Справа № 442/5425/16-ц
Провадження № 4-с/442/24/2024
УХВАЛА
про залишення скарги без розгляду
04 жовтня 2024 року м. Дрогобич
Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Курус Р.І., перевіривши скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишина Назар Романовича,
в с т а н о в и л а :
02.10.2024 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області засобами поштового зв`язку (здано на пошту 28.09.2024) з даною скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 04.01.2024 по виконавчому провадженню №63916235, винесену старшим державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишин Н.Р. з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №442/5425-16-ц від 23.10.2017.
Також просить закрити виконавче провадження за виконавчим листом №442/5425-16-ц, виданим Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 23.10.2017 та повернути виконавчий лист стягувачу.
Клопотання про поновлення строку у своїй скарзі скаржник не заявляє. В скарзі посилається на те, що строк для подання скарги не пропущено, оскільки з оскаржуваною постановою ознайомилась у приміщенні ДВС разом зі своїм представником лише 16.09.2024.
Ознайомившись зі скаргою, перевіривши додані до скарги матеріали, доходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, яка кореспондується зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
За змістом статті 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. м.
Крім цього, згідно з роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 (п. 16) скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавцячи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк,який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Таким чином, як зазначено вище, строк, передбачений статтею 449 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас, звертаю увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в цивільних правовідносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
При цьому, розумні строки в цивільному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод - кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Вказане узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23
У даній справі встановлено, що предметом оскарження заявниці ОСОБА_1 є рішення державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького ВДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишин Н.Р., оформлене постановою про заміну сторони виконавчого провадження від 04.01.2024 по виконавчому провадженню №63916235 з виконання виконавчого листа Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області №2-№442/5425-16-ц від 23.10.2017 про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні приміщенням загального користування пл.6.3 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 шляхом приведення у попередній стан зруйновані конструктивні елементи житлового будинку, а саме відремонтувати зруйновані сходи та перегородки розблокувати дверний пройом, що закриває вхід з приміщенням кухні пл. 5.5 кв.м. в приміщення загального користування пл. 6.3 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 .
У своїй скарзі заявник клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою не заявлено. Вказано, що строк на подання скарги не пропущено, оскільки про порушення своїх прав заявниця дізналась лише 16.09.2024, коли знайомилась разом зі своїм представником у Відділі ДВС з матеріалами виконавчого провадження.
Проте, до скарги не додано будь-яких відомостей щодо часу ознайомлення чи отримання заявником копії оскаржуваної постанови.
Разом з тим, процесуальними нормами передбачено, що строк на оскарження дій виконавця розпочинається не лише з дня, коли особа дізналася про порушення її права або свободи, але й відтоді, коли вона повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Як зазначено вище, скаржник оскаржує рішення державного виконавця, яке оформлено постановою від 04.01.2024 про заміну сторони виконавчого провадження.
Посилання у скарзі на те, що у стягувача була відсутня інформація щодо стану ведення виконавчого провадження і з зв`язку з цим 16.09.2024 заявниця разом із своїм представником звернулись до ВДВС, де ознайомились з матеріалами виконавчого провадження є надуманим, виходячи з наступного.
Так, відповідно до Ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, яка міститься у відкритому доступі в Державному реєстрі судових рішень, при розгляді 19.12.2023 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області подання Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 63916235 з примусового виконання виконавчого листа, представник заявниці подавав заяву про розгляд справи у їхній відсутності.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 грудня 2023 року подання Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 63916235 з примусового виконання виконавчого листа задоволено. Замінено сторону (боржника) ОСОБА_4 на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 63916235 з примусового виконання виконавчого листа № 442/5425/16-ц виданого 23.10.2017 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні приміщенням загального користування пл.6.3 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 шляхом приведення у попередній стан зруйновані конструктивні елементи житлового будинку, а саме відремонтувати зруйновані сходи та перегородки розблокувати дверний пройом, що закриває вхід з приміщенням кухні пл. 5.5 кв.м. в приміщення загального користування пл. 6.3 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до Постанови Львівського апеляційного суду від 04.06.2024, яка міститься у відкритому доступі в Державному реєстрі судових рішень, заявниця ОСОБА_1 оскаржувала ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.12.2023 у справі за поданням Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 63916235 з примусового виконання виконавчого листа.
Отже, заявниці було відомо про відкрите виконавче провадження, з яким вона могла знайомитись як у Відділі ДВС, так і в Автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується:
1) об`єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями;
2) надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження;
3) виготовлення документів виконавчого провадження;
4) централізоване зберігання документів виконавчого провадження;
5) централізоване зберігання інформації про рахунки органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, відкриті для цілей виконавчого провадження;
6) підготовка статистичних даних;
7) реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її проходження;
8) передача документів виконавчого провадження до електронного архіву;
9) формування Єдиного реєстру боржників.
Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Крім цього, відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2432/5 від 05.08.2016, доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням, зокрема, ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.
В той же час, матеріали скарги не місять обґрунтувань щодо неможливості стягувача знайомитись з матеріалами виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження з використанням ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, стороною якого вона є з 04.01.2024, оскаржує дії виконавців з цього часу.
В той же час, як зазначає заявниця, з оскаржуваною постановою вона ознайомилась у ДВС 16.09.2024 (проте, жодних доказів на підтвердження цього не надає), до суду з даною скаргою вона звернулась лише 28.09.2024 (здано на пошту)
Поряд цим, враховую також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, за якою при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
При цьому доводи скарги не містять доказів про те, що оскаржуване рішення боржником отримано лише 16.09.2024.
Таким чином, отримання боржником чи/або його представником копії оскаржуваного рішення, без подання доказів про це, не змінює момент, з якого боржник повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Таким чином, про порушення свого права, скаржник міг дізнатися як в день винесення оскаржуваної постанови, так і в подальшому, оскільки знала про існування виконавчого провадження а відтак, з такою постановою могла ознайомитись в автоматизованій системі виконавчих проваджень.
Проте, боржник, на протязі 9 місяців не вчиняла жодних дій щодо ознайомлення з виконавчим провадженням, хоча і подавала безліч скарг на дії державного виконавця, що знаходяться на розгляді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, тим самим ігноруючи свою зацікавленість у результатах такого виконавчого провадження, що не відповідає принципам добросовісності та розсудливості.
При цьому, як зазначено вище скаржник, подаючи скаргу 28.09.2024, не просить поновити йому строк та не навела поважних причин пропуску строку на звернення з даною скаргою.
Разом з тим, заявник у своїй скарзі посилається на те, що строк для оскарження постанови слід рахувати 10 робочих днів, що не відповідає вимогам ст. 449 ЦПК України.
В той же час, звертаю увагу, що поновлення процесуального строку звернення до суду, який сплив більш як 9 місяців тому, за відсутності клопотання про його поновлення, порушує принцип правової визначеності та є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.
Враховуючи викладене, вважаю, що боржником ОСОБА_1 пропущено строк на подання даної скарги, клопотання про його поновлення скаржником не заявлено, а тому скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду, роз`яснивши заявникові право на повторне звернення до суду на загальних підставах, після усунення умов, що слугували підставою для залишення скарги без розгляду.
Разом з тим, вимога про закриття виконавчого провадження не відповідає змісту норми ст. 447 ЦПК України, за якою скарга має містити виклад обставин, в яких зазначено: рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби та зміст порушеного права скаржника.
На підставі викладеного, керуючись ст. 449 ЦПК України, суддя
у х в а л и л а :
Скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Костишина Назар Романовича, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасники справи можуть ознайомитись з текстом ухвали, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Дата складення ухвали 04 жовтня 2024 року.
Суддя Курус Р.І.
