ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/518/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.10.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі
за позовом заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі
1) Міністерства освіти і науки України,
2) Південного офісу Держаудитслужби України
до 1) Фізичної особи-підприємця Чередниченко Миколи Вячеславовича,
2) Херсонської державної морської академії
про визнання недійсними додаткових угод про внесення змін до договору та стягнення 35 544,00 грн.
У судовому засіданні взяв участь представник Генеральної прокуратури України - Баклан Н. Ю.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2020 року Заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Південного офісу Держаудитслужби України з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця Чередниченко М. В. (далі - ФОП Чередниченко М. В.) та до Херсонської державної морської академії про:
- визнання недійсними додаткової угоди від 24.04.2018 № 1-1/25 про внесення змін до договору від 27.03.2018 № 1/18 та додаткової угоди від 18.05.2018 № 2-1/27 про внесення змін до договору від 27.03.2018 № 1/18, які були укладені між Херсонською державною морською академією та ФОП Чередниченко М. В.;
- стягнення в дохід державного бюджету 35 544,00 грн безпідставно набутих коштів в результаті виконання укладених додаткової угоди від 24.04.2018 № 1-1/25 про внесення змін до договору від 27.03.2018 № 1/18 та додаткової угоди від 18.05.2018 № 2-1/27 про внесення змін до договору від 27.03.2018 № 1/18 про закупівлю товарів за державні кошти, які були укладені між Херсонською державною морською академією та ФОП Чередниченко М. В.
1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення частин 1, 3, 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 173, 174, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовані тим, що укладення спірних додаткових угод призвело до безпідставної зміни істотних умов договору від 27.03.2018 № 1/18 та зростання ціни за одиницю товару, а також, - до покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів. При цьому, суттєве коливання ціни на товар в спірний період, наслідком чого стала необхідність укладення сторонами додаткових угод, не було доведено належними доказами та взагалі не мало місця, що є підставою для визнання таких додаткових угод недійсними і повернення в бюджет надмірно сплачених коштів.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.10.2020 у справі № 923/518/20 (суддя Немченко Л. М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Південний офіс Держаудитслужби України не є позивачем у цій справі, оскільки права та законні інтереси останнього не порушено. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що сторонами не визначено, яким доказом має бути підтверджено факт коливання ціни, а доводи прокурора про наміри ФОП Чередниченко М. В. ввести в оману тендерну комісію Херсонської державної морської академії при проведені торгів та укладенні договору за результатами проведених торгів з переможцем, не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. Також, суд першої інстанції встановив, що спірні додаткові угоди є нікчемними в силу закону, а тому, не підлягає задоволенню вимога про визнання останніх недійсними через обрання неналежного способу захисту права. Водночас, Господарський суд Херсонської області зауважив, що прокурором не доведено розміру суми, яку слід стягнути за наслідками нікчемного правочину, оскільки наданий прокурором розрахунок, підписаний заступником керівника Херсонської місцевої прокуратури, у якого відсутні навики щодо проведення розрахунків, а також, не доведено порушеного майнового права держави у спірних відносинах між відповідачами.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, рішення Господарського суду Херсонської області від 22.10.2020 у справі №923/518/20 залишено без змін, з мотивів викладених у цій постанові.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що цінові довідки Головного управління статистики у Херсонській області, які наявні у матеріалах справи, містять інформацію щодо ціни на товар у відповідні періоди, які порівнюються, та свідчать про зміну цін на м`ясо птиці (тушки курячи) у бік збільшення, а з аналізу наявної в них інформації можна прослідкувати динаміку цін та встановити факт наявності коливання ціни на відповідний товар з моменту реєстрації конкурсної пропозиції до моменту укладення додаткових угод, а відтак у сукупності з аналізом початкової вартості вважаються належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження. Таким чином, цінові довідки є належними доказами, які підтверджують факт коливання цін на м`ясо птиці (тушки курячи) в сторону збільшення, а тому, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у сторін були підстави для укладення додаткових угод згідно із пунктом 11.1. договору та пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
При цьому, апеляційний господарський суд зауважив, що зазначені зміни не призвели до збільшення суми, визначеної у договорі, чим підтверджено, що спірні додаткові угоди № 1-1/25 та № 2-1/27 укладені з дотриманням положень пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та Листа-роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 та положень укладеного між сторонами договору, з огляду на що відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.10.2020 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 923/518/20, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування висновків, викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах, а саме у постановах від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 17.05.2018 у справі № 904/686/17, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 07.12.2018 у справі № 914/1256/17, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 17.04.2019 у справі № 923/560/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 16.04.2019 у справі № 925/650/18 та від 02.10.2020 у справі № 911/19/19.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Херсонська державна морська академія просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову без змін. Крім цього, 22.07.2021 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Херсонської державної морської академії про розгляд касаційної скарги за відсутності представника академії.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами
4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Херсонською державною морською академією 23.02.2018 було оприлюднено оголошення щодо проведення процедури закупівлі щодо закупівлі м`яса.
