Постанова
Іменем України
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 752/21272/18
провадження № 61-14396св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесніченко Максим Олексійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» (далі - ТОВ «Камянка Глобал Вайн», товариство), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесніченко Максим Олексійович, про визнання правочину недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статуту ТОВ «Камянка Глобал Вайн», затвердженого протоколом загальних зборів товариства № 28/07 від 28 липня 2016 року, засновниками останнього були ОСОБА_1 на 50 % та ОСОБА_4 на 50 %.
Вказував, що діяльністю ТОВ «Камянка Глобал Вайн» керував ОСОБА_4 , який і найняв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , щоб в подальшому вивести все майно, довести підприємство до банкрутсва.
21 лютого 2018 року директором товариства ОСОБА_2 було видано нотаріальну довіреність, посвідчену ПНКМНО Колесніченком М. О. за реєстровим № 376, на ОСОБА_3 на право підпису від імені TOB «Камянка Глобал Вайн» всіх угод, фінансових документів, банківських документів тощо.
Вважав, що вказана довіреність не відповідає вимогам закону, оскільки надання повноважень на підпис без обмежень угод, фінансових документів та розпорядження коштами і активами товариства належить до виключної компетенції загальних зборів засновників, а тому остання є недійсною через її невідповідність вимогам статті 203 ЦК України, тому що не відповідає волі довірителя - ТОВ «Камянка Глобал Вайн», так як видана з перевищенням повноважень, наданих директору в межах статуту.
Крім того, 21 лютого 2018 року ОСОБА_2 видано наказ про його звільнення з посади директора товариства та призначення в. о. директора ТОВ «Камянка Глобал Вайн» - ОСОБА_3 , проте статутом товариства взагалі не передбачено посади в. о. директора, тому ОСОБА_3 не міг бути призначеним без погодження з загальними зборами засновників. До того ж останній не був зареєстрованим в Державній фіскальній службі як в. о. директора.
Враховуючи наведене просив суд:
визнати недійсною довіреність від 21 лютого 2018 року за реєстровим № 376, вчинену ОСОБА_2 від імені ТОВ «Камянка Глобал Вайн» на користь ОСОБА_3 , посвідчену ПНКМНО Колесніченком М. О.;
зобов`язати ОСОБА_3 повернути довіреність від 21 лютого 2018 року за реєстровим № 376, посвідчену ПНКМНО Колесніченком М. О., ТОВ «Камянка Глобал Вайн»;
визнати недійсним наказ від 21 лютого 2018 року, виданий ОСОБА_2 від ТОВ «Камянка Глобал Вайн», щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора та призначення в. о. директора ОСОБА_3
Короткий зміст судового рішень суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що положеннями статуту спростовуються твердження позивача про те, що ОСОБА_2 видав оспорювану довіреність з перевищенням повноважень, оскільки довіреність видана у відповідності до пункту 9.16 статуту.
Враховуючи те, що позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_3 повернуту довіреність від 21 лютого 2018 року є похідною від визнання її недійсною, місцевий суд дійшов висновку, що така вимога також не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо визнання недійсним наказу від 21 лютого 2018 року, місцевий суд виходив із того, що згідно статуту товариства саме директор вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів товариства. Крім того, суд також зауважив, що згідно статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, що мало місце в даному випадку.
Короткий зміст судового рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року скасовано.
Провадження у справі закрито.
Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи має відбуватися в порядку господарського судочинства і відноситься до юрисдикції Господарського суду м. Києва. Апеляційний суд також роз`яснив позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спір у вказаній справі пов`язаний з реалізацією позивачем, як учасником товариства, своїх корпоративних прав, а тому спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Камянка Глобал Вайн».
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Камянка Глобал Вайн», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 757/61267/16-ц, провадження № 61-18395св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки призначення працівника виконуючим обов`язки здійснюється на підставі КЗпП України. Судом не було враховано, що у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Так, довіреність від 21 лютого 2018 року вчинена ОСОБА_2 від імені товариства на користь ОСОБА_3 , який є фізичною особою та ніяким чином не пов`язаний з діяльністю товариства. Крім того, позовні вимоги щодо зобов`язання повернути довіреність стосуються безпосередньо ОСОБА_3 .
Апеляційним судом не було враховано, що позовна вимога щодо визнання недійсним наказу від 21 лютого 2018 року щодо звільнення ОСОБА_2 та призначення в. о. директора ОСОБА_3 випливає з трудових відносин.
Заявник також посилається на те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, застосував до спірних правовідносин Закон України «Про акціонерні товариства», незважаючи на те, що в даному випадку має бути застосовано Закон України «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Крім того, у своєму рішенні місцевий суд не навів мотивів відмови у задоволенні позову.
Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Камянка Глобал Вайн», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, укладеного між ТОВ «Камянка Глобал Вайн», в особі ОСОБА_2 у формі довіреності на представництво інтересів від 21 лютого 2018 року, а також про визнання недійсним наказу від 21 лютого 2018 року, виданого ТОВ «Камянка Глобал Вайн» щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора та призначення в. о. директора ОСОБА_3
Позовні вимоги фактично мотивовані тим, що такі рішення, виходячи з положень статуту товариства, видані з перевищенням повноважень та мали прийматись за погодженням з загальними зборами товариства, учасником якого він є з часткою у розмірі 50 %, а тому такі рішення порушують його права.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення місцевого суду та закрито провадження у справі, суд касаційної інстанції не здійснює перевірку доводів касаційної скарги, які стосуються рішення місцевого суду.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.
Так, у пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55 ГК України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
Частиною третьою статті 80 ГК України визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Статтею 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
На підставі статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Відповідно до статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом 1 частини другої статті 98 цього Кодексу.
Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.
У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19).
Крім того, у пункті 7.2 постанови від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо учасник господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги щодо оспорення договору, укладеного товариством, порушенням останнім у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив визнати недійсним правочин, укладений у формі довіреності, що обґрунтовував тим, що укладення від імені товариства оспорюваного правочину відбулось з порушенням статуту товариства й, відповідно, є наслідком порушення його корпоративних прав, як учасника (акціонера) товариства, оскільки такий було вчинено без погодження із загальними зборами.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення директора ТОВ «Камянка Глобал Вайн» та призначення виконуючого обов`язки директора цього товариства, то позивач також реалізує своє право, як учасника господарського товариства, на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), звільнення членів виконавчого органу, тобто стосуються також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду щодо закриття провадження у справі, оскільки розгляд вказаної справи пов`язано з захистом корпоративних прав позивача, а отже спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не можуть бути прийняті судом, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
