язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/2671/19 по ухвалі суду від 08.10.2020, підготовче засідання призначено на 07.06.2021.
У зв`язку із неявкою в підготовче засідання відповідача підготовче засідання відкладалося на 05.07.2021, про що постановлено ухвалу суду від 07.06.2021.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/2671/19 та призначено справу до розгляду по суті на 19.07.2021.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.07.2021, про що зазначено в протоколі судового засідання від 19.07.2021 у справі № 908/2671/19.
В судове засідання 26.07.2021 представник позивача не з`явився, без повідомлення суду про поважність своєї неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 908/2671/19 представник позивача (директор ТОВ «Дніпровське» Ткач Д.М.), присутній в судовому засіданні 19.07.2021, повідомлений під особистий підпис.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 26.07.2021 за відсутністю позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 26.07.2021 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, заяві про зміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду, та ґрунтуються на ст., ст. 179, 187 ГК України, ст., ст. 3, 15, 792 ЦК України, ст., ст. 18, 20, 33 Закону України «Про оренду землі». Позов мотивований наступними обставинами: 06.10.2010 позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 0,3003 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0102, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 12-а, цільове призначення земельної ділянки землі транспорту та зв`язку. Даний договір 18.01.2012 зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 231010004000288. Згідно п. 8 договір укладений строком на 5 років. Таким чином, договір набрав чинності 18.01.2012 та строк його дії сплив 18.01.2017. З метою реалізації передбаченого законом права на поновлення цього договору, на виконання умов ст. 33 Закону України «Про оренду землі», позивач звернувся до відповідача з листом від 19.08.2016 про продовження строку дії договору оренди землі. До вказаного листа на виконання вимог законодавства додавалися два примірники проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. В порушення ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач у місячний строк не розглянув надісланий позивачем лист від 19.08.2016 з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та не прийняв рішення про укладення договору оренди землі на новий строк. Таким чином, відповідач мав право відмовити позивачу у поновлені договору оренди землі на підставі ч., ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», проте цього не зробив. Отже, до закінчення дії договору оренди землі рішення щодо поновлення його дії прийнято не було. Разом із тим, позивач продовжив використовувати земельну ділянку та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Протягом одного місяця після закінчення строку договору відповідач також не заперечив щодо продовження позивачем користування земельною ділянкою. Листами від 15.05.2019 та від 22.07.2019 позивач звертався до відповідача щодо продовження договору оренди на новий строк, додавши до кожного з цих звернень два примірники проекту додаткової угоди. Відповідачем ці звернення позивача також проігноровані. Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом рішення про поновлення договору оренди землі відповідачем не прийнято, додаткова угода про поновлення договору оренди землі сторонами не укладена. При цьому, на адресу позивача не надходило жодних повідомлень відповідача про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі, або щодо зміни його істотних умов. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди. Таким чином, наявне зволікання (фактично відмова) з боку орендодавця в укладення договору, що порушує право орендаря, який належним чином виконував обов`язки за договором оренди, на укладення договору оренди землі на новий строк. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та визнати поновленим договір оренди землі від 06.10.2010, укладений Запорізькою міською радою та ТОВ «Дніпровське», та зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2012 за № 231010004000288, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах в запропонованій ним редакції. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені у Відзиві на позовну заяву та Письмових поясненнях по справі. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що 06.10.2010 на підставі рішення Запорізької міської ради № 61/18 від 31.01.2007 Запорізькою міською радою та ТОВ «Дніпровське» укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2012 за № 231010004000288. Предметом договору є земельна ділянка площею 0,3003 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0102, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 12-а, цільове призначення земельної ділянки землі транспорту та зв`язку, земельна ділянка надавалася для розташування платної охоронюваної автостоянки. Договір укладено на 5 років. Таким чином, строк дії договору був визначений до 18.01.2017. Як зазначає відповідач на новий строк у порядку, передбаченому пунктами 30, 34 договору та законами України, договір оренди земельної ділянки від 06.10.2010 не поновлювався. Вперше заява позивача про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки надійшла 15.05.2019 (за вх. № 06642/03-32/03), повторно аналогічна заява надійшла 24.07.2019 (за вх. № 10010/03-32/03). До кожної заяви надавалося два примірники проекту додаткової угоди. На вказані заяви позивача листами Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради відповідно від 30.05.2019 за вих. № 1145/02-03 та від 01.08.2019 за вих. № 1626/02-03 надано відповіді про необхідність надання до Управління правовстановлючих документів на земельну ділянку та юридичну особу, технічного паспорту бюро технічної інвентаризації з витягом з Державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно та довідки з податкової інспекції щодо сплати орендної плати за землю за останні три роки. Такий перелік документів визначений рішенням Запорізької міської ради № 37 від 05.11.2014, яке є обов`язковим, в тому числі для позивача, для виконання в силу ст. 73 Закону Украйни "Про місцеве самоврядування в Україні". Отже, не зважаючи на те, що строк дії договору оренди землі закінчився 