КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2020 року м. Київ
Справа №752/21272/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9126/2020
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
за участю секретарів Голопапи Д.І., Лугового Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Хоменко В.С. 19 лютого 2020 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесніченко Максим Олексійович про визнання правочину недійсним,
В С Т А Н О В И В
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив: визнати недійсною довіреність від 21 лютого 2018 року за реєстровим №376, видану ОСОБА_2 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» на користь ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесніченком М.О.; зобов`язати ОСОБА_3 повернути довіреність від 21 лютого 2018 року за реєстровим №376, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесніченком М.О., Товариству з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн»; визнати недійсним наказ від 21 лютого 2018 року, виданий ОСОБА_2 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» щодо звільнення ОСОБА_5 з посади директора та призначення в.о. директора ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статуту ТОВ «Камянка Глобал Вайн», затвердженого протоколом загальних зборів №28/07 від 28 липня 2016 року ТОВ «Камянка Глобал Вайн», засновниками останнього були ОСОБА_1 на 50% та ОСОБА_6 на 50%.
Діяльністю ТОВ «Камянка Глобал Вайн» керував ОСОБА_6 , який і найняв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , щоб в подальшому вивести все майно.
21 лютого 2018 року року директором ТОВ «Камянка Глобал Вайн» ОСОБА_2 було видано нотаріальну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Колесніченком М.О. за реєстровим №376, на ОСОБА_3 на право підпису від імені TOB «Камянка Глобал Вайн» всіх угод, фінансових документів, банківських документів тощо.
Проте, вважає, що вказана довіреність не відповідає вимогам закону, оскільки надання повноважень на підпис без обмежень угод, фінансових документів та розпорядження коштами і активами ТОВ «Камянка Глобал Вайн» належить до виключної компетенції загальних зборів засновників, а тому остання є недійсною через її невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки не відповідає волі довірителя - ТОВ «Камянка Глобал Вайн», так як видана з перевищенням повноважень, наданих директору в межах статуту.
Крім того, 21 лютого 2018 року ОСОБА_2 видано наказ про його звільнення з посади директора ТОВ «Камянка Глобал Вайн» та призначення в.о. директора ТОВ «Камянка Глобал Вайн» - Паніна С.А., хоча статутом товариства взагалі не передбачено посади в.о. директора, тому ОСОБА_3 не міг бути призначеним без погодження з загальними зборами засновників. До того ж останній не був зареєстрованим в Державній фіскальній службі як в.о. директора.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесніченко Максим Олексійович про визнання правочину недійсним - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що виконуючий обов`язки директора наділений повноваженнями самого директора. Обмеження компетенції в.о. директора, здійснене загальними зборами учасників, може проводитися лише шляхом обмеження повноважень самого директора товариства, які обов`язково повинні бути внесені до статуту та зареєстровані реєстратором. Проте, відомості про відповідне рішення загальних зборів товариства, матеріали справи не містять. Тому, посилання позивача на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про ОСОБА_3 не підтверджує відсутність у нього повноважень.
Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин невірно застосовано ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки довіреність видана від імені юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю, тому у даному випадку повинен був застосовуватись Закон України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю». Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки довіреності від 21 лютого 2018 року. Вказана довіреність не відповідає нормам закону тому, що надання повноважень на підпис без обмежень угод, фінансових документів та розпорядження коштами і активами належить до виключної компетенції загальних зборів засновників. Також вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги заяву ТОВ «Камянка Глобал Вайн» про визнання позову.
Враховуючи вищевикладене, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_7 та представник ТОВ «Камянка Глобал Вайн» Шоман С.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити. Проте після оголошення перерви в судове засідання не з`явились, про день та час продовження розгляду справи були повідомлені в судовому засіданні та під особисту розписку /а.с.223,224/. Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справу у зв`язку з «переплутаністю годин розгляду» відхилено з огляду на його необґрунтованість.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесніченко М.О. були повідомлені про розгляд справи апеляційним судом належним чином, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Камянка Глобал Вайн», ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про визнання недійсним правочину укладеного між відповідачами ТОВ «Камянка Глобал Вайн», ОСОБА_2 у формі довіреності на представництво інтересів від 21 лютого 2018 року, а також про визнання недійсним наказу від 21 лютого 2018 року, виданого від ТОВ «Камянка Глобал Вайн» щодо звільнення ОСОБА_5 з посади директора та призначення в.о. директора ОСОБА_3 . Позовні вимоги фактично мотивовані тим, що такі рішення виходячи з положень Статуту видані з перевищенням повноважень та мали прийматись за погодженням з загальними зборами товариства, учасником якого він є з часткою у 50 %, а тому такі рішення порушують його права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Разом з тим відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 80 ЦК України).
28 березня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Згідно з п.п. 1 п. 3 цього Закону п. 4 ч. 1 ГПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близький за змістом припис передбачає п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України в редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень).
Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею. Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц.
При визначенні юрисдикції (предметної та суб`єктної) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.
За змістом положень ст. 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку.
Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
В порядку ст. 89 ГК України, ст. 97 ЦК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом 1 ч.2 ст. 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію стосовно визначення юрисдикції позовних вимог фізичної особи, як учасника товариства з обмеженою відповідальністю щодо оспорення договорів, укладених цим товариством (Постанови від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17, від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 та від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду визначила, що якщо учасник господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги щодо оспорення договору, укладеного товариством, порушенням останнім у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів (п. 7.2 Постанови від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) викладений правовий висновок про те, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства».
Аналогічний висновок викладений і в ухвалі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 761/34973/17
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
В силу ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст. 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
У разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору
З наведених обставин даної справи вбачається, що спір пов'язаний з реалізацією позивачем, як учасником ТОВ «Камянка Глобал Вайн», своїх корпоративних прав. Так, вимогу про визнання недійсним правочину укладеного у формі довіреності, позивач обґрунтовує тим, що укладення від імені товариства оспорюванного договору, є порушенням статутної діяльності товариства та його корпоративних прав, як учасника (акціонера) товариства, так як здійснено без погодження з загальними зборами. А тому цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення директора ТОВ «Камянка Глобал Вайн» та призначення виконуючого обов`язки директора цього товариства, то позивач також реалізує своє право, як учасника господарського товариства, на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), звільнення членів виконавчого органу, тобто стосуються також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
А тому апеляційний суд приходить до висновку, що розгляд цієї справи пов'язаний з захистом корпоративних прав позивача, та спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, і віднесений до компетенції господарського суду відповідно до вищезазначених вимог закону.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Отже враховуючи, що спір віднесений до компетенції господарського суду, правильним в цій справі є закриття провадження з вищенаведених мотивів.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не дослідив належним чином питання юрисдикції спору, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі. Оскільки відповідач має зареєстроване місцезнаходження у м. Києві, то справа є підсудною Господарському суду м. Києва.
Керуючись ст. ст. 255, 256, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесніченко Максим Олексійович про визнання правочину недійсним - закрити.
Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи має відбуватися в порядку господарського судочинства і відноситься до юрисдикції Господарського суду м. Києва. Апеляційний суд також роз`яснює позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст судового рішення складений 01 вересня 2020 року.
