Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 липня 2021 року
у справі № 923/518/20
Господарська юрисдикція
Щодо вимоги про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину
Фабула справи: заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Південного офісу Держаудитслужби України з позовними вимогами до ФОП та до Херсонської державної морської академії про визнання недійсними додаткових угод та стягнення в дохід державного бюджету безпідставно набутих коштів в результаті виконання укладених додаткових угод.
Рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою апеляційного господарського суду, рішення господарського суду залишено без змін, з мотивів викладених у цій постанові.
Мотивація касаційної скарги: заступник керівника обласної прокуратури у своїй касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" без урахування висновків, викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах, а саме у постановах від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18.
Правова позиція Верховного Суду: якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.
Визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Висновки: встановлення під час розгляду справи обставин, які свідчать про те, що додаткові угоди до договору були укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", не може мати наслідком задоволення вимог про визнання цих угод недійсними.
Втім, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з’ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є спірні додаткові угоди нікчемними.
Ключові слова: підстави нікчемності правочинів, процедура публічної закупівлі, нікчемність договорів