18.01.2017, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та не надсилав на адресу Запорізької міської ради протягом 2017 - 2018 років та частину 2019 року листів про поновлення договору оренди на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, відповідач зазначає, що в ч., ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" чітко визначений порядок поновлення дії договору оренди землі, який передбачає, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки позивач неналежно виконав свій обов`язок за договором оренди землі (п. 30 договору) та не повідомив Запорізьку міську раду про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, то застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин є неможливим. Добровільна сплата орендарем за власним бажанням орендної плати на свій розсуд не є підтвердженням продовження користування земельною ділянкою. Враховуючи викладене, через порушення позивачем вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині своєчасного звернення до міської ради (за місяць до закінчення строку договору оренди землі) вже втрачено право позивача на поновлення договору оренди землі, а тому необхідно укладати новий договір згідно вимог чинного законодавства. Стовно тверджень позивача, що вперше із завою про намір поновити строк дії договору оренди землі ТОВ "Дніпровське" звернулося до Запорізької міської ради 19.08.2016, то відповідач такі доводи вважає безпідставними та такими, що не підтверджуються належними письмовими доказами. Також стосовно змісту самої редакції додаткової угоди, запропонованої позивачем, то відповідач вважає, що її зміст не відповідає вимогам рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" (в частині розміру орендної плати), а також умовам договору оренди землі в частині строку його дії, що згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є істотними умовами. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
УСТАНОВИВ
06.10.2010 на підставі рішення Запорізької міської ради № 61/18 від 31.01.2007 "Про передачу в оренду ТОВ "Дніпровське" земельної ділянки по Оріхівському шосе, 12-а для розташування платної охоронюваної автостоянки" Запорізькою міською радою (Орендодавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровське» (Орендар, позивач у справі) укладено Договір оренди землі (далі за текстом Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну для розташування платної охоронюваної автостоянки, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 12-а, цільове призначення земельної ділянки (категорія земель) - землі транспорту та зв`язку. (п., п. 1, 14, 15 Договору).
За умовами п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3003 га.
Згідно Кадастрового плану земельної ділянки, що є невід`ємним додатком до Договору, кадастровий номер земельної ділянки, що надана в оренду 2310100000:03:030:0102.
Пунктом 19 Договору передбачено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації Договору за актом її приймання-передачі.
Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями і забудовами орендаря, інші об`єкти інфраструктури на земельній ділянці відсутні. (п., п. 3, 4 Договору).
У відповідності до п. 39 Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
18.01.2012 Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2012 за № 231010004000288.
Факт передачі позивачу в орендне користування земельної ділянки площею 0,3003 га, кадастровий номер 2310100000:03:030:0102, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 12-а, для розташування платної охоронюваної автостоянки підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі земельної ділянки, згідно якого земельна ділянка прийнята позивачем в придатному для її використання стані.
Згідно з п., п. 5, 9 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 620750,13 грн. в цінах 2010 року грн. Орендна плата вноситься Орендарем в грошовій формі та в розмірі 18622,50 грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2010 року.
Як визначено в пункті 8 Договір укладено на п`ять років.
Таким чином, строк дії Договору оренди землі від 06.10.2010 з урахуванням дати його державної реєстрації тривав до 18.01.2017.
Предметом розгляду у даній справі є вимога про визнання поновленим Договору оренди землі від 06.10.2010, укладеного Запорізькою міською радою та ТОВ «Дніпровське», та зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2012 за № 231010004000288, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення Договору на той самий строк на тих самих умовах в запропонованій позивачем редакції, яка викладена в заяві позивача про зміну підстав позову.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що ТОВ "Дніпровське" звернулося до Запорізької міської ради з листом від 19.08.2016 про продовження строку дії Договору оренди землі. До вказаного листа на виконання вимог законодавства додавалися два примірники проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. В порушення ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» відповідач у місячний строк не розглянув надісланий позивачем лист від 19.08.2016 про поновлення договору оренди землі та не прийняв рішення про укладення договору оренди землі на новий строк. Разом із тим, позивач продовжив використовувати земельну ділянку та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Протягом одного місяця після закінчення строку договору відповідач також не заперечив щодо продовження позивачем користування земельною ділянкою. Листами від 15.05.2019 та від 22.07.2019 позивач повторно звертався до відповідача щодо продовження договору оренди на новий строк, додавши до кожного з цих звернень два примірники проекту додаткової угоди. Відповідачем ці звернення також проігноровані. Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом рішення про поновлення договору оренди землі відповідачем не прийнято, додаткова угода про поновлення договору оренди землі сторонами не укладена. При цьому, на адресу позивача не надходило жодних повідомлень відповідача про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди землі, або щодо зміни його істотних умов. Позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди. Таким чином, наявне зволікання (фактично відмова) з боку Орендодавця в укладенні Договору, що порушує право орендаря, який належним чином виконував обов`язки за Договором оренди, на укладення Договору оренди землі на новий строк.
Запорізька міська рада заперечуючи проти заявлених позовних вимог свою позицію мотивує тим, що у спірних правовідносинах мають місце обставини, за яких Орендар не дотримався умов Договору оренди землі від 06.10.2010 та вимог ч., ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та не повідомив Запорізьку міську раду за місяць до закінчення строку Договору оренди землі про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, т а тому і застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до спірних правовідносин є неможливим. Таким чином, через порушення позивачем вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині своєчасного звернення до міської ради (за місяць до закінчення строку договору оренди землі) вже втрачено право позивача на поновлення договору оренди землі, а тому необхідно укладати новий договір згідно вимог чинного законодавства. Стовно тверджень позивача, що вперше із завою про намір поновити строк дії Договору оренди землі ТОВ "Дніпровське" звернулося до Запорізької міської ради 19.08.2016, то відповідач такі доводи вважає безпідставними та такими, що не підтверджуються належними письмовими доказами.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України)
За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Вирішуючи спір у даній справі, суд вважає за необхідне зауважити, що 05.12.2019 прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» № 340-ІХ.
Вказаний Закон набрав чинності 16.01.2020, а внесені ним зміни до Закону України «Про оренду землі» набрали чинності 15.07.2020.
Відповідно до абз. 4 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, оскільки строк дії спірного Договору оренди землі від 06.10.2010 (зареєстрований 18.01.2012 за № 231010004000288) закінчився 18.01.2017, то правовідносини сторін, які виникли на підставі цього Договору, в тому числі щодо його поновлення/укладення на новий строк регулюються нормами Закону України «Про оренду землі» в редакції до внесення змін Законом № 340-ІХ від 05.12.2019.
За таких обставин, в подальшому за текстом рішення суд посилається на приписи Закону України «Про оренду землі» в редакції до внесення змін Законом № 340-ІХ від 05.12.2019 станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтями 1 і 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі») повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Наведена правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18.
Аналогічний за змістом висновок викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Суд наголошує, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін (частина 1-5 статті 13 Закону України «Про оренду землі»), а також погодження усіх істотних умов договору.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, 15.05.2019 ТОВ «Дніпровське» звернулося до Запорізької міської ради із Заявою вих. № б/н від 14.05.2019 (вх. № 06642/03-32/03) про поновлення терміну дії Договір оренди землі від 06.10.2010 (зареєстрований 18.01.2012 за № 231010004000288) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. До листа додавався проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі у двох примірниках.
Листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 30.05.2019 за вих. № 1145/02-03 позивачу надано відповіді про необхідність надання до Управління правовстановлючих документів на земельну ділянку та юридичну особу, технічного паспорту бюро технічної інвентаризації з витягом з Державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно та довідки з податкової інспекції щодо сплати орендної плати за землю за останні три роки.
24.07.2019 позивач повторно звернувся до Запорізької міської ради із Заявою вих. № б/н від 22.07.2019 (вх. № 10010/03-32/03) про поновлення терміну дії Договір оренди землі від 06.10.2010 (зареєстрований 18.01.2012 за № 231010004000288) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. До листа додавався проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі у двох примірниках.
Листом Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 01.08.2019 за вих. № 1626/02-03 позивачу надано відповідь аналогічна за змістом тій, яка викладена в листі від 30.05.2019 за вих. № 1145/02-03.
Отже, матеріали справи свідчать, що не зважаючи на те, що строк дії Договору оренди землі від 06.10.2010 (зареєстрований 18.01.2012 за № 231010004000288) закінчився 18.01.2017, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та не надсилав на адресу Запорізької міської ради протягом 2017 - 2018 років та частину 2019 року листів про поновлення договору оренди на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Присутні в судових засіданнях представники ТОВ «Дніпровське» та Запорізької міської ради не заперечили факту наявності вказаного вище листування між ними.
Щодо листа від 19.08.2016, який наданий позивачем до матеріалів справи разом із заявою про зміну підстав позову, яким ТОВ "Дніпровське" звернулося до відповідача про продовження строку дії Договору оренди землі, то зазначений лист не приймається судом як належний і допустимий доказ, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення позивача до відповідача в порядку ч., ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки з наданого позивачем фіскального чеку від 19.08.2016 (ПН 21560008426655), який є доказом направлення цього листа, вбачається, що кореспонденція адресована Виконавчому комітету Запорізької міської ради.
Проте, Виконком Запорізької міської ради не є тотожним самій міській раді, це є окремим органом виконавчої влади, який внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як окрема юридична особа, має власний ідентифікаційний код юридичної особи.
Надавши оцінку всім матеріалам справи, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомлення про свій намір поновити Договір оренди землі від 06.10.2010 (зареєстрований 18.01.2012 за № 231010004000288) разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, що свідчить про недотримання позивачем процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини справи, зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
На позивача покладено обов`язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем не доведено у встановлений законом спосіб обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Суд визнає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське», м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання поновленим договору оренди землі від 06.10.2010, укладеного Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровське», та зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2012 за № 231010004000288, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах в запропонованій редакції, відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 05» серпня 2021 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