15.03.2018 за результатами проведення електронного аукціону та розгляду документів учасників визначено переможцем процедури відкритих торгів ФОП Чередниченко В. М. з ціновою пропозицією 49,77 грн за 1 кг. Товару та загальною вартістю - 358 344,00 грн; прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем. При цьому, при проведенні відкритих торгів єдиним критерієм вибору переможця визначено ціну.
27.03.2018 між Херсонською державною морською академією (за текстом договору - Замовник) та ФОП Чередниченко В. М. (за текстом договору - Постачальник) було укладено договір № 1/18 (далі - договір № 1/18) про закупівлю товару: м`яса курей охолодженого (далі - товар) у кількості 7 200 кг (пункт 1.2 договору № 1/18).
За умовами цього договору № 1/18 Постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Замовнику товар кількість, якість та ціна якого зазначено у Специфікації до договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такий товар (п.1.1. договору № 1/18).
Загальна ціна договору становить 358 344,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації до договору (пункт 3.1. договору № 1/18).
Відповідно до Специфікації до Договору за 1 кг. Товару: м`ясо курей охолоджене визначено ціну у розмірі 49,77 грн.
Пунктом 3.2. договору № 1/18 встановлено, що сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
При цьому, пунктом 11.1. договору № 1/18 сторони передбачили, що умови останнього не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема:
1) зменшення обсягів закупівлі, з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника;
2) зміну ціни за одиницю Товару, не більше ніж 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі.
Відповідно до пункту 11.2. Договору № 1/18, зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.
Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами т скріплені їх печатками (пункт 11.5. Договору № 1/18).
Пунктом 10.1. договору № 1/18 встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018.
Судами також установлено, що листом від 11.04.2018 за вих. №11-04 ФОП Чередниченко В. М. звернувся до Херсонської державної морської академії з проханням щодо збільшення ціни за одиницю товару, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до договору № 1/18 підвищенням цін товаровиробників, підвищенням цін на енергоносії та подорожанням оренди складських та офісних приміщень.
При цьому, в якості підтвердження факту коливання ціни на м`ясо курей в період з 27.03.2018р. по 11.04.2018, тобто, з моменту укладення договору № 1/18 до моменту звернення Постачальника з заявою щодо підвищення ціни, Постачальник надає довідку Головного управління статистики у Херсонській області від 11.04.2018 № 04-27/1/163, якою повідомлено ФОП Чередниченко В. М. про середні споживчі ціни на деякі виді продовольчих товарів по Херсонській області за березень 2018 року.
За даною довідкою середня споживча ціна птиці (тушки курячої) у березні 2018 за 1 кг становила 55,22 грн.
У результаті зазначеного звернення, між Херсонською державною морською академією та ФОП Чередниченко В. М. укладено додаткову угоду від 24.04.2018 № 1-1/25, якою відповідно до пункту 11.1. договору № 1/18 збільшено ціну за одиницю товару на 10 %.
У подальшому, ФОП Чередниченко М. В. звернувся до тендерного комітету Херсонської державної морської академії із листом від 01.05.2018 № 01-05 про ініціювання питання щодо збільшення ціни за одиницю товару, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до договору № 1/18 підвищенням цін товаровиробників, цін на енергоносії та подорожчанням оренди складських та офісних приміщень.
В якості підтвердження факту коливання ціни на м`ясо курей в період з 11.04.2018 по 01.05.2018, тобто, з моменту попереднього звернення Постачальника з заявою щодо підвищення ціни, Постачальник надає довідку Головного управління статистики у Херсонській області від 11.05.2018 № 04-27/1/199, відповідно до якої середня споживча ціна птиці (тушки курячої) у квітні 2018 року за 1 кг становила 57,34 грн.
Крім того, у матеріалах справи містяться висновки Херсонської ТПП №001119, № 111118, та № 001117, надані Херсонської державної морської академії, щодо рівня ринкових цін роздрібних продажів птиці (тушки курячої) в м. Херсоні станом на 17 та 18.05.2018, 17 та 24.04.2018, 27.03.2018.
Матеріали справи свідчать, що 18.05.2018 між Херсонською державною морською академією та ФОП Чередниченко М. В. укладено додаткову угоду № 2-1/27, якою відповідно до пункту 11.1. договору від 27.03.2018 № 1/18 було вдруге збільшено ціну за одиницю товару на 10 %.
При цьому, у якості обґрунтування тендерної цінової пропозиції щодо 49,77 грн за 1 кг ФОП Чередниченко М. В. посилається на ціни закупівлі м`яса курячого у постачальників, що зокрема, підтверджується видатковими накладними за лютий-квітень 2018, які наявні у матеріалах справи, та з яких вбачається, що відпускна ціна за 1 кг товару: тушки курячої становила від 34,45 грн до 39,50 грн.
