УХВАЛА
27 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/27321/20
адміністративне провадження № К/9901/26077/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №640/27321/20 за позовом Державної казначейської служби України до Рахункової палати України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання протиправними та скасування пунктів рішення,
в с т а н о в и в :
Державна казначейська служба України звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати Рішення Рахункової палати від 23 червня 2020 року №14-1 «Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Казначейству на керівництво та управління у сфері казначейського обслуговування» в наступних частинах: абзац 1 пункту 3 Рішення; абзац 3 пункту 7 Рішення; абзац 2 пункту 10 Рішення; абзац 5 пункту 1 Рішення; абзац 1 пункту 9 Рішення; абзац 3 пункту 9 Рішення; абзац 1 пункту 6 Рішення; абзац 4 пункту 7 Рішення; абзац 10 пункту 5 Рішення; абзац 4 пункту 5 Рішення; абзац 5 пункту 5 Рішення в частині ГУДКСУ у Запорізькій області; абзац 7 пункту 5 Рішення; абзац 8 пункту 5 Рішення; абзац 1 пункту 6 Рішення; абзац 5 пункту 7 Рішення; абзац 5 пункту 5 Рішення в частині ГУДКСУ у Дніпропетровській області; абзац 9 пункту 5 Рішення в частині ГУДКСУ у Дніпропетровській області; абзац 11 пункту 5 Рішення в частині ГУДКСУ у Дніпропетровській області; абзац 12 пункту 5 Рішення; абзац 6 пункту 5 Рішення; абзац 6 пункту 10 Рішення; абзац 7 пункту 10 Рішення; абзац 6 пункту 7 Рішення в частині ГУДКСУ у Харківській області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції погодився з доводами позивача повною мірою.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу Рахункової палати України задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2021 року скасовано.
Прийнято постанову, якою у задоволені адміністративного позову Державної казначейської служби України до Рахункової палати України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання протиправними та скасування пунктів рішення відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачем 13 липня 2021 року засобами поштового зв`язку подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 16 липня 2021 року.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник конкретно не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає поверненню як така, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №640/27321/20.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
у х в а л и в :
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №640/27321/20 за позовом Державної казначейської служби України до Рахункової палати України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про визнання протиправними та скасування пунктів рішення повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя О. А. Губська
