Справа № 442/5425/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/811/1142/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія: 11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Симець В.І.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , державного виконавця Костишин Н.Р. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Дрогобицьке ДКП «МБТІ та ЕО» про усунення перешкод у користуванні приміщення,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернулася із заявою до стягувача ОСОБА_3 , державного виконавця Костишин Назара Романовича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Дрогобицьке ДКП «МБТІ та ЕО» про усунення перешкод користування приміщенням.
На обґрунтування вимог покликалась на те, що 23.10.2017 року видано виконавчий лист за результатами розгляду судової справи № 442/5425/16-ц. 24 травня 2018 року на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 56478925. 05 травня 2020 року вказане виконавче провадження закінчено.
Стягувачем за вказаним виконавчим листом є ОСОБА_4 , яка померла. Правонаступник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 намагається повторно пред`явити до виконання вказаний виконавчий лист. На підставі його заяви, 15.12.2020 року державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного регіонального управління Міністерства юстиції Костишин Н.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63916235, якою не відновлено закінчене виконавче провадження, як це передбачає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року, а по суті розпочато повторне виконання рішення суду, що не передбачено Законом. Не передбачено Законом, і те, що виконавче провадження щодо якого винесено постанову про його закнічення, не може бути розпочате знову, крім випадків передбачених Законом.
Крім того вважала, що станом на дату подання заяви правонаступником ОСОБА_3 , строк пред"явлення вказаного виконавчого документа до виконання минув, а виконавче провадження № 63916234 відкрито з пропущенням вказаного строку.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 до стягувача ОСОБА_3 , державного виконавця Костишин Назара Романовича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Дрогобицьке ДКП «МБТІ та ЕО» про усунення перешкод користування приміщенням, задоволено.
Визнано виконавчий лист № 442/5425/16-ц виданий 23.10.2017 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Дрогобицьке ДКП «МБТІ та ЕО» про усунення перешкод користування приміщенням, таким, що не підлягає до виконання.
Роз`яснено стягувачу ОСОБА_3 , що він може звернутися до суду, що видав виконавчий документ, щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред`явити виконавчий документ на виконання.
Вказану ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3 .
Вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що за заявою ОСОБА_4 виконавче провадження на виконання виконавчого листа було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» дане виконавче провадження було закінчене приватним виконавцем. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Така заміна стягувача відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із цим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна проводиться відповідно до частини 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Звертає увагу на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог стягувача, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, від його представника адвоката Усачука А.В. поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням карантину на території України та його зайнятістю.
Розглянувши клопотання представника Одеської обласної прокуратури, судова колегія дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_3 та його представника.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що у виконавчому листі № 442/5425/16-ц. зазначено строк пред`явлення до виконання до 14.09.2020 року, а державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного регіонального управління Міністерства юстиції Костишин Н.Р. після спливу вказаного строку 15.12.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63916235, відтак виконавчий документ було пред`явлено повторно до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення. Ухвала суду про поновлення такого строку в матеріалах виконавчого провадження відсутня.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 23.10.2017 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист за результатами розгляду судової справи № 442/5425/16-ц.
24 травня 2018 року на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 56478925.
05 травня 2020 року вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.3 ч.1 ст.49 Закону України " Про виконавче провадження" у зв`язку із смертю стягувача ОСОБА_4 .
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей 1 та 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) зазначено, що: «питання щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов`язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 432 ЦПК України».
Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: (1) видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); (2) коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; (3) видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; (4) помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; (5) видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; (6) пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (7) тощо.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від: 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010, 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, 16 вересня 2020 року у справі № 308/6024/14.
15 грудня 2020 року державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного регіонального управління Міністерства юстиції Костишин Н.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63916235, якою розпочато повторне виконання рішення суду.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Така заміна стягувача відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія) правонаступництва (смерті фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі були стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь - якій стадії процесу.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 , як правонаступник стягувача, у законний спосіб звернувся до виконавчого органу про відкриття даного виконавчого провадження, яке відповідно було відкрито державним виконавцем згідно чинного законодавства.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , державного виконавця Костишин Н.Р. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Дрогобицьке ДКП «МБТІ та ЕО» про усунення перешкод у користуванні приміщення - відмовити
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргуОСОБА_3 - задоволити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , державного виконавця Костишин Н.Р. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Дрогобицьке ДКП «МБТІ та ЕО» про усунення перешкод у користуванні приміщення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та окарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30.07.2021 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.