Постачання Товару за договором №1/18 підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, відповідно до яких ФОП Чередниченко М. В. здійснив поставку Херсонській державній морській академії м`ясо курей у кількості 4 900 кг на загальну суму 294 348,00 грн, а саме: за видатковою накладною від 27.03.2018 № РН-000025663 - 100 кг по 49,77 грн на суму 4 977,00 грн; за видатковою накладною від 11.04.2018 № РН-000030817 - 300 кг по 49,77 грн. на суму 14 937,00 грн; за видатковою накладною від 24.04.2018 № РН-000031906 - 300 кг по 54,70 грн на суму 16 410,00 грн; за видатковою накладною від 18.05.2018 №РН-000040624 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 21.06.2018 № РН-00015646 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 21.09.2018 №РН-00045733 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 21.09.2018 №РН-00046547 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 24.09.2018 №РН-00046548 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 06.11.2018 № РН-00061486 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 12.11.2018 № РН-00062311 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 15.11.2018 № РН-00063883 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн; за видатковою накладною від 22.11.2018 №РН-00066315 - 500 кг по 57,34 грн на суму 28 670,00 грн.
Замовником прийнято та в повному обсязі оплачено вартість поставленого товару.
Крім цього, як установили суди попередніх інстанцій, 20.12.2018 сторонами була укладена додаткова угода № 3-1/71 до договору №1/18, згідно з якою п. 3.1. договору щодо ціни останнього викладено у новій редакції, а саме: "Загальна сума цього договору становить 294 348,00 грн". Усі інші умови договору залишені без змін.
Прокурор звернувся з цим позовом в інтересах позивачів, посилаючись на те, що в результаті укладення спірних додаткових угод до договору № 1/18 було збільшено ціну товару на 10 % кожного разу по кожній додатковій угоді, в результаті чого змінились істотні умови договору № 1/18 щодо ціни за одиницю товару, а на бюджетну установу були покладені економічно невигідні зобов`язання щодо витрачання бюджетних коштів.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними спірних додаткових угод та способу захисту прав позивача (визнання недійсним договору, укладеного всупереч вимогам статті 36 Закону "Про публічні закупівлі").
Діяльність Верховного Суду серед іншого полягає у забезпеченості єдності практики як однієї з основних форм реалізації принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судових рішень.
Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Після подання касаційної скарги у справі, що розглядається, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема 30.04.2021 оприлюднена постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (№ в ЄДРСР 97911848) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів.
Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у якій здійснено висновок щодо способу захисту прав позивача (визнання недійсним договору (додаткових угод), укладеного всупереч вимогам статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі").
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина друга статті 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання недійсними додаткової угоди від 24.04.2018 № 1-1/25 про внесення змін до договору № 1/18 та додаткової угоди від 18.05.2018 № 2-1/27 про внесення змін до договору № 1/18 на підставі положень статей 203, 215 ЦК України як таких, що укладені з порушенням частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18)).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (провадження №14-90цс19) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18).
У якості правової підстави позову прокурором у цій справі зазначено порушення вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, встановлення під час розгляду справи обставин, які свідчать про те, що додаткові угоди до договору були укладені з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі", не може мати наслідком задоволення вимог про визнання цих угод недійсними.
Втім, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з`ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є спірні додаткові угоди нікчемними.
Проте, розглядаючи спір у цій справі суди попередніх інстанцій хоча і встановили, що спірні додаткові угоди є нікчемними, проте не дослідили питання, з якими Закон України "Про публічні закупівлі" у даному випадку пов`язує нікчемність угод.
Верховний Суд наголошує, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правовий висновок про те, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (щодо можливості зміни ціни за одиницю товару в укладеному договір після його підписання), застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Зважаючи на те, що постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 офіційно оприлюднено після подання касаційної скарги у цій справі, касаційна інстанція вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми матеріального права (статті 36 Закону "Про публічні закупівлі") та відповідно направлення справи на новий розгляд.
5.3. Щодо застосування статті 1212 ЦК України та позовних вимог в частині стягнення в дохід державного бюджету 35 544,00 грн безпідставно набутих коштів.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Верховний Суд зауважує, що сама по собі нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин.
У частині 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 ЦК України.
За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи
Прийняте у цій справі судові рішення в частині вимог щодо стягнення зазначеним вимогам не відповідають, оскільки суди не з`ясували дійсні правовідносини сторін у цій справі та правову природу, заявлених до стягнення сум та відповідно не надали належної оцінки розрахунку заявленої до стягнення суми, що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.
Верховний Суд вважає, що у цьому разі при новому розгляді справи суду необхідно врахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та вирішити спір шляхом дослідження питання, з якими Закон України "Про публічні закупівлі" у даному випадку пов`язує нікчемність угод, а також шляхом ретельного з`ясування правової природи грошових коштів, заявлених до стягнення позивачем, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до вимог закону, що регулює спірні правовідносини та за результатами розгляду постановити рішення, яке відповідає вимогам статей 236- 238 ГПК України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
6.3. З огляду на викладене у цій постанові та зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, який не здійснює дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій скасуванню.
6.4. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.10.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 923/518/20 скасувати.
Справу № 923/518/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ
